АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, тел. 7-34-67
Справа № 11 - 464 2009 року Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В.
Категорія ст.187 ч.1 КК України - Т.З. Доповідач: Давиденко Е.В.
У Х В А Л А
Іменем України
19 червня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Давиденка Е.В.
суддів Слєпухи О.Є., Павленка В.П
з участю прокурора Адамець А.М.
адвоката ОСОБА_1.
засуджених ОСОБА_2., ОСОБА_3.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями прокурора Гадяцького району та засудженого ОСОБА_3. на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року.
Цим вироком: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець республіки Казахстан, громадянин України, освіта неповна середня, неодружений, непрацюючий, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:
• 14.06.2001 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ст.ст. 144 ч.2 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна;
• 02.07.2004 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки;
• 04.12.2006 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ст.ст. 186 ч.2, 71 КК України на 4 роки 2 місяці позбавлення волі. 23.03.2007 року ухвалою Апеляційного суду Полтавської області в порядку ст. 365 КПК України дії засудженого перекваліфіковано зі ст. 186 ч.2 на ст. 190
ч.2 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
засуджений за ст. 187 ч.1 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2. на користь фінансового управління Гадяцької районної державної адміністрації витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в розмірі 226 грн. 54 коп.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець с. Лисівка Гадяцького району, громадянин України, освіта середня, неодружений, працює робітником у ПП ОСОБА_4., мешканець с. Веприк Гадяцького району, раніше судимий:
• 23.01.1996 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ст.ст. 17, 81 ч.4, 44, 46-1 КК України до 3 років позбавлення волі із конфіскацією майна, іспитовий строк 1 рік;
• 22.11.1999 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 86 ч.1, 44, 89 ч.1, 140 ч.2, 42, 43 КК України до 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна;
• 07.07.2004 року Гадяцьким районним судом за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі;
• 29.04.2005 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст.ст. 15 ч.2, 289 ч.2, 69, 342 ч.2, 345 ч.2, 70 КК України до 3 років позбавлення волі, -
засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. визнані винуватими та засуджені за злочини проти власності, вчинені за наступних обставин.
05 червня 2008 року близько 15 год. в м. Гадяч по вул. Лохвицька поблизу магазину «Псьол», ОСОБА_2 та ОСОБА_3. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння зустріли ОСОБА_5
ОСОБА_2 почав вимагати у ОСОБА_5гроші, а коли той відмовився віддати кошти, наніс потерпілому удар у скроню, вихопив мобільний телефон «Sony Ericsson J-100» з сім-карткою мобільного оператора та втік з місця скоєння злочину, незважаючи на прохання потерпілого повернути майно. Вказаними діями, ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 100 грн. та заподіяв тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які згідно з висновком експерта №201 від 18.06.2008 року кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Після цієї події, ОСОБА_3. попросив у ОСОБА_510 грн., але останній відмовив. Тоді ОСОБА_3. погрожуючи ОСОБА_5 застосувати насильство, з силою відштовхнув потерпілого та заволодів його велосипедом «Аист», а потім зник з місця скоєння злочину. Вказаними діями Лукаш спричинив потерпілому матеріальну шкоду 414 грн.
В апеляції прокурор Гадяцького району вказував на те, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, що стало причиною неправильної кваліфікації дій засуджених. Так на досудовому слідстві було встановлено, що ОСОБА_5. з ОСОБА_3 разом підійшли до ОСОБА_5. Коли ОСОБА_2 вимагав гроші, наніс удар та вихватив мобільний телефон у потерпілого, ОСОБА_3. стояв разом з ним, бачив ці обставини, також вимагав гроші, виражався в адресу потерпілого нецензурними словами, чим підтримував злочинні дії ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_5 коли ОСОБА_5 утік з мобільним телефоном потерпілого, Лукаш продовжував вимагати гроші, погрожував насильством, та із застосуванням сили заволодів велосипедом. На думку прокурора, дії ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були об'єднані єдиним умислом здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого, та з погрозами застосувати таке насильство. А тому, суд неправомірно перекваліфікував дії ОСОБА_3. зі ст. 187 ч.2 на ст. 186 ч.2 КК України, і відповідно дії ОСОБА_5 з ч. 2 на ч.1 ст. 187 КК України. З урахуванням наведеного, прокурор просив скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд.
В апеляції засуджений ОСОБА_3. стверджує, що вказаного злочину не вчиняв, не застосовував фізичного насильства до ОСОБА_5та не заволодівав майном потерпілого. Вказував, що не повинен нести відповідальність за дії іншої особи. А тому засуджений просив виправдати його.
Апеляція засудженого ОСОБА_2. визнана такою, що не підлягає розгляду.
Потерпілий ОСОБА_5. подав заперечення на апеляцію ОСОБА_3., в якій він просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення.
Заслухавши доповідача, думку прокурора Адамець А.М., яка підтримала подану апеляцію, засудженого ОСОБА_3. та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_1., які стверджували про непричетність до інкримінованого злочину, засудженого ОСОБА_2., який просив пом'якшити призначене йому покарання, а також засуджених в останньому слові, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2. у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_5 з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, та ОСОБА_3. у скоєнні відкритого викрадення майна ОСОБА_5., за ознакою повторності, поєднаного з погрозами та застосуванням насильства, обґрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.
Твердження ОСОБА_3. в апеляції про те, що нібито потерпілий ОСОБА_5. передав йому велосипед добровільно, для того, щоб терміново знайти ОСОБА_2 та повернути мобільний телефон, яким останній заволодів до цього в наслідок вчинення розбійного нападу, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються такими доказами по справі.
Так, допитаний в ході судового слідства, потерпілий ОСОБА_5., стверджував, що до нього підійшли двоє незнайомих чоловіків, один із яких (ОСОБА_2) спочатку вимагав гроші, а потім вдарив його у скроню, вихватив мобільний телефон та втік. Після цього, другий чоловік (ОСОБА_3.) просив у нього гроші 10 грн., але коли той відмовив, погрожуючи розправою відштовхнув його у груди, відкрито заволодів велосипедом та також втік (а.с. 186-188).
Хоча, як вбачається з матеріалів справи, безпосередніх очевидців події не було, об'єктивно свідчення потерпілого ОСОБА_5 підтверджуються наступними доказами
Свідок ОСОБА_6. повідомила, що в той день працювала продавцем у магазині «Псьол», почула крики, стук, а коли вийшла, то потерпілий плакав і кричав, що його вдарили та забрали мобільний телефон, один чоловік тікав, а інший чоловік, просив у ОСОБА_5та неї 10 грн., говорив, що поверне телефон, згодом покрикуючи вимагав дати велосипед. Після чого вона повернулась на робоче місце, тому подальших подій не бачила. Розмови про те, щоб потерпілий зачекав ОСОБА_3. біля магазину - не було (а.с. 232-235).
Свідок ОСОБА_7., мати потерпілого, пояснила, що в той день зустріла сина, який будучі у збудженому стані повідомив, що на нього напали двоє чоловіків, один із яких вдарив його та забрав телефон, а другий з погрозами відштовхнув та забрав велосипед (а.с.209-211).
За поясненнями ОСОБА_8, даними нею в ході досудового слідства та ретельно вивченими в суді, про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3., завітавши до неї повідомили, що приїхали на велосипеді, тепер у неї два велосипеди , і мови про повернення мобільного телефону та велосипеду не було (а.с. 111).
Висновком експерта №201 від 18.06.2008 року, яким встановлено, що потерпілому ОСОБА_5 заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, можливо в час та за обставин, вказаних потерпілим.
Винуватість засуджених підтверджується також поясненнями самих засуджених ОСОБА_2. та ОСОБА_3., які не заперечували, що ОСОБА_2 вихватив мобільний телефон у потерпілого, втік та продав його невідомій особі, потім вони зустрілись у спільної знайомої Ірини, у якої вживали спиртне, а після цього поїхали велосипедом в напрямку магазину «Лілея», де були затримані працівниками міліції.
А тому, суд повно та об'єктивно дослідивши фактичні обставини по справі, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, разом з іншими доказами, свідчення потерпілого ОСОБА_5 та мотивовано критично віднісся до показань ОСОБА_2. про незастосування фізичної сили з його боку до потерпілого, та ОСОБА_3. про те, що потерпілий добровільно віддав йому велосипед для повернення телефону, розцінивши їх як обраний спосіб захисту, направлений на пом'якшення відповідальності.
Разом з тим, обвинуваченням не здобуто достатніх доказів про наявність між ОСОБА_5. та ОСОБА_3. попередньої змови на вчинення розбою групою осіб, оскільки вони с перших пояснень заперечували цей факт, стверджували, що стояли на відстані друг від друга, їх дії були розділені у часі приблизно в півгодини та не мали спільного характеру, і фактично це узгоджується з поясненнями самого потерпілого, даними ним в судовому засіданні (а.с. 187).
А тому суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засуджених відокремлено за кожним окремим фактом заволодіння майном потерпілого, а саме дії ОСОБА_2. - за ст. 187 ч.1 КК України, ОСОБА_3. - за ст. 186 ч.2 КК України.
Призначене ОСОБА_5. та ОСОБА_3. покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та обране з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ними злочинів, даних про особу винних, які неодноразово судимі за корисливі злочини, ОСОБА_2 перебуває на обліку з приводу алкогольної та наркотичної залежності та не працює, але вони обидва позитивно характеризуються за місцем проживання та попередньої роботи, відшкодували матеріальні збитки потерпілому в повному обсязі, а крім того ОСОБА_3. має тяжкий стан здоров'я у зв'язку із захворюванням на туберкульоз.
Колегія суддів не вбачає підстав для можливості виправлення засуджених без ізоляції від суспільства, а тому вважає, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_5. і ОСОБА_3. покарання, яке є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
За таких обставин, апеляції прокурора Гадяцького району та засудженого ОСОБА_3. не підлягають до задоволення.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляції прокурора Гадяцького району та засудженого ОСОБА_3. - без задоволення
Судді:
_______________ ________________ ________________ Давиденко Е.В. Слєпуха О.Є. Павленко В.П