Рішення № 321908, справа № 17/261-263

РішенняГосподарське

Відомості з реєстру

Факт
Справа
17/261-263
Суддя
Ушак І.Г.
Дата ухвалення
20 грудня 2006 р.
Форма судочинства
Господарське
Інстанція
Перша
Регіон
Закарпатська область
Надійшло до реєстру
27 грудня 2006 р.
Оприлюднено
22 серпня 2007 р.

Текст

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.2006р. Справа № 17/261-263

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

позивача - Цебрик Л.В., представник за довіреністю;

відповідача - 1 - Чернаті Т.-Є.А., директор;

відповідача - 2 - Давид В.В., директор;

відповідач - 3 - Давид П.П., директор;

відповідача - 4 - Котубей Д.Л., директор

розглянув матеріали справи за позовом відкритого акціонерного товариства „Берегівський комбінат хлібопродуктів”, м. Берегово до СТОВ „Сіварвань”, с. Запсонь Берегівського району (відповідач-1), СТОВ „Мрія”, с. Рафайлово Берегівського району (відповідач-2), СТОВ „Весна-2000”, с. Запсонь Берегівського району (відповідач-3), СТОВ „СТКМБ”, с. Запсонь Берегівського району(відповідач-4)

СУТЬ СПОРУ: про стягнення 29 тонн борошна пшеничного першого ґатунку та 26,9 тонн ячменю на загальну суму 42345 грн., в т.ч.: з відповідача-1 –5,336 тонн борошна пшеничного та 4,95 тонн ячменю; з відповідача-2 - 10,543 тонн борошна пшеничного та 9,872 тонн ячменю; з відповідача-3 - 9,483 тонн борошна пшеничного та 8,796 тонн ячменю; з відповідача-4 - 3,538 тонн борошна пшеничного та 3,282 тонн ячменю (з урахуванням уточнень позовних вимог у ході судового розгляду)

Позивач звернувся до суду з даними вимогами до відповідачів, оскільки агропромисловою фірмою „Нове життя”, правонаступниками якого у відповідних частинах є відповідачі, на вимогу позивача (вих. № 6/49-14 від 15.07.03) не повернуто борошно та ячмінь передані останнім як позика агропромисловій фірмі „Нове життя” на протязі 1998-1999рр. у кількості відповідно 29 тонн та 26,9 тонн. Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на долучені до матеріалів справи документи та вважаючи, що строк позовної давності за вимогами до відповідачів не сплив. При цьому посилається на те, що, оскільки про факт реорганізації агропромислової фірми „Нове життя” та наявність відповідачів по даній справі як правонаступників останньої позивачеві стало відомо лише в лютому 2005 року, то перебіг строку позовної давності починається саме з лютого 2005 року.

Відповідачі-1, 2, 3 письмовими відзивами та представники всіх відповідачів у ході судового розгляду заперечують проти позову, посилаючись, зокрема, на відсутність заборгованості, що є предметом спору, за даними розподілу кредиторської заборгованості між правонаступниками АПФ „Нове життя” перед позивачем, на сплив строків позовної давності за вимогою позивача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши у ході судового розгляду пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому суд виходив з наступного.

Договір позики за приписами норм Цивільного кодексу УРСР (глава 32) та Цивільного кодексу України (глава 71) є договором, за яким одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей. Законодавцем визначено, що договір позики повинен бути укладеним у письмовій формі та підписаний особами, які його укладають.

За загальним правилом договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Угоди від імені юридичних осіб підписуються особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Позивачем на підтвердження існування правовідносин позики між ВАТ „Берегівським КХП” та агропромисловою фірмою „Нове життя”, правонаступники якого є відповідачами у даній справі, до матеріалів справи долучені (на вимогу суду - в оригіналах) довіреності видані АПФ „Нове життя” за період з 9.06.98 по 5.05.99р. на одержання від ВАТ „Берегівський КХП” товарно-матеріальних цінностей та товаротранспортні накладні на перевезення за зазначений період хлібопродуктів автомобільним транспортом вантажоодержувачу АПФ „Нове життя”. Внаслідок обміну згаданими довіреностями та товаротранспортними накладними, ВАТ „Берегівський КХП” та АПФ „Нове життя”, на думку позивача, оформили письмову угоду, яка, з огляду на відсутність ціни продукції, строку її повернення або сплати її вартості у зазначених документах, є угодою позики речей визначених родовими ознаками із встановленням строку виконання моментом витребування продукції або її вартості.

Позивачем на підтвердження факту пред’явлення вимоги про повернення зазначеної продукції долучено до матеріалів справи копію вимоги від 15.07.03 до ТОВ „Нове життя”, як правонаступника КСГП „Нове життя”, яка, однак, не може бути доказом пред’явлення вимоги агропромисловій фірмі „Нове життя”, з довіреностями якої позивач пов’язує існування спірних правовідносин позики, та правонаступниками якої є відповідачі по справі.

За наведених обставин відсутні підстави стверджувати про порушення прав позивача на повернення спірної продукції агропромисловою фірмою „Нове життя” та відповідачами як її правонаступниками, за захистом яких він вправі відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України звернутися до суду, відтак у позові до відповідачів-1, 2, 3, 4 про стягнення (повернення) переданої продукції належить відмовити.

При цьому, суд приймає до уваги, що за даними розподілу кредиторської заборгованості АПФ „Нове життя” між його правонаступниками –відповідачами у даній справі, - на який як на підставу уточнення позовних вимог та заперечень проти них посилаються сторони, відсутня заборгованість відповідачів перед позивачем на суму спірних вимог та те, що подані позивачем накладні як первинні документи, що за змістом Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95р № 88 підтверджують факт здійснення господарських операцій, не є належними доказами здійснення господарської операції між ВАТ „Берегівський КХП” та АПФ „Нове життя”, оскільки не містять найменування підприємства вантажовідправника (за виключенням накладних №№ 208985-87, 208994, 376591), прізвищ осіб даних підприємств відповідальних за дозвіл та здійснення господарських операцій і складання первинного документа та їх підписів, що є обов’язковими реквізитами та без яких, відповідно до п. 2.4. вищенаведеного Положення, зазначені накладні як первинні документи позбавлені юридичної сили та доказовості.

Судові витрати за змістом ст.ст.44-49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 29, 42, 44, 165, 374, 375 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 11, 92, 205-208, 526, 530, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 33, 34, 43, 44-49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

с у д в и р і ш и в:

1. У позові відмовити повністю.

Дане рішення (вступна та резолютивна частина) оголошено в судовому засіданні 20.12.06р. та набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

21.12.06

Суддя Ушак І. Г.