Справа №2-618/2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2007 року місцевий Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Буран О.М.,
при секретарі - Коровіній Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1до ВАТ „Одеський завод Строммашина" про зобов'язання виконувати умови
договору, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ВАТ „Одеський завод Строммашина" з позовними вимогами: зобов'язати ВАТ „Одеський завод Строммашина" виконати умови контракту та надати позивачу квартиру, яка відповідає вимогам діючого житлового законодавства.
У обґрунтування позивних вимог ОСОБА_1вказує, що 24 травня 1993 р. він був прийнятий на підприємство відповідача на посаду бджоляника (наказ № 101-к від 26 травня 1993 р. ), 24 травня 1993 року він уклав з підприємством відповідача контракт, згідно до умов якого позивач забезпечував підприємство відповідача медом у кількості 1 500 кг на рік, за цінами що складали 30 % від ринкових. Підприємство зобов'язувалося взяти його на облік осіб які потребують поліпшення житлових умов. 25 травня 1998 року позивачем був укладений новий контракт з підприємством відповідача яким контракт від 1993 року був пролонгований. Згідно до вказаного контракту ОСОБА_1 забезпечував підприємство відповідача медом у кількості 1000 кг на рік, за цінами, що складали 30 % від ринкових. Строк контракту згідно до п. 1 умов вказаного контракту був встановлений до 25 травня 2003 року. Вказані поставки меду були зараховані підприємством як внесок у дольове будівництво багатоквартирного житлового будинку, який будувався уАДРЕСА_1. За вимогами підприємства позивач вніс у касу відповідача у якості паю на будівництво чотирьохкімнатної квартири у житловому будинку за вказаною адресою: 4.11.1995 р. - 291 млн. 200 тис. крб., 30.11.1993 року - 3 млн. крб., 14.12.1993 - 5 млн. 550 тис. крб. Підприємство зобов'язувалося у строк до 2001 року забезпечити ОСОБА_1 квартирою. При цьому позивач стверджує, що він виконував обов'язки згідно до умов контракту, та виплатив підприємству повну вартість чотирьохкімнатної квартири, але відповідач обов'язки у частині надання квартири не виконав, у квітні 2006 року представниками відповідача йому було вказане, що ВАТ „Одеський завод Строммашина" відмовляється від виконання обов'язків по контракту та від надання квартири.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник позов підтримав у повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, при цьому показав, що 24 травня 1998 р. між ОСОБА_1 та Орендним підприємством „Одеський завод „Строммашина" (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство „Одеський завод „Строммашина") було укладено Контракт, відповідно до якого було продовжено термін дії Контракту від 24 травня 1993 року. Вимога позивача є незаконною, так як наведений Контракт був розірваний за ініціативою Позивача, ще в 2000 році, про що свідчить Наказ акціонерного товариства „Одеський завод „Строммашина" №8-к від 25 жовтня 2000 р. Крім того згідно Ухвали Господарського суду Одеської області від 20.08.2001р. по справі № 17-2-18/844/3 (суть спору: визнання банкрутом) між кредитором - Державною податковою інспекцією у Іллічівському районі м. Одеси та боржником - Відкритим акціонерним товариством „Одеський завод „Строммашина" була затверджена мирова угода та припинено провадження у справі. Згідно вимог ч. 1 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. ОСОБА_1 зазначену письмову заяву з вимогами до ВАТ „Одеський завод „Строммашина" не подав. Господарським судом Одеської області по справі про визнання Відповідача банкрутом не виносилось жодної Ухвали, щодо визнання ОСОБА_1 кредитором по відношенню до Орендного підприємства „Одеський завод „Стром машина". ВАТ „Одеський завод „Строммашина" розрахувався з ОСОБА_1 по заробітної платі у 2005 року та у 2006 року посадові особи підприємства повідомили позивача про відмову у надані квартири. При цьому представник позивача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд заслухав позивача, представника позивача, представника відповідача, свідків, оглянув матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
В судовому засіданні встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
24.05.1993 р. позивач був прийнятий на підприємство відповідача на посаду бджоляника (наказ № 101-к від 26.05.1993 р.) (ас. 4). 24.05.1993 року ОСОБА_1 уклав з підприємством контракт (ас. 6).
Згідно до п.1 ч. 2 вказаного контракту, позивач зобов'язувався забезпечувати підприємство відповідача медом у кількості 1 500 кг на рік, за цінами, що складали 30 % від ринкових.
Згідно до п. 11 контракту підприємство відповідача зобов'язувалося взяти ОСОБА_1 на облік осіб які потребують поліпшення житлових умов.
4.11.1995 року ОСОБА_1 вніс у касу відповідача у якості паю на будівництво чотирьохкімнатної квартири у житловому будинку - 291 млн. 200 тис. крб.
30.11.1993 року ОСОБА_1 вніс у касу підприємства у якості паю на будівництво чотирьохкімнатної квартири у житловому будинку - 3 млн. крб.
14.12.1993 року ОСОБА_1 вніс у касу Одеського заводу „Строммашина" у якості паю на будівництво чотирьохкімнатної квартири у житловому будинку - 5 млн. 550 тис. крб.
25 травня 1998 року ОСОБА_1 був укладений інший контракт з підприємством відповідача (ас. 5).
Згідно до п. 1 вказаного контракту, контракт від 1993 року був пролонгований. Строк контракту був встановлений до 25 травня 2003 року.Згідно до п. 2 контракту від 25 травня 1998 р. ОСОБА_1 зобов'язувався забезпечувати підприємство відповідача медом у кількості 1000 кг на рік, за цінами, що складали 30 % від ринкових.Вказані поставки меду були зараховані підприємством як внесок у дольове будівництво багатоквартирного житлового будинку, який будувався уАДРЕСА_1.
Згідно до вимог п. 8 контракту підприємство зобов'язувалося у строк до 2001 року забезпечити позивача квартирою, яка повинна була відповідати житловим нормам згідно до членів сім'ї ОСОБА_1
На час укладення вказаного контракту сім'я ОСОБА_1 складалася з п'яти членів: ОСОБА_1, дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_3, 1982 року народження, ОСОБА_4, 1989 року народження, ОСОБА_5, 1994 року народження.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 показав, що він працював на підприємстві відповідача на посаді заступника директора підприємства по адміністративно госп. частині. У 1993 року ОСОБА_1 був прийнятий на підприємство на посаду бджоляника. Згідно з договором який був укладений підприємством з ОСОБА_1 позивач забезпечував підприємство відповідача медом у кількості 1 500 кг на рік, за цінами що складали 30 % від ринкових. Підприємство взяло його на облік осіб які потребують поліпшення житлових умов. Поставки меду були зараховані підприємством як внесок у дольове будівництво багатоквартирного житлового будинку, який будувався уАДРЕСА_1. Також йому відомо, що ОСОБА_1 вніс у касу відповідача у якості паю на будівництво чотирьохкімнатної квартири у житловому будинку грошову суму. Підприємство зобов'язувалося забезпечити ОСОБА_1 квартирою. ОСОБА_1за час роботи виконував свої обов'язки згідно до договору, поставляв мед на підприємство за обумовленими договором цінами що складали 30 % від ринкових. Вказаний продукт поступав на склад підприємства, належним чином оприбутковувався та видавався працівникам підприємства замість частки заробітної платні. Допитана у якості свідка ОСОБА_7 показала, що вона працювала на підприємстві на посаді охоронця підприємства. ОСОБА_1 працював на підприємстві на посаді бджоляника та поставляв на підприємство мед за цінами що складали 30 % від ринкових. Вказаний мед працівники підприємства, в тому разі і вона, отримували на складі підприємства мед, який зараховувався в рахунок заробітної платні. Підприємство зобов'язувалося забезпечити ОСОБА_1 квартирою, але свої обов'язки не виконувало. У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли у період 1993-1998 pp., згідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2004 р., суд вважає, що спір має бути вирішеним на підставі законодавства, яке регулювало вказані правовідносини на час їх виникнення, тобто на підставі ЦК України у редакції 1963 року. Суд критично оцінує доводи відповідача у той частині що вимоги позивача є незаконними, так як наведений Контракт був розірваний за ініціативою Позивача, ще в 2000 році, про що свідчить Наказ акціонерного товариства „Одеський завод „Строммашина" № 8-к від 25 жовтня 2000 року, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 виконав свої обов'язки щодо участі у дольовому будівництві багатоквартирного житлового будинку та вніс відповідачу у якості паю на будівництво чотирьохкімнатної квартири у житловому будинку грошові суми у розмірі 299 700 000 крб. та у період з 24 травня 1993 р. до 25 жовтня 2000 року поставляв на підприємство продукти харчування - мед, за цінами, що складали 30 % від ринкових до свого звільнення з підприємства.
Згідно до вимог ст. 21 КЗпП України: „Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України».
Як вбачається із контракту укладеного ОП «Одеський завод «Строммашина» (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство „Одеський завод „Стром- машина") з ОСОБА_1 від 24 травня 1993 року
(ас.6) та контракту укладеного сторонами спірних правовідносин 25 травня 2003 року (ас. 5) умови зобов'язань не передбачали, що розірвання контракту (у тому разі і достроково) звільняють підприємство від виконання своїх обовязків щодо забезпечення ОСОБА_1 квартирою у будинку, згідно до норм житлового законодавства.
Суд також критично оцінує доводи відповідача у тій частині, що у позові ОСОБА_1. необхідно відмовити з тих підстав, що ОСОБА_1 не подав до Господарського суду письмову заяву з вимогами до ВАТ „Одеський завод „Строммашина", а також документи, що їх підтверджують протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі за позовом Державною податковою інспекції у Іллічівському районі м. Одеси до ВАТ „Одеський завод „Стром машина" про банкрутство, у зв'язку з тим, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2001р. по справі № 17-2-18/844/3 (суть спору: визнання банкрутом ) між кредитором - Державною податковою інспекцією у Іллічівському районі м. Одеси та боржником - Відкритим акціонерним товариством „Одеський завод „Стром- машина" була затверджена мирова угода та припинено провадження у справі.
Згідно до вимог ст. 26 ЦК України (у редакції 1963 p.): „Юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації".
Згідно до вимог ст. 37 ЦК України (у редакції 1963 p.): „Юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання)... Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР".
ВАТ „„Одеський завод „Строммашина" як юридична особа в процесі банкрутства не припинялася, даних про її припинення до єдиного державного реєстру не вносилося, підприємство володіє цивільною правоздатністю, та згідно до норм закону може набувати цивільних прав та обов'язків, у тому числі відповідати за свої обов'язки.
Згідно до ст. 4 ЦК України у редакції 1963 року: „Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків".
Згідно до вимог ст. 153 ЦК України (у редакції 1963 p.): „Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди".
Згідно до ст. 161 ЦК України (у редакції 1963 p.): „Зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться".
Згідно до вимог ст. 162 ЦК України (у редакції 1963 p.): „Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом".
Згідно до вимог ст. 217 ЦК України (у редакції 1963 p.): Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування досить заяви однієї сторони.
При цьому суд задовольняє клопотання позивача про поновлення процесуального строку, для звернення у суд за захистом порушених прав, та приймає до уваги доводи позивача, які свідчать про те що ВАТ „Одеський завод „Стром машина" розрахувався з ОСОБА_1 по заробітній платі лише у грудні 2005 року та у квітні 2006 року посадові особи підприємства відмовилися від виконання обов'язків про забезпечення ОСОБА_1 квартирою згідно до норм діючого житлового законодавства (а. с. 33).
Згідно до ст. 73 ЦПК України: „Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропуску з поважних причин... одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку може бути вчинено ту дію або подано той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання".
Відповідно до ст. 256 ЦК України: „Позовна давність - це строк, в межах якого особа звертається до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу".
Відповідно до ст. 267 ч.ч. 3,4 ЦК України: „Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові". Аналізуючи вказані обставини суд приходить до висновку про те що ОСОБА_1 з поважних причин пропустив строк позовної давності для захисту в суді порушених прав виконував обов'язки згідно до умов контракту, та виплатив підприємству повну вартість чотирьохкімнатної квартири, відповідач обов'язки у частині надання позивачу квартири не виконував.
Згідно до ст.ст. 4,26,37,153,161,162,216 ЦК України (в редакції ЦК України 1963 р.), ст. 21 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10,60,79,88,208,215,225,226 256,257,258,259 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Поновити ОСОБА_1пропущений строк позовної давності. Позовні вимоги ОСОБА_1до ВАТ „Одеський завод Строммашина" про зобов'язання виконувати умови договору - задовольнити.
Зобов'язати ВАТ „Одеський завод Строммашина" виконати умови контракту та надати ОСОБА_1квартиру, яка відповідає вимогам діючого житлового законодавства.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.