---
title: "Справа № 11-464 — Ухвала від 19.06.2009, Апеляційний суд Полтавської області | Lawestro"
url: https://lawestro.ai/warehouse/court/5040887
description: "Ухвала (Апеляційний суд Полтавської області) від 19.06.2009 у справі № 11-464. Кримінальне провадження. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, тел. 7-34-67 Справа №…"
attribution: "Required: if you use this data, link to https://lawestro.ai/warehouse/court/5040887 — Lawestro (lawestro.ai)."
---

> Джерело: Lawestro (lawestro.ai). Використовуючи ці дані, обов’язково дайте посилання на https://lawestro.ai/warehouse/court/5040887
> Source: Lawestro (lawestro.ai). If you use this data, you must link to https://lawestro.ai/warehouse/court/5040887

[Судові рішення](https://lawestro.ai/warehouse/court) › [Справа № 11-464](https://lawestro.ai/warehouse/cases/11_464)

# Ухвала № 5040887, справа № 11-464

- **Дата ухвалення:** 19 червня 2009 р.
- **Суд:** [Апеляційний суд Полтавської області](https://lawestro.ai/warehouse/court?court=1690)
- **Форма судочинства:** [Кримінальне](https://lawestro.ai/warehouse/court?kind=2)
- **Інстанція:** Апеляційна
- **Регіон:** Полтавська область
- **Суддя:** Давиденко Е.В.
- **Надійшло до реєстру:** 16 жовтня 2009 р.
- **Оприлюднено:** 20 жовтня 2009 р.

Оригінал: [Єдиний державний реєстр судових рішень](https://reyestr.court.gov.ua/Review/5040887)

[Усі рішення і засідання у справі № 11-464](https://lawestro.ai/warehouse/cases/11_464)

## Статті в рішенні

-   [ст. 75 КК України](https://lawestro.ai/warehouse/law/18825-2001/st-75)
-   [ст. 365 КПК України](https://lawestro.ai/warehouse/law/61601-2012/st-365)
-   [ст. 187 КК України](https://lawestro.ai/warehouse/law/18825-2001/st-187)
-   [ст. 65 КК України](https://lawestro.ai/warehouse/law/18825-2001/st-65)
-   [ст. 366 КПК України](https://lawestro.ai/warehouse/law/61601-2012/st-366)

## Текст

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, тел. 7-34-67

Справа № 11 - 464 2009 року Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В.

Категорія ст.187 ч.1 КК України - Т.З. Доповідач: Давиденко Е.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді Давиденка Е.В.

суддів Слєпухи О.Є., Павленка В.П

з участю прокурора Адамець А.М.

адвоката ОСОБА\_1.

засуджених ОСОБА\_2., ОСОБА\_3.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями прокурора Гадяцького району та засудженого ОСОБА\_3. на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року.

Цим вироком: ОСОБА\_2 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 народження, уродженець республіки Казахстан, громадянин України, освіта неповна середня, неодружений, непрацюючий, мешканець АДРЕСА\_1, раніше судимий:

• 14.06.2001 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ст.ст. 144 ч.2 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна;

• 02.07.2004 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки;

• 04.12.2006 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ст.ст. 186 ч.2, 71 КК України на 4 роки 2 місяці позбавлення волі. 23.03.2007 року ухвалою Апеляційного суду Полтавської області в порядку ст. 365 КПК України дії засудженого перекваліфіковано зі ст. 186 ч.2 на ст. 190

ч.2 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

засуджений за ст. 187 ч.1 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА\_2. на користь фінансового управління Гадяцької районної державної адміністрації витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в розмірі 226 грн. 54 коп.

ОСОБА\_3 , ІНФОРМАЦІЯ\_2 народження, уродженець с. Лисівка Гадяцького району, громадянин України, освіта середня, неодружений, працює робітником у ПП ОСОБА\_4., мешканець с. Веприк Гадяцького району, раніше судимий:

• 23.01.1996 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ст.ст. 17, 81 ч.4, 44, 46-1 КК України до 3 років позбавлення волі із конфіскацією майна, іспитовий строк 1 рік;

• 22.11.1999 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 86 ч.1, 44, 89 ч.1, 140 ч.2, 42, 43 КК України до 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна;

• 07.07.2004 року Гадяцьким районним судом за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі;

• 29.04.2005 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст.ст. 15 ч.2, 289 ч.2, 69, 342 ч.2, 345 ч.2, 70 КК України до 3 років позбавлення волі, -

засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком, ОСОБА\_2 та ОСОБА\_3. визнані винуватими та засуджені за злочини проти власності, вчинені за наступних обставин.

05 червня 2008 року близько 15 год. в м. Гадяч по вул. Лохвицька поблизу магазину «Псьол», ОСОБА\_2 та ОСОБА\_3. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння зустріли ОСОБА\_5

ОСОБА\_2 почав вимагати у ОСОБА\_5гроші, а коли той відмовився віддати кошти, наніс потерпілому удар у скроню, вихопив мобільний телефон «Sony Ericsson J-100» з сім-карткою мобільного оператора та втік з місця скоєння злочину, незважаючи на прохання потерпілого повернути майно. Вказаними діями, ОСОБА\_2 спричинив потерпілому ОСОБА\_5 матеріальну шкоду в розмірі 100 грн. та заподіяв тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які згідно з висновком експерта №201 від 18.06.2008 року кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Після цієї події, ОСОБА\_3. попросив у ОСОБА\_510 грн., але останній відмовив. Тоді ОСОБА\_3. погрожуючи ОСОБА\_5 застосувати насильство, з силою відштовхнув потерпілого та заволодів його велосипедом «Аист», а потім зник з місця скоєння злочину. Вказаними діями Лукаш спричинив потерпілому матеріальну шкоду 414 грн.

В апеляції прокурор Гадяцького району вказував на те, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, що стало причиною неправильної кваліфікації дій засуджених. Так на досудовому слідстві було встановлено, що ОСОБА\_5. з ОСОБА\_3 разом підійшли до ОСОБА\_5. Коли ОСОБА\_2 вимагав гроші, наніс удар та вихватив мобільний телефон у потерпілого, ОСОБА\_3. стояв разом з ним, бачив ці обставини, також вимагав гроші, виражався в адресу потерпілого нецензурними словами, чим підтримував злочинні дії ОСОБА\_5 по відношенню до ОСОБА\_5 коли ОСОБА\_5 утік з мобільним телефоном потерпілого, Лукаш продовжував вимагати гроші, погрожував насильством, та із застосуванням сили заволодів велосипедом. На думку прокурора, дії ОСОБА\_5 та ОСОБА\_3 були об'єднані єдиним умислом здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого, та з погрозами застосувати таке насильство. А тому, суд неправомірно перекваліфікував дії ОСОБА\_3. зі ст. 187 ч.2 на ст. 186 ч.2 КК України, і відповідно дії ОСОБА\_5 з ч. 2 на ч.1 ст. 187 КК України. З урахуванням наведеного, прокурор просив скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд.

В апеляції засуджений ОСОБА\_3. стверджує, що вказаного злочину не вчиняв, не застосовував фізичного насильства до ОСОБА\_5та не заволодівав майном потерпілого. Вказував, що не повинен нести відповідальність за дії іншої особи. А тому засуджений просив виправдати його.

Апеляція засудженого ОСОБА\_2. визнана такою, що не підлягає розгляду.

Потерпілий ОСОБА\_5. подав заперечення на апеляцію ОСОБА\_3., в якій він просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Адамець А.М., яка підтримала подану апеляцію, засудженого ОСОБА\_3. та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА\_1., які стверджували про непричетність до інкримінованого злочину, засудженого ОСОБА\_2., який просив пом'якшити призначене йому покарання, а також засуджених в останньому слові, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА\_2. у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА\_5 з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, та ОСОБА\_3. у скоєнні відкритого викрадення майна ОСОБА\_5., за ознакою повторності, поєднаного з погрозами та застосуванням насильства, обґрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.

Твердження ОСОБА\_3. в апеляції про те, що нібито потерпілий ОСОБА\_5. передав йому велосипед добровільно, для того, щоб терміново знайти ОСОБА\_2 та повернути мобільний телефон, яким останній заволодів до цього в наслідок вчинення розбійного нападу, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються такими доказами по справі.

Так, допитаний в ході судового слідства, потерпілий ОСОБА\_5., стверджував, що до нього підійшли двоє незнайомих чоловіків, один із яких (ОСОБА\_2) спочатку вимагав гроші, а потім вдарив його у скроню, вихватив мобільний телефон та втік. Після цього, другий чоловік (ОСОБА\_3.) просив у нього гроші 10 грн., але коли той відмовив, погрожуючи розправою відштовхнув його у груди, відкрито заволодів велосипедом та також втік (а.с. 186-188).

Хоча, як вбачається з матеріалів справи, безпосередніх очевидців події не було, об'єктивно свідчення потерпілого ОСОБА\_5 підтверджуються наступними доказами

Свідок ОСОБА\_6. повідомила, що в той день працювала продавцем у магазині «Псьол», почула крики, стук, а коли вийшла, то потерпілий плакав і кричав, що його вдарили та забрали мобільний телефон, один чоловік тікав, а інший чоловік, просив у ОСОБА\_5та неї 10 грн., говорив, що поверне телефон, згодом покрикуючи вимагав дати велосипед. Після чого вона повернулась на робоче місце, тому подальших подій не бачила. Розмови про те, щоб потерпілий зачекав ОСОБА\_3. біля магазину - не було (а.с. 232-235).

Свідок ОСОБА\_7., мати потерпілого, пояснила, що в той день зустріла сина, який будучі у збудженому стані повідомив, що на нього напали двоє чоловіків, один із яких вдарив його та забрав телефон, а другий з погрозами відштовхнув та забрав велосипед (а.с.209-211).

За поясненнями ОСОБА\_8, даними нею в ході досудового слідства та ретельно вивченими в суді, про те, що ОСОБА\_2 та ОСОБА\_3., завітавши до неї повідомили, що приїхали на велосипеді, тепер у неї два велосипеди , і мови про повернення мобільного телефону та велосипеду не було (а.с. 111).

Висновком експерта №201 від 18.06.2008 року, яким встановлено, що потерпілому ОСОБА\_5 заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, можливо в час та за обставин, вказаних потерпілим.

Винуватість засуджених підтверджується також поясненнями самих засуджених ОСОБА\_2. та ОСОБА\_3., які не заперечували, що ОСОБА\_2 вихватив мобільний телефон у потерпілого, втік та продав його невідомій особі, потім вони зустрілись у спільної знайомої Ірини, у якої вживали спиртне, а після цього поїхали велосипедом в напрямку магазину «Лілея», де були затримані працівниками міліції.

А тому, суд повно та об'єктивно дослідивши фактичні обставини по справі, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, разом з іншими доказами, свідчення потерпілого ОСОБА\_5 та мотивовано критично віднісся до показань ОСОБА\_2. про незастосування фізичної сили з його боку до потерпілого, та ОСОБА\_3. про те, що потерпілий добровільно віддав йому велосипед для повернення телефону, розцінивши їх як обраний спосіб захисту, направлений на пом'якшення відповідальності.

Разом з тим, обвинуваченням не здобуто достатніх доказів про наявність між ОСОБА\_5. та ОСОБА\_3. попередньої змови на вчинення розбою групою осіб, оскільки вони с перших пояснень заперечували цей факт, стверджували, що стояли на відстані друг від друга, їх дії були розділені у часі приблизно в півгодини та не мали спільного характеру, і фактично це узгоджується з поясненнями самого потерпілого, даними ним в судовому засіданні (а.с. 187).

А тому суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засуджених відокремлено за кожним окремим фактом заволодіння майном потерпілого, а саме дії ОСОБА\_2. - за ст. 187 ч.1 КК України, ОСОБА\_3. - за ст. 186 ч.2 КК України.

Призначене ОСОБА\_5. та ОСОБА\_3. покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та обране з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ними злочинів, даних про особу винних, які неодноразово судимі за корисливі злочини, ОСОБА\_2 перебуває на обліку з приводу алкогольної та наркотичної залежності та не працює, але вони обидва позитивно характеризуються за місцем проживання та попередньої роботи, відшкодували матеріальні збитки потерпілому в повному обсязі, а крім того ОСОБА\_3. має тяжкий стан здоров'я у зв'язку із захворюванням на туберкульоз.

Колегія суддів не вбачає підстав для можливості виправлення засуджених без ізоляції від суспільства, а тому вважає, що суд першої інстанції призначив ОСОБА\_5. і ОСОБА\_3. покарання, яке є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин, апеляції прокурора Гадяцького району та засудженого ОСОБА\_3. не підлягають до задоволення.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року щодо ОСОБА\_5 та ОСОБА\_5 залишити без зміни, а апеляції прокурора Гадяцького району та засудженого ОСОБА\_3. - без задоволення

Судді:

\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_ \_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_ \_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_ Давиденко Е.В. Слєпуха О.Є. Павленко В.П
