Вирок № 141014170, справа № 354/1108/26

Дата ухвалення

28 жовтня 2026 р.

Суд

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Форма судочинства

Кримінальне

Категорія

Самовільне залишення військової частини або місця служби

Інстанція

Перша

Регіон

Івано-Франківська область

Суддя

Ковалюк О. М.

Надійшло до реєстру

29 жовтня 2026 р.

Оприлюднено

30 жовтня 2026 р.

Оригінал: Єдиний державний реєстр судових рішень

Текст

Справа № 354/1108/26

Провадження № 1-кп/354/164/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 62026140150000471 від 29.05.2026, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Ворохта Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, РНОКПП НОМЕР_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із базовою загальною середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, раніше неодноразово судимого, останній раз 11.11.2025 Яремчанським міським судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації в Збройних Силах України, остання посада – стрілець 2-го відділення охорони 4-го взводу охорони роти охорони батальйону бойового та матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 оперативно-тактичного з`єднання – 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_2 », військове звання – солдат.

за частиною 5 статті 407 КК України, -

в с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

Солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 23.04.2026 самостійно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза розташуванням вказаної військової частини до 22.07.2026 (моменту його виявлення працівниками поліції в селищі Ворохта Надвірнянського району Івано-Франківської області), проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

За викладених обставин ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України – самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Позиції учасників судового провадження:

Позиція сторони обвинувачення викладена в обвинувальному акті, що був складений 31.07.2026 начальником слідчого відділення ВП № 1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області майором поліції ОСОБА_6 ; 31.07.2026 погоджений і затверджений прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його дії кваліфіковано вірно і обґрунтовано, а винуватість обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами.

В судових дебатах прокурор просив визначити мінімальне покарання обвинуваченому в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України, а саме позбавлення волі на строк п`ять років. Врахувати, що ОСОБА_4 вичнив злочин, будучи засудженим протягом іспитового строку й відповідно до ч.1 ст.71 КК України слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 (один) місяць.

Запобіжний захід залишити в силі, після набрання вироком законної сили заставу повернути заставодавцю. Речових доказів та витрат у даному кримінальному провадженні не має.

Позиція сторони захисту

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав, погодився з тим, що покинув військову частину 23.04.2026, однак пояснив свій вчинок тим, що під час перебування в навчальному центрі, він вирішив, що будучи дома принесе більше користі, в зв`язку з цим звернувся до командування військової частини з проханням його відпустити. Після того, як йому відмовили, він самовільно покинув військову частину. Розумів, що без дозволу командування покидати військову частину не можна. В судових дебатах просив суд врахувати, що він не відмовляється служити у Збройних Силах України, вів усні переговори з приводу пошуку військової частини, де б продовжити військову службу. На даний час не має згоди командира військової частини.

В судовому засіданні захисник адвокат ОСОБА_5 зазначила, що при призначенні покарання слід врахувати, що обвинувачений має намір продовжити службу в ЗСУ.

Обсяг та порядок дослідження судом доказів

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Окрім визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується його показаннями під час допиту в судовому засіданні та доказами по справі, зокрема матеріалами службового розслідування, дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження у частині обвинувачення, суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні самовільного залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану, виходячи з наступного.

Із витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 62026140150000471, вбачається, що 23.04.2026 приблизно о 21:00 год під час проведення вечірньої перевірки особового складу в пункті постійної дислокації підрозділу АДРЕСА_2 , було виявлено відсутність у строю солдата ОСОБА_4 , що також підтверджується повідомленням військової частини НОМЕР_2 НГУ № 25/42/3-844-2026 від 27.04.2026 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України солдатом ОСОБА_4 .

Суд враховує такий витяг з ЄРДР від 01.06.2026 про внесення відомостей про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 5 ст. 407 КК України, як доказ законності отриманих та досліджених в судовому засіданні доказів.

Згідно з висновком службового розслідування від 23.05.2026 факт самовільного залишення військової частини або місця служби солдатом ОСОБА_4 прийнято вважати підтвердженим. У діях солдата ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною статті 407 КК України, а саме самовільного залишення місця служби під час переміщення до місця проходження військової служби в умовах воєнного стану. Службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що призвели до самовільного залишення військової частини або місця служби солдатом ОСОБА_4 прийнято вважати завершеним. У зв?язку з наявністю в діях солдата ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, копію матеріалів службового розслідування направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові для надання правової оцінки за вказаним фактом. Командирам підрозділів військової частини та головним сержантам підрозділів ? довести даний випадок до всього особового складу. Під час проведення заходів по роботі з особовим складом повторно роз?яснити положення Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини, пов?язані з порушенням порядку проходження військової служби.

З цього приводу призначено службове розслідування по самовільному залишенню частини солдатом ОСОБА_4 , що підтверджується Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 179 від 23.04.2026.

Відповідно до донесення із військової частини НОМЕР_2 НГУ від 23.04.2026 № 25/42/1/3/7-18, підставою повідомлення стало самовільне залишення військової частини або місця служюи військовослужбовцем ОСОБА_4 . На телефонні дзвінки не відповідає, за місцем фактичного проживання не перебуває, місцезнаходження невідоме. Повідомлено оператора ліній «102» ГУНП в Івано-Франківській області. Організовано пошукові заходи. З даним фактом призначено службове розслідування. Вказана інформація також підтверджується рапортом заступника командира по роботі з особовим сладом роти охорони батальйону бойового та матеріально-технічного забезпечення лейтенанта ОСОБА_7 та командира батальйону бойового та матеріально-технічного забезпечення підполковника ОСОБА_8 від 24.04.2026. На підставі донесення ОСОБА_4 виключено з усіх видів забезпечення, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 НГУ № 117 від 06.05.2026.

Згідно з поясненнями військовослужбовців ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 23.04.2026 під час вечірньої перевірки наявності особового складу 23.04.2026 о 21:00 год, було виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 . Конфліктних ситуацій з товаришами по службі не спостерігалося, скарг на стан здоров`я чи сімейні обставини не висловлював. Ознак викрадення майна підрозділу або майна інших військовослужбовців не виявлено. Зброя та боєприпаси знаходяться в підрозділі. На телефонні дзвінки не відповідає, місце перебування невідоме.

Факт перебування обвинуваченого на військовій службі підтверджується Витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.04.2026 № 82, яким встановлено, що солдата ОСОБА_4 , який прибув для проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_3 03.04.2026, зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення та вважати таким, що приступив до виконання службових обов?язків за посадою.

За час проходження служби на посаді військовослужбовець ОСОБА_4 не проявляв

готовність до навчання, не володіє базовими знаннями необхідними для проходження початкової військової підготовки, і не демонструє бажання освоїти військову справу. Під час початкового етапу служби не виявляв старанність у виконанні поставлених завдань, про що свідчить службова характеристика від 23.04.2026.

В період перебування у військовій частині солдат ОСОБА_4 за медичною допомогою не звертався, на диспансерному обліку у лікаря психіатра, нарколога та психолога не перебуває, що підтверджується медичною характеристикою начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 .

Досліджені документи є процесуальними джерелами доказів відповідно до вимог частини 2 статті 84 КПК України, які отримані в порядку, передбаченому КПК України.

Зазначені докази не викликають сумнівів у своїй достовірності, оскільки містять інформацію, яка відповідає дійсності. В своїй сукупності докази є достатніми та взаємопов`язаними між собою.

Висновки суду

Суд всебічно, повно і неупереджено дослідивши всі обставини кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені прокурором відповідно до встановленого порядку, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, доведено поза розумним сумнівом та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно положень ч. 5 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів.

Санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , є щире каяття.

Згідно з вимогами ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 03.10.2002 в справі «Бемер проти Німеччини» зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Суд, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , враховує особу обвинуваченого, й ті обставини, що він проживає разом зі своєю мамою, офіційно не працює, неодружений, із повною середньою освітою, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, за час свого проживання у селищі Ворохта зарекомендував себе з посередньої сторони, згідно службової характеристики з в/ч від 23.04.2026 негативно характеризується, не є депутатом Ворохтянської селищної ради, на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, останній раз 11.11.2025 Яремчанським міським судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, а також його ставлення до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості та бажанні продовжити службу в ЗСУ.

При призначенні покарання ОСОБА_4 в межах санкції кримінального закону, що передбачає відповідальність за вчинене, з огляду на ступінь тяжкості та фактичні обставини вчиненого ним правопорушення, скоєного у сфері військових кримінальних правопорушень, а боротьба з порушеннями порядку несення військової служби в Україні наразі є критично важливою, враховуючи думки учасників, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям, однак у мінімальній межі санкції ч. 5 ст. 407 КК України.

В той же час ОСОБА_4 , який засуджений вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року за ч. 4 ст. 402 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, - покарання не відбув та вчинив нове кримінальне правопорушення, тобто після постановлення попереднього вироку, відтак суд вважає, що остаточне покарання йому слід визначити з урахуванням вимог ст. 71, 72 та 78 КК України. Зокрема, до покарання, призначеного за даним вироком, слід частково приєднати не відбуте покарання за вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11.11.2025.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Саме таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Призначене покарання також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Ухвалою слідчої судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25.07.2026 було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в сумі 66 560,00 грн. Згідно з квитанцією до платіжної інструкції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 27.07.2026 застава в розмірі 66 560,00 грн була сплачена ОСОБА_11 .

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 15, передбачений і порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка ? готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства (пункти 7-8).

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Враховуючи вищезазначене, й те, що підстав для звернення застави в дохід держави судом не встановлено, застава, внесена ОСОБА_11 , згідно з квитанцією до платіжної інструкції АТ КБ «ПРИВАТБАНК від 27.07.2026 у розмірі 66 560,00 грн, підлягає поверненню.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Витрат та речових доказів у даному кримінальному провадженні не має.

Керуючись ст. 368, 369, 371, 373-374, 376, 392, 395, 615 КПК України,

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.ст. 71, 78 Кримінального кодексу України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року, та визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання строк попереднього ув?язнення з 23.07.2026 по 27.07.2026, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув?язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити у виді застави.

Заставу в розмірі 66 560,00 (шістдесяти шести тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка внесена на депозитний рахунок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, код за ЄДРПОУ: 26289647; Отримувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, номер рахунку (IBAN): UA 158201720355259002000002265 ? повернути ОСОБА_11 , як заставодавцю після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуюча суддя:		ОСОБА_12