Рішення № 21526323, справа № 2-48/12

РішенняЦивільне

Відомості з реєстру

Факт
Справа
2-48/12
Суддя
Лебедько М. М.
Дата ухвалення
13 лютого 2012 р.
Форма судочинства
Цивільне
Інстанція
Перша
Регіон
Сумська область
Надійшло до реєстру
24 лютого 2012 р.
Оприлюднено
1 березня 2012 р.

Текст

Справа № 2-48/12

Провадження № 2/1807/48/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2012 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого –судді Лебедько М. М.,

при секретарі –при секретарі Довгопола Н. О.,

з уч. представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про повернення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2011 р. ОСОБА_3 звернувся до суду зі вказаною вище позовною заявою і, конкретизуючи вимоги, просить стягнути з ОСОБА_5 на його користь 9650 грн., а з ОСОБА_4 3500 грн. ( а.с. 5-7, 20-22, 170).

Обгрунтовуючи вимоги тим, що є приватним підприємцем і з 2009 р. через магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований по АДРЕСА_1, який знаходиться в аренді приватного підприємця ОСОБА_6 і де продавцем ОСОБА_7 реалізовується металочерепиця, вікна, двері. Кошти від реалізації товару перераховували на його картковий рахунок.

19.02.2011 р. ОСОБА_8 замовив металочерепицю і комплектуючі, вартістю 13742 грн. Відповідачка на бланку з його прізвищем оформила замовлення, отримала 8000 грн. предплати, повідомила про заказ, який він 01.03.2011 р. виконав, але кошти в сумі 9650 грн. були перераховані на картковий рахунок відповідача, які він їх йому і не повертає.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідачка ОСОБА_4 проти стягнення з неї на користь позивача 3500 грн. заперечує, пояснюючи, що на підставі трудового договору працювала у приватного підприємця ОСОБА_6 в якості продавця. 19.02.2011р. ОСОБА_8 замовив металочерепицю, загальною вартістю 13742 грн. Отримала 8000 грн. предплати, яку в цей же день, за вказівкою ОСОБА_5, який співпрацює з ОСОБА_6, разом з іншими коштами (2600 грн.) йому і перерахувала, а про замовлення повідомила позивача, який 01.03.2011р. його виконав, а замовник доплатив 5742 грн., з яких 1650 грн. перерахувала відповідачу, 3500 грн. сплатила за аренду приміщення, а решту віддала водію для придбання пального.

Водночас відповідачка вважає, що перераховані нею ОСОБА_5 9650 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_3, оскільки відповідач користується ними без законних для цього підстав.

22.11.2011р. ухвалою суду до участі в справі в якості співвідповідача залучений ОСОБА_5

ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності і в інтересах ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечує, стверджуючи, що вимоги не грунтуються на законі, оскільки позивач ніяких коштів відповідачу не передавав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, а також матеріали № 879 за 2011р. Конотопського МРВ УМВС України в Сумській області про відмову в порушенні кримінальної справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у слідуючому і з таких підстав.

Постановою органу дізнання Конотопського МРВ УМВС УКраїни в Сумській області від 10.04.2011р. в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ст. 191 КК України відмовлено на підставі п.2 ст. 6 КПК України.

01.10.2009 р. між ОСОБА_4 і фізичною особою приватним підприємцем ОСОБА_6 був укладений трудовий договір, згідно якого відповідачка зобов"язана була виконувати роботу менеджера з продажу промислових товарів.

20.10.2011 р. трудовий договір знятий з реєстрації (а.с.35)

У судовому засіданні достеменно встановлено і це стверждується поясненнями позивача, відповідачки, копією товарного чека, рахунком, що 19.02.2011 р. продавцем ОСОБА_4 від гр. ОСОБА_8 прийняте замовлення на доставку металочерепиці і комплектуючих, вартістю 13742 грн.і отримано 8000 грн. предплати. (а .с.108-109)

28.02.2011р. ОСОБА_3 оплатив заводу виробнику ТзОВ "Прушинські" вартість металочерепиці і комплектуючих в сумі 11986,40 грн. (а.с.10,11).

01.03.2011р. виконав замовлення, а ОСОБА_8 через водія ОСОБА_9 здійснив повний розрахунок за виконану роботу і доплатив 5742 грн., що і підтвердив у судовому засіданні.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема з повідомлення публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", що 19.02.2011р. на рахунок 6762462050158374 відкритого на ім"я ОСОБА_5 надійшло 10600 грн., а 02.03.2011р. 1650 грн. (а.с. 142-144)

Таким чином, пояснення позивача і відповідачки, шо ОСОБА_5 були перераховані кошти за виконану роботу по доставці металочерепиці і комплектуючих на суму 9650 грн знайши своє підтверждення у судовому засіданні.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки безпідставно отримані відповідачем кошти не являлися його пенсією, то підстави для застосування положень ст. 1215 цього Кодексу відсутні.

Вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошима на підставі ч.2 ст. 1214 цього Кодексу позивачем не заявлялися.

Оскільки суд прийшов до висновку про безпідставність отриманих відповідачем коштів, то з нього на користь позивача і потрібно стягнути 9650 грн.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідачки 3500 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивач не предоставив, а суд не здобув доказів, що їх нестача виникла внаслідок неналежного виконання нею своїх трудових обов"язків.

Тим паче, що позивач намірений пред"явити позов до господарського суду про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_6, з якою в трудових відношеннях перебувала відповідачка ОСОБА_4, недоотриманих ним коштів.

Водночас з ОСОБА_5 на підставі ст. 79, 88 ЦПК України, на користь позивача необхідно стягнути (пропорційно до розміру задоволених вимог) 103 грн. витрат по оплаті судового збору та 90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.

Керуючись ст. ст. 1212 -1215 ЦК України, ст. 10, 60, 79, 88, 212 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 9650 грн, 103 грн. витрат по оплаті судового збору, 90 грн. по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи, а всього 9843 (дев"ять тисяч вісімсот сорок три) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги до Конотопського міськрайонного суду протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Лебедько М. М.