Постанова № 141251663, справа № 127/14966/25

Справа № 127/14966/25

Провадження № 22-ц/801/2014/2026

№ 22-ц/801/2011/2026

Категорія: 71

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н.М.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Справа № 127/14966/25 м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Козюми Д.О., представника ОСОБА_1 – адвоката Якименко Ю.О., представника ОСОБА_2 – адвоката Томашука М.С., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Якименко Юлії Олексіївни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року та ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про виправлення описки від 17 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та стягнення аліментів, в якому просила визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести зміни до актового запису №211, складеного 24.01.2025 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження ОСОБА_3 , зазначивши: у графі «Батько дитини» - ОСОБА_2 , громадянин України; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з дати народження дитини, а саме з 30.12.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (раніше — в/ч НОМЕР_2 ) з квітня 2019 року, де познайомилась із ОСОБА_2 , з яким з лютого 2021 року розпочала близькі особисті стосунки. Сторони регулярно проводили разом дозвілля, святкували важливі події, часто ночували разом у квартирі відповідача, в будинку його батьків, а також у готельному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де неодноразово проводили спільний час та святкування. Вказані стосунки тривали понад три роки і мали характер фактичного партнерства. Вона дізналась, що завагітніла від відповідача та 20 травня 2024 року повідомила його, однак його реакція була негативною: він одразу заявив, що діти йому не потрібні і відмовився брати на себе відповідальність. 22 травня 2024 року, після повторного ультразвукового дослідження, сторони мали телефонну розмову, під час якої відповідач наполегливо вимагав переривання вагітності, однак позивач пояснила, що переривання можливе лише за наявності серйозних медичних показань. 31 травня та 1 червня сторони разом відсвяткували день народження відповідача, однак ввечері 1 червня між ними сталася серйозна сварка і з 2 червня 2024 року їхнє спілкування припинилося. Відповідач жодного разу не поцікавився станом позивача чи перебігом вагітності. ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач народила доньку ОСОБА_3 , яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач працездатний, на утриманні непрацездатних батьків не має, проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 в якій отримує грошове забезпечення, а тому має змогу утримувати їх спільну доньку, однак не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, а тому вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису №211 від 24.01.2025 року про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та записати батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України.

Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів (заробітку) відповідача, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом, а саме з 14.05.2025.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвокатів в розмірі 13 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн. судового збору.

У решті позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року виправлено описку, допущену у резолютивній частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року по цивільній справі №127/14966/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та стягнення аліментів, а саме у тексті резолютивної частини даного рішення суду необхідно правильно вказати: стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом, а саме з 14.05.2025.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Якименко Ю.О. звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права в частині присудження судом максимального граничного розміру стягнення аліментів – не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, просила оскаржуване рішення змінити в частині виключення з резолютивної частини вказівку на стягнення аліментів «не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку». Також просила змінити ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року про виправлення описки шляхом видалення вказівки на стягнення аліментів «не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку». А також просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Томашук М.С. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та ухвалу суду першої інстанції без змін як законні та обґрунтовані.

Рішення в частині визнання батьківства не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниці, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 24.01.2025 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі актового запису про народження №211 від 24.01.2025. Батьками дитини записані: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_4 (а.с. 10).

Дитина ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 та витягом з реєстру Вінницької територіальної громади №2025/004016524 від 26.03.2025 (а.с. 8, 11).

Згідно з повним Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00048947891 від 24.01.2025, відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 24.01.2025 було складено актовий запис №211 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками записані: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_4 . Відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 12).

Згідно з висновком експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/102-25/20256-БД від 29.10.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ймовірно є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є ОСОБА_1 . Ймовірність даної події становить не менше ніж 99,99999999% (а.с. 113-132).

Задовольняючи позов частково суд виходив з того, що позивач довела належними доказами, що відповідач ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є ОСОБА_1 . При вирішенні позовних вимог про стягнення аліментів суд врахував фактичні обставини справи, а саме вік дитини і стан здоров`я дитини, на утримання якої стягуються аліменти, зокрема, що станом на день розгляду справи дитині ОСОБА_3 виповнився один рік, а також суд враховує обов`язок та відповідальність батьків малолітньої ОСОБА_3 за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, а отже, й обов`язок батька дитини, який з нею не проживає дбати про здоров`я і матеріальний добробут дитини, виходячи тільки з найкращих інтересів дитини. Разом з тим, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення аліментів з відповідача за минулий час, тобто з народження доньки, оскільки згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позивач не довела суду належними доказами стягнення аліментів на дитину за минулий час.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яка стосується максимального розміру стягнутих аліментів.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

У ч. 1 - 3 ст. 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. За загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Слід вказати, що за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18 (провадження № 61-1347св20), від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20 (провадження № 61-15867св23), від 11 грудня 2024 року у справі № 672/186/24 (провадження № 61-13277св24).

У справі, що переглядається, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати народження дитини і до досягнення дитиною повноліття.

Звертаючись за апеляційною скаргою представник позивача наголошувала на тому, що встановлений судом максимально граничний розмір аліментів не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, не відповідає вимогам матеріального закону.

Положеннями ст. 183 СК України регулюється визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Так відповідно до ч.1 цієї статті частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. У ч. 5 вказаної статті зазначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Також статтю з аналогічним обмеженням максимального розміру аліментів містить ст. 161 ЦПК України, а саме у п.4,5 вказано, що судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Тобто законодавство України передбачає встановлення максимального граничного розміру аліментів підчас стягнення аліментів у наказному провадженні суть якого полягає у тому, що суд не здійснює виклику стягувача та платника аліментів до суду, не відбувається жодних судових засідань.

У даному випадку ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дитини, а тому суд першої інстанції недоречно застосував граничний максимальний розмір десяти прожиткових мінімумів.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2026 року виправлено описку, допущену у резолютивній частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року, а саме у тексті резолютивної частини даного рішення суду необхідно правильно вказати: стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом, а саме з 14.05.2025.

Оскільки вказаною ухвалою безпідставно було виправлено описку в частині зазначення граничного максимального розміру стягуваних аліментів – «не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку», колегія суддів приходить до висновку про зміну мотвувальної та резолютивної частин ухвали шляхом виключення вказівки на стягнення аліментів «не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції від 08 червня 2026 року та ухвала від 17 червня 2026 року підлягає зміні, шляхом виключення з них обмеження розміру стягнутих з відповідача аліментів, а саме фрази: «не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку».

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог частин 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження відповідних витрат на правничу допомогу суду надано наступні докази: Договір про надання правової допомоги від 23.06.2026 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Якименко Ю.О.; платіжна інструкція про сплату послуг за надання професійної правничої допомоги на суму 5 000 грн; довідку Акт про підтвердження надання правничої (правової) допомоги адвокатом від на суму – 5 000,00 грн.

Колегія суддів приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 000,00 грн.

Крім того, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору як стягувач аліментів з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1816,80 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Якименко Юлії Олексіївни задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року змінити, виключивши з його мотивувальної та резолютивної частин фразу: «та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку».

В іншій частині залишити рішення без змін.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про виправлення описки від 17 червня 2026 року змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частин фразу: «та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1816,80 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук