Сайт використовує аналітику та рекламні ідентифікатори. Умови
Р І Ш Е Н Н Я справа № 2-2/10
ім»ям України
29 червня 2010 року смт Віньківці.
Віньковецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Потапова О.О.
При секретарі Приймак Л.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Майдан – Олександрівської сільської ради, третя особа Віньковецька державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,
В С Т А Н О В И В :
До суду з позовом звернулась ОСОБА_1. просила визнати недійсним заповіт складений 27 вересня 2008 року секретарем Майдан – Олександрпівської сільської ради, Віньковецького району. За цим заповітом її батько ОСОБА_3 заповів все своє майно ОСОБА_2.
Заповіт був написаний батьком в момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Батько хворів, перед смертю лікувався в Хмельницькій обласній психіатричній лікарні з 04.09.2008 по 26.09.2008 року. На день посвідчення заповіту 27.09.2008 року у нього спостерігався процес психічного розладу, що підтверджується поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали свої вимоги, просили їх задовольнити. Зазначили, що спадкодавець не усвідомлював значення своїх дій, це підтверджується висновками двох посмертних судово- психіатричних експертиз.
Заповіт складався та підписувався не 27.09. 2008 , а 28.09. 2008 року, про що зазначили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6. В тексті заповіту зазначається, що спадкодавцю роз»яснюється ст. ст. 534, 535 ЦК Ураїни які не регулюють відносини пов»язані зі спадковим правом. Сам заповіт був укладений в присутності заінтересованих осіб, та у відсутності свідків. Не зазначена адреса виконання заповіту та причина вчинення його на дому. При складані заповіту були присутні особи на яких він складався. Вони ж запросили секретаря сільської ради, тому порушена таємниця заповіту.
Представник Майдан –Олександрівської сільської ради зазначила про відсутність порушень закону під час складання та підписання заповіту, та про те, що ОСОБА_7 був при пам»яті і що волевиявлення його у заповіті добровільне, а вона виконувала тільки його волю.
Відповідачка та її представник заперечували проти позову, послались на те, що всі свідки повідомляли про волевиявлення спадкодавця залишити своє майно тому, «хто його обійде» і стверджували, що він був психічно здоровий, врівноважений працював бухгалтером та страховим агентом, керував транспортним засобом, приймав участь як позивач в судовому засіданні, виконував дрібні побутові угоди: торгував на ринку. В остані роки життя з 1992 по 2008 не лікувався в психіатричній лікарні. На час виписки з лікарні суєцидних думок не мав, маячень та галюцинацій не виявляв, орієнтувався добре, лише був обмежений в пересувані як звичайна хвора людина похилого віку.
З висновками двох судово- психіатричних експертиз не погодились, вказали на те, що експертні висновки не відповідають вимогам інструкції про проведення експертиз, у повторній експертизі відсутня мотивувальна частина та посилання на свідків. Просили їх не приймати до уваги як докази у справі, послались на показання свідків про те, що до часу смерті ОСОБА_3 був при розумі та волевиявленя його було спрямоване на передання майна ОСОБА_2
Представник третьої особи в судове заідання не з»явився, був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, просив справу розглянути без нього.
У відповідності із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є - договори та інші правочини.
За положеннями ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. За частиною 3 наведеної норми волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Одним із способів захисту цивільних прав і інтересів згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Підставою недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
За вимогами ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" № 3 від 28 квітня 1978 року з подальшими змінами від 25.12.1992р., 25.05.1998р. (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ № 3) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов»язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Заслухавши позивачку, відповідачку, їх представників, свідків, дослідивши висновки експертів, письмові докази слід вважати позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
В ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3 у віці 80 років в с. Майдан –Олександрівський, Віньковецького району. Після його смерті залишилось спадкове майно.
27 вересня 2009 року в приміщенні свого будинку в с. Майдан –Олександрівський ним був підписаний заповіт , який власноруч написала та зачитала секретар Майдан –Олександрівської сільської ради, Віньковецького району. За умовами заповіту померлий все своє майно заповідав ОСОБА_2.
Відповідно до висновку судово- психіатричної експертизи №11 ОСОБА_3 на період складання та підписання заповіту 27.09.2008 року страждав органічним розладом особистості внаслідок об»ємного процесу правої лобно – тім»яної долі з деліріозними включеннями, через що не в повній мірі міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.72-75).
Згідно висновку повторної судово- психіатричної експертизи від 06.05. 2010 року ОСОБА_3. на час підписання ним заповіту від 27.09.2008 року страждав на хронічне душевне захворювання у вигляді шизофренії, параноїдної форми, що ускладнилось органічним ураженням головного мозку внаслідок об»ємного новоутворення в правій лобно- тім»яній ділянці. На час укладання ним заповіту він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
У суда немає підстав для сумніву у виставленому лікарями діагнозі : «органічний розлад особистості внаслідок об»ємного процесу правої лобно – тім»яної долі» і сторонами він не оспорюється.
Цей діагноз супроводжується діагнозом « шизофренія» зазначеним в медичній карті № 6129 стаціонарного хворого ОСОБА_3
Він підтверджується поясненнями позивачки про неадекватність поведінки батька на день складання ним заповіту - 27.09.2008 року та показаннями свідка ОСОБА_4 який спілкувався з дідом в цей день, про те, що в його розмові не було логіки. Він то сварився, то вибачався і раніше хотів скласти заповіт на його старшого брата.
Всі інші допитані в судовому засіданні свідки дають показання про адекватність поведінки ОСОБА_3, про його розумову здібність: він платив за електроенергію, газ, керував автомашиною, приймав участь як сторона в суді , казав, що складе заповіт «на ОСОБА_2» ,тобто, ОСОБА_2, яка за ним доглядає. Судом приймаються їх свідчення як послідовні та правдиві, проте, основна частина цих свідків спілкувалась з ним нетривалий проміжок часу.
Із показань свідка ОСОБА_8слідує, що ОСОБА_3 піднімали щоб він розписався у заповіті. Він був обмежений в русі. В медичній картці говориться, що спадодавець страждав катарактою та коньюктивідом – погано бачив. Із показань всіх свідків, він був обмежений в пересуванні, скаржився на болі. Свідок ОСОБА_6 зазначає про болі в тілі та голові, після виписки з Хмельницької обласної психіатричної лікарні.
Виходячи із діагнозу хворого « органічний розлад особистості внаслідок об»ємного процесу правої лобно- тім»яної долі» на час підписання заповіту, суд погоджується з висновкоми експертів – психіатрів про те, що ОСОБА_3 не в повній мірі міг усвідомлювати значення своїх дій та міг керувати ними. При цьому судом враховується загальне порушення свідомості при тяжких соматичних захворюваннях, що супроводжуються аутоінтоксикацією, при пухлинних утвореннях. Це самостійна велика група психічних розладів, які досить часто зустрічаються у практиці посмертної СПЕ. Такі розлади психіатрія загалом відносить до групи душевних хвороб. До цього розладу додається раніше поставлений діагноз « шизофренія».
Душевна хвороба спадкодавця підтверджена діагнозом психіатра допитаного в судовому засіданні. А та обставина, що з 1992 по 2008 рік ОСОБА_3 не лікувався в психіатричній лікарні не заберає поставлений діагноз «шизофренії»
У зв»язку з викладеним, на час підписання заповіту - 27.09.2008 року ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними через хворобливий стан, тому заповіт слід визнати недійсним.
Визнаючи недійсним заповіт судом також приймаються до уваги , що цей документ підписувався в присутності його отримувача ОСОБА_2, що є порушенням нотаріальної таємниці заповіту, статті 58 Закону України «Про нотаріат» . Після написання заповіту СТОРОНЬОЮ ОСОБОЮ- представником сільської ради, в тексті заповіту про це повино бути зазначено особисто спадкодавцем до графи - підпис., невиконання цієї умови є порушенням п. 157 Інструкції «Про вчинення нотаріальних дій».
У відповідності із п. 157 зазначеної Інструкції , нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів або за допомогою загально прийнятих технічних засобів, однак у цьому разі заповіт має бути в голос прочитаний заповідачем і підписаний ним , про що зазначається ним перед його підписом.
Згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
В нашому випадку порушена форма складання заповіту - не зазначено перед підписом спадкодавця про те, що він його вголос прочитав та особисто підписав, також не зазначено про присутність свідків.
Оскільки заповіт прочитала стороння особа, то обов»язковість його посвідчення в присутності свідків. Невиконання цієї умови є порушенням вимог ст. 1248 ч.2 ЦК України та п. 158 Інструкції. Він зобов»язує читати заповіт в присутності двох свідків, якщо заповідач не може його сам прочитати. ( На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту
є обов'язковою.)
В самому тексті заповіту вимоги ст.ст 534, 535України роз»яснино заповідачу. Зазначені статті регулюють правовідносини пов»язані з грошовими зобов»язаннями особи.
Тобто заповіт виконаний з порушенням ст. 1248 ч.2 ЦК України, статей 8,.56 Закону «Про нотаріат» та пунктів 157, 158 інструкції «Про проведення нотаріальних дій».
З підстав визнання заповіту недійсним через порушення закону позов не заявлявся, а суд не праві відповідно до ст. 11 ЦПК України виходити за межі позовних вимог, але виходячи із змісту судових дебатів представника позивача, судом проведено аналіз дотримання законодавства під час складання та посвідчення заповіту 27.09.2008 року.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається . Позивач довела предмет позову, який підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, які згідно зі ст. 79 ч.ч. 1, 3 п. 2 цього Кодексу, складаються, зокрема, з судового збору, витрат з інформаційно-технічного забезпечення, правової допомоги.
Зважаючи на наведені норми, в даному випадку задоволення позову, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів понесені позивачкою витрати: з оплати судового збору щодо вимог, які не підлягають оцінці в сумі 8,50грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді за спором немайнового характеру в сумі 7,5грн.
В задоволенні решти вимог з оплати правової допомоги, що полягає в оплаті праці представника за представницво інтересів в суді, суд відмовляє, оскільки ці витрати не є тими, що передбачені ст. 79 ч. 3 п. 2 ЦПК України, та оскільки ОСОБА_9 в судовому засіданні діяв як представник сторони згідно із нотаріально посвідченою довіреністю (а.с. 9) за положеннями ст. 44 ЦПК України, а не як особа, що надає правову допомогу згідно зі ст. 56 ЦПК України, і яка право на компенсацію витрат, пов’язаних з розглядом цивільної справи за участь в судових засіданнях . Угода про правову допомогу долучена до справи після судових дебатів без надання документа про сплату послуг.
Керуючись ст.203, 1223, 1224, 1248 ч.2, 1258, 1261 ЦК України, ст.8, 10,60,179,212,215 ЦПК України суд
Вирішив:
Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1.
Визнати недійсним заповіт, укладений 27 вересня 2009 року ОСОБА_10 на ім.»я ОСОБА_2 та зареєстрований під № 332 в журналі нотаріальних дій Майдан-Олександрівської сільської ради, Віньковецькго району Хмельницької області як такий що вчинений особою яка на час його складання не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності ( не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними).
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Майдан –Олександрівської сільської ради держмито 8 грн. 50 коп. та витрати пов»язані з інформаціно – технічним забезпеченням розгляду справи 7 грн. 50 коп. на користь ОСОБА_1. В задоволені вимоги про стягнення витрат пов»язаних з правовою допомогою позивачці відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області через Віньковецький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Потапов О.О.