ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" грудня 2011 р. Справа № 17/77
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Новікової Р.Г.
Попікової О.В.
за участю представників:
Позивача: ОСОБА_1 дов. від 23.12.2010 року №174/10;
Відповідача: не з'явився.
розглянувши касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року
у справі № 17/77 господарського суду Закарпатської області
за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до комунального підприємства "Уж –тепло"
про стягнення заборгованості в сумі 9 488 073,54 грн., в т.ч. 7 600 000,00 грн. –основного боргу, 737 747,02 грн. –пені, 842 972,62 грн. –інфляційних нарахувань, 307 353,90 грн. –3% річних
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2010 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Закарпатської області з позовом до комунального підприємства "Уж –тепло", просила стягнути з відповідача заборгованість в сумі 9 488 073,54 грн., в т.ч. 7 600 000,00 грн. –основного боргу, 737 747,02 грн. –пені, 842 972,62 грн. –інфляційних нарахувань, 307 353,90 грн. –3% річних та судові витрати, посилаючись на невиконання останнім договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання від 29.09.2008 року щодо оплати поставленого природного газу.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011 року (суддя Ушак І.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року (головуючий Мельник Г.І., судді Новосад Д.Ф., Михайлюк О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з обласного комунального підприємства "Уж-тепло" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України " заборгованість в сумі 8 755 326,52 грн, включаючи основний борг, річні відсотки, пеню та інфляційні нарахування, та у відшкодування судових витрат –25736 грн., відстрочивши виконання рішення до 15.11.2011 року. В іншій частині позову відмовлено.
Оскаржені судові рішення мотивовані посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України щодо належного виконання зобов’язання, а також зазначено, що нараховані позивачем інфляційні втрати та річні на загальну суму, які підлягають стягненню за приписами ст. 625 ЦК, певною мірою компенсують втрати позивача, пов’язані з простроченням виконання зобов’язань, з урахуванням наведеного обґрунтовані підстави для зменшення розміру пені та стягнення її з відповідача у сумі 5000 грн.
Не погодившись з постановленими судовими актами, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась з касаційною скаргою, просила скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року в частині зменшення пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в частині відмови в стягненні пені задовольнити повністю, посилаючись на те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки. Також зазначено про допущене судами попередніх інстанцій порушення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, щодо невмотивованості у чому саме полягає винятковість обставин у даній справі.
У судове засідання 07.12.2011 року представник відповідача не з'явився, причин не явки суду не повідомив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Колегія суддів, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини сторін виникли з договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання від 29.09.2008 року № 06/08-1917 БО-12 та додаткових до нього угод №№ 2-4 відповідно від 30.01.2009 року, 27.04.2009, 28.09.2009 року, за умовами яких постачальник –позивач у справі - зобов’язався передати у власність покупцеві - відповідачу у справі - природний газ для вироблення теплової енергії для потреб бюджетних організацій в обсягах та за цінами, встановленими договором, а відповідач, у свою чергу, зобов’язався оплачувати вартість поставленого газу у порядку визначеному договором, при цьому остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.
Договором передбачено умови відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань шляхом, зокрема, сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у разі прострочення оплати або неоплати вартості поставленого газу, яка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (пункти 7.2 та 7.10 договору).
Судами встановлено, що позивач протягом спірного періоду здійснив поставку відповідачеві природного газу на загальну суму 11 827 980,37 грн., вартість якого оплачена відповідачем частково –4 227 980,37 грн. Таким чином, виникла заборгованість відповідача перед позивачем на суму 7 600 000 грн., яка доведена матеріалами справи та була предметом спору в частині основного боргу.
З касаційної скарги вбачається, що заявник скарги оскаржує судові рішення лише в частині зменшення судами суми неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 550 Цивільного кодексу України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно статі 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В свою чергу, відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Разом з тим, згідно імперативних вимог ст.ст.1115,1117 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судова колегія зазначає, що суд апеляційної інстанції, проаналізував питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, що порушив зобов'язання, оцінив, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваного штрафу таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, виклавши відповідні обставини у постанові.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційний господарський суд належно встановив істотні обставини у даній справі, визначивши правову природу відносин, що існували між сторонами, підстави, зміст взаємних зобов'язань сторін, порядок та ступінь їх виконання, та скористався правом, наданим йому чинним законодавством.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83, ч.ч.1,2 ст.101, ст.ст.1115,1117 ГПК України повноваження на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення таких обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні (тяжкий фінансовий стан боржника тощо); інші інтереси сторін, що мають істотне значення; відсутність завдання збитків іншим учасникам господарських відносин у разі порушення зобов'язання; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора (є надмірним), оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.
Колегія враховує, що місцевий господарський суд на стадії вирішення спору в першій інстанції достеменно встановив, а апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи підтвердив наявність передбачених ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83 ГПК України підстав для зменшення розміру підлягаючої до стягнення з відповідача (боржника) суми неустойки на суму коштів (5000 грн.).
Касаційна інстанція в силу вимог ст.ст.1115,1117 ГПК України не вправі переоцінювати наявність істотних обставини, визначених судом першої інстанції в якості підстав для зменшення розміру стягуваної неустойки.
Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки обставин справи, прийнятих до уваги судом апеляційної інстанції.
Таким чином, посилання заявника на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для скасування зазначеної постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року у справі № 17/77 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К.Прокопанич
Судді: Р.Г.Новікова
О.В. Попікова
Сайт використовує аналітику та рекламні ідентифікатори. Умови