Постанова № 20075813, справа № 27/220

ПостановаГосподарське

Відомості з реєстру

Факт
Справа
27/220
Суддя
Смірнова Л.Г.
Дата ухвалення
21 грудня 2011 р.
Форма судочинства
Господарське
Інстанція
Апеляційна
Регіон
м. Київ
Надійшло до реєстру
24 грудня 2011 р.
Оприлюднено
26 грудня 2011 р.

Текст

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2011 № 27/220

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі: Кривошея О.В.

За участю представників:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.09.2011р.;

від відповідача – ОСОБА_2, довіреність б/н від 08.07.2010;

від третьої особи – не з'явились

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк”

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011

у справі № 27/220 (суддя Дідиченко М.А.)

за позовом Закритого акціонерного товариства „Діадема”

до Публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк”

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю „Женева”

про визнання зобов’язання таким, що припинило свою дію

Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Закритого акціонерного товариства „Діадема” (далі – позивач) до Публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк” (далі – відповідач) про визнання рамкової угоди № 768 від 29.10.2002 року такою, що припинила свою дію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №27/220 позов Закритого акціонерного товариства „Діадема” задоволено повністю. Визнано припиненими правовідносини між Закритим акціонерним товариством «Діадема» та Приватним акціонерним товариством «ПроКредит Банк», які виникли на підставі рамкової угоди № 768 від 29.10.2002; визнано припиненими правовідносини між Закритим акціонерним товариством «Діадема» та Приватним акціонерним товариством «ПроКредит Банк», які виникли на підставі договору застави № 768-Д32 від 29.10.2002; звільнено від обтяження шляхом виключення з державного реєстру іпотек запис № 10841030 від 16.02.2011, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, і зареєстрованим у реєстрі за № 2302, про державну реєстрацію обтяження права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; звільнено від обтяження шляхом виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна реєстраційний запис № 1372815 від 12.10.2004, внесений реєстратором – Другою Київською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, № 270 від 29.10.2002; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на користь Закритого акціонерного товариства «Діадема»витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем доведена, а відповідачем не спростована наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство „ПроКредит Банк” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №27/220 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, вважає, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2011 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.12.2011.

В судове засідання 21.12.2011р. представники третьої особи не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від третьої особи надійшла телеграма про перенесення судового засідання у зв'язку з відсутністю представника.

Розглянувши наведене клопотання третьої особи, колегія суддів відхиляє його, оскільки товариство не було позбавлено можливості направити в судове засідання іншого представника (видати довіреність на представництво інтересів товариства іншому представнику).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 –69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на обмеження розгляду апеляційної скарги процесуальними строками, судова колегія вважає, що неявка представника третьої особи не перешкоджає апеляційному перегляду рішення Господарського суду м. Києва.

На виконання вимог ухвали суду від 09.12.2011р. відповідачем надано докази сплати судового збору, які колегією суддів залучено до матеріалів справи.

Представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання додаткових документів, а саме договорів, які були укладені на підставі Рамкової угоди № 768 від 29.10.2002р.

Розглянувши наведене клопотання судова колегія не вбачає підстав для його задоволення, оскільки наведені договори, які вважає за необхідне надати відповідач, не можуть спростувати обставин припинення чи неприпинення договірних зобов’язань за Рамковою угодою № 768 від 29.10.2002р.

В судовому засіданні 21.12.2011р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволкння.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд:

ВСТАНОВИВ:

29.10.2002 між Закритим акціонерним товариством «Мікрофінансовий Банк» (далі - кредитор) та Закритим акціонерним товариством «Діадема» (далі - клієнт), була укладена рамкова угода № 768, за якою кредитор на положеннях та умовах цієї угоди та договорів про надання траншу відкриває клієнту кредитну лінію терміном на 36 місяців в розмірі та на умовах, передбачених статтею 2 угоди.

Згідно з пунктом 1.1 статуту відповідача, Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» є повним правонаступником прав та зобов’язань Закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк», що внаслідок зміни найменування є повним правонаступником Закритого акціонерного товариства «Мікрофінансовий банк».

29.11.2005 сторони підписали додаткову угоду № 3 до рамкової угоди № 768 від 29.10.2002, відповідно до якої продовжили термін кредитної лінії та встановили, що кредитна лінія відкривається терміном на 120 місяців.

На виконання умов рамкової угоди сторони уклали:

- договір про надання траншу № 1.4014/768 від 29.10.2002, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 17450,00 дол. США;

- договір про надання траншу № 1.6940/768 від 28.07.2003, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 10000,00 дол. США;

- договір про надання траншу № 1.7242/768 від 30.07.2003, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 20000,00 дол. США;

- договір про надання траншу № 1.11265/768-ДТ1 від 18.06.2004, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 9000,00 дол. США;

- договір про надання траншу № 1.11265/768-ДТ2 від 07.07.2004, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 23060,38 дол. США;

- договір про надання траншу № 1.11866/768 від 16.07.2004, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 8120,88 дол. США;

- договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № КЛМ 45/786 від 06.10.2004, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 50000,00 дол. США та 265370,00грн.;

- договір про надання траншу № 1.12982/768 від 17.03.2005, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 50000,00 дол. США;

- договір про надання траншу № 1.20059/768 від 29.11.2005, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 70000,00 дол. США;

- договір про надання траншу № 1.24188/768 від 29.06.2006, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 50000,00 дол. США;

- договір про надання траншу № 1.24801/768 від 06.07.2006, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 50000,00 дол. США;

- договір про надання траншу № 1.24802/768 від 25.07.2006, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 40000 00 дол. США;

- договір про надання траншу № 1.28050/768 від 26.10.2006, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 19 801, 98 дол. США та 100000,00 грн.;

- договір про надання траншу № 1.30629/768 від 22.03.2007, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 99 009, 90 дол. США та 500000,00 грн.;

- договір про надання траншу № 1.31638/768 від 24.04.2007, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 49 504, 95 дол. США та 250000,00 грн.;

- договір про надання траншу № 1.37327/768 від 26.02.2008, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 105000,00 дол. США;

- договір про надання траншу № 1.38325/768 від 11.04.2008, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 9900,99 дол. США та 50000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов’язань за рамковою угодою та договорами про надання траншу, сторони 29.10.2002 уклали договір застави нерухомого майна – нежилого приміщення №768-Д32 (далі – договір застави).

Відповідно до пункту 1.1 договору застави, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з рамкової угоди №768 від 29.10.2002 та договорів про надання траншів (договорів гарантій, овердрафту та договорів про відкриття акредитиву), які є невід’ємними частинами рамкової угоди, укладеної між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якої заставодавець зобов’язується перед заставодержателем повернути кредит, що надається йому у вигляді відновлювальної кредитної лінії, строком на 36 місяців у розмірі 50000,00дол. США, сплатити відсотки за користування кредитом, неустойку та інші штрафні санкції в розмірі, строки та на умовах, передбачених рамковою угодою.

Згідно з пунктом 1.2 договору застави, в забезпечення виконання зобов’язань, вказаних у п. 1.1 договору, та всіх стягнень, передбачених рамковою угодою, а також витрат, пов’язаних з реалізацією застави, заставодавець передає у заставу нерухоме майно –нежиле приміщення –10/100 частини від нежилих приміщень в будинку площею 597, 8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить йому на праві колективної власності, і на яке, відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.

На підставі зазначеного договору, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, накладена заборона відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна– нежилого приміщення – 10/100 частини від нежилих приміщень, розташованого по вулиці АДРЕСА_1 що належить Закритому акціонерному товариству «Діадема».

29.11.2005 угодою про внесення змін до договору застави, збільшено ліміт заборгованості, виконання якого забезпечується, до 300000,00 дол. США.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач зазначає, що станом на 06.06.2011 у повному обсязі погасив кредити надані відповідачем на підставі договорів про надання траншів, укладених на підставі рамкової угоди № 768 від 29.10.2002.

07.06.2011 позивач звернувся до відповідача листом №53, відповідно до якого просив відповідача вважати рамкову угоду №768 від 29.10.2002 такою, що припинила свою дію у зв’язку із повним погашенням заборгованості в межах рамкової угоди №768 від 29.10.2002.

У відповідь на лист позивача, відповідач зазначив, що станом на 05.08.2011, згідно рамкової угоди нараховані суми кредиту, відсотків та пені є погашеними. Проте, ні рамкова угода №768 від 29.10.2002, ані договір застави нерухомого майна – нежитлового приміщення №768-Д32, не припинили свою дію і діють до 29.10.2012.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання правовідносин за рамковою угодою № 768 від 29.10.2002 та правовідносин за договором застави № 768-Д32 від 29.10.2002 припиненими.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною 2 вказаної статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо позики.

Стаття 1049 ЦК України зобов'язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 2 статті 1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено право позичальника в односторонньому порядку до настання строку надання кредиту відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі.

Як вбачається із договорів про надання траншів, укладених на підставі рамкової угоди №768 від 29.10.2002, договори набувають чинності з моменту їх підписання сторонами та діють до повного погашення позичальником кредитної заборгованості (штрафних санкцій, відсотків за користування, суми кредиту).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачем погашена заборгованість за договорами про надання траншів у повному обсязі, а тому суд приходить до висновку, що зазначені договори припинили свою дію.

Відповідно до пункту 4.5 рамкової угоди, дана угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами при умові наявності відтиску круглої печатки кредитора для договорів і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даною угодою та договорів про надання траншу (договорів гарантії, овердрафту та договорів про відкриття акредитиву).

Проаналізувавши зміст рамкової угоди № 768 від 29.10.2002 з урахуванням додаткових угод до неї, суд дійшов висновку про те, що єдиним зобов’язанням встановленим даною угодою є зобов’язання відповідача надавати позивачеві кредитні кошти в межах ліміту 300000,00 дол. США на строк 120 місяців.

Як зазначалося раніше, листом № 53 від 07.06.2011 позивач відмовився від надання у подальшому відповідачем кредиту.

Крім того, як зазначалося раніше всі договори, укладені на підставі рамкової угоди №768 від 29.10.2002, припинили свою дію.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги, що всі зобов’язання встановлені рамковою угодою та договорами, укладеними на підставі рамкової угоди, виконані, суд приходить до висновку, що рамкова угода № 768 від 29.10.2002 припинила свою дію.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що на підставі частини 2 статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право тільки за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і втому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Судова колегія не погоджується з даними запереченнями відповідача враховуючи наступне.

Стаття 214 ЦК України не передбачає односторонньої відмови від договірного правочину. Відсутнє в ній також застереження, що вона можлива у випадках, передбачених договором або законом. Між тим стаття 525 ЦК України проголошується принцип недопустимості односторонньої відмови від зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, договором або законом може передбачатися одностороння відмова від зобов’язання.

Як зазначалося вище, законом, а саме статтею 1056 ЦК України, встановлено право позичальника відмовитися від отримання кредиту до настання строку надання кредиту.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення ; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічні способи захисту закріплені статтею 20 ГК України.

Беручи до уваги викладене, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання правовідносин за рамковою угодою № 768 від 29.10.2002 припиненими підлягають задоволенню, у зв’язку із її повним виконанням.

Відповідно до статті 593 ЦК України з припиненням зобов’язання, забезпеченого заставою, право застави припиняється. Аналогічну норму закріплено статтею 28 Закону України «Про заставу» та статтями 3, 17 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з пунктом 6.1 договору застави, цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами та його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання заставодавцем своїх зобов’язань за рамковою угодою, або при настанні одного із випадків, передбачених статтями 28, 29 Закону України «Про заставу».

Враховуючи, що основне зобов’язання є припиненим, суд визнає правовідносини за договором застави нерухомого майна – нежилого приміщення № 768-Д32 від 29.10.2002 припиненими.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження щодо рухомого майна також вносяться до державного реєстру.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з метою забезпечення зобов’язань позивача перед відповідачем за рамковою угодою та укладених на її підставі договорів до відповідних державних реєстрів внесені такі записи:

- до Державного реєстру іпотек: обтяження іпотекою № 10841030, зареєстроване 16.02.2011 реєстратором: Приватним нотаріусом ОСОБА_3, щодо нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

- до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна: обтяження реєстраційний запис № 1372815 від 12.10.2004, внесений реєстратором – Другою Київською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, № 270 від 29.10.2002.

Проаналізувавши норми Законів України «Про іпотеку», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з урахуванням частини 2 статті 124 Конституції України судова колегія приходить до висновку про те, що скасування обмежень і обтяжень, які накладені на предмет застави, можливе двома основними способами – за ініціативою стягувача або, якщо стягувач безпідставно відмовляється звернутися до реєстратора з відповідною заявою – безпосередньо за рішенням суду. За таких обставин, оскільки судом встановлено, що зобов’язання позивача за рамковою угодою №768 від 29.10.2002 та договорами укладеними на її підставі наразі є припиненими, а відповідач, ухиляючись від звернення до реєстратора з заявою про виключення з реєстру відповідних записів щодо належного позивачу майна, перешкоджає власнику вільно розпоряджатися таким майном, - позовні вимоги щодо звільнення від обмежень безпосередньо на підставі судового рішення, є правомірними і цілком відповідають встановленим законодавством способам захисту цивільних прав, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв’язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк” задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк” на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №27/220 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі №27/220 залишити без змін.

3. Матеріали справи №27/220 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді