Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
29 жовтня 2026 року №520/31152/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31152/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.07.2025 року по 27.08.2026 року включно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.07.2025 року по 27.08.2026 року у сумі 355 381 гривня 28 копійок.
Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 і був звільнений з військової служби з 30 липня 2025 року, однак у день звільнення всі належні йому суми виплачені не були. Вказав, що заборгованість у розмірі 254 225,23 грн перерахована йому лише 28 серпня 2026 року - на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 200/7804/25, а тому за статтями 116 і 117 Кодексу законів про працю України він має право на середній заробіток за весь час затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців. Навів розрахунок, за яким середньоденне грошове забезпечення становить 1931,42 грн, а середній заробіток за 184 дні - 355 381,28 грн, і послався на Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, та на практику Верховного Суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху через ненадання документа про сплату судового збору та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2026 року, у зв`язку з усуненням недоліків у встановлений строк, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у відповідача належно засвідчену копію наказу від 30.07.2025 № 219, довідку про розмір грошового забезпечення позивача за два останні календарні місяці служби, що передували місяцю звільнення, із зазначенням середньоденного (одноденного) розміру грошового забезпечення, а також довідку про дати та суми всіх виплат, здійснених у зв`язку зі звільненням, у тому числі на виконання рішення у справі № 200/7804/25, та установлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відзиву на позовну заяву відповідач не подав, витребуваних судом доказів не надав, про причини неподання суд не повідомив.
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 25 листопада 2020 року. Витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 25 листопада 2020 року № 371 його зараховано до списків особового складу частини на посаду начальника контрольно-технічного пункту з посадовим окладом 3170,00 грн на місяць.
Витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 30 липня 2025 року № 219 позивача, звільненого з військової служби у запас наказом від 29 липня 2025 року № 88-РС на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 30 липня 2025 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_2 , а з 31 липня 2025 року знято з котлового забезпечення. Цим самим наказом визначено до виплати премію та надбавку за період з 01 по 30 липня 2025 року, додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях за період з 01 по 24 липня 2025 року, грошові компенсації за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 30 діб за 2023 рік, за 05 діб за 2024 рік і за 08 діб за 2025 рік, грошову компенсацію як учаснику бойових дій за 42 доби невикористаної додаткової відпустки за 2023-2025 роки, а також компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 18 059,10 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 200/7804/25 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 25 листопада 2020 року по 19 травня 2023 року і за період з 18 червня 2025 року по 30 липня 2025 року, а також грошових компенсацій за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки і додаткової відпустки учасника бойових дій за 2023-2025 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та зобов`язано відповідача провести перерахунок і виплату цих сум з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб за пунктом 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; у задоволенні вимог за період з 20 травня 2023 року по 17 червня 2025 року відмовлено.
На виконання зазначеного судового рішення відповідач 28 серпня 2026 року перерахував позивачу 254 225,23 грн, що підтверджується довідкою АТ «Райффайзен Банк» від 29 серпня 2026 року про рух коштів за рахунком позивача: станом на початок дня 28 серпня 2026 року залишок на рахунку становив 27,82 грн, а 28 серпня 2026 року об 11 годині 57 хвилин зараховано 254 225,23 грн з призначенням «Заробітна плата від ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_2 ».
Згідно з карткою особового рахунку позивача за 2025 рік, виданою відповідачем на звернення позивача листом від 16 жовтня 2025 року № 15959, у серпні 2025 року позивачу нараховано остаточний розрахунок при звільненні у розмірі 147 118,77 грн, а грошове забезпечення, нараховане за два останні календарні місяці служби, що передували місяцю звільнення, становило: за травень 2025 року - 58 959,75 грн, за червень 2025 року - 58 857,13 грн.
Отже, у день звільнення - 30 липня 2025 року - відповідач виплатив позивачу не всі належні йому суми: 254 225,23 грн залишалися невиплаченими і були перераховані позивачу лише 28 серпня 2026 року. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і відповідачем не заперечені.
Не погоджуючись із ненарахуванням та невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно із частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, чинній з 19 липня 2022 року) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Оскільки позивача звільнено з військової служби з 30 липня 2025 року, тобто після набрання чинності зазначеною редакцією, до спірних правовідносин застосовується саме вона, а отже середній заробіток за час затримки розрахунку стягується не більш як за шість місяців.
Наведені норми Кодексу законів про працю України застосовуються і до військовослужбовців - як загальні норми, оскільки питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні спеціальним законодавством не врегульовані. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.
У цій самій постанові Верховний Суд сформулював висновок про те, що розмір відповідальності за статтею 117 Кодексу законів про працю України повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум: якщо всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить і розмір середнього заробітку, а відтак середній заробіток за час затримки стягується залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 підтвердила, що й після 19 липня 2022 року суд враховує співмірність відшкодування, однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
Суд також ураховує висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 380/864/24, за яким підстави для застосування відповідальності за статтею 117 Кодексу законів про працю України наявні і в тому разі, коли остаточний розрахунок зі звільненим працівником проведено на виконання рішення суду. Відтак та обставина, що суму 254 225,23 грн відповідач виплатив на виконання рішення у справі № 200/7804/25, від відповідальності його не звільняє.
Умова частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України про відсутність спору про розмір належних звільненому працівникові сум у цій справі додержана. Розмір суми, яка підлягала виплаті позивачу при звільненні і не була виплачена, визначений рішенням суду у справі № 200/7804/25, яке відповідач виконав, перерахувавши 254 225,23 грн; спору щодо розміру саме цієї суми між сторонами немає. Та обставина, що в іншій частині вимог позивача у справі № 200/7804/25 було відмовлено, на наведений висновок не впливає, оскільки суми, у виплаті яких відмовлено, позивачу не належали і до розрахунку середнього заробітку не включаються.
Вина відповідача полягає в тому, що він не нарахував і не виплатив позивачу належні суми у строк, визначений статтею 116 Кодексу законів про працю України, а необхідність звернення позивача до суду у справі № 200/7804/25 сама по собі свідчить про те, що затримка розрахунку сталася з вини відповідача.
Відтак бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є протиправною, а належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити цей середній заробіток.
Перевіряючи розрахунок позивача, суд виходить із такого. Середньоденне грошове забезпечення обчислено як частку від ділення грошового забезпечення за два останні календарні місяці служби - травень 2025 року (58 959,75 грн) і червень 2025 року (58 857,13 грн) - на 61 календарний день цих місяців, що становить 1931,42 грн і відповідає порядку, визначеному Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Шість місяців з дня, наступного за днем звільнення, становлять період з 31 липня 2025 року по 30 січня 2026 року, тобто 184 дні, а саме цю кількість днів позивач і взяв за основу розрахунку; середній заробіток за 184 дні становить 355 381,28 грн (1931,42 х 184).
Водночас позивач не застосував до обчисленої суми частку несвоєчасно виплачених йому при звільненні сум, хоч і посилався у позовній заяві на правові позиції Верховного Суду, якими таке застосування передбачене. Оскільки за висновками, викладеними у постанові судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку визначається прямо пропорційно частці невиплачених сум, суд обчислює цю частку самостійно.
За наявними у справі доказами загальний розмір сум, які належали позивачу у зв`язку зі звільненням, становить 401 344,00 грн, з яких 147 118,77 грн нараховано і виплачено у серпні 2025 року (картка особового рахунку позивача за 2025 рік), а 254 225,23 грн - перераховано лише 28 серпня 2026 року. Отже, частка несвоєчасно виплаченої суми становить 63,3435 відсотка (254 225,23 / 401 344,00), а середній заробіток за час затримки розрахунку - 225 110,85 грн (355 381,28 х 63,3435 відсотка). У цій сумі позовна вимога підлягає задоволенню, а в частині різниці між заявленою сумою 355 381,28 грн і сумою 225 110,85 грн - задоволенню не підлягає.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву не подав, витребуваних судом доказів - у тому числі довідки про розмір грошового забезпечення позивача за два останні календарні місяці служби із зазначенням середньоденного розміру та довідки про дати і суми всіх виплат, здійснених у зв`язку зі звільненням, - не надав, показників, наведених позивачем, не оспорив і правомірності своєї бездіяльності не довів. За таких обставин суд виходить із даних, наведених у наданих самим відповідачем картках особового рахунку позивача і не спростованих ним.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено на 63,34 відсотка, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1800,89 грн.
Керуючись статтями 9, 77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 липня 2025 року по 27 серпня 2026 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 липня 2025 року по 27 серпня 2026 року у сумі 225 110 (двісті двадцять п`ять тисяч сто десять) грн 85 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн 89 коп.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 29 жовтня 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар