Ухвала № 50737630, справа № 760/2010

Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ухвала

Іменем України

16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Шеніна П.О.

суддів Велидчука В.М. , Яковлєва С.М.

потерпілої ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на вирок Баранівського районного суду від 16 вересня 2010 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканку с. Дубрівка Баранівського р-ну, працюючу головою правління СГК „Колос”, несудиму, -

по обвинуваченню за ст. 125 ч.1 КК України – було виправдано на підставі ст. 6 п.2 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину.

За матеріалами справи, ОСОБА_2 обвинувачувалась в тому, що 19.06.2009 року біля 19 години в с. Дубрівка Баранівського р-ну на грунті неприязних стосунків під час суперечки умисно нанесла ОСОБА_1 множинні удари по обличчю та різні частини тіла, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я у вигляді синців правого плеча, саден грудини, забою м’яких тканин лобної ділянки.

18.09.2009 року біля 18 год. 40 хв. в тому ж селі під час аналогічної суперечки ОСОБА_3 умисно нанесла ОСОБА_1 чисельні удари руками в різні частини тіла і спричинила легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на правій молочній залозі, правій щоці і потилиці справа.

В апеляції потерпіла ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду, як неправильний, винести новий і засудити ОСОБА_2 за ст. 125 ч.1 КК України з призначенням відповідного покарання.. Вона посилається на те, що ОСОБА_2 під час судового слідства була викрита показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та іншими доказами, в тому числі висновками судово-медичних експертиз, які суд не врахував.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_8, яка апеляцію підтримала, перевіривши справу, залишає апеляцію без задоволення з наступних мотивів.

Дослідивши зібрані докази о 1-му томі, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність винесення по справі виправдувального вироку. У цьому судовому рішенні наведені переконливі аргументи і мотиви прийнятого рішення, з посилкою на юридичні документи, висновки судово-медичних оглядів та показання свідків.

Зокрема, у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_2 та інших за ст. ст. 129 і 296 КК України від 02.07.09 року /а.с. 10, 20/ зазначено, що 19.06.09 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулась лише словесна суперечка, причому саме потерпіла під час поховання спільного родича вимагала від останньої гроші. Конкретно вказано, що ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_9 тілесні ушкодження потерпілій не спричиняли. З іншого боку, зроблений висновок про можливу наявність в діях ОСОБА_2 ознак ст. 125 КК України і потерпілій пропоновано звернутись до суду.

В матеріалах справи є постанова про скасування цієї постанови ДІМ 18.08.09 р. прокурором Баранівського р-ну Пшевлоцьким Й.Д. /а.с. 38/, хоча її резолютивна частина підписана іншою особою – в.о. прокурора р-ну ОСОБА_10 /а.с. 38/, з направленням скарги Мартинюк у РВ на новий розгляд. Повторного рішення ДІМ у справі немає.

Згідно до акту СМО від 22.06.09 р. /а.с. 42/, скарга потерпілої експерту викладена таким чином, що нібито „20.06.09 року знайома побила її каструлею і руками „ /хоча за скаргою в суд – це було 19.06.09 року і ОСОБА_2 била її руками та дряпала нігтями/.

Суд проаналізував по цьому епізоду показання свідків. Так, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_12 показали, що конфлікт спровокувала не виправдана, а саме потерпіла, яка ображала ОСОБА_2, а її ніхто не бив.

З іншого боку, свідок ОСОБА_4 заявила, що потерпілу побили як виправдана, так і ОСОБА_11 /Хомич/. За матеріалами справи, щодо останньої скарга приватного обвинувачення не подавалась. Суд надав відповідну оцінку показам свідка ОСОБА_4, яка є матір’ю потерпілої.

Щодо епізоду 18.09.09 року, то у справі є постанова ДІМ від 28.09.09 року /а.с. 45/ про відмову в порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_2 за ст. ст. 146 і 296 КК України. Вона була скасована в.о. прокурора Баранівського р-ну 25.01.10 року /а.с. 61/, однак 04.02.10 року ДІМ виніс аналогічну на а.с. 62., яка не скасована. В ній зазначено, що додатковою перевіркою було встановлено, що 18.09.09 року потерпіла прийшла сама до подвір’я ОСОБА_2 з синцем на щоці. Тілесні ушкодження потерпілій, за показами допитаних очевидців, ніхто не спричиняв. Потерпілій рекомендовано звернутись до суду в порядку приватного звинувачення. Ця постанова не оскаржена і не опротестована.

Згідно до акту СМО від 21.09.09 року /а.с. 57/, зі слів особисто потерпілої записано, що її „побив відомій їй чоловік” /тобто не жінка/.

У судовому засіданні по цьому епізоду потерпіла заявляла, що схопив за коси, тягнув по подвір’ю і пхнув її у хлів - ОСОБА_5, а виправдана лише пхнула її у хлів і замкнула на замок /а.с. 91, зв./. Потерпіла відчувала чиїсь удари позаду себе, які на її думку могла наносити ОСОБА_2Є

Ніхто із допитаних судом свідків також не бачив нанесення останньою ударів потерпілій.

Тому колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду є законним і обгрунтованим. Підстав для його скасування не знайдено.

В порядку ст. 365 КПК України колегія суддів уточнює вирок в частині згадування свідками часу подій – 2010 рік, тоді як в дійсності слід вважати цей час – 2009 роком.

Тому, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Баранівського районного суду від 16 вересня 2010 року щодо виправданої ОСОБА_2 – без зміни.

В порядку ст. 365 КПК України вважати помилковими вказівки у вироку в показаннях свідків часу подій – 2010 рік, тоді як фактично йшлося про події 2009 року.

Судді: