Постанова № 17215263, справа № 13/46

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р. Справа № 13/46

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючого

Волковицької Н.О.

Данилової Т.Б.

за участю представників сторін:

позивача не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

відповідача ОСОБА_1 дов. від 15.07.2011 року

третьої особи не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком"

на постанову від 19.05.2011 року Київського апеляційного господарського суду

у справі № 13/46 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросс"

до Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно –технологічний інститут скла та фарфору"

про стягнення 91569,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гросс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" про стягнення 91569,25 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2011 року (суддя Курдельчук І.Д.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року (судді: Бондар С.В., Попікова О.В., Гольцова Л.А.), позовні вимоги задоволено повністю.

З Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросс" стягнуто 78680,24 грн. основного боргу, 3167,15 грн. пені, 2483,28 грн. 3% річних та 7238,58 грн. інфляційних втрат.

Закрите акціонерне товариство "Київська будівельна компанія "Київбудком" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення Доповідач: Волковицька Н.О.

господарського суду міста Києва від 23.02.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник вважає, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті в порушення приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України, без врахування обставин дослідження відносин між замовником проектних робіт та Генеральним замовником щодо оплати цих робіт, без якого неможливо здійснити остаточний розрахунок.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю –доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, 18.01.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросс" (позивач, виконавець) та Закритим акціонерним товариством "Київська будівельна компанія" "Київбудком" (відповідач, замовник) був укладений договір № 31-07 від 18.01.2007 року (Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання роботи на стадії "Робоча документація" ВАТ "Пісківський завод скловиробів", відповідно до узгодженого сторонами технічного завдання, яке є невід’ємною частиною Договору.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що загальна вартість робіт складає 444774,00 грн. (в тому числі 20% ПДВ –74129,00 грн.)

Згідно пункту 2.2 договору, замовник не пізніше 10-денного терміну після підписання Договору, перераховує виконавцю аванс в розмірі 50% вартості робіт у сумі 222387,00 грн. (в тому числі 20% ПДВ –37064,50 грн.).

Поетапні платежі замовник здійснює на підставі календарного плану та актів, які складаються сторонами по мірі виконання робіт.

Відповідно до пункту 2.4 договору, остаточний розрахунок здійснюється після підписання замовником акта здачі –приймання робіт та отримання повної оплати від Генерального замовника, при наявності податкової накладної виконавця за мінусом проплати, передбаченої пунктом 2.2 договору.

03.12.2007 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої вартість робіт складає 408054,00 грн. (в тому числі 20% ПДВ –68009,00 грн.)

Судами попередніх інстанцій встановлено, що передбачені договором та додатковою угодою до договору роботи виконані вчасно та в повному обсязі, що підтверджується складеним та підписаним обома сторонами договору актом здачі-приймання проектно-кошторисних робіт № 2 від 23.11.2009 року.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до додатку №1 від 15.10.2009 року до договору №203 від 06.12.2006 року ТОВ "ГРОСС" є субпідрядною організацією, яка виконує роботи за цим договором. Отже, з наданого договору №203 від 06.12.2006 року вбачається, що договір №31-07 від 18.01.2007 року (за яким відповідач є замовником) був укладений між сторонами у справі на виконання зазначеного вище генерального договору №203 від 06.12.2006 року. Таким чином, Генеральним замовником по вказаних вище договорах є третя особа - ТОВ "Проектно-технологічний інститут скла та фарфору".

02.04.2008 року третя особа здійснила остаточні розрахунки з відповідачем в межах договору №203 від 06.12.2006 року за виконані субпідрядною організацією ТОВ "ГРОСС" підрядні роботи за договором субпідряду №31-07 від 18.01.2007 року у сумі 408054,00 грн.

Виходячи із встановлених обставин суди дійшли висновку про те, що оскільки строк здійснення остаточних розрахунків сторони обумовили отриманням повної оплати від Генерального замовника, які він здійснив згідно з договором №203 від 06.12.2006 року, в частині оплати підрядних робіт, виконаних субпідрядником Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРОСС" то строк виконання відповідачем своїх обов’язків щодо здійснення остаточних розрахунків за Договором №31-07 від 18.01.2007 року настав.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 612 Цивільного кодексу України).

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 78680,24 грн. заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням останнім своїх обов’язків щодо оплати виконаних робіт у передбачені договором строки суди попередніх інстанцій задовольнили, так як строк такого виконання настав у зв’язку із проведенням третьою особою 02.04.2008 року остаточних розрахунків з відповідачем щодо оплати субпідрядних робіт, які виконувались Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРОСС".

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із пункту 5.2 договору, сторони передбачили, що у разі несплати у зазначений в Договорі термін виконаних і прийнятих робіт, замовник платить виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої у період нарахування пені від неоплаченої суми за час прострочки за кожний день прострочки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із того, що відповідачем обов’язки за договором щодо своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт не здійснено, суди дійшли вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені у розмірі 3167,15 грн., 2483,28 грн. 3% річних та 7238,58 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року у справі № 13/46 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Т. Данилова