ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 р. Справа № 480/3313/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2026, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 14.04.26 по справі № 480/3313/25
за позовом ОСОБА_1
до Сумської митниці
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці (далі – митний орган, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Сумської митниці № UA805000202497 та № UA805000202498 від 28.10.2024;
- здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № UA805000202497 та № UA805000202498 від 28.10.2024, як таких, що прийняті внаслідок порушення відповідачем порядку проведення документальної невиїзної перевірки митного оформлення автомобіля AUDI A6 з VIN - номером НОМЕР_1 , митна вартість якого первинно була визначена декларантом на рівні 6100,00 Євро (з урахуванням витрат по доставці), однак у подальшому скоригована митним органом за резервними методом до рівня 7148,00 Євро з наступним випуском автомобіля у вільний обіг, що виключає можливість подальшого донарахування податкових зобов`язань.
Переконував, що надходження відповіді від митних органів Федеративної Республіки Німеччини (лист від 30.05.2022 № Z4663-2022.UA.800032-DVIII.A.22) щодо транспортного засобу AUDI A6 з VIN - номером НОМЕР_1 , який відповідно до витягу з експортної декларації Федеративної Республіки Німеччини MRN № 21DE880151460084E9 був придбаний громадянином України ОСОБА_2 у фірми Auto Park Nabburg за фактурною вартістю 13300 Євро не є підставою для призначення та проведення документальної невиїзної перевірки згідно з частиною 2 статті 351 Митного кодексу України (далі - МК України).
Стверджував, що надані митним органом матеріали не доводять заниження митної вартості позивачем, що мало наслідком заниження податкових зобов`язань, а лише підтверджують, що ОСОБА_1 особисто не вчиняв жодних дій, спрямованих на заниження митної вартості.
Зауважив, що у справі відсутні будь-які дані про встановлення компетентними органами Федеративної Республіки Німеччини чи України факту підробки позивачем товаросупровідних документів, а саме договору купівлі – продажу від 17.05.2021 № б/н, який надавався при митному оформленні автомобіля AUDI A6 з VIN - номером НОМЕР_1 , що також унеможливлює покладення на позивача відповідальності за начебто невірне декларування товару.
Звернув увагу, що копії документів, які надійшли з Федеративної Республіки Німеччини, виконані іноземною мовою, а у матеріалах справи відсутній їх переклад на українську мову, що є беззаперечною підставою для визнання вказаних документів недопустимими доказами.
Також наполягав на неправомірності застосування штрафної санкції у розмірі 25% від суми недобору митних платежів на підставі підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.2 статті 123 ПК України, так як митним органом не доведено наявності умисних дій позивача при поданні документів на ТЗ до митного оформлення з метою його розмитнення за основним методом визначення митної вартості.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 по справі № 480/3313/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, незаконність та неправильне застосування судом норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі № 480/3313/25 та постановити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неврахування судом першої інстанції обставин того, що відповідач самостійно визначив митну вартість в сумі 7148,00 євро на підставі рішення про коригування митної вартості № UA807000/2021/001021/2 від 26.05.2021, згідно з яким і було пропущений автомобіль на митну територію України після сплати позивачем передбачених законом податків і зборів), що з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.04.2024 № 120/14574/21-а, унеможливлює в подальшому прийняття Сумською митницею рішень про донарахування податкових зобов`язань та свідчить про протиправність складення відповідачем податкових повідомлень – рішень № UA805000202497 та № UA805000202498 від 28.10.2024.
Переконував, що відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийнятих ним рішень про донарахування податкових зобов`язань посилається на дані електронної копії експортної декларації Німеччини № MRN: 21DE880151460084Е9, відповідно до якої транспортний засіб AUDI А6, VIN - НОМЕР_1 було експортовано з території Німеччини гр. України Oleksandr Syrodoiev за ціною товару 13300 Євро, однак, у вказаній експортній декларації взагалі відсутня графа з фактурною вартістю товару 13300 Євро, тобто, митний орган посилається на документ, який не містить інформації щодо фактурної вартості транспортного засобу AUDI А6, VIN НОМЕР_1 , що не може вважатись обґрунтованим.
Стверджував, що відповідно до офіційного перекладу копій документів, які надійшли з Федеративної Республіки Німеччини, здійсненого компетентною установою, вбачається наступний їх зміст: «З метою відповіді на ваш запит надсилаю Вам відповідні експортні декларації у вигляді окремих переглядів – для ознайомлення і подальшого використання. Звертаємо вашу увагу, що додатки є роздруківками з електронної бази даних, інформація в якій ще не перевірена». Тобто, у відповіді на запит Сумської митниці митні органи Федеративної Республіки Німеччини надали інформацію, яку самі ж ще не перевіряли.
Відтак, на переконання позивача, наявний у матеріалах справи «одиничний огляд» не належить до документів, які подавались до митного оформлення, не є копією договору купівлі продажу та не свідчить про завершення процедури експорту автомобілю з ЄС, а тому лист митних органів Федеративної Республіки Німеччини та долучений до нього вручну виготовлений та незасвідчений огляд бази даних без документів – не є належними та допустимими доказами у справі та не можуть стати підставою для донарахування додаткових платежів ОСОБА_1 .
В іншій частині доводи апеляційної скарги повторюють зміст позовної заяви.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/3313/25 відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування відзиву стверджував про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № UA805000202497 та № UA805000202498 від 28.10.2024, оскільки при проведенні перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за МД типу ІМ40ДЕ від 26.05.2021 № UA807290/2021/012858 відповідачем було встановлено обставини не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, зокрема невідповідність числових значень вартості ввезеного на територію України автомобіля AUDI A6, VIN: НОМЕР_1 .
Переконував, що шляхом співставлення інформації (порівняння даних), наданої митними органами Федеративної Республіки Німеччина листом від 30.05.2022 № Z4663-2022.UA.800032-DVIII.A.22 (вх.10109/11 від 30.05.2022), з інформацією, що міститься у МД від 26.05.2021 № UA807290/2021/012858, відповідачем було виявлено, що при митному оформленні товару «Автомобіль легковий, бувший у використанні – 1шт. Марка AUDI Модель: A6. Номер кузова (VIN): НОМЕР_1 . Рік виготовлення - 2016; модельний рік - 2016; на авто встановлений дизельний поршневий двигун внутрішнього згорання з запалюванням від стиснення, з робочим об`ємом циліндрів 1968 см3…», в порушення вимог частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58, частини 1 статті 257 та частини 1 статті 368 МК України, платником податків/ декларантом занижено базу оподаткування товару, що призвело до порушення законодавства України з питань оподаткування, та як наслідок, до фактичного ненадходження податків (коштів) до Державного бюджету України.
Посилаючись на приписи частини 1 статті 55 МК України зазначив, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З огляду на викладене, наполягав, що не виявлення під час митного оформлення порушень законодавства, не може бути підставою для звільнення платника від сплати податків, якщо такі порушення були виявлені у подальшому.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.07.2021, в інтересах позивача, до митниці було подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA805020/2021/002744, відповідно до якої оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг легковий автомобіль RENAULT MEGANE SCENIC з VIN - номером НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу Сумської митниці від 04.09.2024 № 135 проведена документальна невиїзна перевірка дотримання громадянином України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товару «Автомобіль легковий, що був у використанні - 1 шт. Марка: AUDI Модель: A6. Номер кузова (VIN): НОМЕР_1 Рік виготовлення -2016; модельний рік - 2016; дата першої реєстрації - 23.06.2016; на авто встановлений дизельний поршневий двигун внутрішнього згорання з запалюванням від стиснення, з робочим об`ємом циліндрів 1968 см3; максимальною потужністю 140kW; категорія КТЗ - М1; товар відповідає екологічним нормам "ЕВРО-6"; колір - синій; тип кузова - універсал (АС) ; місць для сидіння, включаючи місце водія - 5; призначений для перевезення людей дорогами загального користування; колісна формула: 2*4; показання одометра: 187291 км.…», митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 26.05.2021 № UA807290/2021/012858.
При проведенні перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за МД типу ІМ40ДЕ від 26.05.2021 № UA807290/2021/012858, встановлено, що ОСОБА_1 згідно із зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу від 17.05.2021 № б/н здійснено митне оформлення товару «Автомобіль легковий, бувший у використанні – 1 шт. Марка AUDI Модель: A6. Номер кузова (VIN): НОМЕР_1 . Рік виготовлення -2016; модельний рік - 2016; дата першої реєстрації - 23.06.2016; на авто встановлений дизельний поршневий двигун внутрішнього згорання з запалюванням від стиснення, з робочим об`ємом циліндрів 1968 см3…».
У відповідності до наданого до митного оформлення зовнішньоекономічного договору купівлі продажу від 17.05.2021 № б/н покупцем товару «автомобіль AUDI А6 VIN: НОМЕР_1 , рік виготовлення 23.06.2016» є Dmytro Ponarin (Ukraina, Putivl, Perhotravnewa 33), продавцем є Autoforum Ingolstadt (Auto- Union. Str.1, 85057, Ingolstadt), ціна товару складає 6000 євро.
При митному оформленні за МД типу ІМ40ДЕ від 26.05.2021 № UA807290/2021/012858 декларантом/уповноваженою особою надавались:
- зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 17.05.2021 № б/н на суму 6000 євро;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.06.2016 № ЕР146389, від 23.06.2016 № LEV-S-0-175/16-00058, від 19.05.2021 № SAD-K-1-139/21-00102;
- повідомлення про транспортні витрати, понесені у зв`язку з ввезенням товару від 25.05.2021 № б/н;
- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 25.05.2021 № UA.005.42633-21;
- довіреність від 18.05.2021 HМС № 878542 та інші документи, необхідні для митного оформлення.
Фактурна вартість товару задекларована згідно із зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу від 17.05.2021 № б/н на рівні 6000 євро.
Митна вартість товару заявлена декларантом/уповноваженою особою за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 26.05.2021 № UA807000/2021/001021/2 на рівні 240632,42 грн (еквівалент 7148 євро за курсом Національного банку України на дату подання МД: 1 євро = 33,6643 грн).
З метою перевірки автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено за МД від 26.05.2021 № UA807290/2021/012858, достовірності відомостей, що в них містяться, було ініційовано запит до митних органів країни ввезення – Республіки Польща (лист Державної митної служби України від 22.11.2021 № 26/26-04/11/507).
У своїй відповіді від 09.02.2022 № 0201-IGM.541.20.2022.6.BM (вх.6500/11 від 06.04.2022) митні органи Республіки Польща зазначили, що транспортний засіб AUDI A6, VIN: НОМЕР_1 перетнув кордон в пункті пропуску «Шегені-Медика» згідно з митною декларацією MRN № 21DE880151460084E9 та повідомили, що для отримання більш докладної інформації митним органам України слід звернутися до митних органів Федеративної Республіки Німеччина.
На звернення Державної митної служби України від 18.05.2022 № 26/26-04/11/697 Сумській митниці листом Державної митної служби України від 10.06.2022 № 26/26-04/7.24/800 надано лист-відповідь митних органів Федеративної Республіки Німеччини від 30.05.2022 № Z4663-2022.UA.800032-DVIII.A.22 (вх.10109/11 від 30.05.2022) та витяг з митної декларації країни експорту MRN № 21DE880151460084E9, з якої встановлено, що фактично «автомобіль AUDI A6, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , рік виготовлення 2016» було придбано ОСОБА_3 у компанії Auto Park Nabburg, Sauerzap str, 10, 92507 Habburg за ціною 13300 євро.
Зазначена інформація міститься у наданому митними органами Федеративної Республіки Німеччина витязі з експортної митної декларації від 19.05.2021 №21DE880151460084E9, відповідно до якої:
- продавець – AutoPark Nabburg (Saverzapf str.10, 92507 Nabburg);
- покупець – ОСОБА_4 (Ukraina, Putivl, str. Sovetskay 64);
- опис транспортного засобу – «автомобіль AUDI A6, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 23.06.2016»;
- фактурна вартість – 13300 євро (еквівалент 447735,19 грн за курсом Національного банку України на дату подання МД: 1 євро = 33,6643 грн).
Враховуючи викладене перевіркою встановлено, що при митному оформленні товару за МД типу ІМ40ДЕ від 26.05.2021 № UA807290/2021/012858 «Автомобіль легковий, бувший у використанні – 1шт. Марка AUDI Модель: A6. Номер кузова (VIN): НОМЕР_1 . Рік виготовлення -2016; модельний рік - 2016; дата першої реєстрації - 23.06.2016; на авто встановлений дизельний поршневий двигун внутрішнього згорання з запалюванням від стиснення, з робочим об`ємом циліндрів 1968 см3…», в порушення вимог частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58, частини 1 статті 257 та частини 1 статті 368 МК України, платником податків/декларантом занижено базу оподаткування товару.
За результатами перевірки складено Акт документальної невиїзної перевірки від 03.10.2024 № 17/24/7.24-19/3074214513, яким встановлено порушення ОСОБА_1 :
1) частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58, частини 1 статті 257 та статті 368 Митного кодексу України, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 26.05.2021 № UA807290/2021/012858, наведеною у Додатку 2 до Акту перевірки, на загальну суму 21 046,92 грн.
2) пункту 190.1 статті 190, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань по сплаті податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за митною декларацією від 26.05.2021 № UA807290/2021/012858, наведеною у Додатку 2 до Акту перевірки, на загальну суму 46303,22 грн.
На підставі вказаного акту митницею прийняті податкові повідомлення-рішення № UA805000202497 та № UA805000202498 від 28.10.2024.
Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями – рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов виснновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, в порядку та у спосіб, встановлений законом, є законними та обґрунтованими, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України (далі – ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України - далі МК України) у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно із частиною 1 статті 7 МК України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
10 квітня 2008 року Україна шляхом ратифікації Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (далі - СОТ) приєдналася до Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ) чим взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень ГАТТ/СОТ. Згідно з частиною першою статті 8 ГАТТ держави-члени СОТ визнають скорочення до мінімуму обсягу і складності імпортних та експортних формальностей, а також зменшення і спрощення вимог щодо митної документації.
Відповідно до положень Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у редакції протоколу від 26.06.1999, до якого Україна приєдналася Законом України від 05.10.2006 № 227-V) основними принципами митного оформлення є мінімізація процедур митного контролю для випуску товарів.
Таким чином, на міжнародному та національному рівні закріплено принцип мінімального та вибіркового митного втручання на етапі пропуску та під час здійснення митного оформлення для скорочення часу на митні формальності з метою сприяння міжнародному товарообігу та суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності.
В той же час, відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті 7 ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання. Тому, разом з принципом мінімального втручання на етапі пропуску та митного оформлення в системному та логічному зв`язку для забезпечення повноти нарахування та сплати податків і зборів закріплено право митних органів здійснювати контрольні функції після операцій митного контролю та митного оформлення. Зазначене право митних органів закріплене у стандартному правилі розділу 2 Міжнародної Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, зокрема: митна служба має можливість досягнення платежів шляхом здійснення поглибленого аудиту після закінчення операцій митного контролю.
Відповідно до пункту 4.14 зазначеної Конвенції у випадках, коли митна служба виявляє, що помилки, допущені в декларації на товари або при нарахуванні мита та податків, призведуть або призвели до стягнення чи призначення суми мита та податків меншої, ніж це встановлено законодавством, вона виправляє помилки та стягує недоплачені суми.
Згідно з підпунктом «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Відповідно до пункту 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання нерезидентами суб`єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.
Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
За змістом частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частинами 1 та 3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина 5 статті 54 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу; 9) пост-митний контроль.
За змістом частини 1 статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Частиною 3 статті 345 МК України передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:
1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;
3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (частина 6 статті 345 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Згідно з частинами 2-5 статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:
1) виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення пост-митного контролю, аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.
Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.
На виконання частини 2 статті 345 МК України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Статтею 352 МК України передбачено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Отже, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, є підставою для проведення перевірки.
При цьому у разі, якщо митний орган, приймаючи митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття рішень про донарахування податкових зобов`язань, проте у разі якщо митний орган не визначав митну вартість товару, а така вартість була визначена платником податку самостійно, то митний орган вправі здійснювати митний контроль і після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №808/1236/16 та від 18.04.2024 по справі № 120/14574/21-а.
Колегією суддів встановлено, що в якості нормативної підстави для призначення Сумською митницею спірної перевірки наказом від 04.09.2024 № 135 на підставі пункту 7 в акті перевірки вказано частину 1 статті 336 (проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів), пункт 1 частини 3 статті 345 МК України (правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів), пункт 1 частини 2 статті 351 МК України (виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення пост-митного контролю, аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів) та посилання на надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, а саме, листа митних органів Республіки Польща від 09.02.2022 № 0201-IGM.541.20.2022.6.BM (вх.6500/11 від 06.04.2022) з додатками та листа митних органів Федеративної Республіки Німеччини від 30.05.2022 № Z4663-2022.UA.800032-DVIII.A.22 (вх.10109/11 від 30.05.2022) з додатками.
Зміст вказаних листів, на переконання відповідача, свідчив про те, що при митному оформленні за МД типу ІМ40ДЕ від 26.05.2021 № UA807290/2021/012858 товару «Автомобіль легковий, бувший у використанні – 1шт. Марка AUDI Модель: A6. Номер кузова (VIN): НОМЕР_1 . Рік виготовлення - 2016; модельний рік - 2016; на авто встановлений дизельний поршневий двигун внутрішнього згорання з запалюванням від стиснення, з робочим об`ємом циліндрів 1968 см3…» в порушення вимог частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58, частини 1 статті 257 та частини 1 статті 368 МКУ, ОСОБА_1 занижено базу оподаткування товару, замість 13000 Євро вказано 7148 Євро, оскільки загальна сума вартості ввезеного позивачем на митну територію України автомобіля була відмінної від вартості, заявленої декларантом під час митного оформлення.
Пунктом "а" та пунктом "b" ч. 2 ст. 7 Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) передбачено що:
а) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
b) під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої транзакції. ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або з порівнюваними кількостями, або із кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявляння за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3, статті 54 ПК України у разі, якщо результати митного оформлення, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях, митний орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань.
Як вбачається з акту перевірки від 03.10.2024 № 17/24/7.24-19/3074214513 (а. с. 13-25), при проведенні перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 26.05.2021 № UA807290/2021/012858, встановлено, що ОСОБА_1 згідно із зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу від 17.05.2021 № б/н здійснено митне оформлення товару «Автомобіль легковий, бувший у використанні 1шт. Марка AUDI Модель: A6. Номер кузова (VIN): НОМЕР_1 . Рік виготовлення -2016; модельний рік - 2016; дата першої реєстрації - 23.06.2016; на авто встановлений дизельний поршневий двигун внутрішнього згорання з запалюванням від стиснення, з робочим об`ємом циліндрів 1968 см3…» за ціною 6000 Євро.
Митна вартість товару, заявлена декларантом/уповноваженою особою за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 26.05.2021 № UA807000/2021/001021/2 на рівні 240632,42 грн (еквівалент 7148 євро за курсом Національного банку України на дату подання МД: 1 євро = 33,6643 грн).
При цьому, як зазначено в акті перевірки, при здійсненні аналізу електронних митних декларацій та інформації отриманої з листа митних органів Федеративної Республіки Німеччини від 30.05.2022 № Z4663-2022.UA.800032-DVIII.A.22 (вх.10109/11 від 30.05.2022), встановлено, що фактично «автомобіль AUDI A6, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , рік виготовлення 2016» було придбано ОСОБА_3 у компанії AutoPark Nabburg, Sauerzap str, 10, 92507 Habburg за ціною 13300 євро, що підтверджується витягом з митної декларації країни експорту MRN №21DE880151460084E9.
Таким чином перевіркою встановлено недекларування у повному обсязі митної вартості транспортного засобу, імпортованого в Україну.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що 25.05.2021 року в інтересах позивача до митниці було подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA807290/2021/012771 (а не ІМ40ДЕ від 26.05.2021 № UA807290/2021/012858, як помилково зазначено в акті перевірки), відповідно до якої, декларантом позивача було заявлено до митного оформлення легковий автомобіль AUDI A6 з VIN - номером НОМЕР_1 з ціною товару 6000,00 євро і додано 100 євро на транспортування, таким чином митна вартість товару була визначена декларантом за першим методом визначення митної вартості в розмірі 204295,71 грн, що є еквівалентом 6100 Євро.
Відповідач, не погодившись з митною вартістю, заявленою представником позивача, склав картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807290/2021/000504 від 26.05.2021 (а.с. 138).
У подальшому, відповідач 26.05.2021 виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/001021/2), в яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля AUDI A6 з VIN - номером НОМЕР_1 за резервним (6) методом на рівні 7148,00 Євро, врахувавши наявну у митного органу інформацію: оцінку по «SCHWACKE-Code» № 10156141.
26.05.2021 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/001021/2 декларантом було подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA807290/2021/012858 , відповідно до якої оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг легковий автомобіль AUDI A6 з VIN - номером НОМЕР_1 з митною вартістю визначеною саме митним органом в сумі 7148 євро за шостим методом визначення митної вартості (стаття 64 МК України).
Отже, у спірних правовідносинах митна вартість була визначена саме відповідачем на рівні 240632,42 грн (еквівалент 7148 Євро за курсом Національного банку України на дату подання МД: 1 Євро = 33,6643 грн), а позивач у свою чергу фактично погодився з такою митною вартістю, оскільки автомобіль було розмитнено за 6 резервним методом відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/001021/2), що спростовує доводи митного органу, з якими погодився суд першої інстанції, про самостійне визначення декларантом митної вартості за резервним методом.
За результатами проведення визначених митницею митних формальностей ТЗ було оформлено у митному відношенні та після сплати до бюджету необхідного розміру митних платежів випущено у вільний обіг.
З огляду на те, що вартість імпортованого автомобіля AUDI A6 з VIN - номером НОМЕР_1 була визначена митним органом за резервним (6) методом на рівні 7148,00 Євро, з урахуванням наявної оцінки по «SCHWACKE-Code» № 10156141, за якою і було розмитнено і випущено у вільний обіг на території України вказаний автомобіль ( ОСОБА_1 погодився із митною вартістю, скоригованою митним органом, та сплатив усі належні платежі), отримавши від уповноваженого митного органу Федеративної Республіки Німеччини лист від 30.05.2022 № Z4663-2022.UA.800032-DVIII.A.22 (вх.10109/11 від 30.05.2022) та витяг з митної декларації країни експорту MRN № 21DE880151460084E9, відповідач не мав правових підстав повторно визначати більшу митну вартість автомобіля на рівні 13000 Євро, ніж це було ним зроблено 26.05.2021.
А відтак, враховуючи, що митні платежі розраховувались, виходячи з митної вартості, визначеної під час митного оформлення транспортного засобу митним органом, ОСОБА_1 не може нести відповідальності за правильність встановлення такої вартості як бази обкладення митними платежами, адже у такому випадку на платника покладається відповідальність за невиконання (неналежне виконання) своїх службових обов`язків працівниками митного органу, тобто у контролюючого органу були відсутні правові підстави для донарахування позивачу митних платежів за поданою декларацією та застосування штрафних санкцій за пунктом 123.2 статті 123 ПК України шляхом визначення відсоткового значення нарахованого штрафу 25% від суми визначеного податкового зобов`язання.
За таких обставин, висновки митного органу про заниження позивачем митної вартості товару, що призвело до порушення частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58 частини 1 статті 257 та статті 368 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України та заниження податкових зобов`язань по сплаті ввізного мита та ПДВ за митною декларацією № UA807290/2021/012858 від 26.05.2021, слід вважати недоведеними, а винесені на підставі них податкові повідомлення-рішення Сумської митниці від 28.10.2024 № UA805000202497 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них у розмірі 21046,92 грн та від 28.10.2024 № UA805000202498 про сплату податку на додану вартість у загальному розмірі 57879,03 грн, в т.ч. податкове зобов`язання – 46303,22 грн, штрафні санкції – 11575,81 грн - протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що свідчить про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та має наслідком прийняття рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи те, що суд першої інстанції не належним чином встановив фактичні обставини у даній справі, що призвело до прийняття невірного рішення, колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 по справі № 480/3313/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).
Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій про сплату судового збору позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ч. 4 ст.229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327 -329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 по справі № 480/3313/25 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень – задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської митниці від 28.10.2024 № UA805000202497 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них у розмірі 21046,92 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської митниці від 28.10.2024 № UA805000202498 про сплату податку на додану вартість у загальному розмірі 57879,03 грн, в т.ч. податкове зобов`язання – 46303,22 грн, штрафні санкції – 11575,81 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 24, код ЄДРПОУ: 44017631) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій