Рішення № 23755686, справа № 802/95/2012

РішенняЦивільне

Відомості з реєстру

Факт
Справа
802/95/2012
Суддя
Кочева І. В.
Дата ухвалення
19 квітня 2012 р.
Форма судочинства
Цивільне
Інстанція
Перша
Регіон
Запорізька область
Надійшло до реєстру
4 травня 2012 р.
Оприлюднено
10 травня 2012 р.

Текст

802/95/2012 19.04.2012

Справа №2/802/177/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької ї області у складі: головуючого судді Кочевої І.В., при секретарі -Воропай Д.І., за участю представника позивача -адвоката ОСОБА_1, що діє за угодою, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб: ВДВС Василівського РУЮ Запорізької області, приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, служби у справах дітей Василівської РДА Запорізької області про звернення стягнення на майно,-

В С Т А Н О В И В :

У позові вказано, що 23 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір позики грошових коштів № 2487 на суму 159 963 грн. на строк до 23 листопада 2011 року, який був посвідчений нотаріусом. В той же день - 23 жовтня 2009 року тими ж сторонами було укладено іпотечний договір №2490, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно -трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 59,4 кв.м. Вказаний іпотечний договір також був посвідчений нотаріусом. Відповідач ОСОБА_3 у встановлений договором позики строк борг не повернув. Сума боргу за договором позики загалом становить з врахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних - 160914 грн. 01 коп. Також позивач вказав, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором позики, позивач зазнав моральних страждань у зв'язку з порушенням його прав на належні йому грошові кошти, переживання через неможливість на власний розсуд користуватися та розпоряджатися своїми грошима, на своєчасне повернення яких він розраховував, вимушений був звертатися до відповідача з вимогами про повернення грошей, внаслідок чого зневірився у людях, були порушені його нормальні життєві зв'язки, він перебуває у постійному стресовому стані, знервований, порушилися його стосунки з близькими та родичами, оточуючими людьми. Завдану йому моральну шкоду позивач оцінив у 5000 грн. та просив також стягнути її з відповідачів. Крім того позивач просив стягнути на його користь понесені судові витрати по сплаті судового збору 1689 грн. 14 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.

Відповідач ОСОБА_4 була залучена до участі у справі у якості співвідповідача за клопотанням позивача і представника ухвалою суду на підставі ст.33 ЦПК України.

Позивач свої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Відповідачі, що були належним чином та своєчасно повідомлені про дату та місце судового розгляду справи через свого представника за довіреністю ОСОБА_6, у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Письмових заперечень проти позову суду не надавали. Суд вважає можливим розглянути справу без їх участі.

Представник відповідачів ОСОБА_6 у судове засідання не з»явився, причини неявки суду не повідомив. У судовому засіданні 14 березня 2012 року проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 фактично ніяких грошей у позивача не отримав, а позивач не надав доказів передання грошей відповідачу; звернення стягнення на квартиру не може бути проведено, оскільки у квартирі зареєстровані та мешкають неповнолітні діти відповідачів.

Треті особи у судове засідання не з'явилися, суду надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.208 ч.1 п.3 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу. Таке ж положення щодо договору позики передбачено ч.1 ст.1047 ЦК України.

Відповідно до ст. 209 ч.1 та 4 ЦК України правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлений законом або за домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позивальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Ч.1 ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1049 ЦК України передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, встановлені договором.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені ст.1050 ЦК України, зокрема сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до яких позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 159963 грн., що є еквівалентом 12900 євро. Таку ж суму грошових коштів відповідач зобов'язався повернути позивачу без нарахування процентів до 23 листопада 2011 року. За умовами п.5 договору позики відповідач у разі несвоєчасного повернення суми позики зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, також 3% річних від простроченої суми. Відповідно до п.9 цього ж договору сторони домовилися, що документом, який підтверджуватиме прострочення виконання позичальником зобов'язання та безспірність заборгованості, буде письмове нагадування позикодавця -позивача у цій справі про суму заборгованості, яка підлягає поверненню. За п.10 договору сторони також домовилися про те, що у разі відмови позивальника -відповідача ОСОБА_3 від одержання вищевказаної заяви, підтвердженої відміткою особою, яка її доставляє, позичальник вважатиметься таким, що повідомлений про її зміст. Відповідно до п.13 договору позики гроші були позичені для потреб сім`ї відповідача ОСОБА_3

Договір позики за своїм змістом та формою відповідає вимогам законодавства.

Посилання представника відповідачів на те, що відповідач ОСОБА_3 не отримував гроші за договором позики суд вважає необґрунтованими, оскільки жодних доказів цього суду ні відповідачами, ні їх представником суду не надано, як і доказів визнання договору позики грошових коштів недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що 23 листопада 2011 року відповідач ОСОБА_3 отримав від позивача письмову заяву з вимогою про повернення боргу за договором позики. 10 січня 2012 року представником позивача на адресу відповідача ОСОБА_3 цінним листом було направлено повідомлення про настання строку виконання зобов'язання за договором позики, що підтверджено копією цього повідомлення, описом цінного листа та квитанцією про сплату поштових послуг. Також позивачем суду надано його письмову заяву на адресу відповідача ОСОБА_3 від 10 січня 2012 року з вимогою повернення грошей за договором позики. На вказаній заяві є відмітка про відмову ОСОБА_3 отримати примірник заяви 10 січня 2012 року. Доказів на спростування відомостей, вказаних у заяві відповідачами суду не надано.

Також судом встановлено, що 23 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір про передачу в іпотеку вказаної вище квартири. Цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя (позивача у справі), що випливають з договору позики грошей, переданих за договором позики від 23 жовтня 2009 року, укладеного між тими ж сторонами на суму 159963 грн. зі строком повернення не пізніше 23 жовтня 2011 року, а також забезпечення сплати неустойки (штрафу) за основним зобов'язанням, відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконанням основного зобов'язання, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Копія вказаного договору, який також був нотаріально посвідчений, знаходиться в матеріалах справи. Іпотечний договір був внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 23 жовтня 2009 року, що вказано у договорі.

Як вказано в іпотечному договорі (п.15) іпотекодавець -відповідач ОСОБА_3 нотаріусу надав заяву, що на момент придбання ним квартири він у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебував та на момент підписання цього договору особи, якы відповідно до ст.ст.63,74 СК України мали б право на частку в спільному майні подружжя щодо вказаної квартири, відсутні. Проте відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб 08 серпня 1992 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка -ОСОБА_8, а ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_7, що підтверджено свідоцтвами про народження. Копії вказаних свідоцтв є в матеріалах справи та надавалися представником відповідачів. Відповідно до договору купівлі-продажу 17 листопада 2000 року ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1, державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на квартиру була здійснена 23 листопада 2000 року, що підтверджено копією вказаного договору з відміткою про державну реєстрацію, яка є в матеріалах справи. Таким чином ОСОБА_3 приховав від приватного нотаріуса ОСОБА_5, яка належним чином не з'ясувала сімейного стану іпотекодавця, те, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 -відповідачів у цій справі.

З наданих представником відповідачів: копії паспорта ОСОБА_4 видно, що вона була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1, 22 жовтня 2009 року була знята з реєстрації, а 27 жовтня 2009 року знову зареєстрована за цією ж адресою. Це ж підтверджено довідкою КП «Добробут». Таким чином, відповідач ОСОБА_4 -дружина відповідача ОСОБА_3 знімалася з реєстрації у квартирі тільки на час оформлення договорів позики та іпотечного договору всього на п'ять днів, та за цей час за іншою адресою не реєструвалася. Вказане свідчить про те, що зняття ОСОБА_4 з реєстрації за вказаною адресою та дітей відповідачів, які реєструються з матір'ю, робилося відповідачами навмисно, з тією метою, щоб на час укладення іпотечного договору у квартирі не було зареєстровано неповнолітніх дітей, оскільки в іншому випадку процедура надання житла, де зареєстровані та мешкають неповнолітні діти була б для сторін значно ускладнена та вимагала б отримання дозволу органу опіки і піклування, відповідно до вимог ст. 32 ЦК України, ст..177 СК України, ст.17 Закону України «Про охорону дитинства». На час укладення іпотечного договору неповнолітні діти відповідачів не були зареєстровані у вказаній квартирі, права власності на квартиру вони не мали, а тому у разі звернення стягнення на квартиру їх права не порушуються.

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі з 02 листопада 2001 року.

На запит суду приватному нотаріусу ОСОБА_5 про надання суду документів -заяви про перебування ОСОБА_3 у шлюбі чи заяву-дозвіл його дружини - ОСОБА_4 на передачу нерухомого майна в іпотеку -нотаріус повідомила, що більше інформації ніж вказано у договорі іпотеки посвідченого нею 23 жовтня 2009 року за р.№ 2491 вона повідомити не може, та вказаних заяв суду не надала.

Проте доказів визнання недійсним іпотечного договору, чи доказів звернення відповідачів у цій справі до суду з цього приводу на теперішній час - відповідачами чи їх представником суду не надано. Тому суд виходить з того, що іпотечний договір на теперішній час є дійсним.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про іпотеку»іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права

на нерухомість…, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Ст.4 того ж закону передбачає, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя…

Предмет іпотечного договору, укладеного між сторонами відповідає вимогам ст.ст.5, 18 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст.12 ч.1 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 ч.1, 3 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду…

Ст.39 ч.1 Закону України «Про іпотеку»передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 порушив основне зобов'язання за договором позики грошових коштів, доказів не отримання ним грошей за договором суду не надано, відповідач має право на задоволення своїх вимог за цим договором за рахунок предмета іпотеки. Вимоги позивача про звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку, на погашення розрахованої позивачем суми боргу, розрахунок якої відповідачами не оспорювався, як і початкова ціна реалізації предмета іпотеки, підлягають задоволенню. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави підлягають задоволенню у повному обсязі вимоги позивача за договором позики від 23 жовтня 2009 року № 2487 укладеним між ним та ОСОБА_3 в сумі: 159 963 грн., трьох відсотків річних в сумі 631 грн. 09 коп., 319 грн. 92 коп. інфляційних витрат , а всього 160 914 (сто шістдесят тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 01 коп. Сума заборгованості за договором позики є спів мірною вартості іпотечного майна, яка в іпотечному договорі вказана в сумі 159963 грн.

Суд вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні його вимог щодо стягнення 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, оскільки ці вимоги позивача не відповідають змісту ст.ст.23, 1167 ЦК України, так як моральна шкода підлягає відшкодування, якщо вона завдана неправомірними діями. У даному випадку має місце не протиправна поведінка відповідача ОСОБА_3, а невиконання ним договірного зобов'язання.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, судові витрати суд покладає на відповідачів у рівних частинах відповідно до частини задоволених вимог, а саме 1689 грн. 15 коп. судового збору та 3000 грн. витрат на правовому допомогу, в рівних частинах - по 2274 грн. 23 коп. з кожного. В іншій частині судові витрати суд покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 208, 209, 1046, 1047, 1049 ЦК України, законом України «Про іпотеку», ст.ст. ст.ст.3, 4, 10, 11, 14, 82, 208, 209, 214 -215ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 23 жовтня 2009 року № 2487 укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сумі: 159 963 грн., трьох відсотків річних в сумі 631 грн. 09 коп., 319 грн. 92 коп. інфляційних витрат звернути стягнення на предмет іпотечного договору від 23 жовтня 2009 року №2490, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 - на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,4 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м. яка належить ОСОБА_3, шляхом застосування способу реалізації через прилюдні торги відповідно до процедури, встановленої Законом України «Про виконавче провадження»з початковою ціною реалізації 230 000 грн.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави, задовольнити у повному обсязі вимоги ОСОБА_2 за договором позики від 23 жовтня 2009 року № 2487 укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сумі: 159 963 грн., трьох відсотків річних в сумі 631 грн. 09 коп., 319 грн. 92 коп. інфляційних витрат , а всього 160 914 (сто шістдесят тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 01 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати: 1689 грн. 15 коп. судового збору та 3000 грн. витрат на правовому допомогу, в рівних частинах - по 2274 грн. 23 коп. з кожного.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні протягом того ж часу з дня отримання його копії.

Суддя Василевського районного суду

Запорізької області Кочева І.В.