Рішення № 3441293, справа № 34/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.04.09 р. Справа № 34/25

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Котельніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом – Відкритого акціонерного товариства „АрселорМіттал Кривий Ріг”, м. Кривий Ріг

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Паливно-Енергетична Компанія „Газ-Енерго”, м. Донецьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю „Уністройпром”, м. Донецьк

про стягнення 6555,66грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Вдовенко М.В. (за довіреністю)

від відповідача – не з’явився

від третьої особи - не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Відкритим акціонерним товариством „АрселорМіттал Кривий Ріг”, м. Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю „Паливно-Енергетична Компанія „Газ-Енерго”, м. Донецьк про стягнення з відповідача суми вартості вагової недостачі продукції у розмірі 6555,66грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №2507 від 08.05.2008року, залізничну накладну №50452348, акт про приймання продукції за кількістю №541 від 30.05.2008року, платіжне доручення №1/10611 від 05.06.2008року, претензію про відшкодування вартості вагової недостачі продукції №851-4/2-6кс/п від 05.09.2008року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 31 березня 2009року (вхід. 02-41/13914) проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що посвідчення видане представнику громадськості оформлене з порушенням п.21 Інструкції П-6, вантаж було видано залізницею пізніше, ніж здійснювалось приймання комісією, та відповідачем при здійсненні приймання продукції за кількістю не здійснено огляд завантажених вагонів на предмет розкрадання продукції та можливого пошкодження вагонів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31 березня 2009року залучено до справи у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Уністройпром”.

Третя особа у судове засідання не з’явилася, ухвала господарського суду направлена за її адресою була повернута поштовим відділенням у зв’язку із вибуттям організації із зазначеної адреси. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру №285852 товариство знаходиться у стадії припинення підприємницької діяльності.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :

Між Відкритим акціонерним товариством „АрселорМіттал Кривий Ріг” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Паливно-Енергетична Компанія „Газ-Енерго” (продавець) 08 травня 2008року укладено договір №2507, за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупця кокс доменний іменований надалі товар, в обсязі і за цінами, зазначеними у договорі чи в додатках до нього, а покупець прийняти товар і здійснити оплату продавцю в порядку, передбаченому даним договором .

Відповідно до п.3.1. ч.3 Договору продавець поставляє товар на адресу покупця на умовах : СРТ – ст. Кривий Ріг – Головний. Покупець відшкодовує продавцю вартість залізничного тарифу на підставі наданих рахунків.

За умовами п.3.5 ч.3 укладеного Договору сторони дають згоду на здійснення приймання за якістю і кількістю відповідно до інструкції П-6, П-7. Товар, що поставляється, буде підлягати 100% вхідному контролю з боку покупця. Відповідальна недостача товару визначається з урахуванням норми недостачі в розмірі 1% і норми надлишків у розмірі 0,2% від ваги нетто у вагоні.

Договір підписаний обома сторонами та скраплений печатками підприємств.

Згідно залізничної накладної №50452348 на адресу позивачу від відправника – ТОВ „Унистройпром” надійшло 204700кг коксу доменного.

Товар на станцію надійшов без ознак втрати та псування, тому на підставі ст. 52 Статуту залізниць України вантаж залізницею виданий позивачу без перевірки ваги, за даними, що вказані у залізничних накладних про що мається відповідна відмітка залізниці на накладній (а.с.10, зворотна сторона).

При прийманні продукції 30 травня 2008року позивачем за участю представника громадськості був складений акт №541 про приймання продукції за якістю, зазначеним актом виявлена вагова недостача у кількості 5,0тон, яка утворилася на місці завантаження у результаті недовантажу постачальником. Акт підписаний Перепелицею Л.Н., Варламовою Н.П. та Мазорук В.А. на підставі посвідчення №31 від 29 травня 2008року (а.с.12).

Згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №ГЭ-05261 від 26 травня 2008року позивачем платіжним дорученням №1/10611 від 05 червня 2008року сплачено на користь відповідача 1345806,00грн. за кокс доменний згідно договору №2507 від 08 травня 2008року.

Позивач на адресу відповідача була направлена претензія про відшкодування вартості вагової недостачі продукції на суму 6555,66грн.

Відповідач у листі №16-137/08 від 10 жовтня 2008року (а.с.15) відмовив позивачу у задоволенні вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу;

За вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до п.3.5 ч.3 договору №2507 від 08.05.2008р., укладеному між сторонами, сторони дають згоду на здійснення приймання за якістю та кількістю відповідно до інструкції П-6, П -7.

Відповідно до п.3 Інструкції П-6, підприємство-одержувач зобов’язано забезпечити приймання продукції за кількістю у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основним і Особливим умовам поставки, цієї Інструкції, іншим обов’язковим правилам і договору.

Якщо при прийманні продукції буде виявлена недостача, то отримувач зобов’язаний зупинити подальше приймання, забезпечити схоронність продукції, а також застосувати заходи щодо попередження її змішування з іншою однорідною продукцією (п.16 Інструкції П-6).

Відповідно до п.17 Інструкції П-6, одночасно з зупиненням приймання, отримувач зобов’язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту одноміського представника. Представник відправника з іншого міста викликається у випадках передбачених в Основних правилах і Особливих умовах поставки, інших обов’язкових правил або в договорі. В цих випадках відправник зобов’язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлено представника для участі у перевірці кількості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право одержувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого строку явки представника відправника.

Відповідно до акту приймання продукції за кількістю № 541 від 30 травня 2008року, приймання продукції для виклику вантажовідправника не зупинялося. Суд в ухвалі від 09 квітня 2009року зобов’язував позивача надати докази виклику представника відповідача або вантажовідправника для приймання продукції по кількості. Позивачем не надано до матеріалів справи доказів виклику представника відправника або відповідача, що є порушенням Інструкції П-6.

За наявності даних обставин, слід зазначити, що наданий у підтвердження вартості недостачі акт складений з порушенням вимог Інструкції П-6, щодо застосування якої зазначено у договорі, не має доказову силу при засвідчені кількості продукції, якої не вистачає при відвантаженні.

Однак, судом не приймається до уваги посилання відповідача у відзиві п.21 Інструкції П-6 згідно якої в посвідчені на право участі в прийманні продукції за кількістю повинно бути зазначено: на участь в прийманні якої саме продукції уповноважено представника за тих підстав, що оскільки у відповідності до п.21 Інструкції П-6, при видачі посвідчення на право участі прийманні продукції по кількості у вихідні та святкові дні, нічні та вечерні години допускається видача посвідчень без вказівки конкретної партії продукції, але з обов’язковою вказівкою періоду часу. Згідно наявного у матеріалах справи посвідчення від 29 травня 2008року №31 Мазорук В.А. уповноважена як представник громадськості на право участі в прийманні всіх вантажів в тому числі переваженні порожніх вагонів по кількості, які надійшли на підприємство 29 травня 2008 року зміна з 22.00год до 7.00год. Таким чином посвідчення від 29 травня 2008року №31 за своїм змістом відповідає вимогам Інструкції П-6.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Позивачем не надано будь-яких доказів, що спірна продукція була отримана саме від відповідача.

Згідно оригіналу накладної №58452348 (а.с.9) відправником вантажу є ТОВ „Уністройпром”.

Позивачем не підтверджено факту отримання продукції, доказів цього у матеріалах справи відсутні.

У пункті 3.7 Договору №2507 від 08.05.2008року (у редакції яка діяла на момент складення акту) перелічені обов’язкові документи, які продавець повинен передати покупцю (позивачу по справі).

Пункт 5.5. зазначеного договору передбачає, що оплата за поставлений товар здійснюється тільки після надання повного пакету документів обумовлених у п.3.7. договору.

Позивачем суду не надано жодного доказу за яким суд міг би встановити факт постачання вугільної продукції саме відповідачем, на виконання укладеного між сторонами договору, що саме за накладною №50452348 була здійснена між сторонами господарська операція на виконання договору, що поставлена продукція була фактично оплачена позивачем.

Наданий до матеріалів справи (а.с.16) рахунок-фактура №ГЭ-05261 від 26.05.2008року на суму 456638,40грн. не містить інформації, що до нього увійшла вартість продукції за спірною поставкою. У платіжному дорученні №1/10611 від 05.06.2008року на суму 1345806,00грн. (а.с.15) також.

Позивачем через канцелярію суду 16 квітня 2009року надано реєстр відвантажених вагонів по рахунку №ГЭ-05261 від 26.05.2008року та інформацію по номеру платіжного доручення №1/10611, однак надані документи не можуть вважатися належними доказами, оскільки не засвідчені належним чином.

При цьому позивач як підстави позиву зазначає норми ст.526 та ч.1 ст.623ЦК України та просить стягнути суму нестачі як збитки.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частині 1 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Однак, п.2 цієї статті покладає обов’язок доказування розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, на кредитора.

Позивач належними та допустимими доказами не довів розмір заявлених до стягнення збитків та те, що ці збитки завдані порушенням зобов'язання саме відповідачем.

Крім того, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України ).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язаним передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України є продавець.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець згідно ч.1 ст.670 ЦК України має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як вбачається із документів наданих позивачем в обґрунтування своїх вимог акт про недостачу продукції складений 30.05.2008року, рахунок-фактура №ГЭ-05261 від 26.05.2008року, оплата здійснена платіжним дорученням №1/10611 на загальну суму 1345806,00грн 05 червня 2008року. Позивачем при встановленні факту недостачі згідно акту від 30.05.2008року здійснено повну оплату по виставленому рахунку-фактурі. Тобто, встановивши факт нестачі, позивач сприяв виникненню збитків шляхом оплати недопоставленої продукції.

Враховуючи, що акт приймання продукції по кількості складений без доказів виклику представника відповідача та у одноособовому порядку позивачем, відсутність документальних доказів постачання продукції саме відповідачем та того, що ці збитки завдані відповідачем, не доведеність позивачем протиправної поведінки відповідача та шкідливого результату такої поведінки (збитків); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вини відповідача, а також сприяння позивачем виникненню збитків шляхом оплати недопоставленої продукції, суд дійшов висновку що вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Господарський суд вважає, що приймання продукції за спірними відправками позивачем здійснене з порушенням вимог “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за кількістю” №П-6, позов належним чином не підтверджений, а вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Заслуговує на увагу посилання відповідача у відзиві на те, що вантаж було видано залізницею пізніше, ніж здійснювалось приймання вантажу комісією. Відповідно до акту №541 від 30 травня 2008року датою та часом видачі вантажу органом транспорту значиться 30 травня 2008року 04год.35хвил. у той час початком приймання вантажу позивачем значиться 30 травня 2008року 02год.37хвил. та закінченням приймання 04год.35хвил. 30 травня 2008року. Тобто вантаж був прийнятий та позивачем складено акт №541 до видачі вантажу органом транспорту.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

За згодою позивача у судовому засіданні 16 квітня 2009року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського Кодексу України та керуючись ст.ст. 1,33,36, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений та підписаний 21.04.2009року.

Суддя Кододова О.В.