Рішення № 140980098, справа № 383/1656/26

Справа № 383/1656/26

Номер провадження 2/383/1121/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,

при секретарі судового засідання - Ляховецької В.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 15.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді кредитний договір №932627229 на суму 13900,00 грн. (далі - Кредитний договір), проте останній взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконав.

В подальшому право вимоги до ОСОБА_1 за договорами факторингу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», а від останнього до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а від останнього до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Посилаючись на викладене позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 38148 грн. 82 коп., яка складається з наступного: 13898 грн. 42 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 24250 грн. 40 коп. - заборгованість за відсотками, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп., та на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено частково клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.92-94).

Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник якого в судове засідання не з`явився. В прохальній частині вимог позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.7).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій він також зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту. Водночас відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів, посилаючись на неправомірність їх нарахування (а.с.104). Відзив не подав.

Згідно ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.11.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №932627229 (далі - кредитний договір), за умовами п.1.1 якого за цим Договором Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 13900 грн 00 коп. (тринадцять тисяч дев`ятсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору (а.с.10-11).

Відповідно до п.1.2., 1.3. кредитного договору строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 29 (двадцять дев`ять) днів. Кредит надається строком на 29 (двадцять дев`ять) днів.

Пунктами 1.4., 1.5., 1.6. кредитного договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,44 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (далі - «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору. З урахуванням положень п.1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 160,60 (сто шістдесят цілих шість десятих) відсотків річних. Розрахунок сукупної вартості Кредиту та Термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).

Невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - «Правила»). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua. (п.4.1. кредитного договору).

Відповідно до п.4.2 кредитного договору сторони погоджуються, що у випадку користування Позичальником Кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору, або додатковими угодами між Сторонами, зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.1.4 - 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту.

Згідно з п.4.3. кредитного договору сторони погодили, що зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору.

Додатком №1 до Договору №932627229 від 15.11.2019 року сторонами погоджено графік розрахунків (а.с.11 зворот).

Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 388NZXR8 відправлено позичальнику 15.11.2019 року 0:18:44, який введено 15.11.2019 року 0:19:38, що підтверджується кредитним договором (а.с.10-11), довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.83), заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 15.11.2019 року (а.с.15 зворот).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на номер банківської картки № НОМЕР_1 , емітованої на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в загальній сумі 13900,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.85), а також листом АТ КБ «ПриватБанк» від 14.10.2026 року №20.1.0.0.0/7-261007/53677-БТ з випискою по вказаному рахунку, фінансовий номер телефону НОМЕР_2 (а.с.109-110).

На підтвердження дотримання порядку укладення кредитного договору позивачем надано до суду: Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.12-15); Алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торгівельною маркою (MONEYVEO) (нова редакція), затвердженого наказом директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №17/09-03 від 17.09.2019 року (а.с.16-21); алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів (а.с.22-23).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №85 від 23.06.2020 року. Строк дії договору факторингу №28/1118-01 неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31.12.2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року. За змістом пункту 2.1 договору факторингу №28/1118-01 (в редакції додаткової угоди №26 від 31.12.2020 року) клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1. вказаного договору факторингу №28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №85 від 23.06.2020 року до договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №932627229 за заборгованістю по основному боргу 13898 грн. 42 коп., заборгованістю по відсотках в сумі 22596 грн. 51 коп., на загальну суму 36494 грн. 93 коп., сума фінансування становить 1389 грн. 84 коп. (а.с.29-43). Акт звірки розрахунків станом на 31.12.2024 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №85 від 23.06.2020 року та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимоги №85 від 23.06.2020 року (а.с.44-44 зворот).

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, за змістом пункту 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу №05/0820-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (а.с.45-49). Згідно із витягом з реєстру прав вимоги №6 від 15.07.2021 року, складеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до договору факторингу від 05.08.2020 року №05/0820-01, «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за заборгованістю по основному боргу - 13898 грн. 42 коп., заборгованістю по відсотках - 24250 грн. 40 коп., на загальну суму 38148 грн. 82 коп. (а.с.50-51). На підтвердження оплати за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги №6 від 15.07.2021 року та договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року надано платіжну інструкцію від 16.07.2021 року №335 (а.с.51 зворот).

06 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №06/12/2021-01, за змістом пункту 2.1 якого клієнт зобовязується відступити факторові права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.52-56).

Згідно із витягом з реєстру прав вимоги №1 від 06.12.2021 року, складеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до договору факторингу від 06.12.2021 року №06/12/2021-01, «Фінансова компанія «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за заборгованістю по основному боргу - 13898 грн. 42 коп., заборгованістю по відсотках - 24250 грн. 40 коп., на загальну суму 38148 грн. 82 коп. (а.с.57-58). На підтвердження оплати за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги №1 від 06.12.2021 року та договору факторингу №06/12/2021-01 від 06.12.2021 року надано платіжні інструкції від 05.07.2022 року №146, від 26.07.2022 року №161, від 13.12.2022 року №277, від 10.01.2023 року №311 , від 06.02.2023 року №378, від 27.02.2023 року №396, від 07.08.2023 року №886, від 07.03.2024 року №2402, від 14.03.2024 року №2408, від 14.03.2024 року №2410, від 15.03.2024 року №2424, від 15.03.2024 року №2429, від 18.03.2024 року №2431, від 18.03,2024 року №2437, від 20.03.2024 року №2445, від 20.03.2024 року №2452, від 21.03.2024 року №2455, від 21.03.2024 року №2459, від 21.03.2024 року №2461, від 22.03.2024 року №2464, від 29.05.2024 року №2781, від 29.05.2024 року №2782, від 30.05.2024 року №2692, від 30.05.2024 року №2693, від 30.05.2024 року №2696, від 18.06.2024 року №3043, від 18.06.2024 року №3044, від 18.06.2024 року №3045, від 24.06.2024 року №3080 (а.с.59-73).

Також позивачем надано розрахунки заборгованості та виписку з особового рахунку за кредитним договором №932627229 від 15.11.2019 року, з яких вбачається, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором. Станом на 15.06.2026 року заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена та становить 38148 грн. 82 коп., з яких: 13898 грн. 42 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 24250 грн. 40 коп. - заборгованість за відсотками (а.с.74-77).

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; ст. 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних.

Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст.8 Закону України «Про елетронні документи та електронний документообіг»: юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Завершальним етапом укладення Кредитного договору є його підписання сторонами.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом враховано, що без здійснення входу позичальника на сайт кредитодавця, без отримання позичальником умов договору (оферти) і смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), Кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За нормою ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника. Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України «Про факторинг».

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 року №911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС», як правонаступник первісного кредитора, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №932627229 від 15.11.2019 року в сумі 38148 грн. 82 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 13898 грн. 42 коп. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 24250 грн. 40 коп.

Відповідно до п.1.2., 1.3. кредитного договору строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 29 (двадцять дев`ять) днів. Кредит надається строком на 29 (двадцять дев`ять) днів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 932627229 від 15.11.2019 року, ОСОБА_1 14.12.2019 року сплатив нараховані проценти в сумі 1 773,64 грн відповідно до графіка платежів. Крім того, відповідач здійснив часткове погашення нарахованих процентів за зазначеним кредитним договором: 13.01.2020 року у сумі 6 111,53 грн, 13.02.2020 року у сумі 6 271,37 грн, 12.03.2020 року у сумі 5 136,88 грн та 29.04.2020 року у сумі 155,00 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.74-76).

Таким чином, з розрахунку заборгованості вбачається, що після закінчення встановленого договором строку кредитування відповідачу продовжували нараховуватися проценти за користування кредитом, погашення яких здійснювалося за рахунок внесених ним коштів. Водночас строк кредитування за умовами пунктів 1.2, 1.3 кредитного договору становив 29 календарних днів.

Крім того, суд звертає увагу, що умови кредитного договору в частині визначення строку кредитування, порядку нарахування процентів за користування кредитом та наслідків неповернення кредиту у встановлений строк підлягають оцінці в їх сукупності, оскільки окремі положення договору можуть бути неоднозначними та суперечити одне одному за змістом. Зокрема, встановлюючи строк кредитування тривалістю 29 календарних днів, кредитодавець водночас передбачив умови, які допускають нарахування процентів за користування кредитом після спливу зазначеного строку. Такі положення необхідно тлумачити з урахуванням змісту договору в цілому, принципів добросовісності, розумності та справедливості, а також вимог законодавства, що регулює кредитні правовідносини.

Саме по собі передбачення договором можливості нарахування процентів після закінчення строку кредитування не означає, що кредитодавець має право безумовно нараховувати проценти за первісною процентною ставкою протягом необмеженого часу. Правова природа таких нарахувань залежить від змісту відповідних договірних умов та обставин справи. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, якщо інше не випливає з установлених законом підстав. Після цього права та інтереси кредитодавця можуть захищатися відповідно до положень статті 625 ЦК України за наявності передбачених законом підстав.

Водночас суд ураховує, що положення договору, які допускають неоднозначне тлумачення прав та обов`язків сторін, не можуть застосовуватися ізольовано від інших його умов та імперативних приписів законодавства. При вирішенні спору суд повинен установити дійсний зміст погоджених сторонами умов, перевірити обґрунтованість нарахованих сум і визначити, чи підтверджується належними та допустимими доказами заявлений позивачем розмір заборгованості.

Отже, за наявності суперечностей між умовами договору щодо строку кредитування та порядку нарахування процентів суд не може покладати в основу рішення лише розрахунок заборгованості, складений позивачем. Такий розрахунок підлягає перевірці з урахуванням фактично внесених відповідачем платежів, правомірності їх зарахування та законності нарахування процентів після закінчення строку кредитування. Лише після проведення відповідного перерахунку можливо встановити дійсний розмір непогашеного зобов`язання та вирішити питання щодо обґрунтованості позовних вимог.

Таким чином, відповідачем на погашення заборгованості за кредитним договором сплачено кошти в загальному розмірі 17674,78 грн, а саме: 6111,53 грн + 6271,37 грн + 5136,88 грн + 155,00 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2019 року відповідачем відповідно до графіка розрахунків погашено проценти за користування кредитом у повному обсязі в сумі 1773,64 грн.

Отже, загальна сума коштів, сплачених відповідачем за кредитним договором, становить 19448,42 грн (17674,78 грн + 1773,64 грн).

При цьому розмір заборгованості за тілом кредиту, заявлений позивачем, становить 13898,42 грн, тобто сума платежів, здійснених відповідачем після сплати процентів, перевищує розмір основного боргу на 3776,36 грн.

З огляду на викладене, за умови зарахування коштів, сплачених відповідачем після закінчення строку кредитування, у рахунок погашення основного боргу та з урахуванням повного погашення процентів, передбачених графіком розрахунків, зобов`язання відповідача з повернення тіла кредиту є виконаним у повному обсязі. Відтак позивачем не доведено наявності непогашеної заборгованості за тілом кредиту в заявленому розмірі, а проценти, нараховані поза межами погодженого сторонами строку кредитування, не можуть бути стягнуті без належного правового обґрунтування. За таких обставин суд доходить висновку про недоведеність позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Судові витрати у справі покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Універсал Банк», місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, 6, каб. №13, м. Київ, п.і.02094.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 27.10.2026 року.

Суддя В.В. Бондаренко