Справа № 2-1924
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
01 червня 2010 року м. Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
судді Вірченко О.М.
при секретарі Грузновій О.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шахтарська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,
Встановив:
09.02.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до Шахтарського міськрайонного суду із позовною заявою про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи свої вимоги наступним. 09 вересня 2008 року між ним та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір позики на суму 90 000 грн., на підтвердження якого відповідачами було написано розписку. Відповідно до розписки відповідачі зобов’язались повернути вказану грошову суму солідарно до 01 січня 2009 року. Станом на 01 лютого 2010 року борг не повернуто. На неодноразові звернення позивача із вимогою повернути борг відповідачі не реагують. Через неповернення грошових коштів, на які позивач розраховував, були порушені його плани, він не зміг своєчасно скористуватися цими коштами. Такими діями відповідачів ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду. Відповідно до Цивільного кодексу боржники повинні сплатити суму богу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь борг за договором позики в розмірі 90 000 грн., у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., заборгованість за прострочення повернення суми позики в зв’язку із зміною індексу інфляції в розмірі 11 078 грн. 85 коп., заборгованість у виді 3 % річних в розмірі 2 926 грн. 44 коп. та понесені ним судові витрати.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, пояснив, що факт передачі грошей відповідачам був, ці грошові кошти були їм необхідні для придбання площадки для бізнесу, розписку відповідачі писали у адвоката, ніякого примусу для написання розписки не було, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 із заявленими вимогами не погодився, заперечував проти їх задоволення, пояснив суду наступне. ОСОБА_1 запропонував йому та ОСОБА_3 продати належний позивачеві автомобіль за 90 000 грн., 10 % від вартості автомобіля повинні були отримати відповідачі. Грошові кошти відповідачі у позивача не брали, розписка була написана в м. Сніжне, для запобігання конфліктних ситуацій. Автомобіль ОСОБА_1 передав відповідачам в серпні 2008 року і видав генеральну довіреність на ім’я ОСОБА_3 Одразу була написана розписка про те, що відповідачі взяли автомобіль вартістю 90 000 грн., а 09 вересня 2008 року вже було написано другу розписку про те, що відповідачі взяли у позивача грошові кошти. Просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав в повному обсязі та пояснив, що факту передачі грошових коштів не було. Вони взяли у позивача автомобіль, потім їм подзвонив родич позивача з вимогою, щоб відповідачі написали розписку про те, що ними було взято автомобіль вартістю 90 000 грн. Через деякий час була вимога про написання розписки не на автомобіль, а на грошову суму. На даний час автомобіль повернутий ОСОБА_1 Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідачів пояснив суду, що в судовому засіданні встановлено, що факту передачі грошових коштів не було, розписку було написано ОСОБА_3 в присутності свідка під автомобіль, позивач не доказав свої вимоги, не надав свідків на підтвердження своїх вимог. Просив в повному обсязі відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача, відповідачів, їх представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Між ОСОБА_1, з однією сторони, та ОСОБА_2, ОСОБА_3, з другої сторони, було укладено договір позики, про що ОСОБА_3 09 вересня 2008 року власноруч було написано розписку, яку підписав він та ОСОБА_2 Відповідно до зазначеної розписки відповідачі взяли у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 90 000 грн., які зобов’язались повернути до 01 січня 2009 року та вказали, що відповідальність по поверненню позики несуть солідарно.
Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що в 2009 році, точної дати він не пам’ятає, до нього звернувся ОСОБА_1 і сказав, що йому необхідно написати розписку з приводу реалізації автомобіля. В м. Сніжне в офісі свідка були позивач та відповідачі, вони пояснили, що у позивача є автомобіль, відповідачі бажають його придбати, між сторонами була домовленість про те, що ОСОБА_1 передасть відповідачам вказаний автомобіль, а вони повинні були передати позивачеві певну суму. Було складено боргову розписку, Про момент передачі грошових коштів, їх кількість свідку невідомо.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не мнеш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. Вказані умови сторонами були виконані.
У відповідності із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, а якщо договором не передбачено строк повернення позики або цей строк визначено моментом пред’явлення вимоги, позика повинна бути повернена позичальником на протязі 30 днів з дня пред’явлення вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Суд не приймає до уваги доводи відповідачів про те, що ніяких грошових коштів вони від позивача не отримували. Відповідно до розписки, відповідачі взяли у ОСОБА_1 саме грошові кошти в сумі 90 000 грн. та зобов’язались повернути вказану грошову суму солідарно до 01 січня 2009 року. Про домовленість з приводу автомобіля в розписці мова не йде. Як вбачається із пояснень відповідачів, свідка, розписку вони писали добровільно, фактів будь-якого насильства, обману, впливу тяжких обставин відповідачі суду не навели. Відповідачі знали про існування вищезазначеної розписки, в разі написання її під впливом насильства, обману або інших тяжких обставин мали можливість оспорити її в судовому порядку, однак цього зроблено не було.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
У відповідності із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення заборгованості за прострочення повернення суми позики в зв’язку із зміною індексу інфляції в розмірі 11 078 грн. 85 коп. та заборгованості у виді 3 % річних в розмірі 2 926 грн. 44 коп. підлягають задоволенню.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній або юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає із її положень; у випадках, передбачених нормами Цивільного Кодексу та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відшкодування моральної шкоди в зв’язку із невиконанням або неналежним виконанням договору позики Цивільним Кодексом чи іншим діючим законодавством не передбачено, таким чином, вимоги позивача про стягнення грошової суми у відшкодування моральної шкоди за невиконання договору позики не ґрунтуються на законі, тому задоволенню не підлягають.
Згідно із ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд стягує з іншої сторони понесені нею документально підтверджені витрати. Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1 090 грн. 05 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 34 грн., які суд стягує з відповідачів на користь ОСОБА_1 В зв’язку із тим, що розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в даному випадку повинен складати 120 грн., недоплачену позивачем суму в розмірі 86 грн. суд стягує з відповідачів.
На підставі видаленого, керуючись ст. ст. 1048, 1049, 1051 ЦК України, 10, 57, 60, 88, 130, 212-215 ЦПК України, суд
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити часково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування боргу за договором позики грошову суму в розмірі 90 000 грн., заборгованість за прострочення повернення суми позики в зв’язку із зміною індексу інфляції в розмірі 11 078 грн. 85 коп., заборгованість у виді 3 % річних в розмірі 2 926 грн. 44 коп., судовий збір в розмірі 1 090 грн. 05 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 34 грн., а всього – 105 129 грн. 34 коп. (сто п’ять тисяч сто двадцять дев’ять грн. 34 коп.).
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 86 грн.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.М. Вірченко