Справа № 2-26
2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«28» липня 2010 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
Головуючого - судді: Бельмеги М.В.
Секретарів : Борисової О.М., Дебринюк Н.В., Лазорик Л.В., Сусак В.М.
З участю адвоката: ОСОБА_1
Представника позивачки: ОСОБА_2
Відповідача: ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_4 до Яблунівської селищної ради Косівського району, виконкому Яблунівської селищної ради Косівського району, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення дев’ятої сесії ХХІ скликання Яблунівської селищної ради Косівського району від 24.12.1993 року про передачу у приватну власність земельної ділянки розміром 0,3222 га, рішення виконкому Яблунівської селищної ради Косівського району № 20 від 27.06.200 6 року і № 25 від 25.07.2006 року, Державного акта на право приватної власності на землю серії ІФ 08-03-2/000162 виданого 30.10.1994 року на ім’я ОСОБА_7,свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 787811 від 10.01.2007 року на ім’я ОСОБА_7, договору дарування житлового будинку № 190 від 22.02.2008 року та визнання права власності на ? частини житлового будинку з господарськими будівлями, розташованими по АДРЕСА_1, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з вище вказаними позовними вимогами.
В судовому засіданні позивачка, ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що у 1952 році вона уклала шлюб із ОСОБА_8. За час перебування у шлюбі вона із ОСОБА_8 побудували житловий будинок , що в АДРЕСА_1. 08.06.1981 року внаслідок сімейних обставин шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу поділ спільно набутого майна не проводився. Колишній чоловік перейшов проживати окремо в інший належний йому новозбудований будинок, а вона залишилася проживати у АДРЕСА_1, в якому вона проживає і зареєстрована на даний час, оскільки вважає що дане будинковолодіння належало і повинне належати їй. За час перебування у шлюбі із ОСОБА_8 вона ніколи не цікавилася оформленням документів на будівництво будинку, так як вважала, що вони оформлені належним чином і що після розірвання шлюбу будинок повинен перейти у її власність. За час перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей - син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, які на час розірвання шлюбу вже створили власні сім'ї. Після розірвання шлюбу із чоловіком, вона займала частину житлового будинку, а в іншій частині проживав її син, ОСОБА_7 із сім'єю. 17.07.2003 року рішенням №35-5 виконавчого комітету Яблунівської селищної ради без її відома було задоволено заяву її сина ОСОБА_7, а саме узаконено самовільне будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 та дано згоду на виготовлення права власності на вищевказаний житловий будинок в цілому. 26.08.2003 року рішенням №37-1 на підставі поданої нею заяви було відмінено рішення виконавчого комітету Яблунівської селищної ради №35-5 від 17.07.2003 року . 27.06.2006 року рішенням № 20-5 виконавчим комітетом Яблунівської селищної ради повторно, без її відома та погодження було задоволено заяву ОСОБА_7 та узаконено самовільне будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 на власній земельній ділянці розміром 0,15 га. 25.07.2006 року рішенням №25-4 виконавчого комітету Яблунівської селищної ради було задоволено заяву ОСОБА_7 та затверджено акт введення в експлуатацію житлового будинку в АДРЕСА_1 не врахувавши при цьому, що будинок був закінчений будівництвом у 1962 році. На підставі рішенням №25-4 від 25.07.2006 року виконавчим комітетом Яблунівської селищної ради було видано свідоцтво про право власності ЯЯЯ №787811 на ім'я ОСОБА_7, на підставі чого 28.04.2007 року Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за № 17431869 на ім'я ОСОБА_7 22.01.2008 року рішенням шістнадцятої сесії Яблунівської селищної ради п'ятого скликання за №1-8 задоволено заяву ОСОБА_7 та надано дозвіл на відчуження житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, Косівського району. На підставі вищевказаного рішення приватним нотаріусом Косівського нотаріального округу ОСОБА_10. посвідчено договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, ОСОБА_7, своєму синові, а її внуку - ОСОБА_3. На підставі рішення дев’ятої сесії ХХІ скликання Яблунівської селищної ради від 24.12.1993 року ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,3222 га. На основі рішення дев’ятої сесії ХХІ скликання Яблунівської селищної ради від 24.12.1993 року ОСОБА_7 30.10.1994 року видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ 08-03-2/000162. Про видачу вищевказаних правових актів мені не було відомо і мене безпідставно позбавлено права на земельну ділянку. Згідно уточнюючої позовної заяви ОСОБА_4 просить визнати незаконними та скасувати вищевказані рішення Яблунівської селищної ради, рішення виконкому Яблунівської селищної ради, Державний акт про право власності на землю, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, договір дарування житлового будинку та визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованими в АДРЕСА_1.
Представник відповідача, селищний голова Яблунівської селищної ради та голова виконкому Яблунівської селищної ради, ОСОБА_11 позовні вимоги заперечив, суду пояснив, що позивачка являється жителькою АДРЕСА_1. У вказаному господарств, також проживає сім’я її сина, ОСОБА_7. До селищної ради 20.06.2006 року відповідачем ОСОБА_7 подано заяву на узаконення самовільного будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 . Спірний житловий будинок, що в АДРЕСА_1. (колишня Леніна) відносить до категорії «колгоспний двір» і станом на момент вступу в дію Закону України «Про власність»(15.04.1991 року) співвласниками даного будинку були: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, оскільки вказані особи проживали та були прописані у спірному житловому будинку. ОСОБА_4 подала до виконкому Яблунівської селищної ради заяву датовану від 15.10.2003 року, яка була зареєстрована у виконкомі 15.11.2003 року під № 280. Згідно цієї заяви ОСОБА_4 відмовлялася від належної їй частки в спірному житловому будинку, що в АДРЕСА_1 на користь свого сина –ОСОБА_7. Вказана заява виконавчим комітетом була розглянута і рішенням виконкому Яблунівської селищної ради № 45 від 25.11. 2003 – задоволено. Вище вказану заяву ОСОБА_4 підписувала власноручно та сама її подала до виконкому, а тому у виконкому були всі підстави, щоб заяву ОСОБА_4 від 15.10.2003 року розглянути та задоволити . Згідно чинного законодавства України не передбачено обов’язку посадових осіб виконкому письмово викликати на засідання виконкому зацікавлених осіб. Інші співвласники спірного житлового будинку, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, в усному порядку надали свою згоду на те, що будинок відому був оформлений на ОСОБА_7, а тому рішенням виконавчого комітету Яблунівської селищної ради від 27.06.2006 року задоволено заяву ОСОБА_7 та узаконено самовільне будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 Косівського району на власній земельній ділянці розміром 0,15 га. 25.07.2006 року рішенням №25-4 виконавчою комітету Яблунівської селищної ради задоволено заяву відповідача, ОСОБА_7 та затверджено акт введення в експлуатацію житлового будинку в АДРЕСА_1 , Косівського району. Позивачка не зверталась до селищної ради з приводу порушення відповідачами її прав на користування та проживання в спірному будинковолодінні. Просить в позові відмовити.
Відповідач, ОСОБА_3, позовні вимоги заперечив, суду пояснив, що спірний житловий будинок відносить до категорії «колгоспний двір» і станом на момент вступу в дію Закону України «Про власність» (15.04.1991р.) співвласниками даного будинку були ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які станом на 15.04.1991р. були прописані та проживали в спірному житловому будинку. Проте, що спірний житловий будинок відноситься до категорії «колгоспний двір» свідчить, те, що мій дід, ОСОБА_8, який будував спірний житловий будинок, працював головою колгоспу імені «Ярослава Галана» в селищі Яблунів, а покійний батько, ОСОБА_7, також працював в колгоспі і був прийнятий у його члени на підставі рішення зборів уповноважених колгоспу. Позивачка ОСОБА_4 втратила право на свою частку в майні колишнього колгоспного двору, а саме частку в спірному будинковолодіня шляхом відмови від своє частки. Свою відмову ОСОБА_4 виразила шляхом подання заяви до виконкому Яблунівської селищної ради від 15.10.2003 року, яка була зареєстрована у виконкомі Яблунівської селищної ради 15.11.2003 року під № 280. Згідно цієї заяви ОСОБА_4 відмовилася від належної їй частки в спірному будинковолодінні на користь свого сина- ОСОБА_7. Згодом, батько, ОСОБА_7, відповідно до договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Косівського нотаріального округу ОСОБА_10. подарував йому вказаний житловий будинок та земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1. Позивачка проживає на даний час у вказаному будинковолодінні і буде проживати в ньому до того часу поки сама захоче , при чому її право на проживання ніхто не порушував, так як остання має окремий вхід і будинковолодіння, та користується електроенергією та газопостачанням за яке він сплачує особисто. Просить в позові відмовити.
Відповідач, ОСОБА_6, дала аналогічні покази,просить в позові відмовити.
Відповідач, ОСОБА_5, в судове засідання не з’явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно. Подав до суду заяву із клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги заперечує, претензій до спірного житлового будинку не має.
Суд вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи вважає, що в позові ОСОБА_4 слід відмовити з наступних підстав:
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка у 1952 році уклала шлюб з ОСОБА_8. 08.06.1981 року шлюб між ними розірвано, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 ( а.с. 7). Після розірвання шлюбу розподіл майна не проводився. Колишній чоловік позивачки, ОСОБА_8, перейшов проживати в інший, належний йому новозбудований будинок, а позивачка залишилася проживати у АДРЕСА_1, в кому проживає і зареєстрована на даний час.
За час перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей - син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідач в справі, та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, які на час розірвання шлюбу були повнолітніми та створили власні сім'ї. Після розірвання шлюбу із чоловіком, вона займала 1/2 частину житлового будинку, а в іншій частині проживав її син, відповідач в справі ОСОБА_7 із своєю сім'єю.
Як вбачається із матеріалів справи та пояснень сторін, позивачкою із чоловіком, за час перебування в шлюбі не було належним чином оформлено правовстановлюючі документи на будинковолодіння, що в АДРЕСА_1, 1962 року побудови, в якому вони проживали.
Судом встановлено, що спірне будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 відносить до категорії «колгоспний двір» і станом на момент вступу в дію Закону України «Про власність» (15.04.1991р.) співвласниками даного будинку були ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, оскільки вони проживали та були зареєстровані по вищевказаній адресі, а тому кожному із них станом 15.04.1991р. належало 1/5 частина спірного будинковолодіння.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" вбачається, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору , а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени колгоспного двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена колгоспного двору визначається виходячи з рівних часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
В судовому засіданні встановлено, що спірний житловий будинок відноситься до категорії «колгоспний двір», оскільки колишній чоловік позивачки , ОСОБА_8, працював головою колгоспу імені «Ярослава Галана» в селищі Яблунів, а покійний син позивачки, ОСОБА_7, також працював в колгоспі і був прийнятий у його члени на підставі рішення зборів уповноважених колгоспу. Даний факт підтверджується протоколом № 1 зборів уповноважених колгоспу «Ярослава Галана» від 11.02.1978 р.(а.с.181-183).
Як вбачається із архівного витягу протоколу засідання виконавчого комітету Яблунівської селищної ради №7 від 17.07.1981 року ОСОБА_8 в зв'язку із його вибуттям з господарства АДРЕСА_1, відмовляється від належної йому 1/2 частини даного будинковолодіння в користь ОСОБА_7, виконавчим комітетом Яблунівської селищної ради було вирішено вважати головою двору ОСОБА_7(а.с. 56).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 зверталася до селищної ради із заявою про передачу своєї частки в майні будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, у власність свого сина, ОСОБА_3
Як встановлено в судовому засіданні, позивачкою по справі ОСОБА_4, на час подання заяви про відмову від своєї частки в майні на користь свого сина, ОСОБА_7, права власності на спірний житловий будинок не було зареєстровано. А тому, згодом право власності було зареєстровано на ім’я ОСОБА_7 за згодою всіх співвласників спірного житлового будинку.
Як вбачається із рішення №35-5 від 17.07.2003 року виконавчого комітети Яблунівської селищної ради заяву ОСОБА_7 задоволено, а саме узаконено самовільне будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 та дано згоду на виготовлення права власності на вищевказаний житловий будинок в цілому ( а.с.8). Однак, позивачка, звернулася до селищної ради із заявою про його скасування. Відповідно до рішення №37-1 від 26.08.2003 року, таку заяву ОСОБА_4 задоволено та відмінено рішення виконавчого комітету Яблунівської селищної ради №35-5 від 17.07.2003 року про узаконення самовільного будівництва житлового будинку.(а.с.9).
Проте, ОСОБА_4 , потім подала заяву до виконкому Яблунівської селищної ради від 15.10.2003 року, яка була зареєстрована у виконкомі Яблунівської селищної ради 15.11.2003 року під № 280 (а.с. 42). Згідно цієї заяви ОСОБА_4 відмовилася від належної їй частки в спірному будинковолодінні на користь свого сина- ОСОБА_7. Рішенням №45 від 25.11.2003 року заяву ОСОБА_4 задоволено.(а.с.110).
Таким чином, позивачка ОСОБА_4 втратила право власності на свою частку в спірному будинковолодінні шляхом відмови від своє частки в майні.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі відмови власника від права власності. Згідно ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
Як вбачається із рішення №20-5 від 27.06.2006 року виконавчого комітету Яблунівської селищної ради, задоволено заяву ОСОБА_7 та узаконено самовільне будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 на власній земельна ділянці розміром 0,15 га ( а.с. 10). Однією із підстав задоволення заяви ОСОБА_7 та прийняття такого рішення було рішення №45 від 25.11.2003 року , згідно якого ОСОБА_4 відмовляється від належної їй частки в спірному будинковолодінні на користь свого сина- ОСОБА_7.
Рішенням № 25-4 від 25.07.2006 року виконавчим комітетом Яблунівської селишної ради задоволено заяву ОСОБА_7 та затверджено акт введення в експлуатацію житлового будинку в АДРЕСА_1. (а.с. 11).
Як вбачається із інформаційної довідки виданої Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації житловий АДРЕСА_1 зареєстрований на ім'я ОСОБА_7 (а.с.17).
Із свідоцтва про право власності вбачається, що ОСОБА_7 на праві приватної власності, на підставі рішення Яблунівської селищної ради, належить житловий АДРЕСА_1 ( а.с. 18).
Як вбачається з рішення дев’ятої сесії ХХІ скликання Яблунівської селищної ради від 24.12.1993 року, ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку 0,3222 га.
Із державного акту на право власності на землю серії ІФ 08-03-2/000162 даного 30.10.1994 року, вбачається, що земельна ділянка площею 0,3222 га розміщена в селищі Яблунів та призначена для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства передана у приватну власність ОСОБА_7( а.с.46.)
Крім того, судом встановлено,що ОСОБА_4 не скористалася своїм правом на приватизацію землі та не зверталася із заявами про надання їй у власність чи користування земельної ділянки.
Як вбачається із рішення №1-8 від 22.01.2008 року Яблунівської селищної ради задоволено заяву ОСОБА_7 та надано дозвіл на відчуження житлового будинку та земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1, Косівського району, сину- ОСОБА_3 та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою- смт. Яблунів, вул. Грушевського сину ОСОБА_3.
Як передбачено ст. 2 ЗУ "Про власність", право власності — це врегульовані заковом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право-власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими, п.1 ст. 13 цього Закону та ст. 380 ЦК України встановлено, що жилий будинок є об"єктом права приватної власності. Як встановлено ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. А також право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В судовому засіданні встановлено, що син позивачки, ОСОБА_7 оформивши право власності на все будинковолодіння, відповідно до договору дарування житлового будинку серії ВКЕ №545610 та договору дарування земельної ділянки серії ВКЕ №545611 посвідчених приватним нотаріусом Косівського нотаріального округу ОСОБА_10. передав у власність синові, внукові позивачки, ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку №1 загальною площею 0,1582 га, що знаходиться в селищі Яблунів та надана у власність для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства(а.с. 45-46).
Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Суд, виходячи з вище наведеного, вважає,що позов ОСОБА_4 не підлягає до задоволення, так як позивачка звернулася до Яблунівської селищної ради з заявою про відмову від своєї часки в майні на користь свого сина, ОСОБА_7 Таким чином, позивачка добровільно відмовилася від своєї частки в спірному житловому будинку. А так, як всі співвласники спірного житлового будинку надали усну згоду на оформлення права власності на ОСОБА_7, то відповідно всі рішення Яблунівської селищної ради та виконкому Яблунівської селищної ради є законними та такими що не порушують права позивачки.
Крім того , після прийняття оспорюваних рішень минуло досить багато часу , ОСОБА_4 проживає у своїй частині будинковолодіння , її житлові права не порушені , всі відповідачі в судовому засіданні заявили , що претензій щодо проживання ОСОБА_4 в своїй частині будинковолодіння вони не мають.
За вищенаведених підстав суд, вважає,позовні вимоги ОСОБА_4 такими що не підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, ст.ст. 346,347,717 ЦК України та керуючись, ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
В позові ОСОБА_4 до Яблунівської селищної ради Косівського району, виконкому Яблунівської селищної ради Косівського району, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення дев’ятої сесії ХХІ скликання Яблунівської селищної ради Косівського району від 24.12.1993 року про передачу у приватну власність земельної ділянки розміром 0,3222 га, рішення виконкому Яблунівської селищної ради Косівського району № 20 від 27.06.2006 року та № 25 від 25.07.2006 року, Державного акта на право приватної власності на землю серії ІФ 08-03-2/000162, виданого 30.10.1994 року на ім’я ОСОБА_7, свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 787811 від 10.01.2007 року на ім’я ОСОБА_7, договору дарування житлового будинку № 190 від 22.02.2008 року та визнання права власності на ? частини житлового будинку з господарськими будівлями, розташованими по АДРЕСА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Косівського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
Сайт використовує аналітику та рекламні ідентифікатори. Умови