Про затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі

Про затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

24.12.2010

м. Київ

N 1629

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

20 січня 2011 р. за N 87/18825

Про затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі

Зміст

1. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі" від 24 грудня 2010 року N 1629.

- Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 102 "Консолідована фінансова звітність".

2. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку у державному секторі 103 "Фінансова звітність за сегментами".

3. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 124 "Доходи".

4. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 125 "Зміни облікових оцінок та виправлення помилок".

5. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 126 "Оренда".

6. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 127 "Зменшення корисності активів".

7. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 128 "Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи".

8. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 129 "Інвестиційна нерухомість".

9. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 "Подання фінансової звітності".

Про затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі — Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік …

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

24.12.2010

м. Київ

N 1629

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

20 січня 2011 р. за N 87/18825

Про затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Закону України "Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік", Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007 - 2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 N 34,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі 102 "Консолідована фінансова звітність", 103 "Фінансова звітність за сегментами", 124 "Доходи", 125 "Зміни облікових оцінок та виправлення помилок", 126 "Оренда", 127 "Зменшення корисності активів", 128 "Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи", 129 "Інвестиційна нерухомість", схвалені Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України, що додаються.

2. Внести зміни до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 "Подання фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2009 N 1541, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2010 за N 103/17398, схвалені Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України, виклавши його в новій редакції, що додається.

3. У заголовку та тексті наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2009 N 1541 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 "Подання фінансової звітності", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2010 за N 103/17398, слово "Положення" у всіх відмінках замінити словами "Національне положення" у відповідних відмінках.

4. Управлінню методології бухгалтерського обліку (Канцуров О. О.):

4.1. Забезпечити подання цього наказу в п'ятиденний строк після його видання у встановленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4.2. У десятиденний строк з дня державної реєстрації цього наказу в Міністерстві юстиції України забезпечити його оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України в мережі Інтернет.

5. Установити, що цей наказ набирає чинності з 01.01.2013.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Копилова В. А.

Міністр

Ф. Ярошенко

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства фінансів України

24.12.2010 N 1629

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

20 січня 2011 р. за N 87/18825

Національне положення (стандарт)

бухгалтерського обліку в державному секторі 102 "Консолідована фінансова звітність"

I. Загальні положення

1. Це Національне положення (стандарт) визначає порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності.

2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб'єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі - суб'єкти державного сектору), які складають та подають консолідовану фінансову звітність.

3. Це Національне положення (стандарт) не застосовується суб'єктами державного сектору до фінансової звітності контрольованих суб'єктів господарювання, які є підприємствами державного, комунального секторів економіки, що належать до сфери їх управління. Показники фінансової звітності підприємств державного, комунального секторів економіки підлягають консолідації згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.07.99 N 176, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.08.99 за N 553/3846.

Консолідована фінансова звітність підприємств державного, комунального секторів економіки, які належать до сфери управління контролюючого суб'єкта державного сектору, складається окремо та подається у складі

консолідованої фінансової звітності.

У бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності контролюючого суб'єкта державного сектору внески до статутного капіталу підприємств державного, комунального секторів економіки відображаються як фінансові інвестиції.

4. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають такі значення:

внутрішньогрупове сальдо - сальдо дебіторської заборгованості та зобов'язань на дату балансу, яке утворилося внаслідок внутрішньогрупових операцій;

внутрішньогрупові операції - операції між контролюючим та контрольованими суб'єктами державного сектору або між контрольованими суб'єктами державного сектору в межах однієї економічної групи;

консолідована фінансова звітність - фінансова звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів контролюючого суб'єкта та контрольованих ним суб'єктів як єдиної економічної групи;

контроль - повноваження суб'єкта державного сектору управляти фінансовою та операційною політикою іншого суб'єкта державного сектору з метою одержання вигід від його діяльності.

II. Порядок складання та подання консолідованої фінансової звітності

1. Консолідовану фінансову звітність подає контролюючий суб'єкт державного сектору.

Контролюючий суб'єкт державного сектору не подає консолідованої фінансової звітності:

а) якщо він є контрольованим суб'єктом державного сектору іншої економічної групи; або

б) за наявності відповідного рішення власника, прийнятого в установленому порядку.

2. Контролюючий суб'єкт державного сектору, який подає консолідовану фінансову звітність, консолідує показники фінансової звітності всіх контрольованих суб'єктів, крім тих, стосовно яких наявна одна з таких умов:

а) контроль над контрольованим суб'єктом державного сектору є тимчасовим;

б) контрольований суб'єкт державного сектору провадить діяльність в умовах довгострокових обмежень, які не дають змоги контролюючому суб'єкту державного сектору отримувати вигоди або потенціал корисності від його діяльності. У такому разі відповідні активи і операції відображаються відповідно до інших національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі.

3. Консолідована фінансова звітність складається шляхом впорядкованого додавання показників фінансової звітності контрольованих суб'єктів державного сектору до аналогічних показників фінансової звітності контролюючого суб'єкта державного сектору. Склад і форми фінансової звітності визначені Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 "Подання фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2009 N 1541, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.01.2010 за N 103/17398 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2010 N 1629).

При складанні консолідованої фінансової звітності підлягають виключенню:

а) сальдо та операції між суб'єктами державного сектору в межах економічної групи та отримані в результаті нереалізовані доходи;

б) нереалізовані втрати в результаті операцій в межах економічної групи, за винятком випадків, коли їх можна відшкодувати.

4. При складанні консолідованої фінансової звітності наводяться усі статті (рядки) форм фінансової звітності, можуть не наводитись статті (рядки) форм фінансової звітності, за якими у суб'єктів державного сектору економічної групи відсутні показники.

5. Фінансова звітність контролюючого суб'єкта державного сектору та його контрольованих суб'єктів державного сектору, що використовується при складанні консолідованої фінансової звітності, складається за той самий звітний період і на ту саму дату балансу.

6. Консолідовану фінансову звітність складають з фінансової звітності контролюючого та контрольованих суб'єктів державного сектору з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за схожих обставин. Якщо при складанні консолідованої фінансової звітності неможливо застосувати єдину облікову політику, то про це повідомляється у примітках до

консолідованої фінансової звітності.

7. Курсові різниці, що виникають під час перерахунку показників фінансової звітності контрольованих суб'єктів державного сектору, розташованих за межами України, у валюту України, визначаються згідно з іншими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

8. Консолідований звіт про рух грошових коштів складається на основі консолідованого балансу, консолідованого звіту про фінансові результати та консолідованого звіту про власний капітал.

III. Розкриття інформації про складання консолідованої фінансової звітності

1. У примітках до консолідованої фінансової звітності наводиться інформація про:

1.1. Перелік контрольованих суб'єктів державного сектору, що належать до сфери управління, із зазначенням:

найменування, країни та місця реєстрації і місцезнаходження;

короткого опису основної діяльності;

найменування контролюючих суб'єктів державного сектору іншої економічної групи, від яких отримувались активи для покриття витрат з реалізації їх цілей, обсяги цих активів і не використані (або не повернені) залишки на кінець звітного періоду.

1.2. Причини, з яких показники фінансової звітності контрольованих суб'єктів державного сектору не включено до консолідованої фінансової звітності.

2. У примітках до консолідованої фінансової звітності також наводиться інформація про статті, до яких застосовувалася різна облікова політика.

Начальник Управління

методології бухгалтерського обліку

О. О. Канцуров

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку у державному секторі 103 "Фінансова звітність за сегментами"

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства фінансів України

24.12.2010 N 1629

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

20 січня 2011 р. за N 88/18826

Національне положення (стандарт)

бухгалтерського обліку у державному секторі 103 "Фінансова звітність за сегментами"

I. Загальні положення

1. Це Національне положення (стандарт) визначає принципи та методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов'язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності.

2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб'єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі - суб'єкти державного сектору), які складають консолідовану фінансову звітність та/або мають територіально відокремлені підрозділи.

3. Інформація про звітні сегменти наводиться за формою "Додаток до приміток до річної фінансової звітності "Інформація за сегментами" згідно з додатком до цього Національного положення (стандарту) (далі - форма N 5-дс).

4. Контролюючі суб'єкти державного сектору інформацію за сегментами подають на основі даних консолідованої фінансової звітності економічної групи.

5. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:

внутрішньогосподарські розрахунки - розрахунки, що виникають у результаті господарських операцій між сегментами суб'єкта державного сектору;

географічний сегмент - це відокремлювана частина діяльності суб'єкта державного сектору у певному географічному регіоні, яка відрізняється від інших:

економічними і геополітичними умовами географічного регіону;

особливістю діяльності в різних географічних регіонах;

територіальним розташуванням підрозділів або споживачів послуг (робіт);

характерними для географічного регіону ризиками діяльності;

правилами валютного контролю і валютними ризиками в таких регіонах;

звітний сегмент - сегмент, інформація про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов'язання якого підлягає окремому розкриттю у річній фінансовій звітності суб'єкта державного сектору;

сегмент діяльності - це відокремлюваний вид (або група видів) діяльності суб'єкта державного сектору, який відрізняється від інших:

видом послуг (робіт);

способом отримання доходу (способом надання послуг, виконання робіт);

характером діяльності;

цілями діяльності;

категорією споживачів послуг (робіт).

II. Визначення звітних сегментів

1. Суб'єкти державного сектору визначають кожен відокремлюваний вид або групу видів діяльності як окремий сегмент діяльності.

2. Сегменти визначаються з урахуванням бюджетної класифікації (бюджетних програм) та організаційної структури суб'єкта державного сектору.

3. Сегмент визнається, якщо він відповідає більшості з критеріїв визначення сегмента діяльності і географічного сегмента.

4. У бухгалтерському обліку інформація формується за сегментами діяльності та географічними сегментами.

5. Основою для виділення географічного сегмента може бути діяльність, яка ведеться в окремій області (областях) України, в окремій зарубіжній країні, в кількох зарубіжних країнах. Суб'єкт державного сектору самостійно визначає ступінь деталізації географічних регіонів виходячи з необхідності розкриття суттєвої інформації.

6. Формування звітних сегментів здійснюється на основі виділених сегментів діяльності і географічних сегментів та шляхом об'єднання кількох подібних сегментів одного виду в окремий звітний сегмент. Подібними визнають сегменти, які мають протягом кількох звітних періодів однакові (наближені) значення фінансового результату та відповідають більшості критеріїв визначення сегмента діяльності і географічного сегмента.

При об'єднанні сегментів діяльності аналізуються особливості діяльності суб'єкта державного сектору.

При об'єднанні географічних сегментів враховуються особливості регіональних економічних і геополітичних умов.

7. Сегмент діяльності або географічний сегмент визначається звітним, якщо більша частина його доходу створюється від реалізації послуг (робіт) зовнішнім споживачам і

одночасно показники його діяльності відповідають одному з таких критеріїв:

дохід цього сегмента суб'єкта державного сектору становить не менше ніж 10 % сукупного доходу;

витрати цього сегмента становлять не менше ніж 10 % сумарного обсягу витрат всіх сегментів певного виду (діяльності або географічного відповідно);

балансова вартість активів цього сегмента становить не менше ніж 10 % сукупної балансової вартості активів усіх сегментів певного виду (діяльності або географічного відповідно).

У разі невідповідності зазначеним критеріям необхідно провести подальше об'єднання двох або кількох подібних сегментів.

Сегмент, який не відповідає зазначеним критеріям, може бути визнаний звітним сегментом, якщо цей сегмент має важливе значення для суб'єкта державного сектору в цілому (забезпечує діяльність інших сегментів тощо) і інформація про нього є суттєвою.

8. Сегменти діяльності або географічні сегменти, які не відповідають вищезазначеним критеріям і які не можна включити до складу будь-якого звітного сегмента, вважаються неподібними сегментами. Показники неподібних сегментів у формі N 5-дс включаються до складу нерозподіленої статті за відповідними показниками, за якими узгоджуватимуться відповідні дані діяльності звітних сегментів і суб'єкта державного сектору в цілому за статтями Балансу (форма N 1-дс) та Звіту про фінансові результати (форма N 2-дс).

9. Сегмент, який було визначено звітним у попередньому році, але який у поточному році не відповідає критеріям звітного сегмента, має визначатися звітним сегментом, якщо суб'єкт державного сектору протягом дванадцяти місяців очікує досягнення цим сегментом показників, які відповідають критеріям, зазначеним у пункті 7 цього розділу.

Якщо у звітному році суб'єкт державного сектору визначає нові звітні сегменти, які виникають унаслідок зміни (розширення) діяльності суб'єкта державного сектору, то за цими звітними сегментами наводяться відповідні порівняльні показники за попередній звітний період або надається обґрунтоване пояснення причин неможливості достовірного визначення показників.

10. Звітні сегменти поділяються на пріоритетні і допоміжні. У фінансовій звітності інформація про пріоритетні звітні сегменти (діяльності або географічні) розкривається більш деталізовано. При визначенні пріоритетного виду звітного сегмента враховується організаційна структура суб'єкта державного сектору.

Пріоритетним сегментом може бути визначено або сегмент діяльності, або географічний сегмент.

11. Якщо організаційна структуризація суб'єкта державного сектору побудована за видами діяльності, то пріоритетним визнається сегмент діяльності, а допоміжним - географічний. Якщо організаційна структуризація суб'єкта державного сектору визначалася за регіонами, в яких суб'єкт державного сектору функціонує, то пріоритетним визнається географічний сегмент, а допоміжним - сегмент діяльності.

12. За певних обставин (реорганізація суб'єкта державного сектору, припинення певного виду діяльності тощо) суб'єкт державного сектору може змінити у звітному періоді пріоритетний сегмент.

13. Види сегментів та їх пріоритетність визначаються обліковою політикою суб'єкта державного сектору.

III. Визначення доходів і витрат звітних сегментів

1. Доходами звітного сегмента визнається частина доходів суб'єкта державного сектору, отримання яких забезпечено звичайною діяльністю сегмента діяльності або географічного сегмента та які безпосередньо можуть бути віднесені (або визначені шляхом розподілу на обґрунтованій та послідовній основі) до звітного сегмента, за вирахуванням податків і зборів.

Фінансові доходи і фінансові витрати звітних сегментів наводяться, якщо отримання фінансових доходів є основною діяльністю суб'єкта державного сектору.

Доходи і витрати звітних сегментів, пов'язані з продажем та зменшенням корисності фінансових інвестицій, наводяться, якщо здійснення фінансових інвестицій є основною діяльністю суб'єкта державного сектору.

Доходи та витрати, які не можуть бути розподілені на окремі звітні сегменти, включаються до нерозподілених статей.

Доходи і витрати, пов'язані з

продажем необоротних активів, включаються до складу інших доходів та інших витрат звітного сегмента за умови, що зазначені активи стосуються звітного сегмента.

До складу доходів звітних сегментів не включаються доходи від надзвичайних подій, якщо їх виникнення прямо не пов'язано з певним звітним сегментом.

2. Витратами звітного сегмента визнається частина витрат суб'єкта державного сектору, що пов'язані зі звичайною діяльністю сегмента діяльності або географічного сегмента та безпосередньо можуть бути віднесені (або визначені шляхом розподілу на обґрунтованій та послідовній основі) до звітного сегмента.

До складу витрат звітних сегментів не включаються: витрати, які пов'язані з діяльністю суб'єкта державного сектору в цілому і не можуть бути віднесені до окремого сегмента; надзвичайні витрати, якщо їх виникнення прямо не пов'язано з певним звітним сегментом.

Зазначені витрати та інші витрати наводяться в сумі, яка безпосередньо стосується звітного сегмента або визначена шляхом розподілу на обґрунтованій та послідовній основі на окремий звітний сегмент (наприклад, пропорційно доходу).

3. У розділі I форми N 5-дс наводяться показники основної діяльності пріоритетних звітних (діяльності, географічного) сегментів і нерозподілених статей. Сукупні дані показників за звітними сегментами та нерозподіленими статтями мають узгоджуватися із відповідними загальними показниками фінансової звітності суб'єкта державного сектору (консолідованої фінансової звітності).

4. За кожним звітним сегментом у розділі I форми N 5-дс наводиться інформація про річну суму амортизаційних відрахувань і капітальних інвестицій.

IV. Визначення активів і зобов'язань за звітними сегментами

1. У розділі I форми N 5-дс наводяться дані про балансову вартість активів і зобов'язань пріоритетних звітних (діяльності, географічного) сегментів і нерозподілені статті. Сукупні дані про активи і зобов'язання за звітними сегментами та нерозподіленими статтями мають узгоджуватися із відповідними загальними показниками фінансової звітності суб'єкта державного сектору (консолідованої фінансової звітності).

2. Активами звітного сегмента визнаються активи сегмента діяльності або географічного сегмента, які використовуються ним для виконання своєї звичайної діяльності і безпосередньо стосуються цього сегмента.

3. Зобов'язаннями звітного сегмента визнають заборгованість сегмента діяльності або географічного сегмента суб'єкта державного сектору, що виникла внаслідок виконання ним своєї звичайної діяльності і безпосередньо стосується цього сегмента.

4. Активи та зобов'язання вважаються такими, що безпосередньо стосуються звітного сегмента суб'єкта державного сектору, якщо доходи та витрати, пов'язані з їхнім використанням або виникненням, включаються до складу інформації про цей сегмент при складанні фінансової звітності.

5. До складу активів звітного сегмента не включаються:

фінансові інвестиції, якщо цей актив не виникає внаслідок основної діяльності цього звітного сегмента, а доходи і витрати, пов'язані з такими фінансовими інвестиціями, не включаються до складу доходів і витрат такого звітного сегмента;

дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів у вигляді дивідендів, якщо такі доходи не включаються до складу доходів звітного сегмента;

інші оборотні активи, які пов'язані з діяльністю суб'єкта державного сектору в цілому і не стосуються окремого сегмента.

6. Необоротні активи, які використовуються одночасно кількома звітними сегментами суб'єкта державного сектору, включаються до того звітного сегмента, до витрат якого включено суму амортизації за такими необоротними активами.

7. Дебіторська заборгованість та інші активи, що приводять до виникнення у суб'єкта державного сектору доходів у вигляді відсотків чи дивідендів, відносяться до звітного сегмента, якщо зазначені доходи включені до доходів такого звітного сегмента.

8. Зобов'язання, що виникли у суб'єкта державного сектору і стосуються кількох його звітних сегментів, розподіляються, якщо витрати на обслуговування боргу також розподіляються на такі звітні сегменти.

9. До складу зобов'язань звітного сегмента не включаються:

забезпечення, якщо вони стосуються діяльності суб'єкта державного сектору в цілому;

довгострокові фінансові зобов'язання, зобов'язання за кредитами банків та інших фінансових установ, якщо отримання фінансових доходів не є основною діяльністю звітного сегмента;

інші зобов'язання перед бюджетом та державними цільовими фондами, які не можна на обґрунтованій та послідовній основі розподілити між звітними сегментами суб'єкта державного сектору.

10. Якщо пріоритетним видом сегмента обрано сегмент діяльності, то в розділі II форми N 5-дс за географічним звітним сегментом наводяться дохід від послуг (робіт), балансова вартість активів і капітальні інвестиції.

11. Якщо пріоритетним видом сегмента обрано географічний сегмент, то в розділі II форми N 5-дс за кожним допоміжним звітним сегментом діяльності наводяться дохід від послуг, балансова вартість активів і капітальні інвестиції.

12. Суб'єкт державного сектору може доповнювати передбачений у розділі II форми N 5-дс перелік показників допоміжних звітних сегментів.

13. Визначення звітних сегментів у консолідованій фінансовій звітності та розкриття інформації про звітні сегменти здійснюються на основі показників консолідованої фінансової звітності.

14. Контролюючий суб'єкт державного сектору узгоджує з контрольованими суб'єктами державного сектору показники, які включаються до форми N 5-дс, та облікову політику щодо формування звітних сегментів і визначення пріоритетного виду сегмента.

15. У примітках до річної фінансової звітності зазначається сегмент, який не відповідає критеріям визнання звітного сегмента, але визначений звітним сегментом, оскільки має важливе значення для суб'єкта державного сектору в цілому (забезпечує діяльність інших сегментів тощо) й інформація про нього є суттєвою.

Начальник Управління

методології бухгалтерського обліку

О. О. Канцуров

Додаток

до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку у державному секторі 103 "Фінансова звітність за сегментами"

КОДИ

01

Дата (рік, місяць, число)

Установа ______________________________________________________________

за ЄДРПОУ

Територія _____________________________________________________________

за КОАТУУ

Організаційно-правова форма господарювання ____________________________

за КОПФГ

Орган державного управління ___________________________________________

за КОДУ

Вид економічної діяльності ______________________________________________

за КВЕД

Одиниця виміру: тис. грн.

Контрольна сума

Код та назва відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету _____________________

Код та назва типової відомчої класифікації видатків місцевих бюджетів _______________________________

Додаток

до приміток до річної фінансової звітності "Інформація за сегментами"

за 20__ рік

Форма N 5-дс

I. Показники пріоритетних звітних сегментів

(сегмент діяльності, географічний сегмент)

Найменування показника

Код

рядка

Найменування звітних сегментів

Нерозподілені статті

Усього

звітний рік

минулий рік

звітний рік

минулий рік

звітний рік

минулий рік

звітний рік

минулий рік

звітний рік

минулий рік

звітний рік

минулий рік

звітний рік

минулий рік

звітний рік

минулий рік

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

1. Доходи звітних сегментів:

Доходи від операційної

діяльності звітних сегментів

010

з них:

бюджетні асигнування

011

доходи від надання послуг

012

трансфери

013

інші операційні доходи

014

Фінансові доходи звітних сегментів

020

з них:

доходи від відсотків, роялті, дивідендів

021

інші фінансові доходи

022

Інші доходи

030

040

Усього доходів звітних сегментів

050

Нерозподілені доходи

060

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

з них:

доходи від операційної діяльності

061

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

фінансові доходи

062

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

надзвичайні доходи

063

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

Вирахування доходів від надання послуг іншим звітним сегментам

070

Усього доходів суб'єкта державного сектору

(р. 050 + р. 060 - р. 070)

080

2. Витрати звітних сегментів:

Витрати операційної діяльності

090

з них:

витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи

091

оплата товарів

092

трансферти та субсидії

093

інші операційні витрати

094

100

110

Фінансові витрати звітних сегментів

120

з них:

відсотки

121

інші фінансові витрати

122

Інші витрати

130

140

Усього витрат звітних сегментів

150

Нерозподілені витрати

160

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

з них:

витрати операційної діяльності, не розподілені на звітні сегменти

161

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

фінансові витрати

162

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

надзвичайні витрати

163

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

164

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

Вирахування вартості наданих послуг іншим звітним сегментам

170

Усього витрат суб'єкта державного сектору

(р. 150 + р. 160 - р. 170)

180

3. Фінансовий результат діяльності сегмента

(р. 050 - р. 150)

190

4. Фінансовий результат суб'єкта державного сектору від звичайної діяльності

(р. 080 - р. 180)

200

5. Активи звітних сегментів

210

з них:

211

212

213

214

215

Нерозподілені активи

220

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

з них:

221

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

222

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

223

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

224

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

Усього активів суб'єкта державного сектору

230

6. Зобов'язання звітних сегментів

240

з них:

241

242

243

244

Нерозподілені зобов'язання

260

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

з них:

261

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

262

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

263

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

264

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

Усього зобов'язань суб'єкта державного сектору

(р. 240 + р. 260)

270

7. Капітальні інвестиції

280

8. Амортизація необоротних активів

290

II. Показники за допоміжними звітними сегментами

(сегмент діяльності, географічний сегмент)

Найменування показника

Код

рядка

Найменування звітних сегментів

Нерозподілені статті

Усього

звітний рік

минулий рік

звітний рік

минулий рік

звітний рік

минулий рік

звітний рік

минулий рік

звітний рік

минулий рік

звітний рік

минулий рік

звітний рік

минулий рік

звітний рік

минулий рік

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

Бюджетні асигнування

300

Доходи від надання послуг

310

Балансова вартість активів звітних сегментів

320

Капітальні інвестиції

330

340

350

Керівник

Головний бухгалтер

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 124 "Доходи"

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства фінансів України

24.12.2010 N 1629

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

20 січня 2011 р. за N 89/18827

Національне положення (стандарт)

бухгалтерського обліку в державному секторі 124 "Доходи"

I. Загальні положення

1. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від обмінних та необмінних операцій.

2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб'єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі - суб'єкти державного сектору).

3. Це Національне положення (стандарт) не поширюється на визнання і оцінку доходів, які визначаються в інших національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, зокрема пов'язані з:

договорами оренди;

дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються за методом участі в капіталі;

продажем або змінами у вартості основних засобів і нематеріальних активів;

змінами у справедливій вартості фінансових активів та фінансових зобов'язань або їх ліквідації;

змінами вартості інших поточних активів;

змінами вартості біологічних активів;

видобуванням корисних копалин.

4. Терміни, що використовуються у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:

бюджетне асигнування - повноваження суб'єкта державного сектору, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження;

відсотки - плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані суб'єкту державного сектору;

дебіторська заборгованість - сума заборгованості суб'єкту державного сектору на певну дату, що виникає внаслідок обмінних та необмінних операцій;

дивіденди - частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства;

необмінна операція - це господарська операція, яка не передбачає передачі активів, послуг (робіт) в обмін на отриманий дохід або активи, але може передбачати виконання певних умов;

обмінна операція - це господарська операція з продажу/придбання активів в обмін на грошові кошти, послуги (роботи), інші активи або погашення зобов'язань;

податкова подія - подія, що свідчить про настання податкових зобов'язань;

роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування об'єктом права інтелектуальної власності;

трансферти - кошти, одержані з бюджетів усіх рівнів, від інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі;

цільове призначення переданих активів - умови, які обмежують або визначають цілі використання переданих активів.

II. Класифікація доходу та його визнання

1. Доходи суб'єктів державного сектору класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

1.1. Доходи від обмінних операцій:

бюджетне асигнування;

доходи від надання послуг (власні надходження: плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна); кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право;

доходи від продажу (доходи від операцій з капіталом, доходи від продажу нерухомого майна);

доходи від відсотків, роялті та дивідендів;

інші доходи від обмінних операцій.

1.2. Доходи від необмінних операцій:

податкові надходження;

неподаткові надходження (адміністративні збори та платежі);

трансферти та кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів;

надходження до державних цільових фондів;

зобов'язання, що не

підлягають погашенню.

2. Доходи від обмінних операцій визнаються у такому порядку:

2.1. Не визнаються доходами від обмінних операцій такі надходження:

2.1.2. Суми податку на додану вартість, акцизного податку, інших податкових надходжень, що підлягають перерахуванню до бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

2.1.3. Сума попередньої оплати (авансу) в рахунок оплати товарів, робіт, послуг.

2.1.4. Сума завдатку під заставу або в погашення бюджетної позики (кредиту) у випадках, передбачених законодавством.

2.1.5. Надходження, що належать іншим особам.

2.2. Дохід визнається у разі, якщо існує ймовірність надходження суб'єкту державного сектору економічних вигід або потенціалу корисності, пов'язаних з обмінною операцією. Визнаний дохід не коригується на ту його частину, яка не оплачена покупцем (замовником тощо), з визнанням цієї суми витратами.

2.3. Бюджетні асигнування визнаються доходом при визнанні понесених витрат, пов'язаних із виконанням суб'єктом державного сектору своїх повноважень, визначених законодавством, або отриманні активу, послуг (робіт) на виконання заходів, не пов'язаних із основною діяльністю.

2.4. Дохід, пов'язаний з наданням послуг (виконанням робіт), визнається виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг (виконання робіт) на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг (виконання робіт) може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:

можливості достовірної оцінки доходу;

ймовірності надходження економічних вигід від надання послуг (виконання робіт);

можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг (виконання робіт) на дату балансу;

можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг (виконання робіт) та необхідних для їх завершення.

2.5. Дохід від продажу активів визнається, якщо задовольняються такі умови:

суб'єкт державного сектору передав споживачеві суттєві ризики, пов'язані з контролем над активом;

суб'єкт державного сектору не здійснює надалі управління та контроль за проданим активом;

суму доходу можна достовірно визначити;

існує ймовірність надходження до суб'єкта державного сектору економічних вигід або потенціалу корисності;

витрати, пов'язані з продажем, можна достовірно визначити.

2.6. Дохід від продажу визнається за датою передачі суттєвих ризиків, пов'язаних з контролем над активом.

2.7. Дохід у вигляді відсотків роялті та дивідендів визнається, якщо:

існує ймовірність надходження до суб'єкта державного сектору економічних вигід або потенціалу корисності;

сума доходу може бути достовірно оцінена.

Такий дохід має визнаватися у такому порядку:

відсотки визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

2.8. Інші доходи від обмінних операцій, зокрема, включають доходи від курсових різниць, від реалізації необоротних активів (крім нерухомого майна), оборотних активів. Доходи від курсових різниць визнаються доходом на дату балансу та на дату операції.

3. Доходи від необмінних операцій визнаються у такому порядку:

3.1. Дохід від податкових надходжень визнається на дату настання податкової події.

3.2. Авансові платежі, отримані відповідно до законодавства, не визнаються доходом. Такі надходження відображаються як збільшення активу (грошові кошти на рахунках) та збільшення зобов'язання.

3.3. Ресурс, отриманий унаслідок необмінної операції, крім послуг в натуральній формі, визнається активом у разі, якщо:

існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигід, пов'язаних з його використанням, та/або він має потенціал корисності; і

достовірно можна оцінити його вартість.

3.4. Дохід від необмінних операцій визнається одночасно з отриманням активів, послуг (робіт).

3.5. Дохід від трансфертів у разі цільового призначення

(субвенція тощо) визнається в міру виконання умов його отримання з одночасним зменшенням зобов'язання, обумовленого отриманням ресурсу у сумі понесених витрат, пов'язаних з його виконанням.

3.6. Безоплатно отримані товари, роботи, послуги в натуральній формі суб'єкт державного сектору може визнавати доходом та активом звітного періоду, в якому вони фактично були отримані.

3.7. Суми зовнішньої безоплатної допомоги визнаються активом (дебіторською заборгованістю) та доходом на момент набуття чинності договором.

3.8. Суми внутрішньої безоплатної допомоги визнаються активом та доходом того звітного періоду, коли вони були отримані.

3.9. Суми штрафів, неустойки, пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до складу доходів звітного періоду за датою фактичного їх надходження.

3.10. Доходом звітного періоду визнається сума зобов'язання бюджету, що не підлягає погашенню, списаного у цьому звітному періоді.

III. Оцінка доходів

1. Оцінка доходів від обмінних операцій здійснюється у такому порядку:

1.1. Дохід від обмінних операцій оцінюється за вартістю активів, яка була отримана або підлягає отриманню.

1.2. Якщо дохід від надання послуг (виконання робіт) не може бути достовірно визначений або ймовірність його отримання є низькою, то він оцінюється у сумі понесених витрат, що підлягають відшкодуванню.

1.3. Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг (виконання робіт) проводиться шляхом:

вивчення виконаної роботи;

визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

визначення питомої ваги витрат, яких зазнає суб'єкт державного сектору у зв'язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

1.4. Якщо дохід від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує ймовірності його отримання, то дохід не визнається, а понесені витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі дохід буде отриманий, то він оцінюється за сумою фактичного надходження.

1.5. Інші доходи (доходи від курсових різниць, від реалізації необоротних активів (крім нерухомого майна), оборотних активів, зобов'язань, які не підлягають погашенню, тощо) оцінюються у сумі визнаного доходу.

2. Оцінка доходів від необмінних операцій здійснюється у такому порядку:

2.1. Отриманий у результаті необмінної операції актив оцінюється за його фактичною вартістю, у разі якщо її не можна встановити, він оцінюється за справедливою вартістю.

2.2. Дохід від необмінних операцій оцінюється у сумі отриманих активів, послуг (робіт).

2.3. Визнаний дохід від податкових надходжень оцінюється у сумі, отриманій відповідно до законодавства.

2.4. Визнаний дохід від необмінних операцій оцінюється у сумі вартості отриманих активів, послуг (робіт), за винятком суми зобов'язань, обумовлених цією операцією.

IV. Розкриття інформації про доходи від обмінних та необмінних операцій

1. У примітках до фінансової звітності суб'єкт державного сектору розкриває інформацію стосовно доходів від обмінних операцій про:

1.1. Облікову політику, прийняту для визнання доходу з надання послуг.

1.2. Суми доходу від обмінних операцій, визнаних протягом періоду за основними видами, із зазначенням окремо доходу від:

бюджетних асигнувань;

надання послуг;

продажу;

операцій з капіталом;

продажу нерухомого майна;

відсотків;

роялті;

дивідендів.

1.3. Розшифровку інших доходів.

1.4. Суми витрат, визнаних у зв'язку з недоотриманням раніше визнаних доходів.

2. У примітках до фінансової звітності суб'єкт державного сектору розкриває інформацію стосовно доходів від необмінних операцій про:

2.1. Облікову політику, прийняту щодо визнання доходу від необмінних операцій.

2.2. Суму доходу від необмінних операцій, визнаних протягом періоду за основними видами, із зазначенням окремо:

податкових надходжень;

неподаткових надходжень;

трансфертів;

грантів та дарунків;

надходжень до державних

цільових фондів;

списаних зобов'язань, що не підлягають погашенню.

2.3. Характер та вид основних видів заповіданого майна, дарунків, пожертв, із зазначенням окремо основних видів отриманих активів, робіт, послуг у натуральній формі.

Начальник Управління

методології бухгалтерського обліку

О. О. Канцуров

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 125 "Зміни облікових оцінок та виправлення помилок"

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства фінансів України

24.12.2010 N 1629

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

20 січня 2011 р. за N 90/18828

Національне положення (стандарт)

бухгалтерського обліку в державному секторі 125 "Зміни облікових оцінок та виправлення помилок"

I. Загальні положення

1. Це Національне положення (стандарт) визначає порядок розкриття у фінансовій звітності інформації щодо змін в облікових оцінках, змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок.

2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб'єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі - суб'єкти державного сектору).

3. Терміни, що використовуються у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:

облікова оцінка - попередня оцінка, яка використовується з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами;

суттєва помилка - помилка, виявлена в поточному періоді, внаслідок якої фінансова звітність не може надалі вважатися достовірною.

II. Зміни в облікових оцінках та суттєві помилки

1. Облікова оцінка може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, або отримана додаткова інформація, чи настала певна подія.

2. Результат зміни облікових оцінок слід включати до звіту про фінансові результати в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також і в наступних періодах, якщо зміна впливає і на ці періоди.

3. Наслідки зміни в облікових оцінках слід включати до тієї самої статті звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов'язаних з об'єктом такої оцінки.

4. Якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та зміну облікових оцінок, то це розглядається і відображається як зміна облікових оцінок.

5. Виправлення суттєвих помилок, допущених при складанні фінансової звітності у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо фінансового результату попередніх періодів на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на розмір фінансового результату попередніх періодів.

6. Виправлення суттєвих помилок, які відносяться до попередніх періодів, передбачає повторне відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності, крім випадків, коли це недоцільно.

III. Зміни в обліковій політиці

1. Облікова політика може змінюватися тільки у разі, якщо змінюються вимоги положення (статуту), вимоги органу, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або господарських операцій у фінансовій звітності суб'єкта державного сектору.

2. Зміною облікової політики, зокрема, вважається:

2.1. Перехід на застосування нового принципу бухгалтерського обліку.

2.2. Зміна підходу до визнання або вимірювання господарської операції чи події в межах одного принципу бухгалтерського обліку.

3. Не вважається зміною облікової політики:

3.1. Прийняття облікової політики для подій або господарських операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або господарських операцій.

3.2. Прийняття нової облікової політики для подій або господарських операцій, які не відбувалися раніше або які не були суттєвими.

4. Облікова політика застосовується щодо подій та господарських операцій з моменту їх виникнення, за винятком випадків, передбачених пунктом 6 цього розділу.

5. Вплив зміни облікової політики на події та господарські операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:

5.1. Коригування сальдо фінансових результатів попередніх періодів на початок звітного року.

5.2. Повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

6. Якщо суму коригування фінансового результату попередніх періодів на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

IV. Розкриття інформації у примітках до фінансової звітності

1. У примітках до фінансової звітності слід

розкривати зміст і суму змін в облікових оцінках, які мають суттєвий вплив на поточний період, або змін, які очікуються в облікових оцінках, якщо вони суттєво будуть впливати на майбутні періоди; обґрунтування недоцільності визначення суми змін в облікових оцінках.

2. Щодо виправлення помилок слід розкривати таку інформацію:

2.1. Зміст і суму помилки.

2.2. Статті фінансової звітності минулих періодів, які переобраховані з метою повторного подання порівняльної інформації, або обґрунтування недоцільності переобрахунку.

2.3. Факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів.

3. У разі зміни в обліковій політиці суб'єктові державного сектору слід розкривати:

3.1. Причини та сутність зміни.

3.2. Суму коригування фінансового результату попередніх періодів на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення.

3.3. Факт повторного подання порівнянної інформації у фінансових звітах або недоцільність її переобрахунку.

Начальник Управління

методології бухгалтерського обліку

О. О. Канцуров

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 126 "Оренда"

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства фінансів України

24.12.2010 N 1629

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

20 січня 2011 р. за N 91/18829

Національне положення (стандарт)

бухгалтерського обліку в державному секторі 126 "Оренда"

I. Загальні положення

1. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про орендні операції та її розкриття у фінансовій звітності орендарів та орендодавців.

2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб'єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі - суб'єкти державного сектору).

3. Це Національне положення (стандарт) не поширюється на оцінку активів, яка визначається в інших національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, зокрема об'єктів інвестиційної нерухомості, біологічних активів, а також договорів оренди, пов'язаних із розвідкою та використанням природних та подібних невідтворюваних ресурсів (за винятком оренди земельних ділянок), використанням авторського і суміжних з ним прав.

4. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:

гарантована ліквідаційна вартість:

для орендаря - та частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або пов'язаною з ним стороною;

для орендодавця - та частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або незалежною третьою стороною, здатною за своїм фінансовим станом відповідати за гарантією;

мінімальні орендні платежі - платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшені:

для орендаря - на суму його гарантованої ліквідаційної вартості;

для орендодавця - на суму його гарантованої ліквідаційної вартості.

У разі можливості та наміру орендаря придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання, мінімальні орендні платежі складаються з мінімальної орендної плати за весь строк оренди та суми, яку слід сплатити згідно з договором на придбання об'єкта оренди;

невідмовна оренда - договір оренди, за яким орендарем на початок строку оренди сплачено таку суму орендної плати, що дає змогу орендодавцю бути впевненим у продовженні строку оренди, або який може бути розірваний тільки:

з дозволу орендодавця;

якщо відбулася певна непередбачена подія;

у разі укладання орендарем нового договору про оренду цього самого активу або замість нього іншого аналогічного за призначенням активу з тим самим орендодавцем;

сплати орендарем додаткової суми, яка свідчить про прийнятність продовження строку оренди;

негарантована ліквідаційна вартість - частина ліквідаційної вартості об'єкта оренди, отримання якої орендодавцем не забезпечується або гарантується лише пов'язаною з ним стороною;

непередбачена орендна плата - частина орендної плати, яка не зафіксована конкретною сумою та розраховується із застосуванням показників інших, ніж строк оренди (обсяг продажу, рівень використання, індекс інфляції та цін, ринкові ставки відсотка тощо);

оренда - договір, за яким орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку;

операційна оренда - оренда інша, ніж фінансова;

орендна ставка відсотка - ставка відсотка, за якою теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює справедливій вартості об'єкта фінансової оренди на початок строку оренди;

початок строку оренди - дата, яка настає раніше: дата підписання договору оренди чи дата прийняття сторонами зобов'язань щодо основних положень договору про оренду;

ставка відсотка на можливі позики орендаря - ставка відсотка, яку мав би сплачувати орендар за подібну оренду, або (якщо цей показник визначити неможливо) ставка відсотка за позиками для придбання подібного активу (на той самий термін та з подібною гарантією) на початку строку оренди;

строк оренди -

період дії невідмовного договору оренди, а також період продовження цього договору, обумовлений на початку строку оренди;

суборенда - договір про передачу орендарем орендованого ним об'єкта в оренду третій особі, що не може перевищувати строку дії договору оренди;

теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання;

фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигід, пов'язаних з правом користування та володіння активом. Оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:

орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

орендар має можливість та намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;

строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди;

теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди;

орендований актив має особливий характер, що дає змогу лише орендареві використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання;

орендар може продовжити оренду активу за плату, значно нижчу за ринкову орендну плату;

оренда може бути припинена орендарем, який відшкодовує орендодавцю його втрати від припинення оренди;

доходи або втрати від змін справедливої вартості об'єкта оренди на кінець строку оренди належать орендарю.

II. Облік фінансової оренди в орендаря

1. Отримані у фінансову оренду активи суб'єктом державного сектору (орендарем), якому законодавством надане відповідне право, відображаються в бухгалтерському обліку як активи та зобов'язання за справедливою вартістю орендованого майна на початку оренди або, якщо вони нижчі за справедливу вартість, за теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.

2. Різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об'єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухгалтерському обліку орендаря на початку строку фінансової оренди, є витратами фінансової діяльності орендаря і відображається у бухгалтерському обліку і звітності лише в сумі, що відноситься до звітного періоду та розподіляється на пропорційній основі.

3. Якщо в договорі про фінансову оренду не вказана орендна ставка відсотка, то для визначення теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів і розподілу витрат фінансової діяльності орендар застосовує ставку відсотка на можливі позики орендаря.

4. Витрати орендаря на поліпшення об'єкта фінансової оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигід, які первісно очікувалися від його використання, відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об'єкта фінансової оренди.

5. Втрати від зменшення корисності об'єктів фінансової оренди визнаються орендарем у порядку, передбаченому іншими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

6. Амортизація об'єктів фінансової оренди здійснюється у порядку, передбаченому для аналогічних необоротних активів орендаря, з урахуванням періоду очікуваного використання. Нарахування амортизації на орендовані активи проводиться відповідно до норм, визначених у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 "Основні засоби", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010 N 1202, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за N 1017/18312 (далі - Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 "Основні засоби"), та 122 "Нематеріальні активи", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010 N 1202, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за N 1018/18313.

7. Періодом очікуваного використання об'єкта фінансової оренди є строк корисного використання (якщо договором передбачено перехід права власності на

актив до орендаря) або коротший з двох періодів - строк оренди або строк корисного використання об'єкта фінансової оренди (якщо переходу права власності на об'єкт фінансової оренди після закінчення строку оренди не передбачено).

III. Облік операційної оренди в орендаря

1. Отримані в операційну оренду активи суб'єктом державного сектору (орендарем) відображаються на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, зазначеною в договорі про оренду.

2. Витрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигід, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

3. Орендні платежі за договором про операційну оренду визнаються витратами на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигід чи потенціалу корисності, пов'язаних із використанням об'єкта операційної оренди.

IV. Облік фінансової оренди в орендодавця

1. Суб'єкт державного сектору, якому законодавством надане відповідне право (орендодавець), відображає в бухгалтерському обліку наданий у фінансову оренду актив як дебіторську заборгованість орендаря в сумі мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості, за вирахуванням доходу від фінансової діяльності, що підлягає отриманню з визнанням доходу від реалізації необоротних активів, з одночасним виключенням з балансу орендодавця залишкової вартості об'єкта фінансової оренди з відображенням у складі витрат (собівартості реалізованих необоротних активів), якщо це передбачено законодавством та умовами договору фінансової оренди.

2. Орендні платежі, що підлягають отриманню за фінансовою орендою, відображаються як погашення дебіторської заборгованості та отримання доходу.

3. Розподіл доходу між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок дебіторської заборгованості орендаря на початок звітного періоду.

V. Облік операційної оренди в орендодавця

1. Суб'єкт державного сектору (орендодавець) відображає вартість і нарахування амортизації об'єкта операційної оренди відповідно до вимог, визначених у Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 "Основні засоби".

2. Орендні платежі, що підлягають отриманню за операційною орендою, визначаються орендодавцем згідно із законодавством і в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності відображаються як збільшення дебіторської заборгованості та отримання доходу.

3. Орендодавець дохід від операційної оренди визнає доходом відповідного звітного періоду на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигід чи потенціалу корисності, пов'язаних з використанням об'єкта операційної оренди, а витрати з укладення договору про операційну оренду (юридичні послуги, комісійні винагороди тощо) визнає витратами того звітного періоду, у якому вони мали місце.

4. Втрати від зменшення корисності об'єктів операційної оренди визнаються орендодавцем у порядку, передбаченому іншими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

VI. Розкриття інформації про оренду у фінансовій звітності орендарів та орендодавців

1. Орендар у фінансовій звітності наводить таку інформацію щодо фінансової оренди:

1.1. Первісну (переоцінену) вартість і знос орендованих активів за їх класифікаційними групами на дату балансу.

1.2. Загальну суму мінімальних орендних платежів та їхню теперішню вартість на дату балансу для кожного з таких строків оренди:

до одного року;

від одного до п'яти років;

більше п'яти років.

1.3. Непередбачену орендну плату, включену у звітному періоді до складу фінансових витрат (доходів).

1.4. Загальну суму майбутніх мінімальних суборендних платежів, які передбачається отримати за договорами про суборенду на дату балансу.

1.5. Орендні та суборендні платежі, визнані у

звіті про фінансовий результат за певний період, з окремими сумами мінімальних орендних платежів, непередбачених орендних платежів та суборендних платежів.

1.6. Стислі дані щодо чинних договорів оренди, а саме:

основу, за якою визначаються непередбачені орендні платежі;

наявність та умови права вибору на поновлення або придбання, а також застереження про зміну ціни;

обмеження, передбачені договорами оренди.

2. Орендар у фінансовій звітності наводить таку інформацію щодо операційної оренди:

2.1. Загальну суму майбутніх мінімальних орендних платежів за невідмовною орендою на дату балансу для кожного з таких строків оренди:

до одного року;

від одного до п'яти років;

більше п'яти років.

2.2. Загальну суму майбутніх мінімальних орендних платежів на дату балансу, які передбачається одержати за договорами невідмовної суборенди.

2.3. Орендні платежі та платежі з суборенди за звітний період з виділенням сум мінімальних орендних платежів і непередбаченої орендної плати за договорами невідмовної оренди та суборенди.

2.4. Непередбачену орендну плату, включену у звітному періоді до складу фінансових витрат (доходів).

2.5. Стислі дані про чинні договори оренди.

3. Орендодавець у фінансовій звітності наводить таку інформацію щодо фінансової оренди:

3.1. Загальну суму мінімальних орендних платежів та їх теперішню вартість на дату балансу для кожного з таких строків оренди:

до одного року;

від одного до п'яти років;

більше п'яти років.

3.2. Суму фінансового доходу на дату балансу, що підлягає одержанню.

3.3. Стислі дані про чинні договори оренди, а саме:

показники, які застосовуються для розрахунку непередбачених орендних платежів;

обмеження, передбачені договорами оренди.

3.4. Негарантовану ліквідаційну вартість за чинними договорами оренди.

3.5. Непередбачену орендну плату, включену у звітному періоді до складу фінансового доходу (витрат).

4. Орендодавець у фінансовій звітності наводить таку інформацію щодо операційної оренди:

4.1. Первісну (переоцінену) вартість і знос об'єктів операційної оренди на дату балансу за їх класифікаційними групами.

4.2. Суму майбутніх мінімальних орендних платежів за договорами невідмовної операційної оренди на дату балансу загальною сумою та окремо для кожного з таких строків оренди:

до одного року;

від одного до п'яти років;

більше п'яти років.

4.3. Непередбачену орендну плату, включену у звітному періоді до складу фінансового доходу (витрат).

4.4. Стислі дані про чинні договори оренди, а саме:

показники, які застосовуються для розрахунку непередбачених орендних платежів;

обмеження, передбачені договорами оренди.

Начальник Управління

методології бухгалтерського обліку

О. О. Канцуров

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 127 "Зменшення корисності активів"

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства фінансів України

24.12.2010 N 1629

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

20 січня 2011 р. за N 92/18830

Національне положення (стандарт)

бухгалтерського обліку в державному секторі 127 "Зменшення корисності активів"

I. Загальні положення

1. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів і її розкриття у фінансовій звітності.

2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб'єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі - суб'єкти державного сектору).

3. Це Національне положення (стандарт) не поширюється на:

запаси;

активи, які оцінюються за справедливою вартістю;

фінансові активи;

активи, які виникають від виплат працівникам;

інші активи, стосовно яких облікові вимоги щодо зменшення корисності визначаються іншими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

4. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:

активи, які забезпечують надходження грошових коштів, - активи, основною метою утримання яких є отримання доходу;

активи, які не забезпечують надходження грошових коштів, - активи, основна мета утримання яких є інша, ніж отримання доходу;

вигоди від відновлення корисності - величина, на яку сума очікуваного відшкодування активу (у межах балансової (залишкової) вартості цього активу, визначеної на дату відновлення корисності без урахування попередньої суми втрат від зменшення його корисності) перевищує його балансову (залишкову) вартість;

втрати від зменшення корисності активу - сума, на яку балансова вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування та/або очікуваного відшкодування потенціалу корисності;

група активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, - мінімальна група активів, яку можна ідентифікувати, використання якої приводить до збільшення грошових коштів окремо від інших активів (групи активів);

сума очікуваного відшкодування потенціалу корисності - найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації активу або теперішня вартість потенціалу корисності активу, який не забезпечує надходження грошових коштів.

II. Визначення та оцінка зменшення корисності активу

1. На дату річної фінансової звітності суб'єкт державного сектору визначає наявність ознаки зменшення корисності активу.

2. Про зменшення корисності активу можуть свідчити такі ознаки:

2.1. Зменшення ринкової вартості активу протягом звітного періоду на суттєво більшу величину, ніж очікувалося.

2.2. Відсутність потреби в послугах, надання яких пов'язане з використанням активу.

2.3. Суттєві негативні зміни у технологічних, правових і політичних умовах, в яких діє суб'єкт державного сектору, та зміна рівня, способу використання активу, що відбулися протягом звітного періоду або очікуються найближчим часом.

2.4. Застаріння, фізичне пошкодження активу.

2.5. Рішення припинити будівництво активу до його завершення або доведення до робочого стану.

2.6. Інше свідчення того, що ефективність активу є або буде значно меншою, ніж очікувалось.

3. За наявності ознак зменшення корисності активу визначається сума очікуваного відшкодування.

4. Незалежно від наявності ознак зменшення корисності суб'єкт державного сектору має на дату річної фінансової звітності перевіряти на зменшення корисності нематеріальні активи з необмеженим строком корисного використання та нематеріальні активи, які не використовуються.

5. Суму очікуваного відшкодування визначають окремо для кожного активу, крім випадку, установленого пунктом 1 розділу IV цього Національного положення (стандарту).

6. Чиста вартість реалізації активу визначається на підставі цін активного ринку, за вирахуванням очікуваних витрат на реалізацію. До витрат на реалізацію належать витрати, які можна прямо пов'язати з продажем активу, за винятком фінансових витрат.

За відсутності активного ринку для конкретного активу його чиста вартість

реалізації визначається на підставі наявної інформації про суму, яку суб'єкт державного сектору може отримати за актив на дату річної фінансової звітності в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами після вирахування витрат на його реалізацію.

7. Теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів суб'єкта державного сектору на період не більше п'яти років. Якщо в суб'єкта державного сектору є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів суб'єкта державного сектору, які охоплюють період більше п'яти років.

При цьому грошові потоки в році, що настає за останнім роком, на який складено фінансовий план, та за кожний подальший рік використання активу приймаються в сумі, яка (без урахування впливу інфляції) не перевищує величини грошових потоків останнього року, на який складено фінансовий план.

8. Майбутні грошові потоки слід попередньо оцінювати для активу в його теперішньому стані. При визначенні майбутніх грошових потоків від активу не враховують очікуваних надходжень або вибуття грошових коштів унаслідок:

8.1. Майбутньої реструктуризації, щодо якої суб'єктом державного сектору не визнано зобов'язань.

8.2. Майбутніх капітальних інвестицій для збільшення первісного рівня корисності активу.

8.3. Майбутніх грошових потоків від фінансової діяльності.

9. Майбутні грошові потоки від продажу (списання) активу наприкінці строку його корисного використання оцінюються за чистою вартістю його реалізації.

10. Ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податків і зборів), що використовується в операціях з аналогічними активами.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

11. Втрати від зменшення корисності активу визнаються іншими витратами, а щодо активів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, - у порядку, передбаченому відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі з одночасним зменшенням його балансової (залишкової) вартості. Після визнання втрат від зменшення корисності активу, що амортизується, нарахування амортизації здійснюється виходячи з нової балансової (залишкової) вартості активу і переглянутого (у разі зміни) строку його корисного використання (експлуатації).

III. Відновлення корисності активу

1. Якщо на дату річної фінансової звітності ознаки зменшення корисності активу перестали існувати, то суб'єкт державного сектору визначає і відображає вигоди від відновлення його корисності.

2. Про відновлення корисності активу можуть свідчити, зокрема, такі ознаки:

2.1. Суттєве збільшення ринкової вартості активу протягом звітного періоду.

2.2. Суттєві позитивні зміни в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє суб'єкт державного сектору, що відбулися протягом звітного періоду.

2.3. Зменшення протягом звітного періоду ринкових ставок відсотка або інших ринкових ставок доходу від інвестицій, яке може вплинути на ставку дисконту і суттєво збільшити суму очікуваного відшкодування активу.

2.4. Суттєві зміни активу та/або способу його використання протягом звітного періоду або такі очікувані зміни в наступному періоді, які позитивно вплинуть на діяльність суб'єкта державного сектору.

2.5. Інші свідчення того, що ефективність активу є або буде кращою, ніж очікувалось.

3. Якщо ознаки зменшення корисності активу перестали існувати, то вигоди від відновлення корисності активу визнаються іншим доходом, а щодо активів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, - у порядку, передбаченому відповідними національними положеннями

(стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі, з одночасним збільшенням його балансової (залишкової) вартості.

Після відновлення корисності активу, що амортизується, нарахування амортизації здійснюється виходячи з нової балансової (залишкової) вартості активу і переглянутого (у разі зміни) строку його корисного використання (експлуатації). Балансова (залишкова) вартість активу, збільшена внаслідок відновлення його корисності, не повинна перевищувати балансової (залишкової) вартості цього активу, визначеної на дату відновлення корисності без урахування попередньої суми втрат від зменшення його корисності.

4. Сума очікуваного відшкодування активу, який не забезпечує надходження грошових коштів, визначається за такими методами:

залишкової вартості заміщення;

витрат на відновлення.

5. За методом залишкової вартості заміщення (відтворення) сума очікуваного відшкодування обчислюється як вартість заміщення (відтворення) активу, за вирахуванням зносу.

6. За методом витрат на відновлення сума очікуваного відшкодування визначається у сумі витрат на відновлення потенціалу корисності активу до його первісного рівня.

IV. Зменшення та відновлення корисності групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів

1. Якщо суму очікуваного відшкодування певного активу визначити неможливо, то визначається сума очікуваного відшкодування групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів і до якої належить цей актив.

2. Суму очікуваного відшкодування активу неможливо визначити, якщо теперішня вартість майбутніх грошових надходжень від цього активу суттєво відрізняється від чистої вартості його реалізації та якщо актив самостійно не забезпечує надходження грошових коштів від його використання.

3. Сума очікуваного відшкодування групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, визначається у порядку, встановленому пунктами 6 - 10 розділу II цього Національного положення (стандарту).

Балансова вартість групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, включає балансову вартість лише тих активів, які можна прямо віднести до такої групи, або визначається шляхом розподілу балансової вартості активів на обґрунтованій та послідовній основі.

Балансова вартість групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, не включає суми зобов'язання, якщо суму очікуваного відшкодування такої групи можна визначити без урахування цього зобов'язання.

4. Втрати від зменшення корисності групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, визнаються, якщо сума очікуваного відшкодування цієї групи менша за її балансову вартість.

Балансова вартість окремих активів групи зменшується на відповідну частину зазначених втрат, визначену шляхом розподілу загальної суми втрат пропорційно балансовій вартості кожного активу групи.

Якщо чисту вартість реалізації окремого активу групи або теперішню вартість майбутніх чистих грошових надходжень для окремого активу групи можна визначити, то балансова вартість такого активу не може бути меншою за чисту вартість реалізації активу або теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень від цього активу. У такому разі сума втрат від зменшення корисності групи активів, яка залишається не розподіленою, розподіляється на інші активи групи пропорційно їх балансовій вартості.

5. Втрати від зменшення корисності групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, визнаються для кожного активу групи в порядку, встановленому пунктом 11 розділу II цього Національного положення (стандарту).

6. Вигоди від відновлення корисності групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, визнаються, якщо сума очікуваного відшкодування цієї групи перевищує її балансову вартість. Балансова вартість окремого активу групи збільшується на відповідну частину такого перевищення, визначену шляхом розподілу суми вигід пропорційно балансовій вартості кожного активу групи. При цьому балансова вартість групи активів після відновлення корисності не повинна перевищувати її балансової вартості, визначеної на дату відновлення корисності без урахування попередньої

суми втрат від зменшення корисності.

Якщо можна визначити суму очікуваного відшкодування окремого активу групи, то при розподілі суми вигід від відновлення корисності групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, між активами цієї групи балансова вартість окремого активу визначається за найменшою вартістю: за сумою його очікуваного відшкодування або за його балансовою вартістю, визначеною на дату відновлення корисності без урахування попередньої суми втрат від зменшення його корисності. У такому разі сума вигід від відновлення корисності групи активів, яка залишилась не розподіленою, розподіляється на інші активи цієї групи пропорційно їх балансовій вартості.

7. Вигоди від відновлення корисності групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, визнаються для кожного активу групи в порядку, встановленому пунктом 3 розділу III цього Національного положення (стандарту).

V. Розкриття інформації про зменшення і відновлення корисності активів у примітках до фінансової звітності

1. У примітках до фінансової звітності щодо кожної статті активів наводиться така інформація:

1.1. Сума втрат від зменшення корисності, відображених у звіті про фінансові результати.

1.2. Сума вигід від відновлення корисності, відображених у звіті про фінансові результати.

1.3. Сума втрат від зменшення корисності, відображених у складі власного капіталу.

1.4. Сума вигід від відновлення корисності, відображених у складі власного капіталу.

2. Якщо визнані втрати від зменшення корисності або вигоди від відновлення корисності окремого активу або групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, є суттєвими, то в примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

2.1. Події та обставини, які спричинили зменшення або відновлення корисності.

2.2. Визнана сума втрат від зменшення корисності та/або вигід від відновлення корисності.

2.3. Характеристика активу (назва, місце використання, сегмент, до якого належить актив), щодо якого визначалася сума втрат від зменшення або вигід від відновлення його корисності.

2.4. Характеристика (склад) групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів (назва, місце використання, сегмент, до якого належить група), із зазначенням поточного і попереднього способів включення активів до певної їх групи, причини зміни способу групування (якщо визначення складу групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, змінилося).

2.5. Оцінка (чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу), за якою визначена сума очікуваного відшкодування активу чи групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів.

2.6. База, прийнята для визначення чистої вартості реалізації (якщо сумою очікуваного відшкодування визнано чисту вартість реалізації).

2.7. Ставка дисконту, використана для поточного і попереднього визначення теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень від активу (якщо сума очікуваного відшкодування активу визначена у звітному періоді за теперішньою вартістю майбутніх чистих грошових надходжень від активу).

2.8. Метод визначення вартості при використанні активу, який не забезпечує надходження грошових коштів.

2.9. Статті активів, на які впливають визнані втрати від зменшення корисності та/або вигоди від відновлення корисності, про які згідно з підпунктами 2.1 - 2.8 цього пункту інформацію не наведено.

3. Для кожної групи активів, яка забезпечує надходження грошових коштів, на яку було розподілено вартість нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання, наводиться така інформація:

3.1. Розподілена балансова вартість нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання.

3.2. База, прийнята для визначення суми очікуваного відшкодування цієї групи.

Начальник Управління

методології бухгалтерського обліку

О. О. Канцуров

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 128 "Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи"

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства фінансів України

24.12.2010 N 1629

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

20 січня 2011 р. за N 93/18831

Національне положення (стандарт)

бухгалтерського обліку в державному секторі 128 "Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи"

I. Загальні положення

1. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання, забезпечення, непередбачені зобов'язання, непередбачені активи та її розкриття у фінансовій звітності.

2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб'єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі - суб'єкти державного сектору).

3. Це Національне положення (стандарт) не поширюється на визнання і оцінку зобов'язань, забезпечень, непередбачуваних зобов'язань та непередбачуваних активів, які визначаються в інших національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, а також на зобов'язання бюджетів усіх рівнів із соціальних виплат і відшкодування пільг.

4. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:

забезпечення - зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу;

непередбачений актив - актив, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого підтвердиться лише після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими суб'єкт державного сектору не має повного контролю;

непередбачене зобов'язання - це:

1) зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими суб'єкт державного сектору не має повного контролю; або

2) теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди та потенціал корисності, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити;

обтяжливий контракт - контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди або потенціал корисності від цього контракту;

реструктуризація - програма, якою передбачається суттєва зміна виду та/або обсягу діяльності суб'єкта державного сектору або спосіб здійснення цієї діяльності;

сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання.

II. Визнання та оцінка зобов'язання

1. Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід або потенціалу корисності у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

2. З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:

довгострокові;

поточні;

забезпечення;

непередбачені зобов'язання;

доходи майбутніх періодів.

3. Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний строк погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує договір про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

4. Довгострокове зобов'язання за кредитним договором (якщо договір передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якого порушені, вважається довгостроковим, якщо:

позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення;

не очікується виникнення подальших порушень кредитного договору протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

5. Зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

6.

Зобов'язання, яке не відповідає критеріям визнання, є непередбачуваним зобов'язанням і суб'єктом державного сектору не визнається, а відображається на позабалансових рахунках у сумі очікуваного погашення.

7. Забезпечення створюється у разі виникнення внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди або потенціал корисності, та його оцінка може бути розрахунково визначена.

Забезпечення для покриття майбутніх дефіцитів не створюються.

8. Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) витрат, зокрема за виплатами працівникам, витрат на реструктуризацію, виконання зобов'язань у разі припинення діяльності, виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

9. Суми створених забезпечень визнаються витратами.

10. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом суб'єкта державного сектору плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть понесені, та після початку реалізації цього плану.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані із звичайною діяльністю суб'єкта державного сектору та виникають внаслідок реструктуризації.

При визначенні суми забезпечення з відшкодування витрат на реструктуризацію, яка передбачає вибуття активів, вони оцінюються за балансовою вартістю.

11. Забезпечення обтяжливого контракту визначається в сумі неминучих витрат, пов'язаних з його виконанням. Сума неминучих витрат, пов'язаних з виконанням обтяжливого контракту, визначається за найменшою з двох величин: витрат на виконання контракту або витрат на сплату неустойки (штрафів, пені) за його невиконання.

Витрати на виконання обтяжливого контракту оцінюються за різницею між витратами на його виконання і доходами (втратами) від виконання іншого контракту, укладеного з метою мінімізації втрат від виконання обтяжливого контракту.

12. На дату балансу сума забезпечення визначається, за вирахуванням суми очікуваного відшкодування.

13. Забезпечення довгострокових зобов'язань визнаються у сумі їх теперішньої вартості.

14. Забезпечення використовується на погашення тих зобов'язань, для покриття яких воно було створено.

Відшкодування слід визнавати при його фактичному надходженні у разі, якщо очікується, що активи, необхідні для погашення зобов'язання, під яке створене забезпечення, будуть відшкодовані іншою стороною.

Відшкодування слід розглядати як окремий актив, а сума, визнана для відшкодування, не може перевищувати суми забезпечення.

15. Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

16. Непередбачені активи суб'єктом державного сектору не визнаються та відображаються на позабалансових рахунках. Після набуття контролю актив перестає класифікуватись як непередбачуваний та зараховується до активів з визнанням на цю суму доходу.

III. Розкриття інформації про зобов'язання, забезпечення, непередбачувані активи і непередбачувані зобов'язання у примітках до фінансової звітності

1. Склад та сума зобов'язань, строки і причини їх утворення зазначаються на початок та кінець звітного періоду.

2. Суб'єкт державного сектору щодо кожного виду забезпечень наводить таку інформацію:

2.1. Залишок забезпечення на початок і кінець звітного періоду.

2.2. Збільшення забезпечення протягом звітного періоду внаслідок створення забезпечення або додаткових відрахувань.

2.3. Сума забезпечення, що використана протягом звітного періоду.

2.4. Невикористана сума забезпечення, що сторнована у звітному періоді.

2.5. Сума очікуваного відшкодування витрат іншою стороною, що врахована при оцінці забезпечення.

3. За кожним видом непередбачених зобов'язань наводиться така інформація:

3.1. Стислий опис зобов'язання та його сума.

3.2. Невизначеність щодо суми або

строку погашення.

3.3. Сума очікуваного погашення зобов'язання іншою стороною.

4. Склад і сума непередбачених активів зазначаються на початок та кінець звітного періоду.

Начальник Управління

методології бухгалтерського обліку

О. О. Канцуров

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 129 "Інвестиційна нерухомість"

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства фінансів України

24.12.2010 N 1629

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

20 січня 2011 р. за N 94/18832

Національне положення (стандарт)

бухгалтерського обліку в державному секторі 129 "Інвестиційна нерухомість"

I. Загальні положення

1. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про інвестиційну нерухомість та її розкриття у фінансовій звітності.

2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб'єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі - суб'єкти державного сектору).

3. Це Національне положення (стандарт) не застосовується до питань, урегульованих Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 126 "Оренда", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2010 N 1629, та іншими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі, а саме до:

класифікації оренди на операційну та фінансову;

визнання доходу від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості;

обліку продажу та операцій з продажу активів з їх подальшою орендою;

розкриття інформації про операційну оренду у фінансовій звітності;

обліку біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю;

обліку прав на розвідування та видобуток корисних копалин та невідтворюваних ресурсів;

оцінки орендодавцем нерухомості, наданої в оренду за договором фінансової оренди.

4. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:

балансова вартість активу - вартість активу, за якою він включається до підсумку балансу;

інвестиційна нерухомість - земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу;

операційна нерухомість - закріплені за суб'єктом державного сектору або орендовані земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою використання за призначенням у звичайній діяльності суб'єкта державного сектору і не приносять доходу у вигляді орендних платежів та/або збільшення власного капіталу.

5. З метою бухгалтерського обліку не вважається інвестиційною нерухомістю:

5.1. Операційна нерухомість, а також нерухомість, що утримується для використання у майбутньому як операційна нерухомість.

5.2. Нерухомість, що утримується з метою продажу за умов звичайної діяльності.

5.3. Нерухомість, що перебуває в процесі будівництва або поліпшення з метою використання її у майбутньому як інвестиційної нерухомості.

5.4. Нерухомість, що утримується для надання соціальних послуг, яка також забезпечує надходження грошових коштів.

5.5. Нерухомість, що утримується у спеціальних цілях.

6. Якщо певний об'єкт основних засобів уключає частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу, та іншу частину, що є операційною нерухомістю, і ці частини можуть бути відчужені окремо (або окремо надані в оренду згідно з договором про фінансову оренду), то ці частини відображаються як окремі інвентарні об'єкти. Якщо ці частини не можуть бути відчужені окремо, об'єкт основних засобів визнається інвестиційною нерухомістю за умови її використання переважно з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу.

За наявності ознак, за яких об'єкт основних засобів може бути віднесеним і до операційної нерухомості, і до інвестиційної нерухомості, суб'єкт державного сектору розробляє критерії щодо їх розмежування.

7. Якщо суб'єкт державного сектору контролює інвестиційну нерухомість, надану в оренду контролюючому суб'єкту державного сектору або контрольованому суб'єкту державного сектору для використання за призначенням у звичайній діяльності суб'єкта державного сектору, такий об'єкт основних засобів при складанні консолідованої фінансової звітності цієї економічної групи суб'єктів державного сектору вважається операційною нерухомістю.

II. Визнання та оцінка

інвестиційної нерухомості

1. Інвестиційна нерухомість визнається активом, якщо існує ймовірність того, що суб'єкт державного сектору отримає в майбутньому від її використання економічні вигоди або потенціал корисності, та її первісна вартість може бути достовірно визначена.

2. Придбана (створена) інвестиційна нерухомість зараховується на баланс суб'єкта державного сектору за первісною вартістю. Одиницею обліку інвестиційної нерухомості є земельна ділянка, будівля (частина будівлі) або їх поєднання, а також активи, які утворюють з інвестиційною нерухомістю цілісний комплекс і в сукупності забезпечують надходження грошових коштів.

3. Первісна вартість придбаної інвестиційної нерухомості складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам (продавцям) та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на інвестиційну нерухомість;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) інвестиційної нерухомості (якщо вони не відшкодовуються суб'єкту державного сектору);

юридичні послуги, комісійні винагороди, пов'язані з придбанням інвестиційної нерухомості;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням та доведенням об'єктів інвестиційної нерухомості до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

4. Первісною вартістю інвестиційної нерухомості, створеної суб'єктом державного сектору, є її вартість, визначена на дату початку використання інвестиційної нерухомості виходячи із загальної суми витрат на її створення.

Первісна вартість інвестиційної нерухомості, одержаної у фінансову оренду, визначається відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 126 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2010 N 1629.

5. Якщо придбання інвестиційної нерухомості здійснюється на умовах відстрочки платежу, то її первісною вартістю визнається ціна відповідно до договору. Винагорода постачальнику на суму різниці між договірною ціною та загальною сумою платежів на його користь визнається витратами звітного періоду.

6. Первісна вартість інвестиційної нерухомості збільшується на суму витрат, пов'язаних з її поліпшенням (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання інвестиційної нерухомості.

7. Витрати, що здійснюються для підтримання інвестиційної нерухомості в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від її використання, включаються до складу витрат звітного періоду.

8. Інвестиційна нерухомість, що обліковується за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигід від її відновлення, переоцінці не підлягає.

9. Отримана безоплатно або за умовною вартістю інвестиційна нерухомість зараховується на баланс суб'єкта державного сектору за її справедливою вартістю на дату отримання.

10. Суб'єкт державного сектору на дату балансу відображає у фінансовій звітності інвестиційну нерухомість за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигід від її відновлення, що визнаються відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

III. Переведення нерухомості до інвестиційної нерухомості або виведення її зі складу інвестиційної нерухомості

1. Переведення нерухомості до інвестиційної нерухомості або виведення її зі складу інвестиційної нерухомості здійснюється лише в разі зміни характеру використання нерухомості, що засвідчується:

1) початком використання її як операційної нерухомості;

2) початком підготовки її до продажу з переведенням об'єкта з інвестиційної нерухомості до складу запасів;

3) підготовкою операційної нерухомості для використання як інвестиційної нерухомості;

4) наданням її в операційну оренду іншій стороні;

5)

переведенням її із запасів або операційної нерухомості до інвестиційної нерухомості;

6) завершенням будівництва з переведенням нерухомості зі складу незавершеного будівництва до інвестиційної нерухомості.

2. Переведення інвестиційної нерухомості до складу запасів здійснюється у разі існування зміни способу використання цього активу, що підтверджується початком підготовки до продажу. Якщо реалізація інвестиційної нерухомості здійснюється без попередньої підготовки, то інвестиційна нерухомість переведенню до складу запасів не підлягає. Якщо суб'єкт державного сектору здійснює поліпшення (добудову, реконструкцію тощо) існуючої інвестиційної нерухомості для продовження її використання в майбутньому як інвестиційної нерухомості, то такий об'єкт нерухомості залишається у складі інвестиційної нерухомості.

Переведення інвестиційної нерухомості до складу запасів здійснюється у порядку, передбаченому для основних засобів.

IV. Вибуття інвестиційної нерухомості

1. Визнання інвестиційної нерухомості припиняється у разі вибуття об'єкта внаслідок продажу, ліквідації, вилучення, невідповідності критеріям визнання активу з інших підстав, переведення з інвестиційної нерухомості до операційної нерухомості або припинення використання такої інвестиційної нерухомості з виключенням очікування отримання будь-яких економічних вигід або потенціалу корисності від її вибуття.

2. Фінансовий результат від вибуття інвестиційної нерухомості визначається вирахуванням з доходу від вибуття її балансової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям інвестиційної нерухомості.

3. Доходи і витрати від продажу інвестиційної нерухомості з її подальшою орендою визначаються відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 126 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2010 N 1629.

V. Розкриття інформації про інвестиційну нерухомість у примітках до фінансової звітності

1. Вартість інвестиційної нерухомості в балансі відображається окремою статтею.

2. У примітках до фінансової звітності за кожною групою інвестиційної нерухомості наводиться така інформація:

2.1. Критерії щодо розмежування інвестиційної нерухомості та операційної нерухомості.

2.2. Відображені у звіті про фінансові результати звітного періоду:

2.2.1. Сума доходу від оренди інвестиційної нерухомості.

2.2.2. Сума прямих витрат (з виділенням окремо сум на ремонт і обслуговування), що визнані у зв'язку з утриманням інвестиційної нерухомості, яка забезпечує надходження грошових коштів від оренди протягом звітного періоду.

2.2.3. Сума прямих витрат (з виділенням окремо сум на ремонт і обслуговування), що визнані у зв'язку з утриманням інвестиційної нерухомості, яка не забезпечує надходження грошових коштів від оренди протягом звітного періоду.

2.3. Обмеження щодо володіння, користування та розпорядження інвестиційною нерухомістю.

2.4. Сума укладених договорів на майбутнє:

2.4.1. На придбання, будівництво і підготовку інвестиційної нерухомості.

2.4.2. На ремонт, обслуговування і поліпшення інвестиційної нерухомості.

2.5. Вартість придбаної інвестиційної нерухомості.

2.6. Сума капітальних інвестицій в інвестиційну нерухомість за звітний рік.

2.7. Балансова вартість інвестиційної нерухомості, що вибула.

2.8. Дохід від вибуття інвестиційної нерухомості.

2.9. Вартість інвестиційної нерухомості, переведеної із/до запасів, та операційної нерухомості.

2.10. Інші зміни балансової вартості інвестиційної нерухомості.

3. При оцінці інвестиційної нерухомості за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигід від її відновлення, щодо кожної групи інвестиційної нерухомості наводиться така інформація:

3.1. Метод амортизації, що застосовується суб'єктом державного сектору, та діапазон строків корисного використання.

3.2. Балансова вартість та сума зносу з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигід від її відновлення на початок і кінець звітного року.

3.3. Сума нарахованої амортизації протягом звітного

року.

3.4. Сума втрат від зменшення корисності і сума вигід від відновлення корисності, відображені в звіті про фінансові результати та звіті про власний капітал за звітний рік.

Начальник Управління

методології бухгалтерського обліку

О. О. Канцуров

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 "Подання фінансової звітності"

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства фінансів України

28.12.2009 N 1541

(у редакції наказу

Міністерства фінансів України

від 24.12.2010 N 1629)

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

20 січня 2011 р. за N 95/18833

Національне положення (стандарт)

бухгалтерського обліку в державному секторі 101 "Подання фінансової звітності"

I. Загальні положення

1. Це Національне положення (стандарт) визначає склад, форми, принципи підготовки та подання фінансової звітності в державному секторі, загальні вимоги до визнання і розкриття її елементів.

2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються суб'єктами бухгалтерського обліку в державному секторі (далі - суб'єкти державного сектору).

3. Фінансова звітність складається у тисячах гривень без десяткових знаків.

У рядках форм фінансової звітності, де не зазначені показники, ставиться прочерк.

4. Терміни, наведені у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають таке значення:

баланс - звіт про фінансовий стан суб'єкта державного сектору, який відображає на певну дату активи, зобов'язання і власний капітал;

валютний курс - установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни;

витрати - зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власником);

власний капітал - частина в активах суб'єкта державного сектору, що залишається після вирахування зобов'язань;

грошові кошти - готівка, кошти на рахунках в органах Державного казначейства України, у банках та депозити до запитання;

доходи - збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власника);

еквіваленти грошових коштів - короткострокові, високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості;

економічна група - група суб'єктів державного сектору, до складу якої входять контролюючий суб'єкт державного сектору та один або кілька контрольованих суб'єктів державного сектору;

закордонний суб'єкт державного сектору - контрольований суб'єкт державного сектору або відділення суб'єкта державного сектору, що звітує, діяльність якого базується або провадиться в інший країні, ніж країна цього суб'єкта державного сектору;

звіт про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу суб'єкта державного сектору протягом звітного періоду;

звіт про рух грошових коштів - звіт, який відображає надходження і витрати грошових коштів у результаті діяльності суб'єкта державного сектору у звітному періоді;

звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності суб'єкта державного сектору;

звичайна діяльність - будь-яка діяльність суб'єкта державного сектору, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її провадження;

зобов'язання - заборгованість суб'єкта державного сектору, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів суб'єкта державного сектору, що втілюють у собі економічні вигоди або потенціал корисності;

інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів;

іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності;

контролюючий суб'єкт державного сектору - головний розпорядник бюджетних коштів та розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, до сфери управління яких належать розпорядники бюджетних коштів, державні цільові фонди, Державне казначейство України;

контрольований суб'єкт державного сектору - розпорядник бюджетних коштів, органи державних цільових фондів, територіальні органи Державного казначейства України;

користувачі звітності - фізичні та юридичні

особи, що потребують інформації про діяльність суб'єктів державного сектору для прийняття рішень;

курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах;

облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються суб'єктом державного сектору для складання та подання фінансової звітності;

операційна діяльність - основна діяльність, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю;

примітки до фінансової звітності - сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі;

принцип бухгалтерського обліку - правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності;

профіцит/дефіцит у результаті звичайної діяльності - різниця, яка залишається після вирахування витрат, що виникають від звичайної діяльності, з доходів, отриманих у результаті звичайної діяльності;

розкриття - надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності;

рух грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів;

стаття - елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, установленим цим Національним положенням (стандартом);

суб'єкти державного сектору - суб'єкти бухгалтерського обліку в державному секторі, зокрема розпорядники бюджетних коштів, Державне казначейство та державні цільові фонди;

суттєва інформація - інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі та керівництвом суб'єктів державного сектору;

фінансова діяльність - діяльність, яка приводить до змін розміру і складу власного капіталу та зобов'язань;

фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів суб'єкта державного сектору за звітний період.

5. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів суб'єкта державного сектору та бюджету.

6. Порядок подання фінансової звітності користувачам визначається законодавством.

7. Фінансова звітність у державному секторі забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

джерел надходжень коштів та напрямів їх використання;

результатів діяльності з погляду ефективності та досягнень мети діяльності;

дотримання фінансової дисципліни суб'єктом державного сектору;

цільового використання бюджетних коштів;

оцінки якості управління;

оцінки здатності своєчасно виконувати свої зобов'язання;

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємств;

рівня ресурсів, потрібних для продовження діяльності, ресурсів, які можуть виникнути внаслідок продовження діяльності, а також відповідних ризиків та невизначеностей.

8. У фінансових звітах надається інформація про:

а) активи;

б) зобов'язання;

в) власний капітал;

г) дохід;

ґ) витрати;

д) грошові потоки суб'єкта державного сектору та бюджету.

9. Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

II. Облікова політика

1. Облікова політика визначається на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі. Облікова політика суб'єкта державного сектору визначається у розпорядчому документі, в якому мають бути встановлені методи оцінки, обліку, види сегментів та їх пріоритетність і процедури, які має застосовувати суб'єкт державного сектору та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більше ніж один варіант, та порядок організації

бухгалтерського обліку.

Суб'єкт державного сектору має послідовно застосовувати облікову політику таким чином, щоб фінансова звітність відповідала всім вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі.

2. Якщо національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі передбачено застосування декількох методів оцінки, то суб'єкт державного сектору повинен обрати та послідовно застосовувати один з них.

III. Принципи підготовки та якісні характеристики фінансової звітності

1. Фінансова звітність формується з дотриманням таких принципів:

автономності суб'єкта державного сектору, за яким кожний суб'єкт державного сектору, наділений відповідними повноваженнями щодо використання бюджетних коштів, розглядається відокремленим від суб'єкта державного сектору, який його утворив;

безперервності діяльності, який передбачає оцінку активів і зобов'язань суб'єкта державного сектору виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

періодичності, який передбачає розподіл діяльності на певні періоди з метою складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, за яким пріоритетною є оцінка активів виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів суб'єкта державного сектору;

превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій у фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

2. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідливою і однозначно тлумачитися її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

3. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

4. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

фінансові звіти суб'єкта державного сектору за різні періоди;

фінансові звіти різних суб'єктів державного сектору.

5. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

6. У фінансовій звітності слід розкривати порівняльну інформацію стосовно попереднього періоду щодо всієї цифрової інформації (якщо це Національне положення (стандарт) не вимагає або не дозволяє іншого), за винятком фінансової звітності за звітний період, до якого це Національне положення (стандарт) застосовується вперше.

7. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс суб'єкта державного сектору складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного суб'єкта державного сектору може бути меншим, але не більшим за 12 місяців (бюджетного року). Звітним періодом

суб'єкта державного сектору, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

IV. Склад та елементи фінансової звітності

1. Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про власний капітал, звіту про рух грошових коштів та приміток до звітів.

2. Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигід або потенціалу корисності, пов'язаних з цією статтею;

оцінка статті може бути достовірно визначена.

3. При ліквідації суб'єкт державного сектору складає фінансовий звіт в обсязі річної фінансової звітності.

V. Баланс

1. Баланс (за формою N 1-дс згідно з додатком 1 до цього Національного положення (стандарту)) як звіт про фінансовий стан відображає активи, зобов'язання і власний капітал суб'єкта державного сектору та/або бюджету на початок року та на кінець звітного періоду на підставі звірених даних бухгалтерського обліку.

Звітні дані статей балансу на початок звітного періоду повинні бути тотожними даним відповідних статей балансу на кінець попереднього звітного періоду з урахуванням на початок звітного періоду даних реорганізації (у разі коли реорганізація відбулася станом на початок року).

2. Згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

3. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань, власного капіталу та фінансового результату.

4. Актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигід та потенціалу корисності, пов'язаних з його використанням.

5. Витрати на придбання та створення активу, які відповідно до пункту 4 цього розділу не можуть бути відображені в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

6. Зобов'язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід або потенціалу корисності у майбутньому внаслідок його погашення.

7. Власний капітал та фінансовий результат відображаються в балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які приводять до їх зміни.

8. Оцінка та розкриття статей балансу здійснюються згідно з порядком заповнення форм фінансової звітності в державному секторі, встановленим відповідно до законодавства.

Оцінка та подальше розкриття окремих статей балансу в примітках до фінансової звітності здійснюються згідно з відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

VI. Звіт про фінансові результати

1. У звіті про фінансові результати (за формою N 2-дс згідно з додатком 2 до цього Національного положення (стандарту)) відображаються операції зі збільшення або зменшення доходів та/або витрат суб'єкта державного сектору та бюджету (у тому числі частка інвестора в результатах діяльності об'єкта інвестування) за звітний період.

2. Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:

I. Фінансовий результат діяльності розпорядників бюджетних коштів та апаратів державних цільових фондів;

II. Фінансовий результат виконання бюджету;

III. За функціональною класифікацією видатків та кредитування бюджету.

3. Дохід відображається у звіті про фінансові результати у разі надходження активу або погашення зобов'язання, які приводять до збільшення власного капіталу, та за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

4. За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у звіті про фінансові результати у разі вибуття активу або збільшення зобов'язання, що приводить до зменшення власного капіталу.

5. Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять

відповідні економічні вигоди.

6. Витрати відображаються у звіті про фінансові результати, у разі якщо економічні вигоди або потенціал корисності не відповідають або перестають відповідати такому стану, за якого вони визнаються активами.

7. Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

8. Розкриття статей звіту про фінансові результати здійснюється згідно з порядком заповнення форм фінансової звітності в державному секторі, встановленим відповідно до законодавства.

9. Додаткові статті слід подавати в звіті про фінансовий стан, коли цього вимагає будь-яке національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі.

10. Окремо у звіті про фінансовий результат розкривається інформація про надзвичайні доходи і надзвичайні витрати.

VII. Звіт про рух грошових коштів

1. Звіт про рух грошових коштів (за формою N 3-дс згідно з додатком 3 до цього Національного положення (стандарту)) відображає рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

2. Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності.

3. Суми надходжень та витрат, що виникають у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, наводяться розгорнуто.

4. Негрошові операції не включаються до звіту про рух грошових коштів.

5. Розкриття статей звіту про рух грошових коштів здійснюється згідно з порядком заповнення форм фінансової звітності в державному секторі, встановленим відповідно до законодавства.

VIII. Звіт про власний капітал

1. Звіт про власний капітал (за формою N 4-дс згідно з додатком 4 до цього Національного положення (стандарту)) розкриває інформацію про зміни у складі власного капіталу.

2. У звіті про власний капітал наводиться інформація про суми власного капіталу відповідно на початок і кінець звітного періоду, а також наводяться дані, які відображають збільшення або зменшення залишку власного капіталу на початок року в результаті зміни облікової політики, виправлення помилок та інших змін у порядку, передбаченому відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

3. У звіті про власний капітал розкривається інформація про зміни у складі і сумі власного капіталу, пов'язані з наданням або вилученням активів за рішенням власника.

4. У звіті про власний капітал окремо наводяться дані, які відображають збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів та інших активів у порядку, передбаченому відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

5. У звіті про власний капітал відображається профіцит/дефіцит, що склався у звітному періоді в результаті діяльності суб'єкта державного сектору.

6. Розкриття статей звіту про власний капітал здійснюється згідно з порядком заповнення форм фінансової звітності в державному секторі, встановленим відповідно до законодавства.

IX. Розкриття інформації у фінансовій звітності

1. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити:

інформацію про суб'єкт державного сектору;

дату звітності та звітний період;

дані про валюту звітності та одиницю її виміру;

відповідну інформацію за звітний період і аналогічний період попереднього року;

інформацію про:

облікову політику суб'єкта державного сектору та її зміни;

консолідацію фінансових звітів;

припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

обмеження щодо володіння активами;

участь у спільних підприємствах;

виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;

переоцінку статей фінансових звітів;

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

2. Інформація про суб'єкта державного сектору, яка підлягає розкриттю у

фінансовій звітності, включає:

найменування, організаційно-правову форму та місцезнаходження суб'єкта державного сектору;

короткий опис основної діяльності суб'єкта державного сектору;

код відомчої класифікації бюджету, назву органу управління, у віданні якого перебуває суб'єкт державного сектору;

середню кількість працівників суб'єкта державного сектору протягом звітного періоду;

дату затвердження звітності та назву суб'єкта державного сектору, що її затвердив.

3. Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Національним положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.

4. У фінансовій звітності повинні бути вказані валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то суб'єкт державного сектору повинен розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

5. Суб'єкт державного сектору розкриває обрану облікову політику шляхом опису:

5.1. Принципів оцінки статей звітності.

5.2. Методів обліку окремих активів і зобов'язань.

6. Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансовій звітності або у примітках до неї.

7. У примітках до фінансової звітності розкривається:

7.1. Інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансовій звітності, але є обов'язковою згідно з відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.

7.2. Інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Начальник Управління

методології бухгалтерського обліку

О. О. Канцуров

Додаток 1

до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 "Подання фінансової звітності"

КОДИ

01

Дата (рік, місяць, число)

Установа

за ЄДРПОУ

Територія

за КОАТУУ

Організаційно-правова форма

господарювання

за КОПФГ

Орган державного управління

за КОДУ

Вид економічної діяльності

за КВЕД

Одиниця виміру: тис. грн.

Контрольна

сума

БАЛАНС

на ____________ 20__ року

Форма N 1-дс

АКТИВ

Код рядка

На початок звітного року

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

І. НЕФІНАНСОВІ АКТИВИ

Основні засоби

залишкова вартість

010

знос

011

первісна вартість

012

Нематеріальні активи

залишкова вартість

020

амортизація

021

первісна вартість

022

Незавершене будівництво

030

Запаси

040

Малоцінні та швидкозношувані предмети

050

Готова продукція

060

Інвестиції в нефінансові активи

070

Інші нефінансові активи

080

090

Усього за розділом I

100

II. ФІНАНСОВІ АКТИВИ

Дебіторська заборгованість за:

розрахунками з бюджетом

110

розрахунками за товари, роботи, послуги

120

наданими кредитами

130

виданими авансами

140

внутрішніми розрахунками

150

розрахунками з недостач

160

інша

170

Грошові кошти та їх еквіваленти бюджетних установ та державних цільових фондів в:

касі

180

казначействі

190

установах банків

200

Кошти бюджетів та інших клієнтів на:

єдиному казначейському рахунку

210

рахунках в установах банків

220

Фінансові інвестиції

230

Інші фінансові активи

240

Усього за розділом II

250

III.

ВИТРАТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ

260

БАЛАНС

270

ПАСИВ

Код

рядка

На початок звітного року

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ ТА ФІНАНСОВИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Внесений капітал

280

Фонд дооцінки

290

Фінансовий результат звітного періоду

300

Фінансовий результат минулих звітних періодів

310

Резерви

320

330

340

Усього за розділом I

350

II. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Довгострокові зобов'язання за:

цінними паперами

360

кредитами

370

депозитами

380

інші

390

Поточні зобов'язання за:

платежами до бюджету

400

розрахунками за товари, роботи, послуги

410

кредитами

420

одержаними авансами

430

розрахунками з оплати праці

440

внутрішніми розрахунками

450

розрахунками з недостач

460

інші

470

480

Усього за розділом II

490

III. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

500

IV. ДОХОДИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ

510

БАЛАНС

520

Керівник

Головний бухгалтер

Додаток 2

до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 "Подання фінансової звітності"

КОДИ

01

Дата (рік, місяць, число)

Установа

за ЄДРПОУ

Територія

за КОАТУУ

Організаційно-правова форма

господарювання

за КОПФГ

Орган державного управління

за КОДУ

Вид економічної діяльності

за КВЕД

Одиниця виміру: тис. грн.

Контрольна

сума

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

за ____________ 20__ року

Форма N 2-дс

I. ФІНАНСОВИЙ РЕЗУЛЬТАТ ДІЯЛЬНОСТІ РОЗПОРЯДНИКІВ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ ТА АПАРАТІВ ДЕРЖАВНИХ ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ

Стаття

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

ДОХОДИ

Бюджетні асигнування

010

Доходи від надання послуг

020

Трансферти

030

Інші операційні доходи

040

Фінансові доходи

050

Інші доходи

060

Надзвичайні доходи

070

080

090

Всього доходів

100

ВИТРАТИ

Витрати на оплату праці

110

Відрахування на соціальні заходи

120

Оплата товарів

130

Трансферти та субсидії

140

Амортизація

150

Інші операційні витрати

160

Фінансові витрати

170

Інші витрати

180

Надзвичайні витрати

190

200

210

Всього витрат

220

Профіцит/дефіцит за звітний період

230

II. ФІНАНСОВИЙ РЕЗУЛЬТАТ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ

Стаття

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

ДОХОДИ

Доходи від надання послуг

240

Доходи від продажу

250

Податкові надходження

260

Неподаткові надходження

270

Трансферти

280

Надходження до державних цільових фондів

290

Зобов'язання, що не підлягають погашенню

300

Інші операційні доходи

310

Доходи від відсотків, роялті, дивідендів, інші фінансові доходи

320

Інші доходи

330

Надзвичайні доходи

340

350

360

Всього доходів

370

ВИТРАТИ

Витрати на оплату праці

380

Відрахування на соціальні заходи

390

Оплата товарів

400

Трансферти та субсидії

410

Амортизація

420

Інші операційні витрати

430

Фінансові витрати

440

Інші витрати

450

Надзвичайні витрати

460

470

480

Всього витрат

490

Профіцит/дефіцит за звітний період

500

III. ЗА ФУНКЦІОНАЛЬНОЮ

КЛАСИФІКАЦІЄЮ ВИДАТКІВ ТА КРЕДИТУВАННЯ БЮДЖЕТУ

Найменування показника

Код

рядка

За звітний

період

За

попередній

період

1

2

3

4

Загальнодержавні функції

500

Оборона

510

Громадський порядок, безпека та судова влада

520

Економічна діяльність

530

Охорона навколишнього природного середовища

540

Житлово-комунальне господарство

550

Охорона здоров'я

560

Духовний та фізичний розвиток

570

Освіта

580

Соціальний захист та соціальне забезпечення

590

600

610

Керівник

Головний бухгалтер

Додаток 3

до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 "Подання фінансової звітності"

КОДИ

01

Дата (рік, місяць, число)

Установа

за ЄДРПОУ

Територія

за КОАТУУ

Організаційно-правова форма

господарювання

за КОПФГ

Орган державного управління

за КОДУ

Вид економічної діяльності

за КВЕД

Одиниця виміру: тис. грн.

Контрольна

сума

ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ

за 20__ рік

Форма N 3-дс

Стаття

Код

рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

I. Рух коштів у результаті операційної діяльності

Надходження від операційної діяльності, всього

010

у тому числі:

бюджетні асигнування

011

доходи від надання послуг

012

податкові надходження

013

неподаткові надходження

014

трансферти

015

надходження до державних цільових фондів

016

інші доходи

017

018

019

Витрати на операційну діяльність, всього

020

у тому числі:

витрати на оплату праці

021

відрахування на соціальні заходи

022

оплата товарів

023

трансферти та субсидії

024

інші витрати

025

026

Чистий рух коштів до надзвичайних подій

030

Рух коштів від надзвичайних подій

040

Чистий рух коштів від операційної діяльності

050

II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності

Надходження від інвестиційної діяльності, всього

060

у тому числі від продажу:

основних засобів

061

нематеріальних активів

062

інше

063

Витрати на інвестиційну діяльність, всього

070

у тому числі на придбання:

основних засобів

071

нематеріальних активів

072

інше

073

Чистий рух коштів до надзвичайних подій

080

Рух коштів від надзвичайних подій

090

Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності

100

III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності

Надходження від фінансової діяльності, всього

110

у тому числі від:

реалізації цінних паперів

111

повернення кредитів

112

отримання позик

113

отримання відсотків (роялті, дивідендів)

114

інше

115

Витрати на фінансову діяльність, всього

120

у тому числі на:

придбання цінних паперів

121

надання кредитів

122

погашення позик

123

плату відсотків за зобов'язаннями з фінансової діяльності

124

інше

125

Чистий рух коштів до надзвичайних подій

130

Рух коштів від надзвичайних подій

140

Чистий рух коштів від фінансової діяльності

150

Чистий рух коштів за звітний період

160

Залишок коштів на початок року

170

Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів

180

Залишок коштів на кінець

року

190

Керівник

Головний бухгалтер

Додаток 4

до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 "Подання фінансової звітності"

КОДИ

01

Дата (рік, місяць, число)

Установа

за ЄДРПОУ

Територія

за КОАТУУ

Організаційно-правова форма

господарювання

за КОПФГ

Орган державного управління

за КОДУ

Вид економічної діяльності

за КВЕД

Одиниця виміру: тис. грн.

Контрольна

сума

ЗВІТ ПРО ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

за 20__ рік

Форма N 4-дс

Стаття

Код

Внесений капітал

Фінансовий результат

Резерви

Фонд дооцінки

Разом

1

2

3

4

5

6

7

Залишок

на початок року

010

Коригування:

Зміна облікової політики

020

Виправлення помилок

030

Інші зміни

040

Скоригований залишок на початок року

050

Переоцінка активів:

Дооцінка основних засобів

060

Уцінка основних засобів

070

Дооцінка незавершеного

будівництва

080

Уцінка незавершеного

будівництва

090

Дооцінка нематеріальних

активів

100

Уцінка нематеріальних активів

110

Профіцит /дефіцит за звітний період

120

Інші зміни в капіталі

130

140

150

Разом змін в капіталі

160

Залишок на кінець звітного періоду

170

Керівник

Головний бухгалтер