Постанова № 141019287, справа № 645/6686/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 645/6686/23 Головуючий суддя І інстанції Ульяніч І. В.

Провадження № 22-ц/818/4531/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: надання послуг

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Харківської міської ради на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2026 року, у цивільній справі № 645/6686/23, за позовною заявою Харківського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку й території та житлово-комунальних послуг, третя особа: Харківська міська рада,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року Харківський національний медичний університет (скорочено – ХНМУ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку й територій та житлово-комунальних послуг в розмірі 112912,03 грн. та судового збору.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до Акту прийому-передачі Харківської медичної академії післядипломної освіти (скорочено - ХМАПО) до складу Харківського національного медичного університету від 09.12.2022, який було затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2022року №2343, за ХНМУ було закріплено цілісний майновий комплекс ХМАПО на праві оперативного управління, зокрема, будівлю гуртожитку №1, об`єкт державної власності, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно наказу ХНМУ від 26.01.2023 №10 «Про визначення переліку студентських гуртожитків ХНМУ» визначено перелік студентських гуртожитків Студентського містечка ХНМУ, які перебувають на балансі університету, зокрема - студентський гуртожиток АДРЕСА_2 .

На підставі контракту №2816 від 08.06.2007 року на тимчасове проживання в гуртожитку, укладеного із Харківською медичною академією післядипломної освіти ОСОБА_1 поселився до колишнього гуртожитку № НОМЕР_1 ХМАПО, який на день подання позову Позивачем є студентським гуртожитком № НОМЕР_2 ХНМУ.

Вказаний контракт було укладено строком на 1 рік, з 01.05.2007 року по 01.05.2008 року, оплата за проживання визначається, виходячи з собівартості утримання 1 кв.м., які займає наймач, фактичних витрат за спожиті енергоносії та інші комунальні послуги у відповідності з показниками встановлених лічильників обліку у будівлі гуртожитку (п.4.1 Контракту).

Згідно положень ст. 1 Контракту ХМАПО надала в тимчасове користування для тимчасового проживання відповідачу та членам його родини квартиру АДРЕСА_3 та згідно п. 3.2.3 Контракту зобов`язалось надавати наймачу комунальні послуги.

Згідно п. 2.1.2, 2.1.3 Контракту, відповідач, в свою чергу, має право користуватись комунальними послугами, приміщеннями побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку.

Положеннями п 4.2 Контракту передбачено, що наймач зобов`язується не пізніше 25-го числа кожного наступного місяця вносити плату за проживання в гуртожитку. Розмір плати за проживання може бути змінений у випадку зміни цін, індексу інфляції та в інших випадках, передбачених законодавством України, а також у зв`язку із збільшенням витрат, пов`язаних з утриманням гуртожитку (п.4.4 Контракту). В подальшому, оскільки відповідач не уклав новий договір на тимчасове проживання в гуртожитку №1 ХМАПО (станом на момент подачі позовної заяви студентський гуртожиток №7 ХНМУ), але продовжив займати квартиру АДРЕСА_4 разом із членами родини (дружиною), між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з утримання будинку й території та відшкодування витрат на комунальні послуги, які тривали до моменту реорганізації ХМАПО та продовжились після приєднання ХМАПО до ХНМУ.

Відповідач та члени його родини після закінчення строку дії контракту продовжили проживати в кімнаті АДРЕСА_5 та користуватися всіма необхідними послугами, що призвело до утворення заборгованості в сумі за період з 01.10.2020 року по 30.09.2023 року у нього утворилась заборгованість в сумі 112912,03 грн.

Оскільки ОСОБА_1 фактично отримано надані послуги з утримання будинку й території та комунальні послуги, ХНМУ просив стягнути з останнього заборгованість за вказані послуги, а також судові витрати.

Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного медичного університету заборгованість з відшкодування витрат на утримання будинку й території та житлово-комунальних послуг, за період з 01.05.2021 року по 30.09.2023 року, у розмірі – 82 981,47 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного медичного університету судовий збір у розмірі 1972,74 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 22 травня 2026 року ОСОБА_1 та 25 травня 2026 року Харківська міська рада подали апеляційні скарги.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, відповідно до якого в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційну скаргу розглянути з повідомленням та за участю відповідача.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі було досліджено обставини по справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зазначає, що позивачем не надано доказів щодо достовірності розрахунків плати за проживання у гуртожитку. Зазначала, що судом не взята до уваги та обставина, що тарифи, за якими розраховується витрати на утримання будинку та територій, не відповідають вимогам будь-якого закону. Посилання в позовній заяві та в рішенні на умови Контракту як на підставу обґрунтування тарифів за проживання, виходячи з собівартості утримання 1 кв.м., та інших витрат, на які нібито погодився відповідач, не відповідає обставинам справ. Дія контракту від вже сплинула. ОСОБА_1 неодноразово письмово звертався з чисельними заявами до позивача з вимогами укласти з ним Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (гуртожитком) встановленого зразку відповідно до вимог діючого законодавства.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не є особою права та інтереси якої порушено, та не має підстав звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості, оскільки ХНМУ є правонаступником прав та обов`язків ХМАПО.

Вказав, що під час розгляду справи по суті судом було враховано те, що питання заборгованості за період жовтень 2020 року - квітень 2021 року (до 01.05.2021 року) було предметом розгляду Фрунзенського районного суду м.Харкова. З цього приводу рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 25.10.2021 року (справа № 654/3214/21) позивачу було відмовлено в стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за комунальні послуги в сумі 106 310,40 грн. за період з 01.05.2018 року по 01.05.2021 року. Позивачу було відмовлено в стягнення заборгованості за період з 01.10.2020 року по 01.05.2021 року. Але під час ухвалення рішення судом були проігноровані обставини, на які представники відповідача та третьої особи посилались в своїх письмових та усних запереченнях.

Зазначив, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , як і інші представники відповідача, представник третьої особи зваді звертали увагу суду на відсутність будь-яких тарифів, на підставі яких робиться нарахування «фактичний витратна утримання будинку».

Представник третьої особи Харківської міської Ради Марченко М.С. дійсно доповідала суду, що позивач не повинен погоджувати тарифи з органом місцевого самоврядування, але такі тарифи повинні бути та відповідати діючому законодавству. Вказане твердження також не знайшло відображення в рішення суду від 23 квітня 2026 року. Так, судом не взята до уваги та обставина, що тарифи, за якими розраховується витрати на утримання будинку та територій, не відповідають вимогам будь-якого закону. ОСОБА_1 неодноразово письмово звертався з чисельними заявами, як до ХМАПО, так і до позивача з вимогами укласти з ним Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (гуртожитком) встановленого зразку відповідно до вимог діючого законодавства. На всі ці звернення ОСОБА_1 не отримав відповіді, як не отримали відповіді його представники та представники третьої особи під час судового розгляду справи по суті. На чисельні запитання учасників судового процесу про те, що заважає укласти з ОСОБА_1 договір з чітко визначеними тарифами або розміром витрат на утримання житла та прибудинкової території представник позивача не відповідав взагалі.

Вважає, що така поведінка позивача породжує судові спори та порушає права осіб, що мешкають в гуртожитку, зокрема порушує права ОСОБА_1 .

Харківська міська рада у апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, відповідно до якого в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційну скаргу розглянути з повідомленням та за участю Харківської міської ради.

Вказала, що постановою Верховного суду від 28 травня 2024 року по справі № 520/7440/21 було визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2021 року № 103- р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року по справі № 520/5316/23 скасовано наказ Міністерства охорони здоров`я України від 15 березня 2021 року № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти». Позивач не має право вимагати за обставинами, викладеними у позовній заяві.

Суд не залучив до справи в якості співвідповідача ОСОБА_2 яка також є співмешканцем квартири АДРЕСА_6 , а отже у справі визначено не повне коло учасників.

Зазначено, що Примірне положення про гуртожитки, затверджене постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 №208 (що діяла на момент вселення відповідача до гуртожитку) та Примірне положення про користування гуртожитками, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498, які діють на теперішній час, не передбачають застосування контракту. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Отже, за вимогами ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Як вбачається з матеріалів справи, жодного договору про надання житлово- комунальних послуг зі споживачами будинку на теперішній час не укладено. Жодного посилання на норми чинного законодавства на застосування саме контракту замість договору про надання житлово-комунальних послуг а ні позивачем, а ні судом не наведено.

Зауважує, що згідно Додатку 16 до Програми сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення міста Харкова на 2021-2025 роки (до п.9.1 розділу «Додаткові соціальні гарантії окремим категоріям громадян») (із змінами та доповненнями) «Положення про порядок надання додаткових соціальних гарантій на оплату житлово-комунальних послуг працівникам аварійно-диспетчерських служб комунальних підприємств Харківської міської ради, працівникам, зайнятим обслуговуванням житлового фонду» Рішення Харківської міської ради від 19.08.2020 № 2257/20 «Про затвердження Програми сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення міста Харкова на 2021-2025 роки» на відповідача розповсюджується 100% знижка за житлово-комунальні послуги, але судом це не прийнято до уваги.

11 червня 2026 року через систему «Електронний суд» ХНМУ подано відзив на апеляційні скарги, в якому університет просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг та рішення суду залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що не зважаючи на скасування судовими рішеннями відповідних актів, за якими здійснювалось припинення юридичної особи ХМАПО та її приєднання (в т.ч. майнових прав та обов`язків) до ХНМУ, на час розгляду справи поновлення юридичної особи ХМАПО не відбулося.

На час ухвалення судового рішення Харківська медична академія післядипломної освіти (код ЄДРПОУ 01896872) відсутня як зареєстрована юридична особа.

Відповідно до інформації Міністерства охорони здоров`я України власником будівлі гуртожитку, розташованого за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 268 є держава, в особі Міністерства охорони здоров`я України. Зазначена будівля закріплена за Харківським національним медичним університетом на праві оперативного управління та перебуває у нього на балансі.

Обставини не приведення стану юридичної особи ХПАМО у відповідності до судових рішень, не можуть впливати на право ХНМУ як балансоутримувача, отримувати відшкодування витрат на утримання будівлі гуртожитку (в т.ч. комунальних послуг) з осіб, які постійно та тривалий час фактично користуються такими послугами.

Відсутність поновлення стану ХМАПО в ЄДПРОУ не усуває обов`язку Відповідача сплачувати вартість фактично спожитих послуг, адже вони пов`язані саме із фактом їх споживання, а не з фактом поновлення статусу юридичної особи.

Реорганізація ХМАПО шляхом її приєднання до ХНМУ відбувалася в період з 2021 по 2023 роки у відповідності до Розпорядження КМ України від 08 лютого 2021 року № 103-р та наказу МОЗ України від 15 березня 2021 року № 452.

16 травня 2023 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесений запис № 1004801120031034673 про припинення ХМАПО як юридичної особи в результаті її реорганізації.

Між тим, доказів, що Відповідач здійснював оплату вартості проживання в гуртожитку в той період коли ХМАПО мало цивільну право та дієздатність (до 16 травня 2023 року), ним також не надано.

Будь-яких доказів, які б підтверджували наявність у Відповідача об`єктивних перешкод здійснювати оплату вартості проживання в гуртожитку на користь ХМАПО у певний час, також ним суду не надано, що свідчить про свідоме та тривале ігнорування Відповідачем свого цивільного обов`язку щодо сплати боргу.

Цивільний кодекс України не містить положень про припинення зобов`язань боржника через не врегулювання процедурних питань наявності або відсутності у колишнього кредитора статусу юридичної особи, оскільки обов`язок боржника перебуває поза межами такої правової дискусії.

Позовна заява про стягнення заборгованості, що виникла в період жовтень 2020 року – вересень 2023 року, була подана до суду 27 листопада 2023 року, тобто до скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2021 року № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15 березня 2021 року № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» судовими рішеннями.

Вказує, що ані Позивач, ані Відповідач не були процесуальним учасниками у судових справах №520/7440/21 та №520/5316/23, права та обов`язки Відповідача ними не вирішувались, а тому рішення в них не можуть регулювати зокрема права та обов`язки Відповідача як особи, що споживає комунальні послуги. В той же час Позивач не може впливати на порядок та процедуру виконання наведених судових рішень іншими особами. Разом із тим передані за актом прийому-передачі Харківської медичної академії післядипломної освіти до складу Харківського національного медичного університету від 09.12.2022, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2022 року №2343, під час реорганізації майнові права та обов`язки, в т.ч. заборгованість Відповідача, яка є предметом даного позову, продовжує обліковуватись на балансі Позивача, а тому саме Позивач згідно законодавства уповноважений вирішувати юридичну долю відповідних прав та обов`язків.

Звертає увагу, що позивач як управитель приміщення гуртожитку по Салтівському шосе, 268 в м. Харкові, - не є виконавцем комунальних послуг в розумінні наведеного акту законодавства, а тому самостійно не формує ціни та тарифи на такі послуги.

Одночасно порядок користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, на які поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», визначається «Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, якими визначено, що за умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата за електроенергію при загальному лічильнику розподіляється пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря). При цьому, балансоутримувач гуртожитку розраховується з енергопостачальником за електричну енергію, спожиту мешканцями зазначеного будинку (гуртожитку), згідно з показами загальнобудинкового засобу обліку електричної енергії.

Відповідно до Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498 визначається порядок користування гуртожитками: жилою площею, жилими та іншими приміщеннями в них. Так, пунктом Положення визначено, що особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору. Плата за проживання у гуртожитку включає: витрати на оплату житлово- комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі). Відповідно до Положення про особливості користування гуртожитками закладів фахової передвищої та вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти та науки України 21.11.2019 №1452 заклад освіти розробляє власне положення про користування гуртожитком закладу освіти, яке затверджує керівник закладу освіти за погодженням з органами студентського самоврядування. Розмір плати за проживання у гуртожитках закладів освіти державної та комунальної форми власності встановлює керівник закладу освіти за погодженням з органом студентського самоврядування з урахуванням вимог наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28 березня 2011 року № 284/423/173, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 квітня 2011 року за № 520/19258.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання зазначених положень законодавства наказом уповноваженої особи Позивача від 10.08.2020 за №184 затверджене «Положення про користування студентськими гуртожитками Харківського національного медичного університету», за яким студентські гуртожитки використовуються для проживання здобувачів освіти (студентів, аспірантів, докторантів, інтернів, клінічних ординаторів, слухачів), в тому числі іноземних громадян, під час навчання в ХНМУ за очною (денною), заочною формою здобуття освіти, вступників та працівників університету, які не мають постійного місця проживання за місцем розташування університету. Відповідно до п.п.5 п.2.2. за умови повного забезпечення здобувачів освіти університету житловою площею, у студентських гуртожитках можуть проживати працівники університету та інші громадяни. Студентський гуртожиток має особливий правовий режим користування, зокрема, це є тимчасовим місцем проживання у період роботи чи навчання у зв`язку з трудовими відносинами або навчання м у навчальному закладі освіти, житлові приміщення надаються у тимчасове користування на умовах оплати за користування гуртожитком. Згідно п.2.11 Положення розмір плати за проживання у студентських гуртожитках університету встановлюється ректором за погодженням з органом студентського самоврядування та виборним органом профспілкової організації студентів з урахуванням вимог чинного законодавства. Плата за проживання у студентських гуртожитках університету вноситься мешканцями у порядку та строки, встановлені договором найму житлової площі у гуртожитках університету. Згідно п.п. 2.7, 2.8 жила площа у студентських гуртожитках університету надається 1) у вигляді окремого ліжко – місця для спільного проживання одиноких осіб однієї статі; 2) окремого жилого приміщення для відокремленого проживання однієї особи або сім`ї.

Постановою Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» затверджений відповідний перелік та серед них в п.п. 4) п.7 міститься послуга надання громадянам, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1-3 цього пункту, комунальних послуг, послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень.

Відповідно до п.2 спільного наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28.03.2011 №384/423/173, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2011 за №520/19258 «Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної власності» конкретний розмір плати за проживання в гуртожитках встановлюється керівником вищого навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом студентів і розраховується відповідно до Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23.07.2010 N 736/902/758 ( z1196-10 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2010 за N 1196/18491, виходячи з нормативу житлової площі на кожного мешканця, встановленого згідно з проектною документацією при будівництві гуртожитку, та розрахункового коефіцієнта загальної площі, що припадає на кожного мешканця гуртожитку.

Судовим розглядом також встановлено та підтверджено письмовими доказами у справі, що відповідно до наказу ХМАПО від 31.08.2020 № 346-з «Про вартість проживання в гуртожитку АДРЕСА_7 у зв`язку з підвищенням заробітної плати з 01 вересня 2020 року» затверджено вартість 1 кв. м. за послуги з утримання гуртожитку та прибудинкової території для осіб, що проживають за контрактом та займають понад одне ліжко-місце. Згідно Калькуляції, яка є додатком до даного наказу вартість 1 кв. м. за послуги з утримання гуртожитків та прибудинкової території гуртожитку №1 з 01 вересня 2020 року складала 16, 42 грн. ( 13, 68 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 2, 74 грн.). В подальшому наказом ХМАПО від 25.01.2021 №46-з «Про вартість проживання в гуртожитку АДРЕСА_7 у зв`язку з підвищенням заробітної плати та тарифів на комунальні послуги (централізоване водопостачання та водовідведення, опалення, електропостачання) з 01 січня 2021 року» було затверджено Калькуляцію вартості 1 кв. м. послуги з утримання гуртожитків та прибудинкової території №1 з 01 січня 2021, яка склала для інших категорій громадян, які проживають за контрактом та займають понад одне ліжко-місце 17, 87 грн. (14, 91 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 2, 89 грн.). Наказом ХМАПО від 12.01.2022 №18-з «Про зміну вартості проживання в гуртожитку №1 ХМАПО» з 01 січня 2022 року було затверджено Калькуляцію вартості 1 кв. м. послуги з утримання гуртожитків та прибудинкової території №1 з 01 січня 2022, яка склала для інших категорій громадян, які проживають за контрактом та займають понад одне ліжко-місце 18, 58 грн. (15, 48 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 3,10 грн.). Наказом ХНМУ від 02.01.2023 №05-госп «Про затвердження граничного розміру вартості послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків одного квадратного метра в гуртожитку №7 ХНМУ» з 01 січня 2023 року було затверджено розмір вартості послуги з експлуатації та господарського обслуговування будинків одного квадратного метру житлових приміщень гуртожитку №7 для осіб, які працюють у ХНМУ та інших закладах освіти, установах та організаціях – 13,50грн. (11,25 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 2,25 грн.) та включає в себе: оплату праці, грн./місяць 8, 34 грн., нарахування на заробітну плату - 22,0 % грн. 1, 84 грн., матеріальні витрати – 0,11 грн., оплата послуг(крім комунальних) 0,92 грн., капітальні витрати (до 10% інших витрат) –0,04 грн. Всього витрат 11,25 грн., ПДВ 2,25грн. Вартість проживання у студентському гуртожитку складається з вартості утримання 1 кв. м. загальної площі будинку – гуртожитку, помноженої на кількість кв. м. приміщення, яке займає особа. Також судом встановлено, що нарахування плати з відшкодування за комунальні послуги у студентському гуртожитку № 7 ХНМУ здійснювалося відповідно до наказу ХНМУ від 30.12.2022 №179/2022-адм. (відомості нарахувань за січень 2023, відомості нарахувань за лютий 2023, відомості нарахувань за березень 2023), Наказу ХНМУ від 20.04.2023 №84-адм «Про порядок обрахунку плати за проживання в гуртожитках ХНМУ», розпорядження ХНМУ №1 від 15.05.2023 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за квітень 2023 року», розпорядження ХНМУ від 13.06.2023 №3 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за травень 2023 року», розпорядження ХНМУ №4 від 17.07.2023 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за червень 2023 року», розпорядження ХНМУ від 11.08.2023 №5 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за липень 2023 року», розпорядження ХНМУ від 14.09.2023 №6 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за серпень 2023 року». Отже, за порядком, процедурою, нормативною обґрунтованістю та юридичним оформленням плата Відповідача за проживання його в квартирі АДРЕСА_8 ,здійснена відповідно до повноважень ректора університету, з дотриманням вимог чинного законодавства та у відповідності до об`єму та кількості спожитих послуг. Судом з урахуванням встановлених фактичних обставин, правильно застосовані наведені норми законодавства, які були чинними на час виникнення спору.

Зазначив, що оплата праці працівників, які забезпечують обслуговування приміщення гуртожитку, є складовою плати за проживання так само як і податки на заробітну плату, адже становлять визначений податковим законом обов`язок платника податків.

Щодо витрат на обслуговування прибудинкової території навколо будівлі гуртожитку, то з цього Приводу Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що судовим розглядом доводиться, що будівля гуртожитку перебуває в оперативному управлінні Позивача на підставі рішень МОЗ України та відповідних витягів з Реєстру речових прав. Обов`язок утримання майна в належному санітарному та протипожежному стані, включаючи прилеглу територію, покладено на балансоутримувача державними санітарними нормами та Правилами благоустрою міста Харкова (затвердженими самою ж ХМР). Складова частина єдиної послуги: розрахунок вартості 1 кв.м. проживання в гуртожитку є комплексним і здійснюється відповідно до спільного Наказу №284/423/173. Витрати на оплату праці двірників та прибиральників є невід`ємною частиною забезпечення життєдіяльності та експлуатації будівлі в цілому, а не окремою комерційною послугою . Відповідач користувався чистим подвір`ям та підходами до гуртожитку, а тому заперечення 3-ї особи щодо меж ділянки є надмірним формалізмом та спробою штучного зменшення суми реального боргу.

Розглянувши наведені 3-ю особою в апеляційній скарзі такі доводи, а саме, що суд першої інстанції припустився помилки, визнавши наявність фактичних договірних відносин на підставі раніше укладеного Контракту №2816 від 08.06.2007, оскільки ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» оперує виключно дефініцією «договір», Позивач вважає їх юридично неспроможними, штучними та такими, що підлягають відхиленню з огляду на наступне. На думку Позивача 3-я особа вдається до хибного правового пуризму, намагаючись протиставити поняття «контракт» та «договір». Між тим відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Чинне законодавство України (зокрема, ч. 3 ст. 21 КЗпП України, ст. 179 Господарського кодексу України) розглядає контракт як особливу форму договору, а не як окремий, відмінний від нього інструмент. Слово «контракт» походить від латинського «contractus», що в прямому перекладі означає «угода, договір». Назва підписаного раніше між Позивачем та Відповідачем документа «Контракт» є виключно його лінгвістичною формою і жодним чином не змінює його матеріально-правового змісту, адже вказаний Контракт №2816 за своєю юридичною природою є класичним двостороннім цивільно-правовим договором найму (користування) житловою площею в гуртожитку та відшкодування витрат на його утримання. Відповідно до статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності правочину. Укладений між Позивачем та Відповідачем контракт не визнавався судом недійсним, а отже, його умови та сам факт його укладення є законним першоджерелом виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами.

Також 3-тя особа наголошує в апеляційній скарзі на тому, що строк дії Контракту закінчився 01.05.2008 року. Проте, Скаржник повністю ігнорує інститут правового регулювання триваючих відносин найму. Як було встановлено судовим розглядом після 01.05.2008 Відповідач не звільнив займане житлове приміщення (квартиру АДРЕСА_9 ), не повернув його балансоутримувачу за актом, а продовжив проживати в ньому разом із сім`єю та користуватися всіма комунальними благами. Одночасно Позивач (та його правопопередник ХМАПО) не вчиняли дій щодо примусового виселення Відповідача, що свідчить про відсутність заперечень. Також Позивач звертає увагу апеляційного суду, що вимога статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо надання послуг на договірних засадах спрямована на захист прав сторін, але вона не може тлумачитись як дозвіл на безоплатне привласнення матеріальних благ у разі відсутності підписаного паперового документу. Зобов`язання Відповідача оплатити борг випливає не лише з вимог раніше укладеного контракту, а безпосередньо з пункту 1 частини 2 статті 11 та статті 509 ЦК України, оскільки підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є безпосередні дії сторін — факт створення Позивачем умов для проживання та факт реального споживання Відповідачем тепла, води та послуг з експлуатації будівлі тощо.

Відповідач та 3-тя особа стверджують, що суд проігнорував обставини, що під час розрахунку оплати послуг з теплопостачання Позивач неправомірно застосовує коефіцієнт збільшення 1,171, який жодним актом законодавства не передбачений, обґрунтованого розрахунку опалювальної площі до позовної заяви надано не було, наполягає, що наявні розбіжності в загальній площі будівлі, що підтверджується довідкою КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» №7889/0408/25 від 12.06.2025, є підтвердженням покладання на мешканців гуртожитку необґрунтованих оплат, зокрема витрат по утриманню двоповерхової будівлі (прибудови) площею 2275,6 кв., яка ними не використовується. Розглянувши наведені твердження та доводи Відповідача та 3-ї особи, Позивач вважає їх хибними та такими, що ґрунтуються на помилковому розумінні фактичних обставин справи. Так судовим розглядом та матеріалами справи доведено, що в оперативному управлінні Позивача перебувають будівлі гуртожитку, загальною площею 18771.2 кв. м., житлова площа 6778.7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 174352844 від 18.07.2019 та індексний номер витягу 319980111 від 11.01.2023 року). Така загальна площа гуртожитку відповідає даним довідки КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» №7889/0408/25 від 12.06.2025. Задовольняючи позов, суд взяв до уваги, що розрахунок ціни позову за користування та проживання квартирі АДРЕСА_10 , здійснений виходячи із загальної опалювальної площі 79,6 кв.м., корисної площі 71,2 кв.м., а Відповідач не спростовував того факту, що дійсно у спірний період використовував для проживання саме це приміщення. Матеріали судової справи та надані Позивачем розрахунки ціни позову не містять в собі даних, що на Відповідача покладений тягар утримання та компенсації вартості інших приміщень, зокрема двоповерхової будівлі (прибудови) площею 2275,6 кв.м., якими він не користується. Одночасно суд правильно керувався, що відповідно до п.2 спільного наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28.03.2011 №384/423/173, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2011 за №520/19258 «Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної власності» конкретний розмір плати за проживання в гуртожитках встановлюється керівником вищого навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом студентів і розраховується відповідно до Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23.07.2010 N 736/902/758 (z1196-10), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2010 за N 1196/18491, виходячи з нормативу житлової площі на кожного мешканця, встановленого згідно з проектною документацією при будівництві гуртожитку, та розрахункового коефіцієнта загальної площі, що припадає на кожного мешканця гуртожитку.

Відповідний коефіцієнт збільшення 1м2 житла, що враховує опалювальну площу загального користування, визначений наказом ректора ХМАПО від 14.05.2019 та становить 1,171. Таке збільшення становить розподіл вартості опалення місць загального користування будівлі гуртожитку та розподіляється між мешканцями такого гуртожитку, що є унормованим наведеним актом законодавства.

Щодо твердження 3-ї особа, що позов заявлений до неповного кола відповідачів, а саме не залучено до участі у справі ОСОБА_2 – мешканця квартири АДРЕСА_6 , що є підставою для відмови в позові. Звертає увагу, що протягом усього тривалого розгляду справи у Немишлянському районному суді міста Харкова ні Відповідач, ні 3-тя особа), будучи належним чином повідомленими про процесуальні дії, жодного разу не скористалися своїм правом та не заявили перед судом клопотання про залучення ОСОБА_2 до участі у справі — ні як співвідповідача, ні як третьої особи без самостійних вимог. Отже, висловлення подібних заперечень виключно на стадії апеляційного провадження, свідчить про штучне затягування процесу, недобросовісну поведінку (зловживання процесуальними правами) та є спробою перекласти власну процесуальну пасивність у першій інстанції на суд, що ухвалив законне рішення.

Щодо доводів 3-ї особи про те, що суд першої інстанції не врахував право Відповідача на 100% пільгу (знижку) з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до Програми сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення міста Харкова на 2021-2025 роки. На думку Позивача такі доводи є абсолютно безпідставними, незаконними та мають бути відхилені судом апеляційної інстанції з огляду на таке: Так, будь-які програми соціального захисту, що затверджуються органами місцевого самоврядування, мають чітко визначену територіальну та суб`єктну юрисдикцію. Відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ради правомірні приймати рішення та фінансувати пільги виключно для житлового фонду, що перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, будівля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом державної власності, перебуває у сфері управління Міністерства охорони здоров`я України та закріплена за Харківським національним медичним університетом на праві оперативного управління. Оскільки спірне житлове приміщення належить до відомчого (державного) житлового фонду, на нього не поширюються внутрішні пільгові програми Харківської міської ради, якщо інше прямо не передбачено чинним законодавством України або окремим двостороннім договором між 3-ю особою та Позивачем. Одночасно, впроваджуючи додаткові соціальні гарантії для певних категорій громадян, орган місцевого самоврядування зобов`язаний забезпечити механізм їх реалізації через фінансове відшкодування надавачам послуг. Харківська міська рада, діючи як 3-тя особа у справі, не надала жодного доказу того, що між нею та Позивачем укладався договір про відшкодування витрат, пов`язаних із наданням Відповідачу 100% знижки. Жодних коштів (субвенцій, дотацій чи компенсацій) з місцевого бюджету міста Харкова на рахунки Позивача для покриття витрат по кв. АДРЕСА_9 за спірний період не надходило. Вимога 3-ї особи забезпечити виконання її внутрішньої соціальної програми за рахунок фінансових ресурсів державного університету є протиправною спробою безкоштовного надання послуг за чужий рахунок. В той же час наявність у Відповідача певного соціального статусу, що дає право на пільги в місті Харкові, не звільняє його від обов`язку оплачувати рахунки балансоутримувача гуртожитку. Пасивна поведінка Відповідача, який не врегулював питання отримання монетизованої пільги зі своїм профільним управлінням соцзахисту, не може бути перекладена на Позивача у вигляді неотриманих коштів за реально спожиті комунальні ресурси.

27 липня 2026 року Харківська міська рада надала до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, які дублюють доводи вже поданої апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг і вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Рішення мотивовано наступним.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не заперечує, що на підставі контракту №2816 від 08.06.2007 року йому разом із родиною для проживання була надана в тимчасове користування квартира у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Також не заперечує фактичного продовження між сторонами договірних відносин із тимчасового проживання в гуртожитку. Разом з тим відповідач не виконує покладені на нього обов`язки щодо сплати за житлово-комунальні послуги, тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги.

Суд врахував рішення у справі №645/3214/21,яким вже вирішувалось аналогічне питання та позивачу було відмовлено у задоволенні позову про стягнення із відповідача заборгованості за комунальні послуги в сумі 106310,40 грн., за період з 01.05.2018 по 01.05.2021.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім, обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За визначенням, наданим у статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 вказаного Закону передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Водночас відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Частиною 1 статті 10 вказаного Закону передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто, у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою в статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаються законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

З викладених вище положень убачається, що оплата житлово - комунальних послуг та послуг з утримання будинків здійснюється мешканцями гуртожитків балансоутримувачу будинку або безпосередньо підприємствам, які надають такі послуги за наявності прямих розрахунків між споживачем і постачальником. Оплата комунальних послуг балансоутримувачем будинку на користь компаній, що надають житлово-комунальні послуги, а потім пред`явлення вимоги до споживачів цих коштів сплатити за отримані послуги не суперечить вимогам чинного законодавства.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1, 2 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Розпорядження КМ України від 08.02.2021р. №103-р та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 №452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» Харківську медичну академію післядипломної освіти було реорганізовано шляхом приєднання до Харківського національного медичного університету.

Відповідно до Акту прийому-передачі Харківської медичної академії післядипломної освіти до складу Харківського національного медичного університету від 09.12.2022, за ХНМУ було закріплено цілісний майновий комплекс Харківської медичної академії післядипломної освіти на праві оперативного управління, в тому числі, будівлю гуртожитку АДРЕСА_11 , а також передано дебіторську заборгованість постійних мешканців гуртожитку станом на 01.11.2022 в сумі 8457762,20 грн. Такий акт затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2022 року № 2343.

Згідно наказу ХНМУ від 26.01.2023 №10 «Про визначення переліку студентських гуртожитків ХНМУ» визначений перелік студентських гуртожитків Студентського містечка ХНМУ, які перебувають на балансі університету, серед яких студентський гуртожиток АДРЕСА_2 .

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 174352844 від 18 липня 2019 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу 319980111 від 11.01.2023 року, підтверджується, що власником будівлі гуртожитку, загальною площею 18771,2 кв.м., житлова площа 6778,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , є держава Україна в особі Міністерства охорони здоров`я України. Харківському національному медичному університету належить право оперативного управління вказаним майном.

08 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ХМАПО укладено контракт б/н на тимчасове проживання в гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу у тимчасове користування для тимчасового проживання квартиру АДРЕСА_6 строком на 1 рік, з 0 травня 2007 року по 01 травня 2008 року, з визначенням оплати за проживання, виходячи з собівартості утримання 1 кв.м., які займає наймач та інших фактичних витрат на комунальні послуги у відповідності до показників встановлених приладів обліку в будівлі гуртожитку (а.с.80 т.1). (п.4.1 Контракту).

Як вбачається з копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , виданого 19.06.1998 Великобурлуцьким РВ УМВС України в Харківській області, де значиться про реєстрацію місця проживання АДРЕСА_12 , що відповідає довідці ХНМУ від 01.11.2023 № 3 (а.с.26, 81-82 т.1).

Зазначене доводить факт проживання та користування відповідачем квартирою АДРЕСА_6 , адже відповідно до п.4 постанови КМУ від 07.02.2022 №265 «Про Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою.

Згідно п. 3.2.1 Контракту ХМАПО зобов`язалась надати мешканцям у тимчасове користування для тимчасового проживання житлове приміщення в гуртожитку та згідно з п. 3.2.3 Контракту, надати наймачу комунальні послуги.

Згідно п. 2.1.2, 2.1.3 Контракту, мешканець, в свою чергу, має право користуватись комунальними послугами, приміщеннями побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку.

Плата за проживання у гуртожитку розраховується, виходячи із собівартості утримання 1 кв.м. площі, яку займає мешканець, фактичних витрат за спожиті енергоносії та інші комунальні послуги у відповідності до показників приладів обліку, встановлених у будівлі гуртожитку ( п.4.1 Контракту).

Положеннями п. 4.2, Контракту передбачено, що мешканець зобов`язався не пізніше 25-го числа кожного наступного місяця вносити плату за проживання в гуртожитку. Розмір плати за проживання може бути змінений у випадку зміни цін, індексу інфляції та в інших випадках, передбачених законодавством України, а також у зв`язку із збільшенням витрат, пов`язаних з у триманням гуртожитку (п.4.4 Контракту).

Даних про визнання недійсним укладеного між ХМАПО та відповідачем контракту на тимчасове проживання в гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти матеріали справи не містять.

Згідно довідки ХНМУ від 01.11.2023 №3 в квартирі АДРЕСА_13 , в період з 01.10.2020 по 30.09.2023 фактично проживало 2 особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Після закінчення визначеного в п.6.1. Контракту №2816 від 08.06.2007 строку його дії відповідач разом із членами своєї родини продовжили проживати та займати квартиру АДРЕСА_6 , не укладаючи нового контракту на проживання.

Доказів заперечення з боку ХМАПО та ХНМУ обставин подальшого проживання відповідача разом із членами своєї родини в квартирі АДРЕСА_6 суду не надано.

Отже встановлені судом фактичні обставини дають підстави для твердження про виникнення між сторонами з моменту укладення Контракту №2816 від 08.06.2007 та після закінчення терміну його дії договірних відносин щодо надання відповідачу житлової площі за договором найму і в силу таких відносин відповідач зобов`язаний нести витрати за проживання у гуртожитку своєї родини, а також за використання допоміжними приміщеннями для задоволення своїх санітарно-гігієнічних потреб і сплачувати спожиті комунальні послуги.

Твердження у апеляційних скаргах про те, що Харківський національний медичний університет, не є належним позивачем у справі та не мав права звертатися до суду з вказаним позовом, оскільки постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року визнано протиправним та скасовано наказ МОЗ України про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти, колегія суддів виходить з наступного.

За актом прийому-передачі Харківської медичної академії післядипломної освіти до складу Харківського національного медичного університету від 09.12.2022, який було затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2022 року №2343, за ХНМУ було закріплено цілісний майновий комплекс ХМАПО на праві оперативного управління, зокрема, будівлю гуртожитку №1, об`єкт державної власності, який знаходиться за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, буд. 268.

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 174352844 від 18.07.2019 та індексний номер витягу 319980111 від 11.01.2023 року в оперативному управлінні позивача перебувають будівлі гуртожитку, загальною площею 18771.2 кв.м., житлова площа 6778.7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта управління, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом) у межах встановлених цим кодексом, іншими законами, а також власником майна (уповноваженим органом).

Також згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Харківський національний медичний університет (код ЄДРПОУ 01896866) є правонаступником юридичної особи – Харківська медична академія післядипломної освіти (код ЄДРПОУ 01896872).

Відповідно до ч.5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.ч. 4-8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у разі приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, до містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках.

Відповідно до п.п. 39, 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 «згідно пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для проведення відповідних реєстраційних дій…….згідно пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для внесення запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи будь-яким державним реєстратором».

Даних, що на виконання судових рішень у справах №520/7440/21 та №520/5316/23 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відповідні відомості щодо статусу Харківської медичної академії післядипломної освіти (код ЄДРПОУ 01896872) під час судового розгляду не добуто.

У суду також відсутні дані, що скасований акт прийому-передачі Харківської медичної академії післядипломної освіти до складу Харківського національного медичного університету від 09.12.2022, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2022 року №2343, та відбулося повернення до складу майна Харківської медичної академії післядипломної освіти заборгованості відповідача, яка є предметом розгляду в даній справі.

Відповідно інформації Міністерства охорони здоров`я України, викладеної листом станом на 03.09.2024 за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №393361478 від 03.09.2024) щодо об`єкту будівля літ. А-2-16 (гуртожиток) за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є держава Україна в особі Міністерства охорони здоров`я, особа, яка наділяється правом оперативного управління зазначеним об`єктом є Харківський національний медичний університет (номер запису про інше речове право 48953902). Станом на 04.09.2024 за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Харківський національний медичний університет (код ЄДРПОУ 01896866) є правонаступником юридичної особи Харківська медична академія післядипломної освіти (код ЄДРПОУ 01896872). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», підпункту 14 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267, Наказу МОЗ України від 26.01.2018 и№152 Харківський національний медичний університет належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України. Реорганізація ХМАПО шляхом її приєднання до ХНМУ відбувалася в період з 2021 року по 2023 рік у відповідності до чинного Розпорядження КМУ від 08.02.2021 №103-р та наказу МОЗ від 15.03.2021 №452. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, МОЗ спрямував свою волю на передання не окремого майна, прав та обов`язків ХМАПО, а всієї їх сукупності. Відповідно до Акту прийому-передачі Харківської медичної академії післядипломної освіти до складу Харківського національного медичного університету від 09.12.2022, який було затверджено наказом Міністерством охорони здоров`я України від 27 грудня 2022 року № 2343, за ХНМУ було закріплено цілісний майновий комплекс Харківської медичної академії післядипломної освіти на праві оперативного управління, зокрема, будівлю гуртожитку №1, об`єкт державної власності, який знаходиться за адресою м. Харків, Салтівське шосе, 268. Станом на теперішній час наказ МОЗ від 27.12.2023 №2343 є чинним. Будівля гуртожитку №1 ХМАПО (станом на сьогодні студентський гуртожиток №7 ХНМУ), а також дебіторська та кредиторська заборгованість мешканців гуртожитку, обліковується на балансі ХНМУ, обслуговування гуртожитку в тому числі витрати на утримання будинку і території та житлово – комунальних послуг здійснюється ХМНУ шляхом укладення договорів на закупівлю послуг за державні кошти.

Між тим, відповідно до визначень, наведених в Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 927/11207 балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Судовим розглядом встановлено, що реорганізація ХМАПО шляхом її приєднання до ХНМУ відбувалася в період з 2021 року по 2023 рік у відповідності до Розпорядження КМ України від 08.02.2021р. №103-р та наказу МОЗ України від 15.03.2021р. №452, а до ХНМУ, як правонаступника, перейшло усе майно ХМАПО як сукупність прав та обов`язків, які їй належать на підставі передавального акту. Отже, будівля гуртожитку №1 ХМАПО (станом на час розгляду справи студентський гуртожиток № 7 ХНМУ), а також дебіторська та кредиторська заборгованість мешканців гуртожитку, обліковується на балансі ХНМУ, обслуговування гуртожитку в тому числі витрати на утримання будинку і території та житлово-комунальних послуг здійснюється ХНМУ шляхом укладання договорів про закупівлю послуг за державні кошти.

У абзаці другому-четвертому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 3-р(І)/2019 № 3-р(І)/2019 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване.

Позбавлення через судову процедуру відповідача обов`язку сплачувати витрати про утриманню будинку й територій та житлово комунальні послуги лише через наявність правової колізії при проведенні процедури припинення (реорганізації) ХМАПО шляхом його приєднання до ХНМУ, може мати наслідком недотримання основних принципів цивільного законодавства, викладених в ст. 3 ЦК України.

Велика Палата ВС у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20, п. 6.20) сформулювала такий висновок: «Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість». Суд не може заохочувати недобросовісну поведінку боржника з тим, щоб останній отримав майнову вигоду лише через невиконання судових рішень у справах №520/7440/21 та №520/5316/23. Більш того, суд вважає, що визнання протиправними та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2021 року № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» не впливає на обов`язок відповідача здійснювати оплату витрат на утримання будинку й територій та житлово комунальних послуг позивачу, який наразі продовжує бути балансоутримувачем будівлі гуртожитку.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є, зокрема, встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачам).

Зважаючи, що гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 перебуває на балансі ХНМУ, який на законних підставах надає житлово-комунальні послуги відповідачу, а останній не виконує своїх зобов`язань зі сплати за отримані та спожиті житлово-комунальні послуги належним чином, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказані послуги.

Доводи скарги ОСОБА_1 про те, що позивачем не доведено розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, то судова колегія зазначає наступне.

Згідно наказу ХМАПО від 31.08.2020 № 346-з «Про вартість проживання в гуртожитку АДРЕСА_7 у зв`язку з підвищенням заробітної плати з 01 вересня 2020 року» затверджено вартість 1 кв. м. за послуги з утримання гуртожитку та прибудинкової території для осіб, що проживають за контрактом та займають понад одне ліжко-місце. Згідно Калькуляції, яка є додатком до даного наказу вартість 1 кв. м. за послуги з утримання гуртожитків та прибудинкової території гуртожитку №1 з 01 вересня 2020 року складала 16, 42 грн. (13, 68 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 2, 74 грн.)

Наказом ХМАПО від 25.01.2021 №46-з «Про вартість проживання в гуртожитку АДРЕСА_7 у зв`язку з підвищенням заробітної плати та тарифів на комунальні послуги (централізоване водопостачання та водовідведення, опалення, електропостачання) з 01 січня 2021 року» було затверджено Калькуляцію вартості 1 кв. м. послуги з утримання гуртожитків та прибудинкової території №1 з 01 січня 2021, яка склала для інших категорій громадян, які проживають за контрактом та займають понад одне ліжко-місце 17, 87 грн. (14, 91 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 2, 89 грн.).

Відповідно до наказу ХМАПО від 12.01.2022 №18-з «Про зміну вартості проживання в гуртожитку №1 ХМАПО» з 01 січня 2022 року було затверджено Калькуляцію вартості 1 кв. м. послуги з утримання гуртожитків та прибудинкової території №1 з 01 січня 2022, яка склала для інших категорій громадян, які проживають за контрактом та займають понад одне ліжко-місце 18, 58 грн. (15, 48 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 3,10 грн.).

Наказом ХНМУ від 02.01.2023 №05-госп «Про затвердження граничного розміру вартості послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків одного квадратного метра в гуртожитку №7 ХНМУ» з 01 січня 2023 року було затверджено розмір вартості послуги з експлуатації та господарського обслуговування будинків одного квадратного метру житлових приміщень гуртожитку №7 для осіб, які працюють у ХНМУ та інших закладах освіти, установах та організаціях – 13,50грн. (11,25 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 2,25 грн.) та включає в себе: оплату праці, грн./місяць 8, 34 грн., нарахування на заробітну плату - 22,0 % грн. 1, 84 грн., матеріальні витрати – 0,11 грн., оплата послуг(крім комунальних) 0,92 грн., капітальні витрати (до 10% інших витрат) –0,04 грн. Всього витрат 11,25 грн., ПДВ 2,25грн. Вартість проживання у студентському гуртожитку складається з вартості утримання 1 кв. м. загальної площі будинку – гуртожитку, помноженої на кількість кв. м. приміщення, яке займає особа.

Щодо твердження скарги відповідача про відсутність доказів про те, що оплата за проживання в гуртожитку позивачем розраховується виходячи із собівартості утримання 1 кв. м, який займає наймач, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку ціни позову визначення відповідачу вартості проживання в гуртожитку здійснено позивачем виходячи із вартості обслуговування 1м2 гуртожитку та пропорційно до корисної площі квартири АДРЕСА_9 – 71,2 кв.м. за жовтень – грудень 2020 року в сумі 13,68 грн., що відповідає наказу ХМАПО від 31.08.2020 № 346-з, за січень – грудень 2021 року в сумі 14,91 грн., що відповідає наказу ХМАПО від 25.01.2021 №46-з, за січень – лютий 2022 року в сумі 15,48 грн., що відповідає наказу ХМАПО від 12.01.2022 №18-з, за січень – вересень 2023 року в сумі 13,50 грн., що відповідає наказу ХНМУ від 02.01.2023 №05-госп.

Щодо стягнення заборгованості за іншими видами комунальних послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування плати з відшкодування за комунальні послуги у студентському гуртожитку № 7 ХНМУ здійснювалося відповідно до наказу ХНМУ від 30.12.2022 №179/2022-адм. (відомості нарахувань за січень 2023, відомості нарахувань за лютий 2023, відомості нарахувань за березень 2023), Наказу ХНМУ від 20.04.2023 №84-адм «Про порядок обрахунку плати за проживання в гуртожитках ХНМУ», розпорядження ХНМУ №1 від 15.05.2023 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за квітень 2023 року», розпорядження ХНМУ від 13.06.2023 №3 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за травень 2023 року», розпорядження ХНМУ №4 від 17.07.2023 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за червень 2023 року», розпорядження ХНМУ від 11.08.2023 №5 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за липень 2023 року», розпорядження ХНМУ від 14.09.2023 №6 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за серпень 2023 року», розпорядження ХНМУ від 16.10.2023 №7 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за вересень 2023 року».

Відповідно до розрахунку ціни позову за період 01.10.2020 - 30.09.2023 у відповідача, як особи, що фактично разом із членами своєї родини (дружиною) проживає в квартирі АДРЕСА_10 , що має загальну опалювальну площу 79,6 кв.м., корисну площу 71,2 кв.м., утворилась заборгованість в загальному розмірі 112 912,03 грн., в т.ч. за жовтень – грудень 2020 року в сумі 9866,35 грн., виходячи з яких витрати 2922,06 грн. на утримання будинку та території, 2548,50 грн. на опалення, 749,31 грн. холодна вода, 452,66 грн. водовідведення, 1335,00 грн. електропостачання, 16,23 грн. освітлення міст загального користування, 198,21 грн. користування ліфтами.

Аналогічно за 2021 рік у відповідача утворилась заборгованість в сумі 42006,19 грн., з яких витрати 12739,08 грн. на утримання будинку та території, 9885,54 грн. на опалення, 2696,05 грн. холодна вода, 1493,52 грн. водовідведення, 7333,20 грн. електропостачання, 64,92 грн. освітлення міст загального користування, 792,84 грн. користування ліфтами.

За 2022 рік у відповідача утворилась заборгованість в сумі 33757,31 грн., з яких витрати 4360,28 грн. на утримання будинку та території, 5450,26 грн. на опалення, 5070,76 грн. холодна вода, 2666,54 грн. водовідведення, 9960,20 грн. електропостачання, 48,34 грн. освітлення міст загального користування, 574,70 грн. користування ліфтами. Відповідно до наданого позивачем та дослідженого судом розрахунку витрати на обслуговування гуртожитку за період березень – серпень 2022 року відповідачу не нараховувались. Аналогічно за період березень – жовтень 2022 року відповідачу не нараховувались витрати на опалення.

За січень – вересень 2023 року у відповідача утворилась заборгованість в сумі 27282,18 грн., з яких витрати 8650,80 грн. на утримання будинку та території, 7125,20 грн. на опалення, 1133,51 грн. холодна вода, 599,84 грн. водовідведення, 4733,95 грн. електропостачання, 360,55 грн. освітлення міст загального користування, 131,31 грн. користування ліфтами.

Доказів оплати зазначеної суми заборгованості відповідачем до суду не надано.

Судовим розглядом також встановлено, що за наведений спірний період 2020-2023 позивачем понесені фактичні витрати на утримання та обслуговування гуртожитку АДРЕСА_14 , що доводиться наступними письмовими доказами: за 2020 рік: щодо технічного обслуговування ліфтів договір №30/20 від 30.01.2020, копії актів приймання виконаних послуг з обслуговування ліфтів та платіжних доручень; щодо надання послуг з поводження з побутовими відходами договір 12/1 від 03.02.2020, копії актів здачі-приймання послуг та платіжних доручень; щодо теплопостачання договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №588/20 від 04.02.2020, копії актів виконаних робіт по відпуску теплової енергії та платіжних доручень; щодо електроенергії договори про закупівлю електричної енергії №0060С/20 від 19.02.2020 та №0060С/20 від 24.12.2020, копії актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних доручень; щодо водопостачання та водовідведення копії актів здачі - приймання послуг водовідведення та водопостачання та платіжних доручень згідно договорів №1841/09-ТВ-Б від 26.02.2020 та №1842/09-ТК-Б від 26.02.2020; за 2021 рік: щодо технічного обслуговування ліфтів договір №37/21 від 02.03.2021, копії актів приймання виконаних послуг з обслуговування ліфтів та платіжних доручень; щодо надання послуг з утилізації/видалення сміття та поводження зі сміттям договір 12/1 від 18.02.2021, копії актів здачі-приймання послуг та платіжних доручень; щодо теплопостачання договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №588/21 від 12.02.2021, копії актів виконаних робіт по відпуску теплової енергії та платіжних доручень; щодо електроенергії договір про закупівлю електричної енергії №27/02 від 22.02.2021 та №1 від 29.03.2021, копії актів приймання- передачі електричної енергії та платіжних доручень; щодо водопостачання та водовідведення копії актів здачі-приймання наданих послуг водопостачання та водовідведення, платіжних доручень згідно договорів №2218/09-ТВ-Б від 19.02.2021, №2219/09-ТК-Б від 19.02.2021, №3002/09-ТК-Б від 21.12.2021 та 3001/09-ТВ-Б від 21.12.2021 ; за 2022 рік: щодо технічного обслуговування ліфтів договір №41/22 від 01.06.2022, копії актів приймання виконаних послуг з обслуговування ліфтів та платіжних доручень; щодо надання послуг з утилізації/видалення сміття та поводження зі сміттям договір № 12 від 18.04.2022 копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжних доручень; щодо теплопостачання договори про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №588/22 від 11.02.2022 та №10117/22 від 17.10.2022, копії актів виконаних робіт по відпуску теплової енергії та платіжних доручень; щодо електроенергії договір про закупівлю електричної енергії №16-02/2022 від 11.02.2022, копії приймання-передачі електричної енергії та платіжних доручень; щодо водопостачання та водовідведення договори №16303/09- Б-2-ТК від 03.02.2022, №16302/09-Б-2-ТВ від 03.02.2022, копії актів здачі- приймання наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, платіжних доручень; за 2023 рік: щодо надання послуг з вивезення твердих побутових відходів договір 20/01 від 20.01.2023, копії актів надання послуг та платіжних доручень; щодо теплопостачання договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №10161/23 від 17.01.2023 копії актів приймання-передачі теплової енергії та платіжних доручень; щодо електроенергії договори про закупівлю електричної енергії №0060 від 30.01.2023, №0060-1 від 03.04.2023, №0060-2 від 03.05.2023, №0060-3 від 07.06.2023, копії актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних доручень; щодо водопостачання та водовідведення платіжні доручення договори №3706/00-ТВ-Б від 30.01.2023 та №3707/00-ТК-Б від 30.01.2023, копії актів здачі-приймання наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, платіжних доручень; щодо витрат на утримання будинку й території - калькуляція вартості послуги з експлуатації та господарського обслуговування будинків одного квадратного метру житлових приміщень гуртожитку, відповідно до наказів ХМАПО та ХНМУ.

У суду апеляційної інстанції не має підстав сумніватися в достовірності таких наданих позивачем документів щодо витрат.

Надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог розрахунки заборгованості складені з чітким зазначенням суми заборгованості за кожен місяць, а тому приймаються судом та покладаються в основу рішення, оскільки будь-якого іншого розрахунку чи обґрунтованого заперечення проти зазначених розрахунків відповідачем не надано. Так само не надано об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Отже позивачем доведено надання комунальних послуг відповідачу та членам його родини у заявлений період, а відповідач відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України доказів того, що нарахування проводилися в цей період за відсутності надання таких послуг, або комунальні послуги надавалися неналежної якості, що вказувало на наявність підстав для звільнення відповідача від оплати їх вартості або зменшення нарахованих сум, не надав.

Таким чином, відповідачем не надано жодного доказу того, що позивач неправильно застосував відповідні нормативи, використав помилкові вихідні дані або здійснив обчислення всупереч затвердженим методикам.

Надана позивачем відомість нарахувань містить інформацію про помісячне формування боргу.

Постановою Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року у справі №638/8669/18 викладена наступна правова позиція: згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в іншій формі. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Також у своєму рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що справедливість – одна із засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірив права. Елементи права, зокрема, розмірність, рівність, мораль, об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в іншій формі.

Тривале користування відповідачем майновими благами та не вжиття заходів щодо їх оплати за відсутності правових підстав отримувати їх безоплатно, не відповідає стандартам добросовісності, а тому судом не приймається.

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Відповідно до ч.1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також судом відхиляються заперечення відповідача щодо відхилення наданих позивачем письмових доказів, адже відповідно до ст. 2 ЦПК України основними завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Судова колегія також ураховує, що відповідач протягом тривалого часу не звертався у встановленому законом порядку із вимогами про проведення офіційного перерахунку, не складав актів-претензій щодо неправильності нарахувань та не надавав доказів оскарження конкретних сум нарахувань.

Сумнівним також на думку суду є посилання відповідача на відсутність у позивача права на позов, адже відповідно до розрахунку ціни позову йдеться про його борг починаючи з жовтня 2020 року, тобто в тому числі період, коли ХМАПО як юридична особа ще не була припинена, між тим, доказів, що відповідач здійснював оплату вартості проживання в гуртожитку в той період коли ХМАПО мало цивільну право та дієздатність (до 30.09.2023), нею також до суду не надано як і не надано будь-яких доказів, які б підтверджували наявність у нього об`єктивних перешкод здійснювати оплату вартості проживання в гуртожитку на користь ХМАПО у певний час, що свідчить про свідоме та тривале ігнорування цивільного обов`язку.

Жодним актом законодавства не передбачена безкоштовність отримання відповідних майнових благ при користуванні приміщеннями гуртожитку, а спірні питання щодо наявності статусу правоздатності у того чи іншого надавача відповідних послуг, не усуває обов`язку споживача їх сплачувати, адже за відповідною логікою відповідача через обставини спірних питань при виконанні постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №520/7440/21 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №520/5316/23, він отримує юридичну можливість тривалий час уникати від сплати за спожиті ним майнові блага.

Наданий позивачем розрахунок у сукупності з іншими матеріалами справи є достатнім для встановлення розміру заборгованості, оскільки дозволяє ідентифікувати особовий рахунок, періоди нарахувань, динаміку утворення боргу та остаточний розмір заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку та територій та житлово-комунальних послуг у розмірі –82 981,47 грн., врахувавши при цьому рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 25.10.2021 у справі №645/3214/21 та відмовив у задоволенні позовних вимог за суму 9866,35 грн. за 2020 рік та за період січень – квітень 2021 на суму 20064,20 грн.

Також, як вбачається зі змісту розрахунку ціни позову, що за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 позивачем не здійснювалось нарахування відповідачу до сплати витрат з обслуговування гуртожитку, утримання будинку та території, опалення, освітлення міст загального користування та користування ліфтами, а нараховувались лише витрати із надання холодної води, водовідведення та електропостачання в об`ємі їх фактичного споживання мешканцями квартири АДРЕСА_10 .

Доводи відповідача про те, що при здійсненні розрахунків заборгованості наявні неточності колегією суддів не приймається, оскільки доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачем не надано.

Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказів ненадання чи неналежного надання вказаних послуг відповідачем не надано, розрахунок заборгованості не спростовано.

Щодо доводів скарги відповідача про те, що дія контракту закінчена, а договір не укладався та права відповідача на 100% знижку на житлово-комунальні послуги відповідно до положень рішення Харківської міської ради від 19.08.2020 № 2257/20 «Про затвердження Програми сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення міста Харкова на 2021-2025 роки», та відповідач не повинен сплачувати та має пільгу, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається, з п.п. 9.1 розділу 9. Додаткові соціальні гарантії окремим категоріям громадян міста Програми сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення міста Харкова на 2021-2025 роки, затвердженої рішенням від 19.08.2020 № 2257/20 37 сесії 7 скликання Харківської міської ради окремим категоріям громадян міста Харкова надані додаткові соціальні гарантії на оплату житлово-комунальних послуг та встановлено 100 % знижки на оплату за користування послугами з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами, послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, послуг з управління багатоквартирним будинком (на одну особу в межах соціальної норми житла і соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами) шляхом забезпечення перерахування грошових коштів (грошової компенсації) підприємствам, що надають послуги.

Додатком 16 до Програми сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення міста Харкова на 2021—2025 роки (до п. 9.1 розділу 9 «Додаткові соціальні гарантії окремим категоріям громадян»), який введено в дію з 01.01.2021 унормована процедура надання соціальних гарантій на оплату за користування житлово-комунальними послугами окремим соціальним категоріям громадян міста, зокрема додаткові соціальні гарантії на оплату житлово-комунальних послуг надаються шляхом перерахування компенсації за рахунок коштів бюджету міста Харкова підприємствам, що надають житлово-комунальні послуги (п.1.2 додатку 16), додаткові соціальні гарантії надаються протягом бюджетного року з дня отримання права на пільгу по день закінчення дії пільги або зняття з реєстрації пільговика у місті Харкові та на період роботи за безстроковим трудовим договором (з повною зайнятістю) по день звільнення або особам, які виконують їх обов`язки (у тому числі, з якими укладений строковий договір) на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" та відпустки для догляду за дитиною без збереження заробітної плати (але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку) (п.2.2 додатку 16); щомісячно до 21 числа звітного місяця комунальні заклади, центри, установи, Харківська обласна організація УТОГ та інші громадські організації надають в електронному вигляді поіменні списки громадян за звітний місяць, які мають право на додаткові соціальні гарантії, та інформацію про зміни у списках або про їх відсутність до Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради і підприємствам, що надають житлово-комунальні послуги (п.2.6.2 додатку 16); додаткові соціальні гарантії (місцева пільга) нараховуються в межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово- | комунальними послугами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (п.2.1 додатку 16); Якщо в сім`ї пільговика один або декілька членів сім`ї мають право на пільги згідно із законами України (державні пільги), а, крім того, пільговик (інший член сім`ї) має право на додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів бюджету міста Харкова і не має права на пільгову знижку згідно із законами України, нарахування пільгової знижки проводяться в межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами (з розрахунку 21 кв. м на одну особу) після нарахування державних пільг іншим членам сім`ї за умови, що сума всіх нарахованих пільг (з урахуванням місцевої пільги) не перевищує нарахованої суми оплати за житлово-комунальні послуги за місяць за цим особовим рахунком (п.2.3 додатку 16); підприємства, що надають житлово-комунальні послуги, відповідно до поіменних списків надають інформацію (супровідний лист) та розрахунки витрат, пов`язані з наданням додаткових соціальних гарантій, до Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним (п.2.7,2.8 додатку 16).

Відповідно до п.4.1 «Положення про порядок надання додаткових соціальних гарантій на оплату житлово-комунальних послуг працівникам аварійно-диспетчерських служб комунальних підприємств Харківської міської ради, працівникам, зайнятим обслуговуванням житлового фонду» відповідальність за достовірність інформації, наданої в поіменних списках громадян, які мають право на пільги, несуть керівники профільних департаментів Харківської міської ради та директор КП «Міський інформаційний центр».

2.4.2. Профільні департаменти Харківської міської ради та відділ кадрів КП «Міський інформаційний центр» щомісячно до 21 числа звітного місяця надають в електронному вигляді поіменні списки громадян, які мають право на додаткові соціальні гарантії, за звітний місяць, та інформацію про зміни у списках або про їх відсутність до Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради і підприємствам, що надають житлово-комунальні послуги.

2.5. Підприємства, що надають житлово-комунальні послуги, відповідно до поіменних списків осіб, що мають право на додаткові соціальні гарантії, надають до Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради розрахунки витрат на надання додаткових соціальних гарантій до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним кварталом, комунальні підприємства Харківської міської ради – до 10 числа щомісячно.

2.6. Розрахунки, завірені печаткою, разом із супровідним листом надаються за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства (а.с.102-104 т.4).

Підприємства, що надають житлово-комунальні послуги, відповідно до поіменних списків, наданих управліннями соціального захисту населення адміністрацій районів Харківської міської ради, надають до Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради розрахунки витрат на надання додаткових соціальних гарантій до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним кварталом, комунальні підприємства Харківської міської ради - до 10 числа щомісячно.

Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради на підставі наданих розрахунків витрат реєструє бюджетні зобов`язання в УДКС України у місті Харкові Харківської області в межах бюджетних призначень, встановлених рішенням сесії Харківської міської ради в бюджеті Харківської міської територіальної громади на відповідний рік, та при надходженні коштів на реєстраційний рахунок Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради здійснює перерахування сум компенсації за надані додаткові соціальні гарантії на розрахункові рахунки підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, в межах зареєстрованих бюджетних зобов`язань.

Формування поіменних списків на отримання додаткових соціальних гарантій та пільг з оплати житлово-комунальних послуг належить до компетенції профільних структурних підрозділів або комунальних підприємств, але призначення державних пільг і субсидій здійснюється через управління соціального захисту населення (УСЗН).

Отже, вирішення питання щодо включення у поіменні списки на отримання соціальних гарантій на оплату житлово-комунальних послуг належить до компетенції УСЗН адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради.

Як було встановлено судом, позивач як управитель приміщення гуртожитку по Салтівському шосе, 268 в м. Харкові, не є виконавцем комунальних послуг в розумінні досліджених судом актів законодавства, а предметом позову є саме відшкодування витрат балансоутримувача на утримання будинку гуртожитку та витрат на житлово-комунальні послуги, тобто не є підприємством, що надає житлово-комунальні послуги, алгоритм щодо реалізації процедури на пільги відповідним мешканцям міської територіальної громади унормований Програмою сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення міста Харкова на 2021—2025 роки.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів, що відповідач як особа, що мала та бажала реалізувати своє право на отримання соціальних гарантій на оплату за користування житлово-комунальними послугами окремим соціальним категоріям громадян міста Харкова, зверталась до позивача з відповідними клопотаннями та надавала необхідні підтвердні документи, або до Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради та підприємств, що надають житлово-комунальні послуги. Відповідні докази щодо наявності у відповідача відповідного права не надані й до суду під час тривалого розгляду справи.

Також наведений акт органу місцевого самоврядування передбачає пільгову знижку на площу 21 кв. м, якщо в сім`ї відсутні інші пільговики, натомість квартира АДРЕСА_10 , якою користується відповідач разом із членами своєї родини, має значно більшу площу, а саме корисну 71,2 кв.м., загальну опалювальну 79,6 кв.м.

Аргументи скарги Харківської міської ради про те, що у задоволенні позову слід відмовити через те, що позов було пред`явлено до неповного кола відповідачів, а саме не було залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача ОСОБА_2 - мешканку квартири АДРЕСА_6 , колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що як зазначив суд першої інстанції уповноваженим представником відповідача у даній справі постійно діє безпосередньо сама ОСОБА_2 , яка будь-яких заперечень щодо її незалучення у справі в якості співвідповідача не заявляла, тобто вона є обізнаною в наявності як самої справи, так і її предмета та підстав. Справа в суді перебуває тривалий час, а тому відсутність протягом всього періоду розгляду судом справи зауважень від такого представника щодо її процесуального статусу в даній справі суд розцінив як згоду із правильністю визначеного складу її учасників.

Крім того, у матеріалах справи міститься відповіді на звернення, які адресовані на ім`я ОСОБА_2 (а.с.52,57-59 т.4), що свідчить про її обізнаність про справу. Від неї таких клопотань до суду також не було подано.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність 01 травня 2019 року), далі – Закон № 1875-IV, житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

Комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством (пункт 11 частини першої статті 1 Закон № 1875-IV).

Споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (пункт 14 частини першої статті 1 Закон № 1875-IV).

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-IV споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Якщо споживач користується послугами (вода, опалення, газ, вивезення сміття тощо), він зобов`язаний їх оплачувати згідно із законом «Про житлово-комунальні послуги», навіть без підписаного паперового документа.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Подібних висновків дійшов Верховний Суді і у постановах від 07 липня 2020 року у справі № 12/8916/17, від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 755/10683/17, від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц).

Отже, відповідач після закінчення строку дії контракту №2816 від 08.06.2007 та до укладення нового та інших відповідних договорів на отримання послуг повинен був щомісячно сплачувати фактично отримані ним послуги на умовах, визначених законом.

Тому, судова колегія уважає, що частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскільки відповідач фактично продовжує проживати у гуртожитку, користується житлово-комунальними послугами, таким чином, між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг. Даних про відмову відповідача від отримання послуг з утримання будинку і прибудинкової території та житлово-комунальних послуг, які надає позивач, або про отримання таких послуг неналежної якості матеріали справи не містять.

На думку колегії суддів, відсутність договору найму жилого приміщення в гуртожитку та договорів про надання житлово-комунальних послуг не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

З викладених вище положень вбачається, що оплата житлово - комунальних послуг та послуг з утримання будинків здійснюється мешканцями гуртожитків балансоутримувачу будинку або безпосередньо підприємствам, які надають такі послуги за наявності прямих розрахунків між споживачем і постачальником. Оплата комунальних послуг балансоутримувачем будинку на користь компаній, що надають житлово-комунальні послуги, а потім пред`явлення вимоги до споживачів цих коштів сплатити за отримані послуги не суперечить вимогам чинного законодавства.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1, 2 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Крім того, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є, зокрема, встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачам).

Зважаючи, що гуртожиток за адресою м. Харків, Салтівське шосе, буд.268 перебуває на балансі ХНМУ, який на законних підставах надає житлово-комунальні послуги відповідачу, а останній не виконує своїх зобов`язань зі сплати за отримані та спожиті житлово-комунальні послуги належним чином, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказані послуги.

Доказів ненадання чи неналежного надання вказаних послуг відповідачем не надано, розрахунок заборгованості не спростовано.

Отже, доказів на підтвердження доводів відповідача та третьої особи матеріали справи не містять.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Оскільки апеляційні скарги залишаються без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Харківської міської ради –залишити без задоволення.

Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2026 року-залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 28 жовтня 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді колегії О.В.Маміна.

О.Ю.Тичкова.