Постанова № 4331663, справа № 8/481/08

ПостановаГосподарське

Відомості з реєстру

Факт
Справа
8/481/08
Суддя
Уліцький А.М.
Дата ухвалення
5 серпня 2009 р.
Форма судочинства
Господарське
Інстанція
Касаційна
Регіон
м. Київ
Надійшло до реєстру
14 серпня 2009 р.
Оприлюднено
15 серпня 2009 р.

Текст

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2009 р.

№ 8/481/08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Кривди Д.С.,

суддів:

Уліцького А.М.,

Цвігун В.Л.

розглянувши касаційну скаргу

Приватного підприємства "Інвестстрой Плюс"

на постанову

від 31.03.09 Одеського апеляційного господарського суду

у справі

№8/481/08

господарського суду

Миколаївської області

за позовом

Приватного підприємства "Інвестстрой Плюс"

до

Миколаївської міської ради

за участю

Першого заступника прокурора Миколаївської області

про

зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки

за участю представників сторін

від позивача:

у засідання не прибули

від відповідача:

Горобченко О.В., дов.

від ГПУ:

Руснак Ю.І., посв.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Інвестстрой Плюс" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки площею 3000 м2 за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, для будівництва житлового багатоповерхового будинку по вул. Червоних Майовщиків, ріг вул. Лузурної в мікрорайоні "Намив ІІ".

Позов мотивовано посиланням на обставини безпідставного залишення відповідачем без розгляду в установлений законом строк клопотання позивача щодо надання в оренду спірної земельної ділянки.

Заявою від 16.12.08 позивач уточнив свої позовні вимоги щодо визнання за ним права на набуття в оренду спірної земельної ділянки шляхом укладання прямого договору оренди з відповідачем в порядку передбаченому ЗК України та Законом України "Про оренду землі" в редакції на момент звернення позивача до відповідача з клопотанням від 30.05.08.

Рішенням від 16.12.08 господарський суд Миколаївської області (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) уточнені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що своєю бездіяльністю та залишенням клопотання без реагування відповідач порушує право позивача, яке підлягає захисту.

Постановою від 31.03.09 Одеський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Мацюри П.Ф. –головуючого, Андрєєвої Е.І., Ліпчанської Н.В.) рішення суду першої інстанції скасував, а в позові відмовив.

Постанова мотивована безпідставністю позовних вимог з огляду на відсутність прийняття радою відповідного рішення.

Ухвалою від 16.07.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції обставин укладення між сторонами у справі договору резервування спірної земельної ділянки, на підставі якого цю ділянку фактично передано в користування позивачеві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору в даній справі є визнання за позивачем права на набуття в оренду земельної ділянки площею 3000 м2 за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, для будівництва житлового багатоповерхового будинку по вул. Червоних Майовщиків, ріг вул. Лузурної в мікрорайоні "Намив ІІ" шляхом укладання прямого договору оренди з відповідачем в порядку передбаченому ЗК України та Законом України "Про оренду землі" в редакції на момент звернення позивача до відповідача з клопотанням від 30.05.08.

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 ЗК України (в редакції на момент вирішення спору) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Стаття 12 ЗК України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

З аналізу вказаних норм, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням №3/12 від 14.07.06 Миколаївська міська рада здійснила попереднє погодження місця розміщення земельної ділянки площею 3000 м2 для розміщення позивачем багатоповерхового будинку, дозволила виконання проектно-вишукувальних робіт та зарезервувала цю ділянку за позивачем на термін проведення таких робіт; але на своє клопотання від 30.05.08 щодо надання в оренду спірної земельної ділянки позивач у встановлений ст. 123 ЗК України строк не отримав.

Тобто визнаючи за позивачем право на набуття в оренду земельної ділянки шляхом укладення договору оренди з відповідачем, суд першої інстанції виходив не з обставин прийняття Миколаївською міською радою на сесії відповідного рішення. Навпаки, судами встановлено обставини неприйняття нею жодного рішення з цього приводу.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що відповідач своєю бездіяльністю та залишенням клопотання без реагування порушує право позивача. Проте такий висновок суду є безпідставним за відсутності встановлення обставин щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача в судовому порядку, оскільки оскарження певних дій або бездіяльності відповідача не визначені предметом спору в даній справі. Предметом даного спору є саме вимога визнати право на набуття в оренду земельної ділянки шляхом укладення договору, підставою для задоволення якої може бути лише встановлення обставин щодо наявності передбачених законом підстав для укладення такого договору.

Відповідно ж до положень земельного законодавства необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а відтак визнання договору оренди укладеним чи визнання права на його укладення за відсутності такого рішення є порушенням виключного передбаченого Конституцією України права цього органу на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

З огляду на таке судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність задоволення позовних вимог у справі за відсутності рішення ради про надання спірної земельної ділянки в оренду позивачеві.

Тобто з викладених вище підстав права позивача, в разі їх порушення у зв'язку з ухиленням ради від розгляду відповідного клопотання або неправомірною відмовою в задоволенні цього клопотання, не можуть бути захищені в спосіб, визначений при зверненні з позовною заявою в даній справі, але позивач не позбавлений права на захист своїх прав передбаченим законом способом шляхом звернення з відповідним позовом.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.09 у справі №8/481/08 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий Д.Кривда

Судді А.Уліцький

В.Цвігун