Сайт використовує аналітику та рекламні ідентифікатори. Умови
Справа № 2 –25 / 2008 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
/ повний текст /
01 жовтня 2008 року Красноокнянський районний суд Одеської області
у складі головуючого судді ЧЕБОТАРЕНКО О.Л.
при секретарі ЯНУШКЕВИЧ О.О.
за участю позивачки ОСОБА_1
представників відповідачів ОСОБА_2,ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т.Красні ОСОБА_4 цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Красноокнянської філії
“Красноокнянська центральна районна аптека № 60” та
відкритого акціонерного товариства“ Фармація” про стягнення
заробітної плати ,компенсації за несвоєчасну виплату
заробітної плати та відшкодування моральної шкоди
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Красноокнянської філії “Красноокнянська центральна районна аптека № 60” та ВАТ “ Фармація” про стягнення заробітної плати у сумі 12082 грн 04 коп , компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати у сумі 3129 грн 69 коп та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн , посилаючись на те ,що вона з 1981 року по 02 жовтня 2006 року працювала в Красноокнянській центральної районної аптеці № 60 ,після чого наказом № 24 від 02 жовтня 2006 року була звільнена відповідно до ст.38 КЗпП України.
На час звільнення адміністрація підприємства не сплатила їй заборгованість по заробітній платі у сумі 12082 грн 04 коп , яка утворилася з серпня 2005 року,а також компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у сумі 3129 грн 69 коп .
Протягом декількох останніх років адміністрація Красноокнянської центральної районної аптеки № 60 упереджено до неї ставилася,незаконно притягувала до дисциплінарної відповідальності ,систематичного недоплачувала заробітну плату . Всі ці дії завдали їй моральної шкоди,яку вона оцінює в 10000 грн.
У судовому засіданні позивачка наполягала на задоволенні позовних вимог,пояснивши,що вона з 14 грудня 2004 року працювала на посаді завідуючої аптечним кіоском №1 з оплатою праці у розмірі 10 % від суми товарообігу ,але не менше мінімальної заробітної плати ,встановленої законодавством України . До 01 серпня 2005 року виручка була мала і вона отримувала мінімальну заробітну плату, але з серпня 2005 року товарообіг збільшився ,але до березня 2006 року адміністрація продовжувала платити їй мінімальну заробітну плату. З березня 2006 року відповідачі, не попередивши її про зміни в оплаті плати,в односторонньому порядку провели такі зміни в бік погіршення і з вказаного часу до звільнення виплачували їй заробітну плату у розмірі 5% від обсягу товарообігу. Вона була з цим не згодна ,хоча і не знала ,із якого саме розрахунку виходять відповідачі, про зміну умов праці вона не була повідомлена,ніхто із розрахунками заробітної плати її не знайомив.,а враховуючи її -
- 2 -
напружені відносини з адміністрацією,вона у ТОВ “Фармацію “ не зверталася,так як їй треба було допрацювати до вислуги.
Крім того,при звільненні їй неправильно нараховано компенсацію за невикористані дні відпустки .
Вважаючи дії відповідачів такими,що суперечать вимогам законодавства про оплату
праці,вона звернулася до суду з вимогами про стягнення заробітної плати,компенсації,компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди
Представники відповідачів позов визнали частково і пояснили,що відповідно до наказу № 48 від 14 грудня 2004 року позивачка була прийнята на посаду завідуючої аптечним кіоском №1 ЦРА № 60 ,що розташований за адресою с.м.т. ОСОБА_4, Базарна площа , з окладом згідно штатного розпису 237 грн із додатковим матеріальним стимулюванням праці ,що не є заробітною платою – 10 % від товарообігу.
У квітні 2005 року у зв”язку із закінченням терміну договору оренди кіоск зачинився. З цього часу і до 20 липня 2005 року ОСОБА_1 виконувала різні обов”язки за дорученням завідуючого аптекою / оформлення книги наказів тощо ./
З 20 липня 2005 року позивачка прийняла аптечний кіоск ,розташований по вул. Больничної ,40 в с.м.т. ОСОБА_4 / на території центральної районної лікарні/,однак істотні умови оплати праці не змінювалися і згідно з наказом № 24 від 20 липня 2005 року останньої був встановлений посадовий оклад відповідно до штатного розкладу ,а він дорівнював розміру мінімальної заробітної плати.
01 жовтня 2005 року був затверджений новий штатний розклад,згідно із яким посадовий оклад ОСОБА_1 був встановлений на рівні мінімальної заробітної плати,а з 01 липня 2006 року згідно із новим штатним розкладом посадовий оклад завідуючого кіоском по вул.Больничної був встановлений на рівні 375 грн або 5 % ,але не менше чим 1,0 ставка мінімальної заробітної плати.
Позивачці про це було відомо ,так як про зміни у штатному розкладі їй,як всім іншим працівникам аптеки,було повідомлено на нараді. Що стосується відшкодування позивачці моральної шкоди,то ,на думку представників відповідачів,позивачка не навела доказів завдання їй такої шкоди.
Разом з тим,представники відповідачів визнали позов в частині доплати за серпень та вересень 2005 року у сумі 1353 грн 89 коп.
Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено,що позивачка згідно з наказом № 48 від 14 грудня 2004 року була переведена на посаду завідуючої кіоском № 1 ЦРА № 60 року і наказом №24 від 02 жовтня 2006 року була звільнена на підставі ст.38 КЗпП України
/а.с.7-8 ,36,37/.
Протягом цього часу наказом №24 по ЦРА №60 від 20 липня 2005 року ОСОБА_1 як завідуюча аптечним кіоском № 1 прийняла аптечний кіоск № 1 с окладом згідно штатного розпису.
Відповідно до ст.97 КЗпП України,п.п.7,12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 " Про практику застосування судами законодавства про оплату праці " форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами,установами ,організаціями самостійно в колективному договорі і роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці ,які погіршують умови,і при зміні систем і розмірів оплати праці ,введенні нових або зміні діючих умов праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити про
- 3 -
це працівника не пізніше ніж за два місяця до її запровадження і порушення цього строку може бути підставою для задоволення вимог працівника про оплату праці згідно з попередніми умовами за період,на який було скорочено зазначений строк провадження.
Згідно із п.п. 5.1,5.5,5.8,5.9 колективного договору ВАТ “Фармація” ,укладеного на 2004 – 2006 роки :
-оплата праці та матеріальне стимулювання працівників ВАТ “Фармація” проводиться згідно тарифних ставок і посадових окладів ,встановлених штатним розписом,які діють на підставі Положення про основну та додаткову заробітну плату і при кожній виплаті заробітної плати слід повідомляти робітників про загальну суму зарплати з розшифруванням по видам виплат,розмірів і підстав утримань;
• у разі несвоєчасної виплати зарплати компенсувати працівникам втрату частині
доходів згідно законодавства;
• при зміні діючих умов оплати праці в сторону погіршання адміністрація зобов”язана повідомити працівника не пізніше ,чим за 2 місяця до їх введення.
14 жовтня 2004 року головою правління ТОВ “Фармація” було затверджено штатний розпис Красноокнянської ЦРА №60 ,згідно з яким посадовий оклад завідуючого
аптечним кіоском склав 237 грн з приміткою- 10 % від товарообігу ,але не менше чим по штатному розпису./ а.с. 33/.
Із зазначеними умовами праці були ознайомлені всі працівники ЦРА № 60,в тому
числі і позивачка ,про що свідчать підписи / зворотна сторона а.с.33/
01 жовтня 2005 року в.о. голови правління ТОВ “Фармація” було затверджено штатний розпис Красноокнянської ЦРА №60 ,згідно з яким посадовий оклад завідуючого аптечним кіоском / вул.Больнична ,40/ склав 350 грн / а.с. 49/.
01 липня 2006 року генеральним директором ВАТ “Фармація” було затверджено штатний розпис Красноокнянської ЦРА №60 ,згідно з яким посадовий оклад завідуючого аптечним кіоском / вул.Больнична ,40/ склав 375 грн - 5 % ,але не менше чим 1,0 ставка мінімальної заробітної плати / а.с. 50/.
Закон не встановлює форми повідомлення власником працівників про погіршення умов праці,однак у разі спору власник повинен довести,що він цей обов»язок виконав.
Але будь яких доказів того,що позивачка безпосередньо була повідомлена про зміні в оплаті праці, відповідач не надав.
Посилання на те ,що про зміни в оплаті праці в установлені ст. 103 КЗпП України та Колективним договором строки повідомлялося на зборах ,нарадах тощо і що позивачка була на цих зібраннях ,не можуть бути прийняті судом до уваги,так як будь-яких протоколів таких зібрань суду не представлено.
Свідок ОСОБА_5 також не повідомила коли саме і при яких обставинах була повідомлена ОСОБА_1 про зміни в оплаті праці.
Крім того,виходячи із способу повідомлення про умови оплати праці у 2004 році,відповідач як роботодавець обрав письмову форму повідомлення про умови оплати праці.
Посилання представників відповідачів ,що в наказі №48 від 14 грудня 2004 року зазначена посада позивачки як завідуючої аптечним кіоском № 1 ЦРА №60 ,якої фактично не існувало ,а натомність у штатному розписі була зазначено посаду завідуючої аптечним кіоском ,а тому на неї не могли розповсюджуватися умови оплати праці,безпідставні,так як видання наказів і проведення записів у трудову книжку покладається саме на адміністрацію,тобто на відповідачів і за неточне формулювання назви посади несе відповідальність не робітник,а роботодавець.
- 4 -
Крім того,визнання відповідача частини позовних вимог /виплати зарплати позивачці за серпень та вересень 2005 року / на підставі того ж штатного розпису 2004 року свідчить про те,що саме вказану посаду займала позивачка..
Судом також не можуть бути прийняті доводи представників відповідачів про те,що 5 % та 10 % надбавки є заходом матеріального стимулювання ,а не заробітною платою і тому про зміни не слід було повідомляти працівників ,так як згідно із п.п.3.4 Положення про оплату праці працівників обласних аптечних установ ВАТ “Фармація” ,затверджених головою правління ВАТ “Фармація” , для аптечних установ ,які входять в ЦРА , фонд заробітної плати встановлюється в розмірі від 5% до 10 % до фактичного товарообігу і саме у штатному розписі і встановлюється розмір оплати / а.с.48/
Суд вважає необґрунтованими пояснення представників відповідачів,що позивачка була переведена в інший кіоск,а тому на неї не можуть поширюватися умови праці,які діяли у той час ,коли вона працювала у кіоску на Базарній площі, так як відповідно до ст.32 КЗпП України та п.31 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 / зі змінами від 01 квітня 1994 року,26 жовтня 1995 року,25
травня 1998 року / « Про порядок вирішення судами трудових спорів» не вважається переведенням ,що потребує згоди працівника ,переміщення його на тому ж підприємстві на інше робоче місце на території підприємства у межах тієї ж місцевості за тією ж спеціальністю і з тими ж істотними умовами праці.
Як встановлено у судовому засіданні і що не заперечували сторони,з серпня 2005 року по вересень 2006 року товарообіг по аптечному кіоску ,розташованому по вул.Больнічній ,40 /ЦРЛ/ склав 154224 грн.
Фактично позивачці нараховано заробітну плату у сумі 5355 грн 52 коп та заробітна плата за дні відпустки у сумі 1128 грн 59 коп.
Виходячи із розрахунку ,проведеного,відповідно до ст.54 ЦПК України , спеціалістом - начальником КРВ в Красноокнянському районі,в період з 01.08.2005 року по 01.10.2006 року ,ОСОБА_1 нараховано заробітної плати з відпускними на загальну суму 12082 грн 04 коп / 10% від 154224= 15422 грн + заробітна плати за дні відпустки 3143 грн 75 коп - виплачена зарплата та відпускні / 5355,52- 1128,59/ ./ а.с. 101-102 /
Відповідно до ст.34 Закону України “ Про оплату праці” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв”язку з порушеними термінами їх виплати,затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
21.02.2001 року №159 сума нарахованої компенсації складає 3129 грн 69 коп.
Таким чином ,загальна сума недорахованої заробітної плати з урахуванням компенсації складає 15211 грн 73 коп.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Тому суд вважає ,що в цій частині позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення моральної шкоди,то суд бере до уваги ,що частина обставин,на які позивачка посилається як на обґрунтування своїх вимог ,відбулися у 2003 році / накладення незаконного дисциплінарного стягнення/ ,тобто останньою у цій частині пропущено строк позовної давності і про поновлення його та обґрунтування поважності причин його пропуску позивачка не просила.
Що ж стосується порушення прав позивачки при проведенні оплати її праці ,суд вважає,що позивачці дійсно завдано моральну шкоду.
• 5 -
Статтею 237-1 КзпП України зазначено,що у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законних прав працівника,що призвело до моральних
страждань,втрати ним нормальних життєвих зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя , власником або уповноваженим ним органом відшкодовується завдана працівнику моральна шкода.
Так,судом було встановлено,що відносно позивача був порушений порядок оплати її праці , що призвело до її душевних страждань,було порушено ритм її повсякденного життя ,вона витрачала додаткові зусилля для організації свого життя ,не могла своєчасно отримати та за власним бажанням розпорядитися заробленими коштами,що призвело до зменшення сукупного доходу її сім”ї.
При визначенні розміру моральної шкоди,завданої позивачу у зв”язку із порушенням її прав при оплаті праці ,суд враховує характер порушених прав позивача,глибину її душевних страждань і виходить із принципу розумності і справедливості , керуючись п.п.6,9,13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року /зі змінами/"Про судову практику у справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди " і тому вважає,що розмір моральної шкоди ,який просить стягнути позивач , не відповідає ступеню завданої їй моральної шкоди і в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.88 ЦПК України з відповідачів слід стягнути у доход держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,від яких позивач звільнений.
Керуючись ст.ст.10,17,97,103,237-1 КЗУпП, ст.ст.12,34 Закону України " Про оплату праці", п.п.7,12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 " Про практику застосування судами законодавства про оплату праці " та п.31 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 / зі змінами від 01 квітня 1994 року,26 жовтня 1995 року,25 травня 1998 року / « Про порядок вирішення судами трудових спорів “, постановою №4 Пленуму Верховного Суду України “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової шкоди/ ” від 31.03.1995 року / із змінами,внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року/, постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159 / зі змінами/,ст.ст. 10, 62, 212 – 215 ЦПК України ,суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Красноокнянської філії “Красноокнянська центральна районна аптека № 60” та відкритого акціонерного товариства “ Фармація” солідарно на користь ОСОБА_1 заробітну плату у сумі 12082 грн 04 коп ,компенсацію у зв”язку із порушенням термінів виплати заробітної плати у розмірі 3129 грн 69 коп та моральну шкоду у розмірі 1500 грн , а всього 16711 грн 73 коп.
Стягнути з Красноокнянської філії “Красноокнянська центральна аптека» та ВАТ “ Фармація” 169 грн 12 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15 грн .
- 6 -
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з проголошення рішення ,а апеляційна скарга – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляцію, які подаються в апеляційний суд Одеської області через Красноокнянський районний суд.
Суддя