Рішення № 8564502, справа № 2-429-2010

Справа № 2-429-2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2010 року м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді – Чохонелідзе Л.М.,

при секретарі – Юрчук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору.

Позивач просить визнати кредитний договір недійсним, так як отримав кредит у доларах США.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що клієнт свідомо звернувся до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору з метою отримання кредиту та отримав кредит в іноземній валюті. У кредитному договорі, сума, яка підлягає поверненню вказана у іноземній валюті, а не у гривні без еквіваленту і іноземній валюті (визначення в кредитному договорі еквіваленту у іноземній валюті непередбачено при кредитуванні в іноземній валюті), а також договір не містить умов щодо можливості повернення кредиту в іншій валюті, ніж та, в якій він був отриманий позичальником.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

04 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений строковий договір про надання споживчого кредиту №SAMDN34000016558274. Позивач отримав кредит у сумі 3 000 доларів США 00 центів, остаточний термін повернення кредиту не пізніше листопада 2009 року.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року, кошти – це гривня або іноземна валюта.

Суд дійшов висновку, що у даному випадку, грошові кошти у валюті, що видані в кредит, і які підлягають поверненню у такій самій сумі, що були передані позичальнику позикодавцем, не виконують функцію засобу платежу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позичальник зобов’язаний повернути позику у тій валюті в якій отримав кредит.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України №496 від 12.11.2003 року, визначає, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.

Суд дійшов висновку, що відповідач на момент укладення розумів наслідки отримання кредиту в іноземній валюті, крім того власноруч писав заяву на видачу кредиту не в гривні, яка є грошовою одиницею України, а в іноземній валюті. Крім того, підстави недійсності кредитного договору – відсутні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, так як позивач не довів той факт, що кредитний договір є недійсним.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 215, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Л.М. ЧОХОНЕЛІДЗЕ