Ухвала № 219829, справа № 11/239

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

31.10.06 Справа № 11/239

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Скрутовського П. Д.

суддів Онишкевич В. В.

Слука М. Г.

розглянув апеляційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 04.09.2006 р. № 01-05/1171

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 11.08.2006 р.

у справі № 11/239

за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до МПП «Зеніт», м. Берегово

про стягнення фінансових санкцій в розмірі 3 544 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (скаржника) –явка необов’язкова –Шибаєв А. М. –юрисконсульт (довіреність б/н від 17.04.2006 р.)

від відповідача –явка необов’язкова –не з’явився

Представнику позивача (скаржника) у судовому засіданні були роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 р. розгляд справи було призначено на 31.10.2006 р., явка сторін не була визнана обов’язковою.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 р. у склад колегії було введено суддю Слуку М. Г. у зв’язку з виходом його з відпустки.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 11.08.2006 р. у справі № 11/239 за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до МПП „Зеніт”, м. Берегово про стягнення 3 544 грн. (в тому числі 94 грн. пені за порушення термінів сплати) штрафних санкцій за нестворення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда у 2005 році в задоволенні позову відмовлено повністю.

При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, п.п. 3, 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 та мотивував її тим, що оскільки підприємство подало Лист-відповідь Берегівського міськрайонного центру зайнятості від 07.08.2006 р. № 888, в якому повідомляється, що протягом року інваліди за спеціальностями землевпорядкування та спеціалісти геодезичного профілю до Берегівського МРЦЗ не зверталися з метою працевлаштування, то можна вважати, що вини відповідача у нестворенні (непристосуванні) необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів немає.

Скаржник, позивач у справі, не погодився з постановою господарського суду Закарпатської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, посилаючись на те, що відповідно до п. 3, 5 Постанови Кабінету міністрів України № 314 «Про затвердження положення про робоче місце інваліда і працевлаштування інвалідів», робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відповідач до таких органів не звертався, а також не інформував відповідні органи про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 191 КАС України, не подав відзиву на апеляційну скаргу, а також не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 1697342.

Представник Закарпатського відділення Фонду соціального захисту інвалідів також подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи Листів Закарпатського обласного товариства інвалідів від 23.08.2006 р., територіального управління Держпромгірнагляд по Закарпатській області від 07.09.2006 р. № 07-04/469 та від 18.08.2006 р. № 1121, відповідно до яких, на думку скаржника, не можна вважати, що відповідачем була створена необхідна кількість робочих місць для інвалідів, оскільки МПП «Зеніт»не зверталося до вказаних органів з метою залучення їх представників до атестації робочих місць для інвалідів.

Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника скаржника (позивача) у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця.

Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 10 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періодів повинен був становити в кількості 1 інваліда, проте на підприємстві не працював у 2005 році жодний інвалід.

За п.п. 3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.

Із розрахунку адміністративно-господарських санкцій МПП «Зеніт»вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 8 426 грн., відповідно, відповідачу були нараховані штрафні санкції в розмірі половини середньорічної заробітної плати штатного працівника в сумі 3 450 грн. та 94 грн. пені за несвоєчасну їх сплату.

На момент розгляду справи в апеляційному порядку дана заборгованість підприємством не сплачена та доказів погашення боргу суду не було представлено.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно даного Положення, робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У матеріалах справи міститься копія Листа-відповіді Берегівського міськрайонного центру зайнятості від 07.08.2006 р. № 888, в якому відповідач повідомляв, що протягом 2005 року інваліди за спеціальностями землевпорядкування та спеціалісти геодезичного профілю до Берегівського МРЦЗ не зверталися з метою працевлаштування.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2006 р. від відповідача вимагалося подання доказів направлення до центру зайнятості щомісячних звітів з січня по грудень 2005 року про наявність вільного робочого місця для працевлаштування інваліда, проте, такі вимоги ухвали виконані не були.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція встановила, що Фонд соціального захисту інвалідів правомірно були застосовані до відповідача штрафні санкції за невиконання у 2005 році передбаченого законом нормативу створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанова господарського суду Закарпатської області прийнята з неповним врахуванням всіх обставин справи і з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволити;

2. Постанову господарського суду Закарпатської області від 11.08.2006 р. у справі № 11/239 скасувати;

3. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволити повністю;

4. Судові витрати по справі і апеляційній скарзі віднести на відповідача;

5. Видання наказів доручити місцевому господарському суду;

6. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;

7. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський

Суддя В. В. Онишкевич

Суддя М. Г. Слука