Сайт використовує аналітику та рекламні ідентифікатори. Умови
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" травня 2011 р. справа № 2а-1177/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Проценко О.А. Мельник В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська
на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2010 р.
у справі № 2а-1177/10 (категорія статобліку –10.3.1)
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська
про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
21.06.2010 р. позивач у порядку ЦПК України звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі –УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська) про визнання дій відповідача неправомірними, стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за період з 01 січня 2006 р. по 31 грудня 2009 р. в сумі 5385, 90 грн., зобов’язання надалі нараховувати допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позов також містив заяву про поновлення строку звернення до суду.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2010 р., винесеною за нормами КАС України, поновлено строк позовної давності за березень-грудень 2009 р., позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 18 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплаченої надбавки, в іншій частині позовних вимог відмовлено за пропуском строку звернення до суду.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального права, та постановлення судом рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, і відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, яким позивачу, як особі з статусом «дитини війни»у 2006, 2007 році не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке повинно було бути розраховане виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, а у 2008, 2009, 2010 роках вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10%.
Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 (із змінами, внесеними 19.01.2006) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовні вимоги щодо 2007 року, районний суд зазначив, що дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Правові підстави вирішення позовних вимог щодо 2008 року також були правильно визначені судом попередньої інстанції, який керувався нормами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішеннями Конституційного суду України.
Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Слід зазначити, що на 2009 та 2010 роки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не обмежена.
Отже, суд дійшов вірних висновків щодо правомірності позовних вимог, пред’явлених за ці роки.
Однак, дослідивши обставини справи та доводи сторін стосовно застосування строків звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Суд відмовив позивачу у поновленні строку звернення до суду за період з 2006 р. по березень 2009 р., виходячи з того, що звертаючись до суду у червні 2010 р. гр. ОСОБА_1 пропустив строки, передбачені ст. 99 КАС України.
Однак, названий громадянин відповідно до законодавства, чинного у червні 2010 р., звертався до суду за нормами ЦПК України, які не передбачають можливості застосування норм КАС України.
Отже, висновки суду щодо пропуску позивачем строку звернення до суду не можна визнати обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Виходячи з зазначеного, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги у періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 27.10.2010 р. є протиправними.
Щодо інших періодів, то протиправність дій відповідача відсутня, оскільки він діяв згідно чинного законодавства за відсутності рішень Конституційного Суду щодо неконституційності норм законів про Державний бюджет.
Доводи апелянта стосовно того, що УПФУ є неналежним відповідачем, оскільки відповідні бюджетні кошти відсутні, не приймаються, виходячи з такого.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів ніжчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та вчинення дій по виплаті доплати до пенсії позивача (який має статус дитини війни), яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»–покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визначає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначався згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та дорівнював прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Посилання апелянта на норми постанови Кабінету Міністрів України № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" також не приймаються колегією суддів, як такі, що не відповідають нормам ч. 2 ст. 9 КАС України, згідно якої визначено пріоритет Закону над підзаконним нормативним актом.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись ч. 1 ст. 195 КАС України, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська слід задовольнити частково. Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2010 р. - скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо не нарахування та не виплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. та з 01 січня 2010 р. по 27 жовтня 2010 р. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за періоди з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. та з 01 січня 2010 р. по 27 жовтня 2010 р., з урахуванням виплаченої за цей період надбавки. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207
Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2010 р. - скасувати.
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо не нарахування та не виплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. та з 01 січня 2010 р. по 27 жовтня 2010 р.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за періоди з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. та з 01 січня 2010 р. по 27 жовтня 2010 р., з урахуванням виплаченої за цей період надбавки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: В.В. Мельник