Про систему екстреної токсикологічної допомоги в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

03.04.2012

м. Київ

N 234

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

8 червня 2012 р. за N 920/21232

Про систему екстреної токсикологічної допомоги в Україні

Відповідно до статей 8, 35, 37 Основ законодавства України про охорону здоров'я та з метою розвитку та вдосконалення організації надання екстреної токсикологічної допомоги в Україні, створення мережі центрів токсикологічної допомоги як єдиної системи, що поєднана інформаційним, методичним, лікувально-діагностичним забезпеченням у наданні спеціалізованої медичної допомоги населенню України при виникненні гострих отруєнь будь-якої хімічної етіології, зниження рівня інвалідності та смертності при невідкладних станах, що обумовлені гострими отруєннями,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про систему екстреної токсикологічної допомоги в Україні, що додається.

2. Внести до Положення про єдину систему надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2009 року N 370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2009 року за N 863/16879, таку зміну:

підпункт 3.4 пункту 3 розділу II виключити.

3. Головному позаштатному спеціалісту Міністерства охорони здоров'я України зі спеціальності "Токсикологія" Шейману Б. С. розробити план заходів щодо організації надання екстреної токсикологічної допомоги в Україні.

4. Директору Департаменту охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення Осташко С. І. у встановленому законодавством порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра охорони здоров'я України Моісеєнко Р. О.

Віце-прем'єр-міністр України

Міністр

Р. В. Богатирьова

ПОГОДЖЕНО:

Заступник Міністра

фінансів України

С. Рибак

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства охорони здоров'я України

03.04.2012 N 234

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

8 червня 2012 р. за N 920/21232

ПОЛОЖЕННЯ

про систему екстреної токсикологічної допомоги в Україні

I. Загальні положення

1.1. Система екстреної токсикологічної допомоги (далі - система) передбачає регламентацію механізму взаємодії рівнів надання екстреної токсикологічної допомоги населенню України (далі - допомога).

1.2. Система діє з метою реалізації державної політики щодо забезпечення лікувально-профілактичними закладами державної та комунальної форм власності, вчасної та якісної допомоги постраждалим, які перебувають у невідкладному стані, який обумовлений дією токсичного чинника, що дозволить уникнути негативного впливу на ефективність надання допомоги постраждалим від гострих отруєнь як у повсякденному житті, так і при надзвичайних ситуаціях, які виникли внаслідок дії токсичних речовин.

1.3. Діяльність системи передбачає використання новітніх стандартизованих медичних технологій, оптимізацію структури підрозділів лікувально-профілактичних закладів державної та комунальної форм власності на підставі єдиних науково обґрунтованих організаційних принципів та міжнародних стандартів надання допомоги з відповідним кадровим, матеріально-технічним забезпеченням, професійною підготовкою медичних працівників з питань її надання, а також інших фахівців, які беруть участь в організації та забезпеченні надання допомоги та не мають медичної освіти.

1.4. У цьому Положенні терміни вживаються у такому значенні:

Екстрена токсикологічна допомога - це система заходів для забезпечення вчасної та якісної медичної допомоги кожній особі, яка перебуває у невідкладному стані внаслідок дії токсичного чинника, з використанням новітніх стандартизованих медичних технологій для лікування гострих отруєнь, що застосовуються в мережі лікувально-профілактичних закладів державної та комунальної форм власності, які утворені на основі єдиних науково обґрунтованих організаційних принципів та міжнародних стандартів надання екстреної токсикологічної допомоги з відповідним матеріально-технічним

забезпеченням, професійною підготовкою медичних працівників з питань надання екстреної токсикологічної допомоги.

1.5. Інші терміни у цьому Положенні вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров'я та інших нормативно-правових актах.

II. Завдання та принципи системи

2.1. Завданнями системи є:

надання допомоги постраждалим при гострих отруєннях у повсякденному житті та в умовах надзвичайних ситуацій, які виникли внаслідок дії токсичних речовин;

надання допомоги з використанням методів екстракорпоральної детоксикації при гострих та хронічних екзогенних та ендогенних інтоксикаціях;

розробка заходів з питань профілактики, діагностики та лікування хворих, що потребують допомоги, з гострими та хронічними інтоксикаціями;

розробка пріоритетних напрямів розвитку системи, що передбачають проведення заходів з попередження і виявлення токсикологічної патології, зменшення рівня ускладнень, інвалідності та смертності населення внаслідок гострих та хронічних екзогенних та ендогенних інтоксикацій, визначення проблемних питань надання допомоги та шляхів їх вирішення;

організація проведення наукових досліджень з актуальних питань профілактики, діагностики та лікування токсикологічних захворювань;

моніторинг, узагальнення та аналіз інформації щодо надання допомоги;

участь в організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації лікарів-анестезіологів (у тому числі дитячих), лікарів-токсикологів та лікарів суміжних спеціальностей з питань профілактики, діагностики та лікування токсикологічних захворювань;

розробка та впровадження новітніх форм та методів профілактики, діагностики та лікування токсикологічних захворювань;

організаційно-методичне керівництво та координація діяльності лікувально-профілактичних закладів державної та комунальної форм власності та наукових установ з питань надання екстреної токсикологічної допомоги;

розробка та контроль за реалізацією заходів, спрямованих на зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення внаслідок гострих отруєнь;

забезпечення інформованості населення щодо заходів профілактики, запобігання та усунення наслідків токсичної дії речовин у повсякденному житті та в умовах надзвичайних ситуацій, які виникли внаслідок дії токсичних речовин.

2.2. Принципами системи є:

доступність допомоги;

безоплатність допомоги;

своєчасність допомоги;

надання допомоги у повсякденному житті;

надання допомоги в умовах надзвичайних ситуацій, які виникли внаслідок дії токсичних речовин;

єдність методологічних підходів освіти та практики при наданні допомоги;

динамічність розвитку системи і удосконалення надання допомоги.

III. Складові компоненти системи

3.1. Для виконання функціональних завдань система складається з таких компонентів:

3.1.1. На центральному рівні з:

центру клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії;

центру дитячої клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії.

3.1.2. На територіальному рівні з:

регіональних центрів клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії;

відділень клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії;

відділень анестезіології та інтенсивної терапії з підрозділами клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії;

відділень дитячої анестезіології та інтенсивної терапії з підрозділами дитячої клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії.

3.1.3. На місцевому рівні з:

відділень анестезіології та інтенсивної терапії;

відділень дитячої анестезіології та інтенсивної терапії.

3.2. Контроль за діяльністю системи здійснює центральний орган виконавчої влади в сфері охорони здоров'я.

3.3. Управління системою полягає в підпорядкуванні та підзвітності нижчого компонента системи вищому, а також створенні наскрізного контролю за виконанням відповідних клінічних протоколів, настанов та стандартів надання допомоги, затверджених Міністерством охорони здоров'я України.

Заступник директора Департаменту

лікувально-профілактичної допомоги

Є. Д. Мороз

Директор Департаменту охорони

материнства, дитинства та

санаторного забезпечення

С.

І. Осташко