Сайт використовує аналітику та рекламні ідентифікатори. Умови
Справа № 2- 50 /09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2009 року смт. Кельменці
Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого – судді Телешмана О.В.,
при секретарі Бузило М.Л.,
з участю
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника позивачів ОСОБА_3 ,
прокурора Гриціва В.А.,
представника відповідача генерального директора ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці справу за позовом прокурора Кельменецького району Чернівецької області в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 про розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати, -
ВСТАНОВИВ:
Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав повністю.
Прокурор Гриців В.А. пояснив, що з гідно ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки, наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Відповідно до ч.1,6 статті 93 Земельного кодексу України, - право оренди земельної ділянки-це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до статтяі 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Проведеною прокуратурою Кельменецького району перевіркою за зверненням жителів АДРЕСА_3 Чернівецької області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що 01.10.2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено договори оренди землі загальною площею по 1,17 га. Згідно пунктів 1,2,6 даних договорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали, а ТзОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняло, в оренду терміном на 5 років, у строкове платне користування зазначені вище земельні ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Крім того, перевіркою встановлено, що орендодавці - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із свого боку повністю виконали взяті на себе за договорами оренди землі зобов'язання та передали орендареві земельні ділянки площею по 1,17 га. в користування на умовах визначених у договорі. Відповідач, який є орендарем - ТзОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 взятих на себе за договором оренди землі зобов'язань не виконує. В порушення вимог пункту 7, 8, 9 договорів оренди землі, орендар - ТзОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 не виплатило орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі по 292,1 грн кожному з позивачів. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Стаття 526 цього ж кодексу встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог— відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Підпунктом в, ч.1 ст.96 Земельного кодексу України орендар зобов’язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну палату. У підпункті 2 пункту 33 договору оренди землі встановлено, що договір оренди землі припиняється за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, у даному випадку несплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Стаття 32 Закону України "Про оренду землі" визначає, що договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У відповідності до статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Таким чином, орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 в порушення вимог чинного законодавства та умов договору від 01.10.2007 року, не виконує взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою наданої позивачами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Представник позивачів ОСОБА_3 пояснив, що відповідач користується земельними ділянками позивачів з 2005 року. В договорі була підроблена, тобто виправлена дата з 01.10.2005 року на 01.10.2007 року. За цей період відповідач заборгував 64,29 грн. орендної плати за 2005 рік, 15,46 грн. орендної плати за 2006 рік, 231,85 грн. орендної плати та 16,93 грн. пені за 2007 рік та 27,86 грн. заборгованості за 2008 рік. Дані суми зазначені без урахування податку з доходів фізичних осіб. У зв’язку з тим, що дата договору підроблена і не виплачена в повному об’ємі орендна плата спірні договори оренди мають бути розірвані і стягнута заборгованість по орендній платі, оскільки згідно умов договорів вони набирають чинності з моменту їх підписання. Земельні ділянки мають бути в тому стані, в якому вони передавались згідно актів приймання передачі - рілля, в яких також 2005 рік був змінений на 2007 рік.
Представник відповідача ОСОБА_4 пояснив, що позов він не визнає повністю. Спірні договори були підписані дійсно в 2007 році і зареєстровані в липні 2008 року, оскільки позивачі не вносили кошти, необхідні для реєстрації договорів, а також процедура реєстрації договорів затяглася не з вини товариства. Згідно законодавства та спірних договорів оренда розпочинається з моменту державної реєстрації договорів. Не дивлячись на такі складнощі, товариство в 2008 році виплатило позивачам орендну плату у вигляді зерна по 300 кг. за ціною 1 грн. за 1 кг. і позивачі прийняли цю оплату. Раніше на зборах пайовиків приймалося рішення, пре те що орендну плату за 2007 рік буде виплачено в 2008 році, оскільки було в господарстві скрутне становище. Тому позивачі отримали орендну плату за 2007 та 2008 роки на суму по 300 гривень і в цю суму вже не ввійшов податок з доходів фізичних осіб тоді як в розрахунку позивачів сума цього податку не врахована. Договори оренди ніхто не підробляв і дата підписання -01.10.2007 року зазначена в усіх примірниках договорів та в актах приймання – передачі земельних ділянок. Земельні ділянки позивачів були передані в поганому стані - це були занедбані ділянки, а не рілля, що стверджується письмовими поясненнями засновників товариства. Всі свої договірні зобов’язання товариство перед позивачами виконало і також сплатило орендну плату за 2007 рік, не дивлячись на те, що договори набрали чинності тільки в липні 2008 року. В серпні 2008 року вони виплатили орендну плату, тому немає підстав сплачувати її в збільшеному розмірі відповідно до Указу президента, оскільки договір не змінений. Він готовий додатково заплати всім орендарям, оскільки інші господарства також будуть платити більшу орендну плату.
В ході судового засідання судом були досліджені наступні докази: копії договорів оренди земельних ділянок між позивачами та відповідачем від 23.07.2008 року та від 18.07.2008 року, з яких вбачається, що договір оренди землі між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем був підписаний 01.10.2007 року, а державна реєстрація даного договору відбулася 23.07.2008 року, договір оренди землі між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем був підписаний 01.10.2007 року, а державна реєстрація даного договору відбулася 18.07.2008 року, акти прийому – передачі земельних ділянок від 01.10.2007 року, з яких вбачається, що позивачі передали земельні ділянки - ріллю відповідачу, стосовно яких були підписані зазначені вище договори 01.10.2007 року, копії державних актів на право власності на земельні ділянки на ім’я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з яких вбачається, що позивачі є власниками земельних ділянок які вони передали згідно спірних договорів оренди відповідачу, акт виконаних робіт по полю №5 , розрахунок орендної плати за користування земельною ділянкою, виконаний відповідачем, розрахунок орендної плати за користування земельними ділянками позивачів за 2005 -2008 року з урахуванням індексу інфляції та пені, виконаний позивачами, копія відомості на видачу зерна в рахунок земельного паю за 2008 рік по полю №5, копія витягу з протоколу № 1 засідання зборів пайовиків ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.08.2007 року, витяг з протоколу №2 засідання засновників ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2003 року, письмові пояснення засновників ТзОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно державних актів про право власності на земельні ділянки, є власниками земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Іванівецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області. 01.10.2007 року позивачі підписали з відповідачем договори оренди на належні їм земельні ділянки. Договір оренди між позивачкою ОСОБА_1 набрав чинності 23.07.2008 року, тобто з моменту його державної реєстрації, а договір оренди між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем – 18.07.2008 року відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» , якою передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Згідно п. 6 даних договорів початок оренди починається з дати державної реєстрації договору. Згідно ч.2 ст.125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Таким чином, дані договори є укладеними з моменту їх державної реєстрації , оскільки відповідно до ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає державній реєстрації є укладеним з моменту його державної реєстрації, а згідно ч.1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин, який підлягає державній реєстрації є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Крім того, згідно ст.20 Закону України « Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. В даній нормі закону термін укладений договір слід розуміти як підписаний, оскільки відповідно до ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає державній реєстрації є укладеним з моменту його державної реєстрації, а згідно ч.1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин, який підлягає державній реєстрації є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Закон України «Про оренду землі» не визначає моменту, з якого договір оренди вважається укладеним, тому, суд вважає, що до даних правовідносин слід застосовувати аналогію закону, а саме зазначені вище ч.3 ст.640 та ч.1 ст.210 Цивільного кодексу України. З моменту набрання чинності даними договорами між сторонами виникли договірні зобов’язання. Наявність в спірних договорах оренди в п. 39 положення про те, що дані договори набирають чинності після підписання сторонами не може бути взято до уваги, оскільки дане положення договорів суперечить зазначеному вище чинному законодавству. Зокрема позивачі зобов’язалися та передали згідно даних договорів відповідачу належні їм земельні ділянки згідно актів прийому – передачі земельних ділянок від 01.10.2007 року. Відповідач зобов’язався згідно п.п.7,8,9 договорів вносити орендну плату в розмірі 190 гривень (або продукцією, або послугами в рахунок орендної плати) на рік щорічно до 31 грудня. Отже, між сторонами склалися договірні зобов’язання з приводу оренди землі. Свої договірні зобов’язання позивачі та відповідач виконали в повному обсязі. Позивачі передали відповідачу згідно договорів оренди належні їм земельні ділянки, що підтверджується актами прийому – передачі земельних ділянок від 01.10.2007 року. Відповідач передав у строк, встановлений договорами – в серпні 2008 року, тобто до 31 грудня 2008 року, позивачам по 300 кг. зерна пшениці, вартістю по 1 грн. за 1 кг. на суму по 300 гривень кожному. Той факт, що позивачі отримали в рахунок орендної плати за 2008 рік по 300 кг. зерна пшениці по ціні 1 грн. за кілограм, яка була зазначена у відомості на видачу зерна, сторонами не заперечувався.
Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно пункту 33 спірних договорів оренди землі передбачається, що договір оренди землі припиняється за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором. Судом встановлено, що відповідач, який є орендарем відповідно до даних договорів, виконав обов’язки, передбачені п.п.7-9 договорів, по внесенню позивачам орендної плати за період дії договорів оренди з липня 2008 року, а саме: виплатив орендну плату в серні 2008 року та не порушував обов’язки орендаря, передбачені ст.25 Закону України «Про оренду землі» відповідно до якої орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби. Згідно ст. 32 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, тобто умовою розірвання договору оренди землі є поєднання невиконання умов договору та обов’язків, передбачених ст. 24 і 25 Закону України «Про оренду землі». Сама по собі несплата орендної плати не може бути згідно ст.32 Закону України "Про оренду землі" підставою для розірвання договору оренди.
Вказані вище обставини стверджується взаємним зв'язком доказів, досліджених судом у їх сукупності.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У справі немає будь-яких фактичних даних про те, що відповідач порушував умови договорів, які набрали чинності, та не виконав обов’язки, передбачені ст.25 Закону України «Про оренду землі», а прокурор, позивачі та їх представник, в порушення ст.60 ЦПК України не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач порушив умови спірних договорів та обов’язки передбачені ст.25 Закону України «Про оренду землі».
Суд відхиляє докази позивачів та їх представника про те, що відповідач зобов’язаний сплатити їм орендну плату за 2005-2008 роки з урахуванням індексу інфляції, оскільки судом встановлено, що відповідач сплатив позивачам орендну плату згідно договорів оренди, які набрали чинності в 2008 році на суму по 300 гривень кожному, при умові договорів оренди – 190 гривень, і ця сума покриває витрати на інфляцію за 2008 рік. Також відповідач сплатив в установленому порядку податок з доходів фізичних осіб, який також не входить в суму 300 грн., на яку позивачі отримали зерно пшениці, що не заперечувалося позивачами.
Згідно ч.1. ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд відхиляє доводи представника позивачів про стягнення орендної плати за використання земельних ділянок відповідачем без сплати орендної плати протягом 2005-2008 років і розірвання договору з цих підстав, оскільки, судом встановлено, що відповідач набув права оренди на земельні ділянки позивачів і договірні зобов’язання перед позивачами виникли після державної реєстрації договорів в 2008 році і відповідач свої договірні зобов’язання за 2008 рік виконав повністю в строки, встановлені договором оренди – щорічно до 31 грудня.
З 2005 року по 23.07.2008 року та 18.07.2008 року відповідач договірних зобов’язань перед позивачами не мав і між ними могли існувати позадоговірні зобов’язання. Якщо відповідач отримував дохід від користування майном без належної правової підстави, то позивачі не позбавлені права звертатися до відповідача чи до суду з вимогою про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, проте в ході судового засідання прокурор та позивачі не змінювали підставу або предмет позову, не подавали доказів, які б свідчили про доходи відповідача від безпідставного, на думку позивачів, володіння майном, а також згідно законодавства відповідач має право на відшкодування витрат пов’язаних з поліпшенням безпідставно набутого майна. Представник позивачів наполягав на стягненні з відповідача сум, зазначених в позові та уточнених в судовому засіданні, як орендної плати за договорами оренди від 01.10.2005 року, в яких рік був виправлений на 2007. Згідно ЦПК України не допускається зміна підстави та предмета позову одночасно, тому вимоги позивачів щодо безпідставного використання майна можуть бути розглянуті судом у порядку, встановленому законом і в даному випадку при розрахунку ціни позову не може братися сума орендної плати встановлена в спірних договорах оренди, оскільки дані правовідносини є позадоговірними.
В порушення ст. 60 ЦПК України позивачі, їх представник не надали суду належних та допустимих доказів, що в договорах оренди підроблена дата підписання, оскільки позивачі подали суду копії своїх примірників договорів, в яких зазначена дата 01.10.2007 року і та обставина, що спірні договори були підписані 01.10.2007 року не заперечувалася представником відповідача. Крім того, сам факт підробки договору не може бути підставою для його розірвання, а передбачає інші наслідки, визначені законодавством.
Враховуючи викладене вище, суд відхиляє доводи позивачів про нарахування заборгованості по орендній платі за 2005 -2008 роки, скорегованої на індекс інфляції та пеню за прострочення орендної плати.
Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що сума орендної плати за 2008 рік має складати відповідно до Указу Президента України 3 % від визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, виходячи з наступного. Спірні договори оренди землі набрали чинності 23.07.2008 року та 18.07.2008 року, а Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток ( паїв)» набрав чинності 01.09.2008 року. На момент розгляду справи дані спірні договори не змінені та не визнані недійсними у встановленому законом порядку. Крім того, згідно вимог даного Указу Президента України запроваджується плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Проте, станом на момент розгляду даної справи не набрав чинності закон про ринок земель, а позивачі та їх представник не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували вартість орендованих відповідачем земельних ділянок. При цьому в зазначеному вище указі йдеться про визначену відповідно до законодавства вартість земельної ділянки, а не про нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення, яка згідно п.1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів , затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213 ( із змінами та доповненнями) використовується для визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Крім того, якщо і брати до уваги нормативну грошову оцінку земельних ділянок позивачів в сумі 12644,60 копійок, то з моменту набрання чинності Указом орендна плата, з урахуванням відповідних податків та індексу інфляції, мала б становити біля 100 гривень, а відповідач виплатив орендної плати за 2008 рік на суму 300 гривень кожному позивачу, що враховувало б дану вимогу Указу.
Враховуючи наведені вище обставини суд вважає, що в позові прокурора Кельменецького району Чернівецької області в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 про розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати слід відмовити повністю за безпідставністю.
На підставі ст. ст. 13, 18,20, 24,25,32 Закону України «Про оренду землі» , ч.2 ст.125 Земельного кодексу України, ч.1 ст. 210, ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. ст. 2, 3, 8, 10, 15, 60, 79, 81, 88, 213, 214, 215, ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В позові прокурора Кельменецького району Чернівецької області в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 про розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набере законної після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набере законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду або апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Кельменецького районного суду. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Кельменецький районний суд.
Суддя