Рішення № 141012136, справа № 204/13415/25
- Дата ухвалення
- 27 жовтня 2026 р.
- Форма судочинства
- Цивільне
- Інстанція
- Перша
- Регіон
- Дніпропетровська область
- Суддя
- Чапала Г. В.
- Надійшло до реєстру
- 29 жовтня 2026 р.
- Оприлюднено
- 30 жовтня 2026 р.
Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень
Текст
Справа № 204/13415/25 Провадження № 2/204/1527/26 ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2026 року Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі головуючого судді Чапали Г.В., за участю секретаря судового засідання Братко А.О., представника позивача – адвоката Міщенко Ю.О. (за допомогою відеоконференцзв`язку), представника відповідача Коржевникова Я.М. (в залі суду), розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником – ОСОБА_2 до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно, - УСТАНОВИВ: У провадження Чечелівського районного суду м. Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 , до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . ОСОБА_3 була власницею квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,5 кв.м., згідно свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 02.12.1998 року. Родинний зв`язок між позивачем та ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 . 26 грудня 2012 року був укладений шлюб між ОСОБА_4 та позивачем, внаслідок чого остання змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Позивач звернулася до Вугледарської державної нотаріальної контори щодо оформлення спадкових прав на майно щодо померлої матері. 14.10.2013 року Вугледарською державною нотаріальною конторою Донецької області було заведено спадкову справу № 83/2013, про що сформовано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 35374547. У 2024 році через активні бойові дії позивач була змушена залишити своє житло та змінити місце постійного проживання. Так відповідно Довідки № 1622-5003310941 від 01.06.2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання/перебування стало: АДРЕСА_2 . Пізніше позивач усно звернулася до приватного нотаріусу Лубенського районного нотаріального округу Михайліченко Т.М. щодо оформлення спадкових прав на майно. 19.05.2025 року отримано відповідь приватного нотаріуса., згідно з якою у разі знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання внаслідок тимчасової окупації чи бойових дій будь-який нотаріус може продовжити спадкову справу за заявою спадкоємця за умови перевірки відомостей у Спадковому реєстрі та витребування необхідних документів. У разі відсутності документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус роз`яснив спадкоємцю право на вирішення цього питання в судовому порядку. Таким чином, через відсутність доступу до матеріалів зазначеної спадкової справи неможливо підтвердити факт прийняття спадщини чи відмови від спадщини, та визначити коло спадкоємців щодо майна померлої матері позивача. У зв`язку з відсутністю можливості оформити спадкові права у нотаріальному порядку, позивач вимушена звернутися до суду для визнання за нею права власності на квартиру. Відповідно до Розпорядження Голови Верховного Суду від 18 березня 2022 року № 11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» територіальна підсудність судових справ Вугледарського міського суду Донецької області визначена за Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська. 25 квітня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX, згідно якого змінено найменування Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська на Чечелівський районний суд міста Дніпра. Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 27 січня 2026 року. Представником позивача – адвокатом Міщенко Ю.О. було надано до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без його участі. 10 березня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. 08 квітня 2026 року представником позивача подано уточнену заяву, у якій зазначено, що предметом позову є визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, при цьому первісно сформульовані позовні вимоги щодо визнання права власності на всю квартиру були наслідком технічної помилки, оскільки позивачка претендує виключно на спадкове майно, що належало її матері, а саме на 1/3 частку квартири. Разом з цією заявою було долучено лист-роз`яснення приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу. У судовому засіданні призначеному на 08.04.2026 року представником відповідача – ОСОБА_7 було поставлено на обговорення клопотання щодо направлення до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області запиту, з метою отримання інформації щодо реєстрації місця проживання позивачки – ОСОБА_1 за адресою об`єкта спадкового майна – квартири АДРЕСА_3 , а також інших осіб, які були зареєстровані за вказаною адресою. Присутній у судовому засіданні позивач та представник позивача не заперечували проти задоволення вказаного клопотання. Цього ж дня ухвалою суду вказане клопотання було задоволено та витребувано зазначені відомості. 14 квітня 2026 року на виконання ухвали суду від Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області надійшла відповідь, з якої повідомляється наступне, що згідно відомостей які містяться в реєстрі Вугледарської територіальної громади та даними паперової картотеки, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , з 05.03.2006 року і до теперішнього часу. Станом на 01.01.2013 року за вказаною адресою також зареєстровані: ОСОБА_8 , з 27.10.1995 року по теперішній час; ОСОБА_3 з 26.05.1977 року по 20.04.2013 року. 30 вересня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме просив долучити до матеріалів справи витяг зі спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори). 20 жовтня 2026 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з урахуванням уточнення, просив визнати за позивачем право власності на 1/3 квартири, після смерті її матері. Від представника відповідача – ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи без участі, просив вирішити справу на розсуд суду. Вислухавши думку сторін, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, що родинний зв`язок між позивачем та ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Вугледарською радою Петровського району міста Донецька, Донецької області, за актовим записом № 6 (а.с.6). Вищезазначений доказ підтверджує, що позивач – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є донькою та матір`ю. 26 грудня 2012 року ОСОБА_9 та ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , яке видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вугледарського міського управління юстиції у Донецькій області, за актовим записом № 137, а після реєстрації шлюбу остання змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с.6 на звороті). Також судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 22 квітня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вугледарського міського управління юстиції у Донецькій області, за актовим записом № 50 (а.с.7). Крім того, встановлено що батько позивача ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 16 лютого 1993 року Відділом державної реєстрації актів м. Вугледар Донецької області, за актовим записом № 27 (а.с.51). В матеріалах справи наявне свідоцтво про право власності на квартиру (будинок) № НОМЕР_2 , видане Вугледарською міською радою народних депутатів, відповідно до якого управління житлово-комунального господарства посвідчує, що квартира (приміщення квартири спільного заселення, одноквартирний будинок), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , дійсно належить на праві спільної власності громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 . Відповідно до його змісту, загальна площа квартири (кімнат, будинку) становить 65,50 кв.м.(а.с. 8). Згідно відомостей які містяться в реєстрі Вугледарської територіальної громади та даними паперової картотеки, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , з 05.03.2006 року і до теперішнього часу. Станом на 01.01.2013 року за вказаною адресою також зареєстровані: ОСОБА_8 , з 27.10.1995 року по теперішній час; ОСОБА_3 з 26.05.1977 року по 20.04.2013 року (а.с.70). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , яке було видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Вугледарського міського управління юстиції Донецької області, за актовим записом №134, ОСОБА_8 є сином позивачки. Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 35374547, сформованому 14.10.2013 року приватним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори Бурш Л.І, після смерті – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована спадкова справа № 86/2013 (номер у Спадковому реєстрі 55132866 (а.с.7 на звороті). Так відповідно Довідки № 1622-5003310941 від 01.06.2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання/перебування стало: АДРЕСА_2 (а.с.5). Пізніше позивач усно звернулася до приватного нотаріусу Лубенського районного нотаріального округу Михайліченко Т.М. щодо оформлення спадкових прав на майно. 19.05.2025 року позивачем на усне звернення було отримано відповідь приватного нотаріуса Т.М. Михайліченко, згідно з якою вбачається, що через відсутність доступу до матеріалів спадкової справи неможливо підтвердити факт прийняття спадщини чи відмови від спадщини, та визначити коло спадкоємців щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , у разі відсутності документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус роз`яснив спадкоємцю право на вирішення цього питання в судовому порядку (а.с.57). Під час судового засідання поставлено питання наявності доказів відсутності складеного заповіту ОСОБА_3 . На підтвердження даних обставин представником позивача було долучено Витяг зі спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) за № 86711444, сформований приватним нотаріусом Михайліченко Т.М. від 16.09.2026 року, з якого вбачається, що за параметрами пошуку « ОСОБА_3 » інформація відсутня (а.с.77). Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності у разі, якщо це право не визнається іншою особою, втрачено або відсутній правовстановлюючий документ. Згідно із ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1220, 1222, 1223 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини та право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах. Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Згідно з витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 86711444, сформованим приватним нотаріусом Михайліченко Т.М. 16.09.2026 року, відомості про заповіти та спадкові договори, складені ОСОБА_3 , у Спадковому реєстрі відсутні. (а.с. 77). Згідно із ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. В силу приписів ч. 1 ст. 1268, ч. 1,5 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Аналогічна позиція викладена в роз`ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. У Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє на цей час. Згідно із п. 7 ст. 1-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації. Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України (абз. 1 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»). Так, з 24 лютого 2022 року, тобто з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну на території Донецької області відбувалися активні бойові дії, а відповідно до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), на час розгляду справи відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22 грудня 2022 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №1668/39004 від 23 грудня 2022 року, до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України відноситься вся територія Волноваського району. Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. Згідно із ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою №48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності. Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем вірно обрано спосіб захисту свого права. Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Отже, обставин, які б вказували, що на спірне нерухоме майно, окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, в ході судового розгляду не встановлено. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач – ОСОБА_1 , як спадкоємиця першої черги, у встановлений законом строк звернулася до нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3 , однак оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку не змогла, оскільки первісно відкрита спадкова справа залишилася у приміщенні Вугледарської державної нотаріальної контори на тимчасово окупованій території, доступ до якої відсутній, а при повторному зверненні до нотаріуса за місцем відкриття нової спадкової справи їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з неможливістю встановлення кола спадкоємців та факту прийняття ними спадщини. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач позбавлений можливості іншим шляхом захистити своє право власності на спадщину за законом, а обраний спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, відтак позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі. Керуючись ст. ст. 328, 392, 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1270, 1273 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81-82, 89, 109, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 282, 355 ЦПК України, суд УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 , до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 65,5 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Відомості про учасників справи: Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 . Відповідач: Вугледарська міська військова адміністрація Волноваського району Донецької області, код ЄДРПОУ 44653576, місцезнаходження: 85670, м. Вугледар, Волноваський р-н, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 16. Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2026 року. Суддя