Рішення № 7458564, справа № 2-286/08

Справа №2-286/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2008 року смт.Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Лютянської М.С. при секретарі Каналош М.В. за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Великоберезнянської держаної нотаріальної контори про визнання права на частку у спадковому майні та визнання заповіту частково недійсним -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що 18 квітня 1987 року його бабуся ОСОБА_3 зробила заповіт, згідно якого на випадок її смерті житловий будинок, що розташований в смт.Великий Березний по вул.Тимошенка, 16 заповіла своїй дочці ОСОБА_2 і- відповідачці по справі. Оскільки він являється внуком померлої ОСОБА_3 і на час її смерті постійно проживав у спірному будинку, тому є спадкоємцем за законом, а тому просив визнати частково недійсним згаданий вище заповіт та визнати за ним право на частку у спадковому майні, будинковолодінні №18 по вул.Хожика в смт.Великий Березний.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. підтримав вимоги, викладені в заяві та просив їх задовольнити з підстав, наведених в ній.

Відповідачка ОСОБА_2 та представник Великоберезнянської державної нотаріальної контори судове засідання не з'явилися, однак надіслали до суду заяву, в якій просять справу розглянути у їх відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Згідно вимог ст.524 ЦК України (в ред. 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст.534 цього ж Кодексу кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що 18 квітня 1987 року Великоберезнянської державною нотаріальною конторою було посвідчено заповіт ОСОБА_1

ОСОБА_4, яким вона заповідала будинок по вул.Тимошенка в смт.Великий Березний своїй дочці ОСОБА_2.

Відповідно до ст.ст 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може грунтуватися на припущеннях, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, згідно рішення Перечинського районного суду від 01 березня 2001 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 22 жовтня 2002 року, визнано за ОСОБА_2 право власності на будинок №18 по вул. Тимошенка (Гожика) в смт Великий Березний, який належав на праві особистої власності ОСОБА_3 на день її смерті. Цим же рішенням встановлено, що на день смерті ОСОБА_3 спірний двір утратив статус колгоспного і що позивачка ОСОБА_2 успадкувала спірний будинок згідно вимог ст.534 ЦК України ( в ред. 1963 p.).

Отже, вимоги позивача не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 60, 61, 212-215, 218 ЦПК України, ст.534 ЦК України (в ред.. 1963 року), -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Великоберезнянської держаної нотаріальної контори про визнання права на частку у спадковому майні та визнання заповіту частково недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження , яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.