ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16.04.09 р. Справа № 34/26
Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.
при секретарі судового засідання Котельніковій Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом – Відкритого акціонерного товариства „АрселорМіттал Кривий Ріг”, м. Кривий Ріг
до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Вугілля-Сервіс”, м.Донецьк
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю „Уністройпром”, м. Донецьк
про стягнення 3378,96грн.
за участю представників сторін:
від позивача –Вдовенко М.В. (за довіреністю)
від відповідача – Сьомка Р.О. (за довіреністю)
від третьої особи – не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов Відкритим акціонерним товариством „АрселорМіттал Кривий Ріг”, м. Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вугілля-Сервіс”, м. Донецьк про стягнення з відповідача суми вартості вагової недостачі продукції у розмірі 3378,96грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №3979 від 31.07.2007року, залізничну накладну №49493656, акт про приймання продукції за кількістю №141/1 від 07.08.2007року, платіжне доручення №01/17236 від 20.08.2007року, претензію про відшкодування вартості вагової недостачі продукції №851-4/2-4кс.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 26 березня 2009року (вхід. 02-41/13129) проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що позивачем та залізницею не складено комерційного акту по факту недовантаження, акт приймання продукції за кількістю складений без дотримання вимог Інструкції П-6, а саме у неналежному складі комісії, також відповідач у відзиві зазначає, що позивач використав для визначення сухої маси партії коксу масову долю загальної вологості, визначену в документі про якість, наданий не постачальником (відповідачем), а вантажовідправником, що є порушенням умов договору.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 31 березня 2009року залучено до справи у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Уністройпром”.
Третя особа у судове засідання не з’явилася, ухвала господарського суду направлена за її адресою була повернута поштовим відділенням у зв’язку із вибуттям організації зі вказаної адреси. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру №285849 товариство знаходиться у стадії припинення підприємницької діяльності.
За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :
Між Відкритим акціонерним товариством „АрселорМіттал Кривий Ріг” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вугілля-сервіс” (продавець) 31 липня 2007року укладено договір №3979, за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупця кокс доменний іменований надалі товар, в обсязі і за цінами, зазначеними у договорі чи в додатках до нього, а покупець прийняти товар і здійснити оплату продавцю в порядку, передбаченому даним договором .
Відповідно до п.3.1. ч.3 Договору продавець поставляє товар на адресу покупця на умовах : СРТ – ст. Кривий Ріг – Головний. Покупець відшкодовує продавцю вартість залізничного тарифу на підставі наданих рахунків.
За умовами п.3.5 ч.3 укладеного Договору сторони дають згоду на здійснення приймання за якістю і кількістю відповідно до інструкції П-6, П-7. Товар, що поставляється, буде підлягати 100% вхідному контролю з боку покупця. Відповідальна недостача товару визначається з урахуванням норми недостачі в розмірі 1% і норми надлишків у розмірі 0,2% від ваги нетто у вагоні.
Договір підписаний обома сторонами та скраплений печатками підприємств.
Додатковою угодою №1 від 17 серпня 2007року до договору №3979 від 31.07.2007року сторони внесли зміни до п.3.4, п.3.7. Договору №3979.
Згідно залізничної накладної №49493656 на адресу позивачу від відправника – ТОВ „Унистройпром” надійшло 81600кг коксу доменного.
Товар на станцію надійшов без ознак втрати та псування, тому на підставі ст. 52 Статуту залізниць України вантаж залізницею виданий позивачу без перевірки ваги, за даними, що вказані у залізничних накладних про що мається відповідна відмітка залізниці на накладній (а.с.9, зворотна сторона).
При прийманні продукції 07 серпня 2007року позивачем за участю представника громадськості був складений акт №141/1 про приймання продукції за якістю яким виявлена вагова недостача у кількості 3,95тон, яка утворилася на місці завантаження у результаті недовантажу постачальником. Акт підписаний Михайленко Є.А., Трегуб Н.В., та Коркоц Ю.А. на підставі посвідчення №28 від 06 серпня 2007року (а.с.11).
Згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №УС-060802 від 06 серпня 2007року позивачем платіжним дорученням №1/17236 від 20 серпня 2007року сплачено на користь відповідача 1455583,56грн. за кокс доменний згідно договору №3979 від 31 липня 2007року.
Позивач зазначає, що ним на адресу відповідача була направлена претензія про відшкодування вартості вагової недостачі продукції на суму 3378,96грн., однак доказів направлення такої претензії позивачем до матеріалів справи не надано.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу;
Згідно до п.3.5 ч.3 договору №3979 від 31.07.2007р., укладеному між сторонами, сторони дають згоду на здійснення приймання за якістю та кількістю відповідно до інструкції П-6, П -7.
Відповідно до п.3 Інструкції П-6, підприємство-одержувач зобов’язано забезпечити приймання продукції за кількістю у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основним і Особливим умовам поставки, цієї Інструкції, іншим обов’язковим правилам і договору.
Якщо при прийманні продукції буде виявлена недостача, то отримувач зобов’язаний зупинити подальше приймання, забезпечити схоронність продукції, а також застосувати заходи щодо попередження її змішування з іншою однорідною продукцією (п.16 Інструкції П-6).
Відповідно до п.17 Інструкції П-6, одночасно з зупиненням приймання, отримувач зобов’язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту одноміського представника. Представник відправника з іншого міста викликається у випадках передбачених в Основних правилах і Особливих умовах поставки, інших обов’язкових правил або в договорі. В цих випадках відправник зобов’язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлено представника для участі у перевірці кількості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право одержувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого строку явки представника відправника.
Тобто, узгодивши в договорі певний порядок приймання сторони повинні його дотримуватися. У п. 3.5. договору не обумовлене право позивача у односторонньому порядку приймати продукцію по кількості та додатково розписаний порядок приймання по якості.
Відповідно до акту приймання продукції за кількістю № 141/1 від 07 серпня 2007року, приймання продукції для виклику вантажовідправника не зупинялося. Суд в ухвалі від 09 квітня 2009року зобов’язував позивача надати докази виклику представника відповідача або вантажовідправника для приймання продукції по кількості. Позивачем не надано до матеріалів справи доказів виклику представника відправника або відповідача, що є порушенням Інструкції П-6. Тобто, позивач здійснив приймання продукції у односторонньому порядку.
За наявності даних обставин, слід зазначити, що наданий у підтвердження вартості недостачі акт складений з порушенням вимог Інструкції П-6, щодо застосування якої зазначено у договорі? не має доказову силу при засвідчені кількості продукції, якої не вистачає при відвантаженні.
Однак, судом не приймається до уваги посилання відповідача у відзиві на абз.2 п.21 Інструкції П-6 згідно якої в посвідчені на право участі в прийманні продукції за кількістю повинно бути зазначено: на участь в прийманні якої саме продукції уповноважено представника за тих підстав, що оскільки у відповідності до п.21 Інструкції П-6, при видачі посвідчення на право участі прийманні продукції по кількості у вихідні та святкові дні, нічні та вечерні години допускається видача посвідчень без вказівки конкретної партії продукції, але з обов’язковою вказівкою періоду часу. Згідно наявного у матеріалах справи посвідчення від 06 серпня 2007року №28 Коркоц Ю.В. уповноважена як представник громадськості на право участі в прийманні всіх вантажів в тому числі переваженні порожніх вагонів по кількості, які надійшли на підприємство 06 серпня 2007 року з 19.00год. до 7.00год. 07 серпня 2007року. Таким чином посвідчення від 06 серпня 2007року №28 за своїм змістом відповідає вимогам Інструкції П-6.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Позивачем не надано будь-яких доказів, що спірна продукція була отримана саме від відповідача. Згідно оригіналу накладної №49493656 (а.с.8) відправником вантажу є ТОВ „Уністройпром”.
Суд ухвалою від 09.04.2009року просив позивача підтвердити факт отримання продукції (акт приймання-передачі, тощо). Позивачем жодного документу суду не надано.
У пункті 3.7 Договору №3979 від 31.07.2007року (у редакції яка діяла на момент складення акту) та у редакції додаткової угоди №1 від 17.08.2007року (на момент оплати) перелічені обов’язкові документи, які продавець повинен передати покупцю (позивачу по справі). Пункт 5.5. зазначеного договору передбачає, що оплата за поставлений товар здійснюється тільки після надання повного пакету документів обумовлених у п.3.7. договору.
Позивачем суду не надано жодного доказу за яким суд міг би встановити факт постачання вугільної продукції саме відповідачем, на виконання укладеного між сторонами договору, що саме за накладною №49493656 була здійснена між сторонами господарська операція на виконання договору та що поставлена продукція за спірною накладною була фактично оплачена позивачем.
Наданий до матеріалів справи (а.с.14) рахунок-фактура №УС-060802 від 06.08.2007року на суму 771565,20грн. та платіжне доручення №1/17236 від 20.08.2007року на суму 1455583,56грн. не містить інформації, що до них увійшла вартість продукції за спірною поставкою.
При цьому позивач як підстави позиву зазначає норми ст.526 та ч.1 ст.623ЦК України та просить стягнути суму нестачі як збитки.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частині 1 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Однак, п.2 цієї статті покладає обов’язок доказування розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, на кредитора.
Позивач належними та допустимими доказами не довів розмір заявлених до стягнення збитків та те, що ці збитки завдані порушенням зобов'язання саме відповідачем.
Крім того, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України ).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зобов'язаним передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України є продавець.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець згідно ч.1 ст.670 ЦК України має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Як вбачається із документів наданих позивачем в обґрунтування своїх вимог акт про недостачу продукції складений 07.08.2007року, рахунок-фактура №УС-060802 від 06.08.2007року був отриманий позивачем 16.08.2007року №5635 (а.с.14), оплата здійснена платіжним дорученням №1/17236 від 20.08.2007року на загальну суму 1455583,56грн. (а.с.15). Позивачем при встановленні факту недостачі згідно акту від 07.08.2007року здійснено повну оплату по виставленому рахунку-фактурі. Тобто, встановивши факт нестачі, позивач сприяв виникненню збитків шляхом оплати недопоставленої продукції.
Враховуючи, що акт приймання продукції по кількості складений без доказів виклику представника відповідача та у одноособовому порядку позивачем, відсутність документальних доказів постачання продукції саме відповідачем та того, що ці збитки завдані відповідачем, не доведеність позивачем протиправної поведінки відповідача та шкідливого результату такої поведінки (збитків); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вини відповідача, а також сприяння позивачем виникненню збитків шляхом оплати недопоставленої продукції, суд дійшов висновку що вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Крім того згідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом при винесенні рішення враховано, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення або невизнання відповідачем його права.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів пов’язується як процесуальним, так і матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав.
Суд ухвалою від 05 березня 2009року (а.с.39) зобов’язував позивача надати докази направлення претензії відповідачу. Позивач на виконання ухвали суду не надав доказів направлення претензії відповідачу та не надав жодних доказів того що відповідач оспорює його права. Позивачем не надано доказів того, що його права порушенні або оспорюються відповідачем. Відтак позов заявлений передчасно за відсутністю доказів направлення претензії та відмови відповідача у задоволенні вимог позивача.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні 16 квітня 2009року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі Цивільного кодексу України, Господарського Кодексу України та керуючись ст.ст. 1,33,36, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення складений та підписаний 21.04.2009року.
Суддя Кододова О.В.