Рішення № 5632905, справа № 35/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/217 05.08.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфото Лізинг»

до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

про стягнення 43 500,00 грн.

За зустрічним позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфото Лізинг»

Про стягнення 5 150,00 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники за первісним позовом:

Від позивача: Володимирський В.О. –предст. за довір. №1 від 03.03.2009р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 –предст. за довір. №б/н від 12.06.2009р.

Представники за зустрічним позовом:

Від позивача ОСОБА_3 –предст. за довір. №б/н від 12.06.2009р.;

Від відповідача Володимирський В.О. –предст. за довір. №1 від 03.03.2009р.

Рішення прийняте 05.08.2009, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 15.07.2009р. по 05.08.2009р.

В судовому засіданні 05.08.2009р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфото Лізинг" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди обладнаня в розмірі 43 500,00 грн., 500,00 грн. –витрат за послуги адвоката та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2009р. порушено провадження у справі № 35/217, розгляд справи призначено на 18.05.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 35/217 від 18.05.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 01.06.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 35/217 від 01.06.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.06.2009р.

В судовому засіданні 15.06.2009р. на підставі ст.. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 22.06.2009р.

В судовому засіданні 22.06.2009р. на підставі ст.. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 24.06.2009р.

24.06.2009р. до Господарського суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфото Лізинг" про стягнення з відповідача на користь позивача боргу з переплати по орендних платежам у сумі 5150,00 грн. та стягнення судових витрат.

В судовому засіданні 24.06.2009р, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 01.07.2009р. для дослідження матеріалів справи та вирішення питання щодо зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2009р., на підставі ст. ст. 60, 64, 65 ГПК України, було прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду разом з первісним позовом. Розгляд справи призначено на 01.07.2009р.

В судовому засіданні 01.07.2009р. представником позивача за первісним позовом було надано документи до матеріалів справи та для огляду суду.

Представник позивача за первісним позовом підтримав первісні позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі; заперечував проти зустрічного позову та просив суд відмовити в задоволенні останнього повністю.

В судовому засіданні 01.07.2009р. представник відповідача за первісним позовом надав документи для огляду суду та до матеріалів справи.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти первісного позову та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю; підтримав зустрічний позов та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2009р., на підставі ст.. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 15.07.2009р.

В судовому засіданні 15.07.2009р. судом було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та оголошено перерву до 05.08.2009р. для дослідження матеріалів справи, прийняття рішення та виготовлення повного тексту останнього.

В судому засіданні 05.08.2009р. за згодою представників сторін суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліфото лізинг»(надалі позивач за первісним позовом) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач за зустрічним позовом) було укладено Договір оренди обладнання №3 (надалі Договір).

Відповідно до умов вищевказаного Договору (п. 1.1.) орендодавець передає, обладнання згідно Додатку №1, на підставі Акту приймання –передачі (Додаток№2) в тимчасове користування за плату, згідно п. 4.1. даного Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця на протязі 3 банківських днів з моменту отримання рахунку –фактури, але не пізніше 25 –го числа поточного місяця.

Вартість орендної плати становить 14500,00 грн. в т. ч. ПДВ –2416,67 грн. (п. 5.3. Договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за первісним позовом посилався на наступне.

Відповідач за первісним позовом неналежним чином виконував взяті на себе за Договором зобов’язання в частині сплати орендних платежів, у зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 43 500,00 грн. за червень, липень, серпень 2006 року.

На підтвердження вищенаведеного, позивачем за первісним позовом було надано копії актів здачі –прийняття робіт (надання послуг) №ОУ –0000025 від 30.06.2006р., № ОУ –0000032 від 31.07.2009р., № ОУ –0000041 від 31.08.2009р., та рахунків –фактур: №СФ-019-ф від 16.06.2006р. на суму 14 500,00 грн., №СФ -022-ф від 04.07.2006р. на суму 14 500,00 грн., №СФ-027 –ф від 08.08.2006р.

20 лютого 2009 року позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з письмовою вимогою про сплату виниклої суми заборгованості по орендним платежам.

Проте, з боку відповідача за первісним позовом вищевказана вимога була залишена без реагування.

Відповідач за первісним позовом заперечував у відзиві на позов посилався на наступне.

Після прийому –передачі обладнання по договору №3 від 01.05.2006р., відповідач за первісним позовом, як орендар по Договору, не зміг приступити до цільового використання обкладання, оскільки його окремі комплектуючі були у неробочому стані, що унеможливлювало комплексну експлуатацію усього прийнятого в оренду обладнання.

У зв’язку з чим 12 жовтня 2006 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1, в якій було встановлено про повернення орендарем визначеного в Додатковій угоді обладнання на суму 10 764,67 грн. Підставою для повернення –акти технічної експертизи №1210/6-1, №1210/6-2 від 12.10.2006р.

Вартість орендної плати по Договору становить 14150,00 грн. Перерахунок вартості оренди за травень –вересень, 2006 року здійснити одноразово в жовтні 2006 року у зв’язку з тим, що вищевказане обладнання було в неробочому стані з початку оренди.

Згідно частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що між ним та позивачем за первісним позовом було укладено усну домовленість про те, щ у зв’язку з неможливістю використання одержаного в оренду обладнання у комплексі, орендна плата за травень –вересень 2006 року буде враховуватись у майбутніх платежах, при умові заміни окремих комплектуючих, які були в неробочому стані з часу початку оренди. Підтвердженням цієї усної домовленості є те, що відповідач за первісним позовом у період з жовтня 2006 року і до липня 2008 року безперешкодно користувався отриманим в оренду обладнанням та сплачував передбачену Договором орендну плату, без жодних претензій позивача за первісним позовом.

Однак, недостаючи комплектуючі обладнання не були замінені з боку позивача за первісним позовом, у зв’язку з чим, відповідач за первісним позовом самостійно за власний рахунок здійснив дану заміну.

Також, відповідачем за первісним позовом було вказано, що 24.07.2008р. останньому було пред’явлено вимогу про розірвання Договору оренди обладнання №3 від 01.05.2006р., обумовлену несвоєчасною сплатою орендних платежів. Незважаючи на відсутність документального обґрунтування розрахунку заборгованості відповідач за первісним позовом передав позивачу за первісним позовом орендоване майно згідно Акту повернення обладнання від 01.08.2008р., відповідно до якого претензії щодо заборгованості по орендній платі були відсутні.

В ході розгляду справи відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про стягнення 5 150,00 гривень заборгованості.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовував наступним.

У відповідності до умов Договору та Додаткової угоди до нього, позивач за зустрічним позовом повинна була сплатити орендних платежів за 22 місяці реалізованої оренди обладнання (жовтень 2006 року –липень 2008 року) на загальну суму 311300, 00 грн. Як вказує позивач за зустрічним позовом, останнім було сплачено 316450,00 грн., таким чином була здійснена переплата на суму 5150,00 грн.

Враховуючи наведене, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним суму орендних платежів в розмірі 5150,00грн., що були переплачені позивачем за зустрічним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом проти позову заперечував посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом та зустрічним позовом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем за первісним позовом було укладено Додаткову угоду №1 від 12.10.2006р., в якій було встановлено про повернення орендарем визначеного в даній угоді обладнання на суму 10 764,67 грн. Підставою для повернення, є акти технічної експертизи №1210/6-1, №1210/6-2 від 12.10.2006р.

Вартість орендної плати по Договору становить 14150,00 грн. Перерахунок вартості оренди за травень –вересень, 2006 року здійснити одноразово в жовтні 2006 року у зв’язку з тим, що вищевказане обладнання було в неробочому стані з початку оренди.

Отже, підписання вказаної Додаткової угоди, підтверджує факт того, що орендар не міг використовувати орендоване обладнання, відповідно до його цільового використання, у зв’язку з неробочим станом останнього.

Факт повернення несправного обладнання підтверджується, наявною в матеріалах справи копією акту повернення обладнання від 12.10.2006р.

Крім того, в даній угоді сторонами було зменшено розмір орендної плати, якій становить 14 150,00 грн., а також було встановлено вартість орендної плати, за період, коли відповідач за первісним позовом не міг використовувати орендне обладнання, у зв’язку з неробочим станом останнього.

Умовами, вказаної Додаткової угоди було встановлено, що перерахунок вартості оренди за травень –вересень 2006 року здійснюється одноразово в жовтні 2006 року.

Відповідно до п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

На підтвердження належності виконання своїх зобов’язань за Договором, відповідачем за первісним позовом були надані копії платіжних доручень та банківських виписок з яких вбачається, що останнім здійснювалась сплата орендних платежів, згідно виставлених позивачем за первісним позовом рахунків.

Позивачем за первісним позовом не було надано суду належних доказів на підтвердження наявної суми заборгованості по орендним платежам, а також не було надано суду доказів на підтвердження здійснення останнім перерахунку вартості орендної плати за травень - вересень 2006 року, відповідно до умов Додаткової угоди №1 від 12.10.2006р.

Слід також вказати, що в матеріалах справи наявний акт повернення обладнання від 01.08.2008р., в якому позивач за первісним позовом прийняв від відповідача орендоване майно, без наявності будь –яких претензій один до одного.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем за первісним позовом не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, а саме в частині стягнення суми боргу по орендній платі в розмірі 43500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 43500,00 грн. заборгованості по орендним платежам за період з червня по серпень 2006 року, є безпідставними та необґрунтованими, документально не доведеними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відносно вимог позивача за зустрічним позовом, слід вказати на безпідставність та необґрунтованість останніх, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, за змістом вищевказаної статті вбачається, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Позивачем за зустрічним позовом не було надано належного нормативного обґрунтування, а також не надано відповідних доказів, на підтвердження наявності порушення права чи законного інтересу останнього, з боку відповідача за зустрічним позовом, в розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача 5150,00грн. переплати по орендним платежам, задоволенню не підлягають, як безпідставні та необґрунтовані.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на позивачів за первісним та зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 35, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 17.08.2009р.