Ухвала № 141271663, справа № 752/14024/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/14024/26 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6435/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000001036 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2026 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000001036 від 14.08.2025 року.

Накладено арешт на майно, вилучене за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:522:0002, а саме:

-чорнові записи на 15 арк;

-аркуші з відтисками печаток КНУТД на 4 арк;

-копія посадової інструкції ОСОБА_7 на 6 арк;

-оригінал посадової інструкції ОСОБА_7 на 6 арк;

-лист Держслужби якості освіти на 6 арк;

-виписка журналу на 9 арк;

-папка чорного кольору з копіями документів на 20 арк;

-заперечення на лист Держаудитслужби;

-папка паперова з написом КНУТД з копіями документів на 104 арк;

- папка синього кольору з документами на 85 арк;

-папка рожевого кольору з копіями документів на 32 арк;

- положення до Київського коледжу технологічного університету Цілу на 23 арк;

-угода про створення спільного неінкорпоративного Київсько-українського на 55 арк;

-папка рожевого кольору з копіями документів на 48 арк;

-лист Міносвіти про надання інформації на 7 арк;

-лист Держаудитслужби (копія) на 5 арк;

-лист Держаудитслужби ( копія) на 5 арк;

-лист державної служби якості освіти України ( копія) на 6 арк;

-лист державної служби якості освіти України ( копія) на 3 арк;

- копії наказів КНУТД на 6 арк;

-чорнові записи на 2 арк;

-жорсткий диск та флеш накопичувач;

-мобільний телефон Iphone 16 Pro Max з ІМЕІ НОМЕР_1 , з сім-картою НОМЕР_2 ;

-мобільний телефон Iphone 11 з ІМЕІ НОМЕР_3 ;

- системний блок «Qube».

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що прокурором до клопотання не додано жодного документу, який би підтверджував факт відповідності майна критеріям, що визначені ст. 98 КПК України, окрім формальної постанови про визнання вказаного майна речовими доказами.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника власника майна ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом СУ ГУ НП в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000001036 від 14.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.

Встановлено, що службові особи Київського національного університету технологій та дизайну (далі - КНУТД) Міністерства освіти і науки України під час співпраці з Технологічним університетом Цілу (QLUT, Китайська Народна Республіка), діючи за попередньою змовою між собою та з іншими особами, в межах проєкту «Київський коледж при Технологічному університеті Цілу» безпідставно вносили відомості до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про нібито зарахування на навчання та його закінчення окремими громадянами Китайської Народної Республіки, без фактичного проходження такого навчання.

Так, у 2019 році КНУДТ уклав трьохсторонню угоду з пекінською освітньою компанією «Beijing Ltang Education Consulting» та «Київським коледжем при Технологічному університеті Цілу» з метою надання освітніх послуг для іноземців, а саме громадянам Китайської Народної Республіки. Відповідно до угоди КНУДТ надає послуги реєстраційні та управлінські, за що офіційно отримує оплату (внесок) 500 доларів США за кожного студента-іноземця до закінчення чотирирічного навчання.

Задля забезпечення організації співпраці посадові особи КНУТД призначені до комітету «Київський коледж при Технологічному університеті Цілу», де отримують оплату праці за супроводження надання освітніх послуг для іноземців.

В свою чергу адміністратори Єдиної державної електронної бази з питань освіти КНУТД створюють картки здобувачів-іноземців в базі ЄДЕБО із порушенням Закону України «Про вищу освіту» та наказу Міністерства освіти і науки України № 1541 «Деякі питання організації набору та навчання (стажування) іноземців та осіб без громадянства» (далі - наказ МОН № 1541). При цьому зарахування здобувачів здійснюється на такі спеціальності: бакалаврські - біотехнологія, хімічні технології та візуальний дизайн; магістерська - промислова формація.

Відповідно до наявної інформації, ректор КНУТД ОСОБА_7 , головний бухгалтер - проректор з фінансово-економічної та соціальної роботи КНУТД ОСОБА_9 , директор міжнародного інституту академічної мобільності та співробітництва КНУТД ОСОБА_10 та інші невстановлені особи під час співпраці з Технологічним університетом Цілу в межах проєкту «Київський коледж при Технологічному університеті Цілу (QLUT, Китайська народна республіка) шляхом внесення неправдивих даних до меморандуму про співпрацю, документації про виконання освітньої програми студентами - іноземцями з подальшим безпідставним зачисленням студенів в КНУТД та видачі їм дипломів про здобутий освітній рівень, запровадили протиправний механізм з метою одержання неправомірної вигоди для себе.

30 червня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:522:0002, в ході якого виявлено та вилучено речі та майно, перелік якого зазначено в протоколі обшуку.

30 червня 2026 року постановою слідчого виявлені речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

01 липня 2026 року від прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 надійшло клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000001036 від 14.08.2025 року.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2026 року накладено арешт на майно, вилучене за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:522:0002, а саме:

- чорнові записи на 15 арк;

- аркуші з відтисками печаток КНУТД на 4 арк;

- копія посадової інструкції ОСОБА_7 на 6 арк;

- оригінал посадової інструкції ОСОБА_7 на 6 арк;

- лист Держслужби якості освіти на 6 арк;

- виписка журналу на 9 арк;

- папка чорного кольору з копіями документів на 20 арк;

- заперечення на лист Держаудитслужби;

- папка паперова з написом КНУТД з копіями документів на 104 арк;

- папка синього кольору з документами на 85 арк;

- папка рожевого кольору з копіями документів на 32 арк;

- положення до Київського коледжу технологічного університету Цілу на 23 арк;

- угода про створення спільного неінкорпоративного Київсько-українського на 55 арк;

- папка рожевого кольору з копіями документів на 48 арк;

- лист Міносвіти про надання інформації на 7 арк;

- лист Держаудитслужби (копія) на 5 арк;

- лист Держаудитслужби ( копія) на 5 арк;

- лист державної служби якості освіти України ( копія) на 6 арк;

- лист державної служби якості освіти України ( копія) на 3 арк;

- копії наказів КНУТД на 6 арк;

- чорнові записи на 2 арк;

- жорсткий диск та флеш накопичувач

- мобільний телефон Iphone 16 Pro Max з ІМЕІ НОМЕР_1 , з сім-картою НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон Iphone 11 з ІМЕІ НОМЕР_3 ;

- системний блок «Qube».

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, яке вилучене за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:522:0002, та яке відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження.

Враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.

Разом з тим, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України, на думку колегії суддів, є недоведеними, оскільки вищевказане майно в повній мірі відповідає ознакам речових доказів, вказаним у ст. 98 КПК України, та постановою слідчого визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а відтак підлягає арешту.

Твердження представника апелянта про те, що сторона обвинувачення не надала належних і допустимих доказів існування обґрунтованої підозри, оцінюються колегією суддів критично, позаяк з клопотання прокурора про арешт майна вбачається, що він просив накласти арешт на майно з метою збереження речових доказів, а відтак зважаючи на відповідне обґрунтування рішення слідчого судді з посиланням на норми кримінального процесуального закону, слідчим суддею накладено арешт на вищевказане майно з метою збереження речових доказів.

Так, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Інші, зазначені в апеляційній скарзі, доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією суддів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16 липня 2026 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ________________ ОСОБА_11

Судді:

ОСОБА_12 ____________