Сайт використовує аналітику та рекламні ідентифікатори. Умови
Справа № 2-7302/12
№ апеляційного провадження:22-ц/796/12898/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Кохановська З.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
МСП - 03680, м. Київ-680, вул. Солом'янська, 2а
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 жовтня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Семенюк Т.А.
Суддів - Кравець В.А., Музичко С.Г.
при секретарі - Круглик В.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до ОСОБА_4, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про визнання договору застави припиненим ,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2013 року у задоволенні первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено.
Визнано договір застави автомобіля від 6 жовтня 2006 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк Демарк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк», та ОСОБА_4 припиненим.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 107,30 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача за первісним позовом подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що у листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет застави, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 6 жовтня 2006 року між ВАТ «Банк «Демарк» та ФОП ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 181-051 яким передбачено максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 120 000 грн. строком користування до 3 жовтня 2008 року зі сплатою відсотків у розмірі 24% річних. З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_4 6 жовтня 2006 року укладено договір застави автомобіля. Зазначив, що банк свої зобов'язання виконав та здійснив всі необхідні перерахування, проте ОСОБА_5 належним чином їх не виконує, у зв'язку з чим просили суд в рахунок погашення заборгованості за вищезазначеним договором в розмірі 190 758,77 грн. звернути стягнення на автомобіль марки Skoda Oktavia Elegance 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_4
29 лютого 2012 року ОСОБА_4 подав до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ «Банк»Демарк» про визнання припиненим договору застави, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що з моменту укладення договору застави жодних повідомлень в тому числі письмових документів стосовно виконання/ невиконання кредитного договору позичальником він не отримував, в тому числі і після 3 жовтня 2008 року, коли строк виконання договору настав. Крім того, зазначив, що відповідно до договорів про зміни № 1 від 06.10.2006 року, № 1/1 від 27.04.2007 року та № 2 від 05.05.2008 року банк та ФОП ОСОБА_5 збільшили розмір кредитної лінії з 60000,00 грн. до 180000,00 грн., змінили строки повернення кредиту та відсотки, при цьому не повідомивши його про вказані зміни, а тому відповідно до ст. 559 ЦК України, договір поруки є припиненим. Просив суд визнати договір застави автомобіля від 6 жовтня 2006 року, укладений між ПАТ «Банк «Демарк» та ОСОБА_4 припиненим.
Як вбачається з матеріалів справи, 6 жовтня 2006 року між ПАТ «Банк «Демарк» та ФОП ОСОБА_5 укладено договір № 181-051, відповідно до умов якого останній відкрито кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 60 000 грн. строком користування до 3 жовтня 2008 року зі сплатою відсотків за користування кредитом 22% річних.
Відповідно до договору від 6 жовтня 2006 року про внесення змін № 1 до кредитного договору № 181-051, внесено зміни згідно з якими ФОП ОСОБА_5 збільшено максимальний ліміт заборгованості до 120 000 грн. та змінено строк користуванні кредитом до 6 квітня 2007 року, з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 60 000 грн. до 3 жовтня 2008 року.
Відповідно до договору від 27 квітня 2007 року про зміни № 1/1 до кредитного договору, п.п. 3.1, 3.4.1. викладено у наступній редакції: відповідно до положень та умов цього договору банк відкриває позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 120 000 грн. строком по 3 жовтня 2008 року позичальник зобов'язаний погасити кредит у строк до 3 жовтня 2008 року шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в п. 3.8 кредитного договору, строки вказані цим договором є обов'язковими для позичальника.
Згідно договору від 5 травня 2008 року про внесення змін до кредитного договору внесено зміни, а саме збільшено розмір процентної ставки до 24%.
З метою забезпечення виконання зобов'язання 6 жовтня 2006 року між ВАТ «Банк «Демарк» правонаступником якого є ПАТ «Банк «Демарк» та ОСОБА_4 укладено договір застави автомобіля, відповідно до умов якого останній передав банку в заставу автомобіль «Skoda Octavia», 2002 року випуску, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу.
З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ФОП ОСОБА_5 за кредитним договором станом на 18 листопада 2011 року становить 151 929,26 грн.
Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 29 вересня 2009 року у справі за позовом ВАТ «Банк «Демарк» до ФОП ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з останньої 162814,14 грн. заборгованості.
За положенням ст. 256 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції вважав його обґрунтованим.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до статті 546 ЦК України, застава та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.
За ст.. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно зі ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.. 593 ЦК України, договір майнової поруки припиняється в разі 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Однак, підстави, на які посилається ОСОБА_4 (неповідомлення його стосовно виконання/ невиконання кредитного договору позичальником, збільшення розміру кредитної лінії з 60000,00 грн. до 180000,00 грн., зміни строків повернення кредиту та відсотків, без його згоди), не є правовими підставами визнання договору застави припиненим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем за первісним позовом пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду з позовом до ОСОБА_4, оскільки, за статтею 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконане.
Як вбачається з матеріалів справи та договору застави, право звернення позивача на предмет застави виник з 3 жовтня 2008 року, проте позовну заяву до суду позивач подав 21 листопада 2011 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що строк позовної давності перервався у зв'язку з постановленням рішення Господарського суду м. Києва від 29 вересня 2009 року у справі за позовом ВАТ «Банк «Демарк» до ФОП ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з останньої 162814,14 грн. заборгованості, оскільки даним судовим рішенням перервано строк позовної давності щодо кредитного договору від 6 жовтня 2006 року, укладеному між ВАТ «Банк «Демарк» та ФОП ОСОБА_5
Проте, з будь-якими вимогами до ОСОБА_4 як майнового поручителя в межах трирічного строку позовної давності ВАТ «Банк «Демарк» не звертався.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» про визнання договору застави припиненим відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді