Рішення № 2127361, справа № 2-933/2007

РішенняЦивільне

Відомості з реєстру

Факт
Справа
2-933/2007
Суддя
Пузіна В.І.
Дата ухвалення
11 квітня 2007 р.
Форма судочинства
Цивільне
Інстанція
Перша
Регіон
м. Севастополь
Надійшло до реєстру
19 грудня 2007 р.
Оприлюднено
15 жовтня 2008 р.

Текст

Справа № 2-933\07 Категорія І

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2007 року місцевий Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого - судді Пузіної В.І.

при секретарі - Обуховській Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, про визнання права власності на автомобіль, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду 07.11.06 року з позовом, в якому вказує, що є власницею автомашини марки ВАЗ, моделі 2101, випуску 1971 року, двигун НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_3. 04.12.2000 року видала довіреність ОСОБА_3 на право керуванням даним автомобілем, а 20.12.2000 року ОСОБА_3 передовірив дане право ОСОБА_2 07.11.2003 року позивачка відкликала довіреність, тому просить витребувати майно з чужого незаконного володіння відповідача і повернути їй, як належній власниці. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 2000 грн., оскільки його неправомірними діями по утриманню чужого майна позивачка вимушена користуватись громадським транспортом, нести витрати на таксі.

В судових засіданнях 17.01.07 року і 28.02.07 року позивачка позовні вимоги підтримала.

Відповідачі по первісному позову ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в особі представника з вимогами не погодились, пояснили, що ОСОБА_1 видала довіреність на ім'я ОСОБА_3 з правом як керувати так і розпоряджатися транспортним засобом. ОСОБА_3 20.12.00 року продав машину ОСОБА_2 за 4 50 доларів США, однак договір купівлі-продажу не оформив, а видав також довіреність. Вважають що позивачка втратила право власності на машину.

Представник позивача по зустрічному позову уточнила позовні вимоги, вказує, що видачею довіреності 20.12.00 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 автомобіль, а той сплатив за машину 450 доларів США. Просить визнати правочин доручення удаваним, визнати його договором купівлі-продажу і на цій підставі визнати за ОСОБА_2 право власності на автомашину. Для реалізації свого права власності просить зобов'язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 свідоцтво про реєстрацію спірної автомашини.

Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_3 з даними позовними вимогами погодився, підтвердив обставини укладення

2

договору купівлі-продажу і отримання від ОСОБА_2 4 50 доларів США за проданий автомобіль.

Позивачка по первісному позову і відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 в судове засідання 11.04.07 року не з'явилась, про місце і час розгляду справи повідомлена належним чином, причин неявки не повідомила, в попередніх судових засіданнях з вимогами зустрічного позову не погоджувалась, вважала себе належною власницею машини.

Суд, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, знаходить первісний позов таким, що не підлягає задоволенню, а зустрічний позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню.

Судом встановлено, що право власності на автомашину марки ВАЗ, моделі 2101, випуску 1971 року, двигун НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_3 зареєстровано за ОСОБА_1, про що свідчить свідоцтво НОМЕР_4 від 15.01.1998 року про реєстрацію транспортного засобу на її ім'я(а.с. 5).

04.12.2000 року ОСОБА_1 доручила ОСОБА_3 керувати і розпоряджатись спірним автомобілем, про що видала довіреність (доручення) з правом передоручення, засвідчене нотаріусом (а.с.59).

20.12.2000 року ОСОБА_3, який згідно з доручення ОСОБА_1 мав право розпоряджатись майном, продав автомашину марки ВАЗ, моделі 2101, випуску 1971 року, двигун НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_3 ОСОБА_2 Однак замість договору купівлі-продажу оформили договір доручення (а. с. 58), а ОСОБА_3 видав ОСОБА_2 розписку про отримання за проданий автомобіль гроші в сумі 450 доларів (а.с. 17).

Суд не приймає до уваги доводи позивачки, що вона не уповноважувала ОСОБА_3 розпоряджатись автомашиною ВАЗ, оскільки оригінал доручення, який залучений до справи, свідчить про те, що ОСОБА_1 надала відповідачу таке право (а.с. 59). Про недійсність підпису в дорученні позивачкою не заявлено.

Таким чином дії ОСОБА_3 по відчуженню транспортного засобу відповідали вимогам закону і не суперечили наданим дорученням від 04.12.000 року повноваженням.

Суд згідно зі ст. . 58 ЦК України в редакції 1963 року визнає правочин доручення від 20.12.00 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 удаваним, таким, що приховує договір купівлі-продажу.

Судом встановлено, матеріалами справи та поясненнями ОСОБА_3 і представника ОСОБА_2 підтверджено, що 20.12.00 року ОСОБА_3 передав автомашину марки ВАЗ, моделі 2101, випуску 1971 року, двигун НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_3 ОСОБА_2, та отримав від нього 450 доларів СІЛА, про що видав розписку.

Тобто сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, а саме з предмету договору, його ціни. Крім того, договір виконаний. Тому суд застосовує правила щодо правочину, який сторони насправді вчинили, тобто купівлю-продаж.

Згідно з цим, відповідно до ст.. 328 ЦК України і ст.. 12 ЗУ «Про власність» ОСОБА_2 придбав право власності на автомобіль марки ВАЗ, моделі 2101, випуску 1971 року, двигун НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_3, яке виникло у нього з договору купівлі-продажу від 20.12.00 року.

Суд також погоджується з вимогою про захист права власника на автомобіль і витребування свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, оскільки відмова ОСОБА_1 передати документ порушує права

3

нового власника на реєстрацію права власності в органах МВС України.

Оскільки в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини, заявлені позивачем по зустрічному позову ОСОБА_2 і за ним визнано право власності на автомобіль, тому вимоги позивача по первісному позову ОСОБА_1 про витребування цього автомобіля не обґрунтовані, не засновані на законі, тому не можуть бути задоволені.

З тих же підстав не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки дії відповідачів не порушували права ОСОБА_1

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України судові витрати позивача по первісному позову не підлягають відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову відмовлено. Від стягнення судових витрат по зустрічному позову представник позивача відмовився.

На підставі ст. 58 ЦК України в редакції 1963 року, ст..235, 328, 387 ЦК України, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на легковий автомобіль марки ВАЗ, моделі 2101, випуску 1971 року, двигун НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_3.

Зобов'язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 15.01.1998 року на автомашину ВАЗ, моделі 2101, випуску 1971 року, двигун НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_3.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ст.. 295 ч.4 ЦПК. України.