Рішення № 3441255, справа № 40/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.04.09 р. Справа № 40/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Комунального підприємства „Веста” м. Світлодарськ

до відповідача Виконком Світлодарської міської ради м. Світлодарськ

про стягнення 23 687 грн. 08 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Філоненко О.В. – економіст, Кабацький Г.М. - директор

від відповідача: Ковальов І.О. – міський голова

Суть спору:

Комунальне підприємство „Веста” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до Виконком Світлодарської міської ради про стягнення неодержаних доходів в розмірі 23 687 грн. 08 коп. від оренди комунального майна.

Відповідач позовні вимоги визнав, але у добровільному порядку здійснити перерахуванням суми неодержаних доходів не має можливості, а тому клопоче перед судом про надання йому розстрочки виконання рішення строком на один рік.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, суд встановив:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власником підприємства позивача є - територіальна громада м. Світлодарська, а засновником – Світлодарська міська рада в особі міського голови.

Світллодарською міською радою – власником комунального майна були укладені договори оренди зі суб’єктами господарювання, об’єктами яких є комунальне нерухоме майно. Розмір орендної плати визначений Виконавчим комітетом на підставі рішення Світлодарської міської ради від 06.02.06р. за №4/50-2, яке було у подальшому скасоване згідно рішення міської ради від 29.03.07р. за №5/16-6.

На час використання оренди комунального майна територіальної громади сторонами було дотримано вимоги пункту 17 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженою Постановою Кабінету міністрів України від 04.10.95р., зі урахуванням змін та доповнень, (далі – Методика)

Так, за оренду нерухомого майна державних підприємств, організацій орендна плата сплямується: 70 відсотків до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно. А за окремо індивідуально –визначене майно ( окрім нерухомого) – 100 % підприємству комунальної власності.

Відсотки від орендної плати згідно вимог Методики на адресу позивача перераховані не були. Загальна сума отриманих відповідачем доходів за період з 01.02.06р. по 30.11.07р. дорівнює 37 144 грн. 91 коп. Таким чином, підприємство позивача не одержало доходів ( відсотків) у розмірі 23 687 грн. 08 коп.

Відповідно до акту ревізії Контрольно-ревізійним відділом в м. Єнакієве від 21.12.07р. за № 130-17/16 було перевірено фінансово-господарську діяльність комунального підприємства „ Веста” за період з 01.01.05р. по 30.11.07р. В ході перевірки установлено, що всупереч вимогам пункту 17 Методики та пункту 5 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку: 15 „Дохід”, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 29.11.99р. за №290, комунальне підприємство” Веста” не відобразило у бухгалтерському обліку та не отримало від Світлодарської міської ради (Орендодавця) встановлені відсотки від розміру орендної плати за користування нежитловими приміщеннями, та окремо визначеного майна без оформлення договірний відносин. А тому не отримало за період з 01.02.06р. по 30.11.07р. дохід в розмірі 23 687 грн. 08 коп.

З урахуванням вказаних обставин, позивач намагається стягнути з відповідача суму неодержаних доходів в розмірі 23 687 грн. 08 коп.

Судом надана належна правова оцінка правовідносинам сторін, і суд дійшов висновку, що доводи позивача є хибними за наступним:

При вирішенні питання щодо неодержаного прибутку (доходу) слід мати на увазі таке. Як у промислових підприємств, так і у торговельних, постачальницько-збутових, збутових підприємств (організацій) є умовно-постійні та умовно-змінні витрати. Наслідками невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, наприклад, неповерненням продукції, є, зокрема, зменшення обсягу виробництва чи реалізації продукції (робіт, послуг), внаслідок чого кредитор не одержав прибуток (доход) і, крім того, у нього збільшуються умовно-постійні витрати в собівартості його продукції, а у торговельних підприємствах зростають фактичні витрати обігу. Такі умовно-постійні витрати не підлягають виключенню з суми стягуваних господарським судом збитків.

Законодавець зазначає, що ст. 623 ЦК України як загальна норма та статті 224, 225 ГК України як норми спеціальні, передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

Частина 1 статті 225 ГК України наближає категорію упущеної вигоди до досить визначеного в законодавстві поняття прибутку. Упущена вигода (в ч.1 ст. 225 ГК України використовується термін „втрачена вигода”, що є за змістом тотожнім поняттю упущеної вимоги) розглядається тут як „неодержаний прибуток , на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною”. Це відповідаю розумному поняттю неодержаних доходів (упущена вигода), як воно склалося в судовій практиці, та виражено в Тимчасовій методиці визначення розміру шкоди(збитків), завданої порушенням господарських договорів.

На час стягнення збитків, на позивача покладається обов’язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

Ш по-перше, факт заподіяння йому збитків;

Ш по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов’язань;

Ш по-третє, причинно-наслідковий зв’язок між невиконанням зобов’язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

· А) вид (склад) збитків;

· Б) наслідки порушення договірних зобов’язань.

До складу виду збитків відноситься неодержаний дохід, до якого відносяться усі прибутки у результаті зменшення обсягу виробництва або реалізації продукції тощо, і які були б одержані, якби зобов’язання було б виконано контрагентом.

Такі збитки складають, зокрема, неодержаний постачальником прибуток (дохід), який він одержав би в результаті виконання зобов'язання. При вирішенні таких спорів слід мати на увазі, що постачальник повинен подати докази вживання ним заходів до зменшення збитків. Крім того, позивач у кожному конкретному випадку повинен подати відповідний обґрунтований розрахунок заподіяних йому збитків.

Чинне законодавство не містить та не встановлює розрахункового порядку визначення розміру збитків, заподіяних порушеннями господарських договорів, так як не відноситься до підстав цивільно-правової відповідальності. Доцільно дотримуватися того, що неодержаний прибуток при зменшенні обсягу чи виробництва реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між ціною і повною плановою собівартістю одиниці продукції (робіт, послуг), помножена на кількість не зробленої чи не реалізованої з вини контрагента продукції (робіт, послуг). Кількість не зробленої з вини контрагента продукції (робіт, послуг) розраховується в залежності від конкретної ситуації, зокрема, шляхом:

§ а) розподілу обсягу недопоставленої (неналежної чи якості некомплектної) продукції на норму її витрати на один виріб (роботу, послугу), якщо мала місце недопоставка (постачання продукції неналежної чи якості некомплектної);

§ б) множення часової (денної) продуктивності цеху, що простояв, (ділянки, агрегату, верстата) на тривалість простою в годинах (днях), якщо мав місце простій.

Відносно збільшення суми умовно-постійних витрат у зв'язку зі зменшенням обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) визначається як добуток розміру цих витрат у повній плановій собівартості одиниці виробу (роботи, послуги) на кількість не зроблених з вини контрагента виробів (робіт, послуг).

Віднесення тих чи інших витрат до умовно-постійних, а також визначення суми умовно-постійних витрат у собівартості одиниці продукції здійснюються відповідно до діючого в галузі положеннями по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг). Поняття доходів (доходу) слід розуміти як валовий доход, тобто виторг від реалізації та інші доходи та як валовий доход за відрахуванням матеріальних затрат як прибуток.

Поняття доходів (доходу) слід розуміти як валовий доход, тобто виторг від реалізації та інші доходи та як валовий доход за відрахуванням матеріальних затрат як прибуток.

Згідно з ч.1 статті 623 ЦК України покладає на боржника, який порушив зобов’язання, обов’язок відшкодувати збитки, що стали наслідком зазначеного порушення. Отже, це правило передбачає стягнення з боржника всіх збитків. Разом з тим, законодавець не позбавлений права визначати саме поняття збитків більш широко чи вузько.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитки слід поділити на дві частини:

1) реальні збитки

2) упущена вигода ( неодержані доходи).

Вихідним при визначенні неодержаного доходу юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності є поняття доходів. Вони визначаються як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які приводять до збільшення власного капіталу, крім збільшення капіталу за рахунок внесків власників (п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати” Таке визначення доходів цілком придатне на першому етапі для обчислення неодержаного доходу як складової частини збитків.

При визначенні величини неодержаних доходів, що підлягають стягненню з боржника, який порушив зобов’язання , з неодержаного кредитором валового доходу (виручки від реалізації чи іншої операції) належить відняти всі витрати, що реально не зробив кредитор, але які він зробив би з метою одержання того доходу, який реально не був одержаний з вини боржника.

При визначенні величини неодержаних доходів валові доходи (виторг) слід зменшити на суму витрат, які кредитор не поніс з метою одержання доходів. Для цього використовується перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), що встановлюється підприємством (п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”).

Згідно пункту 5 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку: 15 „Дохід” встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Втім, згідно пункту 3 цього Положення (стандарт) не поширюється на доходи, пов'язані з договорами оренди. На час винесення рішення суду договори оренди нерухомого майна, яке належить до комунальної власності позивач суду не надав.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні докази.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань, не надано обґрунтованого розрахунку неодержаних доходів, відсутня складова збитків та причинно-наслідковий зв’язок між невиконанням відповідачем зобов’язань за договорами оренди та утворенням збитків, вид та наслідки збитків для його підприємства.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства” Веста” про стягнення з Виконкому Світлодарської міської ради неодержаних доходів в сумі 23 687 грн. 08 коп. від оренди комунального майна слід відмовити. У даному випадку потрібно шукати інший спосіб захисту порушеного права.

Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу відносяться на позивача згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У зв’язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 22, 614, 623 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України 2003р., ст.ст. 4-2, 4-3, 4-4, 22, 33, 43, 44, 49, ч. 4 ст. 77, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства” Веста” про стягнення з Виконкому Світлодарської міської ради неодержаних доходів в сумі 23 687 грн. 08 коп. від оренди комунального майна відмовити.

2. Витрати по держмиту та по судовому процесу відносяться на позивача.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Підченко Ю.О.