Постанова № 116395000, справа № 160/12407/23

Дата ухвалення: 17 січня 2024 р.
Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Форма судочинства: Адміністративне
Категорія: осіб з інвалідністю
Інстанція: Апеляційна
Регіон: Дніпропетровська область
Суддя: Малиш Н.І.
Надійшло до реєстру: 19 січня 2024 р.
Оприлюднено: 22 січня 2024 р.
Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень
Текст

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2024 року	м. Дніпро	справа № 160/12407/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі удового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дако-Груп ЛТД» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року (суддя 1-ї інстанції Врона О.В.) в адміністративній справі №160/12407/23 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариство з обмеженою відповідальністю «Дако-Груп ЛТД» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю,-

ВСТАНОВИВ:

06.06.2023 Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дако-Груп ЛТД», в якій просило суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дако-Груп ЛТД» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 207895,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ відповідачем у 2022 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 31 особа. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 207895,84 грн., яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена, що зумовило звернення до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року позов задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що у ТОВ «Дако-Груп ЛТД» діє єдиний кадровий облік та єдиний штатний розклад, з урахуванням всіх філій підприємства. Тобто, відомості про середньооблікову кількість працівників за 2022 рік ТОВ «Дако-Груп ЛТД» в кількості 31 осіб, що викладені в позовній заяві, враховують лише відомості про головний офіс підприємства, що знаходиться в м. Кривий Ріг та не враховують середньооблікову кількість працівників товариства у філіях. Натомість протягом всього 2022 року товариством було працевлаштовані щомісячно 3 особи з інвалідністю, що підтверджується Податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2022 рік Полтавської та Запорізької філії ТОВ «Дако-Груп ЛТД», що в свою чергу перевищує норматив встановлений положеннями ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Посилання суду першої інстанції на Наказ Міністерства соціальної політики України від Зі травня 2013 року № 316 яким затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» вважає необґрунтованими, оскільки останній втратив чинність та не був чинним в періоді, що охоплюють спірні правовідносини.

Позивач правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого ТОВ «Дако-Груп ЛТД», середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 31 особа, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (Закон №875-ХІІ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дако-Груп ЛТД» повинна складати 1 особа.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.

Враховуючи інформацію за розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, який був надісланий у формі електронного документа через електронний кабінет відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році. Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особами з інвалідністю у 2022 році, відповідач до 15.04.2023 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 207895,84 грн.

Відповідач вищевказану суму адміністративно-господарських санкцій, у встановлений законом строк, не сплатив, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку, що відповідачем не вчинялися належні дії для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ), забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч.1).

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (ч.2).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3).

Згідно ч.1-3 ст.19 Закону №875-ХІІ, для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 (одного) робочого місця. При цьому, підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другої вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 260/554/19, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Абзацами 1-2 пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067 «Про зайнятість населення» визначено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яким було визначено, що на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

В свою чергу, наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 № 827-22 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання».

Відповідно до п.1.4 та 1.5 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» №827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Так, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, між тим передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.003187, від 11 серпня 2021 року у справі №825/1790/18 та від 15 червня 2022 року у справі № 520/2875/2020, що враховується судом при вирішенні даної справи.

Крім того, частиною 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. При цьому, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №2а-1391/12/0970.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Дако-Груп ЛТД» має три відокремлені підрозділи: Полтавська філія (код ЄДРПОУ ВП43629563, 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Лікаря Богаєвського, буд. 29; Запорізька філія (код ЄДРПОУ ВП 44234032, 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 5); Київська філія (код ЄДРПОУ ВП 44768055, 03062, м. Київ, пр. Берестейський, будинок 67).

Крім того, у ТОВ «Дако-Груп ЛТД» діє єдиний кадровий облік та єдиний штатний розклад, з урахуванням всіх філій підприємства про що свідчить наказ від 01.06.2021 №23-К «Про затвердження єдиного кадрового обліку на підприємстві».

З податкових розрахунків Полтавської, Запорізької, Київської філій та головного офісу ТОВ «Дако-Груп ЛТД» (а.с. 23-40) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «Дако-Груп ЛТД» становить 68,5 одиниці з наступного розрахунку: 882 (середньооблікова кількість працівників ТОВ «Дако-Груп ЛТД» протягом календарного року) : 12 (кількість місяців) = 68.5. Тобто, враховуючи що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача перевищує 25 осіб до останнього встановлюється норматив, встановлений ст.19 Закону №875-ХІІ в розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, що складає 2,74 одиниці штатних працівників для працевлаштування осіб з інвалідністю (68,5 (середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «Дако-Груп ЛТД») * 4% = 2,74 одиниці).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що Полтавською філією ТОВ «Дако-Груп ЛТД» у звітному Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2022 року у рядку 102 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб у т.ч. працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб» було зазначено 1, 1, 1 осіб (а.с. 23), за II квартал 2022 року – 1, 1, 1 осіб (а.с. 25), за ІІІ квартал 2022 року – 1, 1, 1 осіб (а.с. 27), за IV квартал 2022 року - 1, 1, 1 осіб (а.с. 29).

Запорізькою філією ТОВ «Дако-Груп ЛТД» у звітному Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2022 року у рядку 102 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб у т.ч. працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб» було зазначено 2, 2, 2 осіб (а.с. 31), за II квартал 2022 року – 2, 2, 2 осіб (а.с. 33), за ІІІ квартал 2022 року – 2, 2, 2 осіб (а.с. 35), за IV квартал 2022 року - 2, 2, 2 осіб (а.с. 37).

Таким чином відповідачем було доведено відсутність обов`язку створення у 2022 році робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбачених законодавством та спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також відсутність попиту на робочу силу (вакансії) у зв`язку з виконанням нормативу таких робочих місць (у 2022 році в товаристві працювало 3 особи з інвалідністю, що підтверджується матеріалами справи).

Щодо висновків суду першої інстанції, стосовно ненадання відповідачем жодного доказу щодо подання звітність форми № 3-ПН з дати відкриття вакансії, то така не відповідає дійсності, оскільки наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 № 827-22 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» було визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання».

Відповідно до п.1.4 та 1.5 розділу І Порядку №827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, наразі роботодавці зобов`язані подавати до центру зайнятості форму №3-ПН незалежно від їх місцезнаходження виключно в двох випадках: 1) з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників (за наявності попиту на робочу силу (вакансії)); 2) з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

З огляду на те, що відповідач виконав норматив встановлений положеннями ст. 19 Закону № 875-XII, доказів того, що останній не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, позивачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин, судом першої інстанції не встановлено всіх обставин справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розподіл судового збору здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги 4677,66 грн., а отже сплачена сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дако-Груп ЛТД» задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року в адміністративній справі №160/12407/23 – скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дако-Груп ЛТД» (ЄДРПОУ 40810967) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (ЄДРПОУ 25005978) судові витрати в сумі 4677,66 грн. (сорок шість тисяч сімдесят сім грн. 66 коп.).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак