Рішення № 1817618, справа № 2-38/2007

Справа №2-38/2007 p. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2007 року Черкаський районний суд Черкаської області у скаладі

головуючого-судді Пальонного B.C.

при секретарі Ласковій Ю.В., Шимановському А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

встановив:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи позов тим, що з жовтня 1990 року по 31.03.2006 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, за період спільного проживання ними був придбаний житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 і зареєстрований на ім'я відповідача, але, оскільки будинок придбаний в період шлюбу, то він є їх спільною власністю.

Оскільки відповідач не бажає добровільно визнати вказаний будинок їх спільною власністю, вона і звернулась з даним позовом до суду.

Вважає, що з врахуванням інтересів двох неповнолітніх дітей, які після розірвання шлюбу з відповідачем проживають з нею, її частка у спільному майні подружжя може бути збільшена і просить визнати за нею право власності на 60 % спірного житлового будинку та господарських споруд.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просить визнати за нею право власності на 60 % житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 та провести Його реальний розподіл за одним із варіантів проведеної у справі будівельно-технічної експертизи.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що дійсно з 1990 року по 2006 року перебував в зареєстрованому шлюбі з позивачкою, але сім'я їхня розпалася задовго до 2006 року. В 2002 році він придбав домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 На той час вони з позивачкою проживали окремо, вказане домоволодіння придбано на кошти, отримані від продажу автомобіля ВАЗ 2106, який придбаний ним до шлюбу, а тому спірне домоволодіння на його думку не може вважатися спільним майном подружжя, а є його особистою власністю і розподілу не підлягає.

Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін стосовно заявлених позовних вимог, покази свідків, дослідивши надані сторонами в підтвердження та заперечення позову письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав: Ґ

В судовому засіданні встановлено, що сторони у справі перебували в «реєстрованому шлюбі з 4.10.1990 року по 31.03.2006 року. Спірний житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 придбаний 01.07.2002 року, в той час, коли діяли норми КпШС України 1969 року, згідно ст. 22 якого майно, нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю, а власністю кожного з подружжя у відповідності зі ст. 24 КпШС є майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування. Відповідні норми передбачені ст.ст. 57,60 та 61 СК України 2003 року, який набув чинності з 01.01.2004 року.

Відповідач в підтвердження того, що спірний будинок є його особистою власністю посилається на те, що він був придбаний за кошти, отримані від реалізації автомобіля ВАЗ 2106, придбаного ним до шлюбу, для його особистих потреб і в той час, коли вони з позивачкою вже не підтримували шлюбні відносини.

2

Проте суд вважає, що в судовому засіданні відповідачем не доведено, що спірний житловий будинок придбаний саме за кошти отримані від продажу автомобіля ВАЗ 2106, тим більше що вказаний автомобіль проданий в 2000 році, а будинок придбаний через два роки в 2002 році, як не доведено і той факт, що на момент придбання даного будинку сторони не підтримували подружні відносини, оскільки покази свідків стосовно даної обставини носять суперечливий характер, а з матеріалів справи вбачається, що проживали вони спільно.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає спірний житловий будинок спільною власністю подружжя, що підлягає розподілу між ними.

При визначенні часток кожного з подружжя у спірному будинку, суд виходить з їх рівності, передбаченої ст. 70 СК України.

При цьому суд не знаходить підстав для збільшення частки позивачки з врахуванням інтересів неповнолітніх дітей, проживають з нею, оскільки позивачка взагалі не надала суду доказів, що діти після розірвання шлюбу проживають саме з нею, при умові ж такого їх проживання, вони забезпечені житлом разом з позивачкою, оскільки вона отримала від відповідача в дар 43/100 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2, згідно договору дарування від 15.12.2004 року, даних про сплату аліментів відповідачем позивачка суду не надала.

До об'єктів, що підлягають розподілу, повинні бути включені: житловий будинок з прибудовою, позначений в технічній документації під літерою «А-1», сарай літер. «Б,б», літня кухня літер «В,в», погріб літер «F», гараж літер «Е» та огорожа літер «№ 1», оскільки в судовому засіданні встановлено, що пізніші забудови в домоволодіння зроблені відповідачем без участі позивачки та після розірвання шлюбних відносин з нею.

Суд не проводить реальний розподіл спірного будинку між сторонами, оскільки для визначення варіантів такого розподілу в визначених судом долях необхідні спеціальні пізнання в галузі будівництва та архітектури, але сторони відмовились від проведення додаткової будівельно-технічної експертизи для вирішення даних питань.

З позивачки необхідно стягнути в прибуток держави недоплачений нею при подачі позову судовий збір, виходячи з реальної ціни позову згідно висновку будівельно-технічної експертизи, а з відповідача на користь позивачки - судові витрати пропорційно задоволенню позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 57,60,61,69,70 СК України, 213-215 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на И частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, позначеного в технічній документації під літер. «А-1» та господарських споруд: вдою літер «Б,б», літньої кухні літер «В,в», погребе літер «Г», гаража літер «Е», огорожі літер «№ 1».

Стягнути з ОСОБА_1. в прибуток держави недоплачений судовий збір в сумі 302 грн. 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. судові витрати пропорційно задоволенню позовних вимог в сумі 294 грн. 54 коп.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана на протязі 10 днів з

дня його проголошення, а апеляційна скарга на рішення- протягом 20 днів з дня подачі заяви

про апеляційне оскарження.