Рішення № 4717841, справа № 2-308/2009

РішенняЦивільне

Відомості з реєстру

Факт
Справа
2-308/2009
Суддя
Самойлова О.В.
Дата ухвалення
9 лютого 2009 р.
Форма судочинства
Цивільне
Інстанція
Перша
Регіон
Автономна Республіка Крим
Надійшло до реєстру
18 лютого 2009 р.
Оприлюднено
24 вересня 2009 р.

Текст

Справа № 2-308/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2009 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого судді: - Самойлової О.В.

при секретарі: - Алієвої Ю.В.,

за участю позивача: - ОСОБА_1,

представника відповідача: - Любімцевої Ж.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Реаско» про стягнення заборгованості за договорами, третя особа - ТОВ «ДонецькІнаудит» та по зустрічному позову товариства з обмеженою відповідальністю «Реаско» до ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Реаско» про стягнення заборгованості у сумі 30479,89 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі договорів про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 8 від 16.09.2004 року, № 7 від 25.08.2004 року, позивач надав відповідачу у якості тимчасової поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, грошові кошти у сумах відповідно 8500 грн., 2900 грн. шляхом внесення зазначених сум у касу відповідача, згідно указаних договорів, відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути отриману від позивача суму грошей у строк до 30.09.2004 року, але до тепер свої зобов'язання не виконав, відповідно до наданого розрахунку, сума боргу відповідача перед позивачем з урахуванням пені, встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних складає 30479,89 грн., уточнивши свої позовні вимоги, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 67498,77 грн. відповідно до розрахунку від 04.09.2008 року, а саме - під облікову суму 25006,82 грн. з урахуванням індексі інфляції та 3% річних на загальну суму 44054,44 грн., заборгованість за договорами у розмірі 11400,00 грн. з урахуванням пені за час з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року, 3% річних та індексації, всього на суму 23444,33 грн., загальна сума, яку просить стягнути позивач складає 67498,77 грн.

Відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якої просить визнати недійсними договори № 7 від 25.08.2004 року та № 8 від 16.09.2004 року про тимчасову поворотну фінансову допомогу. Зустрічні вимоги мотивовані тим, що при укладанні зазначених договорів ОСОБА_1 вийшов за межі своїх повноважень, які зазначені у статуті, дозвіл на укладення кредитних договорів і взяття на себе інших фінансових зобов'язань відноситься до виключної компетенції загальних зборів засновників товариства, але збори не проводилися, ОСОБА_1 одноособово прийняв рішення про укладення договорів про тимчасову фінансову допомогу, у зв'язку із чим укладені ним договори є недійсними на підставі ст. 215 ЦК України.

Ухвалою суду від 02 квітня 2008 року (а.с. 101) до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено ТОВ «ДонецькІнаудит».

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав з підстав, що зазначені у ньому, зустрічні позовні вимоги не визнав та пояснив, що він, будучи в.о. директора ТОВ «Реаско» з лютого 2004 року по червень 2006 року, оказував фінансову допомогу підприємству за тимчасовими поворотними фінансовими договорами, договір № 7 був укладений 25.08.2004 року на суму 3400 грн., але внесено було 2900 грн., договір № 8 був укладений 16.09.2004 року на суму 8500 грн., зі строком повернення до 30.09.2004 року, але до тепер гроші не повернуті, крім того, під час роботи з квітня по грудень 2004 року він витрачав свої кошти для придбання матеріальних цінностей, оплаті товару, оформлення угод, відряджень, усі чеки та квітки він передавав до ТОВ «ДонецькІнаудит», де складалися відповідні звіти, згідно із висновком аудиторської фірмі заборгованість підприємства за під облікові суми склала 25006,82 грн., з урахуванням індексу інфляції та 3% річних на тепер вона складає 44054,44 грн., він не вимагав повернення зазначеної суми тому, що підприємство зазнавало фінансові труднощі і він не поспішав повернути свої гроші. Стосовно зустрічних вимог позивач пояснив, що при укладенні договорів діяв в інтересах товариства, до нього ніхто з засновників претензій не пред'являв, бухгалтерську документацію товариства вело ТОВ «ДонецькІнаудит», з яким було укладено три договори, директор ТОВ «Реаско» не має право пред'являти до нього будь-які вимоги, тому що не має таких повноважень, вважає усі укладені ним договори правомірними, не вбачає підстав для визнання їх не дійсними, вважає можливим застосувати до вимог позивача позовну давність.

Представник відповідача, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, зустрічні позовні вимоги підтримав з підстав, що зазначені у позові та пояснив, що директором ТОВ «Реаско» при підписанні договорів про фінансову допомогу були перевищені повноваження, так як фінансові питання вирішуються на зборах засновниках, а останні не знали про наявність договорів, тому на підставі ст.ст. 92, 215, 216 ЦК України договори повинні бути визнані не дійсними, просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені і вимог про стягнення під облікової суми 25006,82 грн. з урахуванням пені, індексу інфляції та 3% річних, вважає, що відсутні належним чином оформлені авансові звіти, відсутні акти оприбутковування товару.

Представник третьої особи - ТОВ «ДонецькІнаудит» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, про причини неявки суду не повідомив, його неявка не перешкоджає розгляду справи, позивач та представник відповідача не заперечують проти такого розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача ТОВ «Реаско», вивчивши матеріали справи, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Реаско» від 03 лютого 2004 року (а.с. 87) виконував обов'язки директора ТОВ «Реаско», на підстави його заяви він був звільнений з посади, про що свідчить протокол загальних зборів учасників ТОВ «Реаско» від 22 травня 2005 року (а.с. 88). 25.08.2004 року між засновником ТОВ «Реаско» ОСОБА_1 та ТОВ «Реаско» було укладено договір № 7 про тимчасову поворотною фінансову допомогу, відповідно до якого ОСОБА_1 передає підприємству у якості тимчасової поворотної допомоги 3400 грн. (а.с. 64), передача грошів у сумі 2900 грн. відбулася за прибутковими касовими ордерами від 25.08.2004 року та 27.08.2004 року (а.с. 48, 49). 16.09.2004 року між засновником ТОВ «Реаско» ОСОБА_1 та ТОВ «Реаско» було укладено договір № 8 про тимчасову поворотною фінансову допомогу, відповідно до якого ОСОБА_1 передає підприємству у якості тимчасової поворотної допомоги 8500 грн. (а.с. 65), передача грошів відбулася за прибутковим касовим ордером від 16.09.2004 року (а.с. 50) року. Пункти 2, 3 кожного з договорів передбачають, що підприємство зобов'язується повернути указану суму не пізніше 30 вересня 2004 року, за порушення строків повернення підприємство повинно сплатити ОСОБА_1 пеню із розрахунку 0,05% за кожен день прострочення від розміру не поверненої суми.

За договором про надання послуг по супроводженню бухгалтерського та податкового обліку № 16 від 01.07.2004 року (а.с. 92) між ТОВ «ДонецькІнаудит» (виконувач) та ТОВ «Реаско» (замовник), виконувач приймає на себе зобов'язання проводити роботи (надавати послуги) по супроводженню бухгалтерського та податкового обліку. З расшифровкі строки 610 «Інші поточні зобов'язання» балансу ТОВ «Реаско» станом на 31.12.2004 року (а.с. 120) виходить, що заборгованість по розрахункам із під обліковими особами: ОСОБА_1 складає 25006,82 грн.

В ухвалі Апеляційного суду АР Крим від 29 січня 2009 року (а.с. 68), яка є обов'язковою для суду першої інстанції, зазначено, що характер позову не пов'язаний з корпоративними відношеннями, а стосується прав та обов'язків, що випливають з договору позики.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

В договорах про зворотну фінансову допомогу указано, що відповідач зобов'язаний повернути гроші позивачу до 30.09.2004 року, тобто строк виконання зобов'язання вийшов. Позивач наполягає на стягненні з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, термін прострочення встановлений з 30.09.2004 року по 04 вересня 2008 року і складає 1434 дні, позивач відмовився збільшувати суму на день розгляду справи судом, тому суд, відповідно до ст. 11 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно довідки Відділу статистики м. Феодосії від 03.07.2008 року та наданого розрахунку, сума заборгованості у розмірі 2900 грн. з урахуванням встановлених індексів інфляції по Україні за період 30.09.2004 року по 04.09.2008 року складає 2188,11 грн., сума 3% річних від простроченої суми - 346,55 грн., а всього - 5434,66 грн. Сума заборгованості у розмірі 8500 грн. з урахуванням встановлених індексів інфляції по Україні за період з 30.09.2004 року по 04.09.2008 року складає 6413,42 грн., сума 3% річних від простроченої суми - 1015,75 грн., а всього - 15929,17 грн.

З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 21363,83 грн. (5434,66+15929,17).

Суд вважає, що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача пені у розмірі 0,05 % за кожен день прострочення виконання умов договору, не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік. Представник відповідача заявив в судовому засіданні про застосування позовної давності до даних правовідносин, тому позовні вимоги позивача стосовно стягнення сум заборгованості за договорами підлягають частковому задоволенню лише у сумі 21363,83 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь під звітної суми у розмірі 25006,82 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, то на думку суду вони не підлягають задоволенню з тих підстав, що позивач у порушенні вимог статті 60 ЦПК України не надав суду відповідних доказів про наявність підзвітних сум, наявність відповідних документів, що підтверджують його витрати, а також з підстав спливу загальної позовної давності, яка встановлена тривалістю у три роки. У судовому засіданні позивач пояснив, що він знав про наявність під звітних сум, яки виникли за період з квітня по грудень 2004 року, але не звертався до відповідача із вимогами про їх повернення у зв'язку із тим, що підприємство відчувало фінансові труднощі і він не поспішав повернути гроші. Позивач не звертався до суду із заявою про поновлення йому строків позовної давності, не заявляв про поважні причини пропущення таких строків.

Суд вважає, що зустрічні позовні вимоги про визнання недійсними договорів № 7 від 25.08.2004 року та № 8 від 16.09.2004 року також не підлягають задоволенню у зв'язку із тим, що загальний строк позовної давності зазначених вимог вийшов відповідно 25.08.2007 року та 16.09.2007 року, а позов пред'явлено 01.12.2008 року. В судовому засіданні ОСОБА_1 крім заперечень стосовно відсутності повноважень директора ТОВ «Реаско» пред'являти до нього будь-які вимоги, заявив про застосування строків позовної давності до зазначених вимог. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судові витрати суд вважає за необхідне провести розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 213,64 грн. та збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30,00 грн., а всього 243,64.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 258, 267, 526, 536, 625, 1049 ЦК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково, у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Реаско» відмовити.

Стягнути з ТОВ «Реаско» (АР Крим м. Феодосія смт. Орджонікідзе, 10-й км автошляху) на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами № 7 від 25.08.2004 року та № 8 від 16.09.2004 року з урахуванням індексів інфляції та 3% річних у сумі 21363,83 грн., витрати на сплату судового збору та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 243,64 грн., а всього 21607 (двадцять одна тисяча шістсот сім) грн. 47 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя О.В. Самойлова