Адміністративний Кодекс УСРР

АДМІНІСТРАТИВНИЙ КОДЕКС УСРР

Кодекс затверджено постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 12 жовтня 1927 року

Кодекс втратив чинність

(згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР

від 21 серпня 1985 року N 807-XI)

ПОДІЛ I.

Засади.

1. Завданням Адміністративного Кодексу УСРР є забезпечити запровадження революційної законности в адміністративній царині та систематизувати правила, що регулюють, відповідно до основних принципів радянського ладу, діяльність адміністративних органів та інших органів влади в цій царині.

2. Заходи, здійснювані в адміністративній царині, повинні відповідати інтересам трудящих і за всіх можливих випадків здійснюватися з участю відповідних організацій трудящих. Органи, що ці заходи здійснюють, про свою діяльність дають звіт трудящим.

3. Загальні адміністративні заходи повинно здійснювати висвітленням та поясненням мотивів, що викликали їх вжиття, на широких зборах трудящих та їх організацій, а так само через адміністративні секції міських і селищних рад та адміністративно-впорядчих комісій сільських рад.

4. В місцевостях, залюднених національними меншостями, адміністративні органи повинні пристосовувати свою діяльність до національних культурних та побутових властивостей кожної з національних меншостей, що їх трудящих повинно притягати до організації та діяльности адміністративних органів в даній місцевості.

5. За всіх випадків ухиляння від виконання законних постанов або наказів органів влади, або виявлення протизаконних вчинків, адміністративні органи та інші органи влади, як з власної ініціативи, як і на заяву осіб, установ та організацій, в межах своєї компетенції, обов'язані негайно припинити їх на підставі правил цього Кодексу та вживати заходів до виконання законів та постанов влади.

6. Установи та урядові особи, що застосовують правила цього Кодексу, в своїй діяльності не повинні обмежуватися лише заходами примусу стосовно до праволомців, а повинні поєднувати їх із заходами переконання в потребі добровільного додержання цих правил.

7. Адміністративні органи та інші органи влади, здійснюючи покладені на них завдання в адміністративній царині, керуються правилами цього Кодексу, а так само й іншими законами Союзу РСР і УСРР, що регулюють їх діяльність, як рівно-ж постановами, інструкціями та правилами, що їх видають на розвиток цих правил та законів належні органи влади.

8. Адміністративні органи допомагають всім органам радянської влади здійснювати всі примусові заходи за випадків, передбачених законом.

9. Чинності органів, що застосовують правила цього Кодексу, можуть оскаржити встановленим порядком як приватні особи та організації, як і установи та урядові особи, навіть коли-б їх інтереси безпосередньо й не було зламало.

В межах своєї компетенції адміністративні органи обов'язані приймати скарги на вчинки підлеглих їм установ та урядових осіб, як писані, як і словесні, давати на них безпосередні накази й обовязково повідомляти скаржникові або заявникові про наслідки.

10. Правила цього Кодексу визначають діяльність нижчезазначених адміністративних органів та інших органів влади в адміністративній царині:

а) Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ УСРР;

б) Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ АМСРР;

в) адміністративних відділів округових виконавчих комітетів та адміністративно-міліційних відділків районових виконавчих комітетів;

г) органів міліції та кримінального розшуку;

д) міських рад, селищних рад, сільських рад, їх президій та сільських виконавців;

є) інших органів влади та урядових осіб за випадків, зазначених в цьому Кодексі і в спеціяльних узаконеннях.

11. Функції, покладені цим Кодексом на округові виконавчі комітети, на території АМСРР здійснює Рада Народніх Комісарів АМСРР, а функції, покладені на адміністративні відділи округових виконавчих комітетів, здійснює Народній Комісаріят Внутрішніх Справ АМСРР, за винятком випадків, коли в самому Кодексі передбачено інший порядок.

ПОДІЛ II.

Адміністративні акти.

12. Загальними адміністративними актами є: 1) інструкції й обіжники та 2) обов'язкові постанови.

Розділ

1.

Інструкції й обіжники адміністративних органів.

13. Змістом інструкції є загальні пояснення підлеглим урядовим особам та установам того, як запроваджувати в життя той чи інший закон або постанову радянської влади, або пояснення їх змісту, а також подання додаткових правил до законів і постанов в межах, ними встановлених.

14. Предметом обіжників є окремі з'ясувальні та директивні вказівки урядовим особам або установам, дотичні їхньої урядової роботи.

Увага. Інструкції та обіжники по міліції видається наказами.

15. Інструкції та обіжники повинні обов'язково містити в собі:

а) підпис особи, що стоїть на чолі установи, від імени якої видається інструкцію або обіжник;

б) назву установи або урядової особи, що їх видає;

в) день, місяць та рік видання й порядкові числа;

г) вказівки на те, до кого їх адресовано й на кого покладається їх виконання.

16. Інструкції й обіжники, дотичні компетенції декількох урядництв, погоджується наперед із заінтересованими урядництвами.

Увага. Коли інструкції й обіжники погоджується з заінтересованими урядництвами, то ці урядництва обов'язані дати відповідь в двохтижневий реченець.

17. За випадків, коли постанови Центрального Виконавчого Комітету або Ради Народніх Комісарів УСРР чи АМСРР покладається на урядництва або на місцеві виконкоми видати інструкції в справі виконання ухвалених постанов і коли в самій постанові не зазначено реченця на видання їх, то такі інструкції треба видавати в місячний реченець зо дня оголошення постанови.

Коли-ж треба погодити інструкції з центральними установами УСРР або з органами АМСРР, або з округовими виконавчими комітетами, то реченець видання подовжується до 2-х тижнів.

18. За тих випадків, коли видання інструкції та обіжників покладається розпорядженням округового виконавчого комітету на відділ або інспектуру округового виконавчого комітету або на районовий виконавчий комітет, а реченець видання інструкції та обіжників не буде зазначено, то їх повинно видати в двохтижневий реченець з дня одержання відповідного розпорядження від округового виконавчого комітету.

19. Інструкції, обіжники та обов'язкові постанови, що їх видають народні комісаріяти та прирівнені до них центральні установи в межах їх компетенції, які виходять за межі регулювання внутрішньої діяльности народніх комісаріятів, прирівнених до них центральних установ та підвідомних їм органів і стосуються прав та обов'язків людности, громадських організацій, державних установ і підприємств різних урядництв, треба оголошувати в "Збірнику Узаконень і Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України", а термінові інструкції й обіжники ще й у "Вістях ВУЦВК'у", для цього такі обіжники, інструкції й обов'язкові постанови в 3-хденний реченець по їх ухвалі надсилається в 3-х примірниках до Народнього Комісаріяту Юстиції УСРР.

Увага. Інструкції, обіжники та обов'язкові постанови, що їх, згідно з цим артикулом, треба оголошувати в "Збірнику Узаконень і Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України", народні комісаріяти й прирівнені до них центральні установи можуть оголошувати в своїх виданнях і раніш оголошення їх у "Збірнику Узаконень та Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України" або у "Вістях ВУЦВК'у".

20. За негайних випадків народні комісаріяти та прирівнені до них центральні установи мають право оголошувати зазначені в арт. 19 інструкції обіжники та обов'язкові постанови безпосередньо у "Вістях ВУЦВК'у" або в офіційному органі місцевого виконавчого комітету з тим, що таке оголошення не увільнює їх від обов'язку надсилати ці інструкції й обіжники до Народнього Комісаріяту Юстиції на оголошення загальновстановленим чином.

21. Коли Народній Комісаріят Юстиції визнає, що надіслана від народнього комісаріяту або прирівненої до нього установи інструкція, обіжник чи обов'язкова постанова не підлягають оголошенню в "Збірнику Узаконень та Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України", як такі, що не відповідають ознакам, зазначеним в арт. 19, або суперечливі законові, то Народній Комісаріят Юстиції, не оголошуючи їх, повідомляє не пізніш тижневого реченця відповідний народній

комісаріят або прирівнену до нього центральну установу про причину неоголошення з докладним умотивуванням. Народній комісаріят і прирівнена до нього центральна установа може оскаржити таку постанову Народнього Комісаріяту Юстиції до Ради Народніх Комісарів УСРР.

22. Народній Комісаріят Юстиції, визнавши, що надіслані йому інструкції, обіжники та обов'язкові постанови підлягають оголошенню, повинен оголосити їх не пізніш тижневого реченця з дня одержання.

23. Інструкції, обіжники та обов'язкові постанови народніх комісаріятів і прирівнених до них центральних установ, що підлягають оголошенню у виданнях, зазначених в арт. 19, набувають сили порядком, встановленим для набування сили законами та розпорядженнями (Зб. Уз. УСРР 1926 р., N 65, арт. 430).

Оголошені інструкції, обіжники та обов'язкові постанови, що в них зазначено інший реченець надання їм чинности, набувають сили з зазначеного в них реченця.

24. Інструкції й обіжники округових виконавчих комітетів, їхніх відділів і інспектур та інших округових органів влади, що стосуються до прав та обов'язків людности, громадських організацій і державних установ та підприємств ріжних урядництв, оголошується за постановами округових виконавчих комітетів в місцевих офіційних органах друку (в бюлетенях, газетах то-що).

Увага. Відділи й інспектури повинні удаватися до округового виконавчого комітету з поданням про оголошення виданих від них інструкцій і обіжників в тижневий реченець з дня видання відповідної інструкції або обіжника.

25. Інструкції, обіжники, що їх видають центральні або місцеві органи влади, скасувати або змінити можуть:

а) органи, що видали їх,

б) вищі органи влади.

26. Скасування або зміна інструкції і обіжників може статися як з ініціятиви органів, що видали їх, як і з ініціятиви вищих органів влади, поданням скарги від заінтересованих установ й осіб та порядком протестів від органів прокурорського нагляду.

27. Подання скарг або протестів не припиняє чинности оскаржених інструкцій і обіжників.

Увага. Вищий орган влади може припинити чинність оскаржених інструкцій і обіжників аж до розвязання справи по суті.

Розділ 2.

Обов'язкові постанови.

28. Округовим і районовим виконавчим комітетам, їх президіям і міським та селищним радам надається право, в обсягу їх компетенції (арт. 49) і в межах їх території, на розвиток і на виконання чинного законодавства, видавати обов'язкові постанови, тоб-то постанови, що їх оголошується до загального відому й які встановлюють:

а) будь-які обов'язки для всієї людности даної території або для окремих груп людности,

б) відповідальність за зламання або невиконання цих обов'язків адміністративним порядком, а за випадків, окремо встановлених у законі, - судовим або дисциплінарним порядком.

Увага. Постанови, що їх ухвалили виконавчі комітети, міські та селищні ради на своїх засіданнях, і які не відповідають ознакам, зазначеним в цьому артикулі, не можна вважати за "обов'язкові постанови".

29. Відділи та інспектури округових виконавчих комітетів і відділки районових виконавчих комітетів та інші місцеві органи влади, не зазначені в арт. 28, не мають права видавати обов'язкові постанови. Коли треба видати обов'язкову постанову, то зазначені органи влади подають проєкти їх до відповідних виконавчих комітетів або до міських рад, погодивши наперед ці проєкти з заінтересованими урядництвами, інспектурами та відділами.

30. Народні комісаріяти й прирівнені до них центральні установи мають право видавати обов'язкові постанови лише за випадків, окремо зазначених у законі.

Народні комісаріяти й прирівнені до них центральні установи, видаючи обов'язкові постанови, керуються правилами, що викладені в цьому розділі, оскільки в законі, що ним надано їм право видавати обов'язкові постанови, не буде встановлено винятків із цих правил.

31. Округові виконавчі комітети та міські ради тих міст, що є округові центри, мають право видавати обов'язкові постанови лише в таких справах:

а) охорони революційного ладу, громадського спокою й безпеки та ще охорони державного, громадського й приватного майна;

б) боротьби з піяцтвом і незаконним

гуральництвом;

в) впорядкування;

г) комунального господарства;

д) запобігнення й боротьби з пожежами, повіддю та з іншим стихійним лихом;

є) народнього здоров'я (боротьбиз пошестями, з антісанітарним станом місць громадського користування, забрудження води для пиття то-що);

ж) житлових;

з) розквартирування проходящих військ;

и) боротьби зі шкідниками сільського та лісового господарства, зі шкідниками садів та городів і з епізоотіями;

к) охорони лісів, парків, скверів, боротьби зі спашом і пошкодженням засівів, лук та зелени;

л) боротьби зі зламанням правил що-до мисловства, а так само рибальства у водах місцевого значіння;

м) визначення місць, часу й порядку провадження торгу в закритих і у відкритих приміщеннях та по ярмарках, ринках, базарах і в інших місцях, що їх відведено під торг, а так само встановлення нагляду, щоб користувалися вірною мірою й вагою;

н) регулювання вуличного та шляхового руху;

о) будівництва шляхів в законновстановлених межах;

п) охорони пам'яток культури й природи;

р) в інших справах, спеціяльно зазначених у законодавстві Союзу РСР та УСРР.

Районові виконавчі комітети, міські ради тих міст, що не є округові центри, та селищні ради, в межах їхньої території, мають право видавати обов'язкові постанови лише в справах, зазначених у п. п.: "а", "б", "в", "д", "є", "з", "и", "к", "л", "м", "н", "о" та "р" цього артикулу.

32. Обов'язкова постанова зовнішньою формою повинна містити в собі:

а) назву акту: "Обов'язкова постанова";

б) вказівку на те, який виконавчий комітет або міська рада її видали;

в) день, місяць і рік видання;

г) порядкове число за "Переліком обов'язкових постанов";

д) зазначення реченця чинности обов'язкової постанови.

Увага. Коли в обов'язковій постанові не зазначено реченця її чинности, то вважається, що її видано реченцем на один рік.

є) зазначення району чинности обов'язкової постанови, а так само кола осіб, установ, підприємств та організацій, що на них шириться чинність обов'язкової постанови й зміст встановлених обов'язків;

ж) точний і докладний перелік обов'язків, що їх покладається на людність даної території, або на окреме коло осіб, установ, підприємств та організацій;

з) вказівку осіб і установ, що на них покладається наглядати виконання обов'язкової постанови та складати протокола за її зламання;

и) вказівку на характер і розмір відповідальности за невиконання або за зламання обов'язкової постанови;

к) вказівку на реченець, що з нього обов'язкова постанова набирає сили;

л) вказівку на порядок і реченець оскарження постанови про застосування заходу адміністративного впливу;

м) вказівку на число й дату протоколу засідань виконавчого комітету селищної або міської ради, де було ухвалено обов'язкову постанову;

н) підписи голови (чи його заступника) та секретаря виконавчого комітету або міської ради.

33. Обов'язкові постанови оповіщується до загального відому, оголошуючи її в офіційному місцевому органі друку (де його видається), а також розліплюється на видноті, як-то: на будинках округових та районових виконавчих комітетів, міських, селищних та сільських рад, селянських будинках, в приміщеннях комітетів незаможних селян, товариств взаємодопомоги та в інших громадських будинках. Постанови ці набувають чинности не раніш, як мине десять день зо дня їх оголошення або розліплювання, коли в самій обов'язковій постанові не зазначено пізнішого реченця. За невідкладних випадків, як-от: потреби боротися зі стихійним лихом та пошестями, на потреби розквартирування військ то-що допускається зменшення зазначеного реченця, проте, обов'язкова постанова не може набрати чинности раніш оголошення її до загального відому.

Увага 1. Обов'язкові постанови, що їх видають народні комісаріяти й прирівнені до них центральні установи (арт. 30), оповіщується до загального відому, оголошуючи їх у "Вістях ВУЦВК'у", а в інших офіційних виданнях - відповідно до правил артикулів 19 - 23 цього Кодексу.

Увага 2. Сільські ради повинні зачитувати кожну обов'язкову постанову, що її чинність поширюється на території даної сільської ради, на сільських сходах, по змозі в кожному

селищі, та пояснювати мету її видання й обов'язки, що їх покладається обов'язковою постановою на людність.

34. Обов'язкові постанови, за винятком тих, що зазначені в увазі 1-й цього артикулу, можна видавати на реченець не більш одного року. Коли треба видати обов'язкову постанову на довший реченець, відповідний виконавчий комітет або міська рада, завчасу, до упливу року з дня оголошення такої обов'язкової постанови, ухвалює її, як нову обов'язкову постанову під відповідним черговим числом за "Переліком обов'язкових постанов" і заново оголошує її встановленим чином (арт. 33).

Увага 1. Обов'язкові постанови в справах охорони революційного ладу, громадського спокою й безпеки, впорядкування житлової справи, охорони народнього здоров'я та врегулювання вуличного й шляхового руху можна видавати й на реченець більш одного року. За таких випадків в обов'язковій постанові зазначується, що її видається на час аж до її скасування.

Увага 2. Чинність обов'язкової постанови, виданої на реченець менш одного року, можна продовжити в межах до одного року, не оголошуючи її заново, повідомивши людність про продовження реченця її чинности.

35. Обов'язкові постанови не можуть перечити чинним законам та розпорядженням вищих виконавчих комітетів, Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, Ради Народніх Комісарів УСРР та Української Економічної Наради, а так само розпорядженням народніх комісаріятів та прирівнених до них центральних установ.

Увага. Розбіжності між обов'язковими постановами округових виконавчих комітетів та інструкціями, обіжниками й розпорядженнями народніх комісаріятів та прирівнених до них центральних установ розвязує Президія Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету на подання заінтересованих урядництв або округових виконавчих комітетів.

Розбіжності між обов'язковими постановами районових виконавчих комітетів, селищних та міських рад і інструкціями, обіжниками та розпорядженнями народніх комісаріятів та прирівнених до них центральних установ розвязують округові виконавчі комітети порядком арт. 38; коли-ж округовий виконавчий комітет не скасує обов'язкової постанови районового виконавчого комітету, селищної або міської ради, то справу передається на розвязання Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету.

36. Всі обов'язкові постанови районових виконавчих комітетів, селищних та міських рад тих міст, які є районові центри, для нагляду їх законности треба на протязі 48 годин з моменту їх ухвали подавати: на території АМСРР - Прокуророві АМСРР, а в округах - округовому прокуророві. Обов'язкові постанови округових виконавчих комітетів і міських рад тих міст, що є округові центри, надсилається в той самий реченець до Відділу Прокуратури НКЮ.

37. Облік видаваних обов'язкових постанов покладається: в округових центрах - на округові адміністративні відділи, а в районах - на адміністративно-міліційні відділки районових виконавчих комітетів.

38. Право касувати, змінювати або доповнювати обов'язкові постанови належить:

а) органові, що видав обов'язкову постанову;

б) вищому районовому та округовому виконавчому комітетові і Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету;

в) за невідкладних випадків - Раді Народніх Комісарів, повідомляючи про це Президію Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету.

Так само Рада Народніх Комісарів УСРР має право припиняти чинність обов'язкових постанов, удаючися з поданням до Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету про їх скасування.

39. Протести органів прокурорського нагляду на незаконні обов'язкові постанови, що їх видають виконавчі комітети, селищні й міські ради, подається до вищих виконавчих комітетів і їх розглядають: Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет - в місячний реченець з дня одержання протесту, а округовий та районовий виконавчі комітети - в двохтижневий реченець.

40. Коли касується обов'язкову постанову, змінюється або доповнюється раніш спливу реченця її чинности, виконавчий комітет, селищна або міська рада оповіщує про це до загального відому встановленим порядком.

Питання про

відповідальність за зламання скасованої або зміненої обов'язкової постанови в незакінчених справах розвязується за кожного окремого випадку постановою відповідного виконавчого комітету, селищної або міської ради.

Виконання заходів адміністративного впливу за зламання обов'язкової постанови, що скасована як незаконна, припиняється, а стягнені штрафи слід повернути.

41. Обов'язкові постанови, що їх видають виконавчі комітети, селищні або міські ради, поширюється так само і на територію смуги вивласнення залізниць, оскільки зі змісту обов'язкової постанови не випливає протилежне.

Увага. Обов'язкові постанови, зазначені в цьому артикулі, не повинні регулювати питань, що по них право видавати обов'язкові постанови в смузі вивласнення залізниць належить Народньому Комісаріятові Шляхів.

42. Наглядати виконання чинних в смузі вивласнення залізниць обов'язкових постанов, зазначених в арт. 41, а так само складати протоколи та їх зламання покладається на органи транспортового відділу Державного Політичного Управління. Ці протоколи надсилається встановленим чином для застосування заходів адміністративного впливу до належних округових адміністративних відділів, або до адміністративно-міліційних відділків районових виконавчих комітетів.

Увага. Порядок, як складати протоколи в смузі вивласнення залізниць органам міліції, регулюється окремою інструкцією, що видає Народній Комісаріят Внутрішніх Справ УСРР, погодивши її з Державним Політичним Управлінням УСРР та Народнім Комісаріятом Юстиції УСРР.

43. Спеціяльними правилами регулюється порядок, як видавати обов'язкові постанови та застосовувати заходи адміністративного впливу за таких-от випадків:

а) видання обов'язкової постанови в справі охорони революційного ладу й безпеки, видавані за чинности воєнного та виняткового стану й надзвичайних заходів охорони революційного ладу на залізницях, заводах, фабриках та інших закладах і склепах, що мають військове значіння (постанова ЦВК і РНК СРСР з 3-го квітня 1925 року "Положення про надзвичайні заходи охорони революційного ладу" (Зб. Зак. СРСР 1925 р., ч. 25, арт. 167);

б) видання обов'язкових постанов Народнім Комісаріятом Шляхів СРСР з метою охоронити порядок і безпеку руху в межах смуги вивласнення й водяних шляхів (постанова ВУЦВК'у з 30 березня 1923 р. "Про надання УповНКШ права видавати обов'язкові постанови з метою забезпечити порядок на залізницях" (Зб. Уз. УСРР 1923 року, ч. 12, арт. 213).

ПОДІЛ III.

Заходи адміністративного впливу.

Розділ 1.

Заходи адміністративного впливу, що їх застосовується за зламання обов'язкових постанов.

44. Про всяке зламання обов'язкової постанови органи міліції або інші урядові особи, уповноважені на те обов'язковою постановою чи законом, складають протокола.

В протоколі треба обов'язково викласти пояснення особи, що її притягається до відповідальности за зламання обов'язкової постанови. Протокола підписують: особа, що притягається до відповідальности, свідки, якщо вони будуть, особа, що складає протокола, та ще поняті за випадків, зазначених у правилах, передбачених в увазі до цього артикулу.

Коли особа, що її притягають до відповідальности за зламання обов'язкової постанови, відмовляється підписати протокола, то їй треба оголосити зміст протоколу.

Відмову особи, що притягається до відповідальности, підписати протокола й оголошення їй змісту протоколу повинні засвідчити в самому протоколі свідки або поняті.

Увага. Докладні правила про складання протоколів встановлює, за належністю, Народній Комісаріят Внутрішніх Справ УСРР і АМСРР, у згоді з Народнім Комісаріятом Юстиції УСРР та АМСРР, а за належних випадків і з іншими заінтересованими народніми комісаріятами.

45. Склавши протоколи, їх повинно негайно передавати відповідному округовому адміністративному відділові, районовому адміністративно-міліційному відділкові і сільській або селищній раді, за належністю.

Увага. За випадку складення протоколу за зламання обов'язкової постанови, що передбачає інший порядок направлення протоколу, цього протокола надсилається до відповідного органу.

46. Право застосувати заходи адміністративного

впливу за зламання обов'язкових постанов належить:

а) Народньому Комісаріятові Внутрішніх Справ АМСРР - за зламання обов'язкових постанов Ради Народніх Комісарів АМСРР і міської ради адміністративного центру АМСРР в межах, визначених п. "а", арт. 47 цього Кодексу;

б) завідателям округових адміністративних відділів - за зламання обов'язкових постанов округових виконавчих комітетів або міських рад тих міст, що є округові центри, в межах, визначених п. "а" артикулу 47 цього Кодексу;

в) завідателям адміністративно-міліційних відділків районових виконавчих комітетів - за зламання обов'язкових постанов, що видають районові виконавчі комітети або міські та селищні ради тих міст, що є районові центри, а так само за зламання обов'язкових постанов округових виконавчих комітетів, з тим, що застосовувані від них заходи адміністративного впливу не можуть сягати понад розміри, встановлені п. п. "б" та "г" арт. 47;

г) селищним радам в особі їхніх президій - за зламання обов'язкових постанов, що їх видают округові й районові виконавчі комітети, а так само селищні ради в нерайонових центрах, в межах, визначених п. "г" арт. 47;

д) сільським радам та їх президіям, де вони є, - за зламання обов'язкових постанов округових і районових виконавчих комітетів, коли це право буде їм надано в самій обов'язковій постанові, проте, не більше 2-х карбованців штрафу або одної доби примусових робіт або оголошення громадської догани.

Увага. Сам голова сільської або селищної ради не може застосовувати заходів адміністративного впливу.

є) урядовим особам органів міліції - за зламання чинних на території міста або селища міського типу обов'язкових постанов виконавчих комітетів, міських та селищних рад в царині охорони громадського ладу та впорядкування в місцях громадського користування, коли це право буде їм надано в самій обов'язковій постанові в розмірі найбільш один карбованець штрафу дія міст, що є округові центри й найбільш 50 копійок для інших міст та селищ міського типу.

Увага. Як виняток із правила п. "є" цього артикулу. Запорізький округовий виконавчий комітет має право у своїх обов'язкових постановах про незначні зламання громадського ладу уповноважувати урядових осіб органів міліції с. Кичкасу накладати адміністративним порядком штраф до 5 карбованців за зламання тих постанов.

ж) іншим урядовим особам, що їм це право надане спеціяльними узаконеннями, у межах, встановлених цими самими узаконеннями.

47. За зламання обов'язкових постанов можна застосовувати такі заходи адміністративного впливу:

а) за зламання обов'язкових постанов, що їх видають: Рада Народніх Комісарів АМСРР, округові виконавчі комітети, міські ради тих міст, що є округові центри й міська рад адміністративного центру АМСРР: 1) оголошення громадської догани усно або в пресі, 2) штраф найбільш 100 крб., 3) примусові роботи на реченець найбільш один місяць, 4) арешт на реченець найбільш 2 тижні;

б) за зламання обов'язкових постанов, що їх видають районові виконавчі комітети: 1) оголошення громадської догани, усно або в пресі, 2) штраф - найбільш 25 крб., 3) примусові роботи на реченець найбільш - 7 день і 4) арешт на реченець найбільш 7 день;

в) за зламання обов'язкових постанов, що їх видають міські ради районових центрів: 1) оголошення громадської догани усно або в пресі, 2) штраф найбільш - 10 карб., 3) примусові роботи на реченець найбільш 5 день, 4) арешт на реченець найбільш 5 день;

г) за зламання обов'язкових постанов селищних рад: 1) оголошення громадської догани усно або в пресі, 2) штраф найбільш 10 карб., 3) примусові роботи на реченець найбільш 5 день.

Увага 1. Чинність цього артикулу не поширюється на випадки видання обов'язкових постанов за силою спеціяльних декретів і постанов Союзу РСР і УСРР, що встановлюють інші види та розмірі заходів адміністративного впливу.

Увага 2. За зламання обов'язкових постанов можна застосовувати тільки один захід адміністртивного впливу з тих, що зазначені в обов'язковій постанові; поєднувати декілька форм і застосовувати додаткові заходи адміністративного впливу забороняється.

48. Сільські ради, селищні рада та

адміністративно-міліційні відділки районових виконавчих комітетів, вважаючи за потрібне застосовувати до особи, що зламала обов'язкову постанову вищого виконавчого комітету, а в АМСРР - Ради Народніх Комісарів АМСРР - захід адміністративного впливу в розмірі, що сягає понад їх повноваження, не застосовуючи самого заходу адміністративного впливу, удаються з поданням про це до відповідного районового виконавчого комітету, округового адміністративного відділу, або до Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ АМСРР, за належністю.

49. Постанови про застосування заходів адміністративного впливу за зламання обов'язкових постанов повинно ухвалити в такі реченці:

а) сільські та селищні ради й завідателі адміністративно-міліційних відділків районових виконавчих комітетів - на протязі місяця з дня зламання обов'язкової постанови;

б) завідателі округових адміністративних відділів, за протоколами, що складені на території округового міста - на протязі одного місяця, і за протоколами, що складаються на території округи й надсилаються для застосування заходів адміністративного впливу до округових адміністративних відділків - на протязі двох місяців з дня зламання обов'язкової постанови.

Як минуть зазначені реченці постанови про застосування заходів адміністративного впливу ухвалювати не можна.

50. Розглянувши протокола про зламання обов'язкової постанови, відповідний адміністративний орган ухвалює постанову: або про закриття справи, або про надіслання її до суду, або про застосування до особи, що зламала обов'язкову постанову, заходів адміністративного впливу.

51. Справи про зламання обов'язкових постанов розглядає суд.

а) за випадків, коли за зламання обов'язкових постанов законом передбачено заведення судової справи,

б) за випадків, коли розглядаючи справу за праволомство, передбачене Кримінальним Кодексом УСРР, буде виявлено зламання обов'язкової постанови і суд, на підставі правил Кримінально-Процесуального Кодексу УСРР, візьме його на свій розгляд.

Увага. За випадків, передбачених в цьому артикулі, органи, зазначені в арт. 46, не можуть застосовувати заходів адміністративного впливу до особи, що зламала обов'язкову постанову.

Так само, коли за зламання обов'язкової постанови вже застосовано захід адміністративного впливу, то за зазначене зламання не можна застосовувати заходів соціяльної оборони по суду за випадків, зазначених в п. "б" цього артикулу.

52. Визначаючи вид і розмір заходу адміністративного впливу, орган, що його застосовує, повинен керуватися характером вчиненого зламання обов'язкової постанови, а так само ступенем майнової спроможности і класової належности особи, що зламала обов'язкову постанову.

53. Постанова про застосування заходу адміністративного впливу повинна містити в собі: точну вказівку на особу, що зламала обов'язкову постанову, в чому саме полягає зламання обовязкової постанови і розмір заходу адміністративного впливу.

54. Постанову про застосування заходу адміністративного впливу повинно викласти листовно і пред'явити особі, що до неї застосовано захід адміністративного впливу.

Постанову про застосування заходу адміністративного впливу виконується по упливі 3-х діб з дня оголошення постанови особі, що до неї застосовано захід адміністративного впливу, за винятком випадків, коли ця особа відмовиться від будь-якого клопотання або скарги з приводу оголошеної їй постанови.

Увага. Правила цього артикулу не поширюється на випадки, коли штрафу наклали безпосередньо органи міліції, з межах наданого їм права.

55. Особи, що до них застосовано заходи адміністративного впливу, можуть в 3-хденний реченець з моменту оголошення їм постанови про застосуваня до них заходу адміністративного впливу або клопотати перед органом, що ухвалив цю постанову, переглянути її, або в той самий реченець подати скаргу:

а) на постанови Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ АМСРР - до Ради Народніх Комісарів АМСРР;

б) на постанову завідателя округового адміністративного відділу - до Президії округового виконавчого комітету або до міської ради округового центру за належністю;

в) на постанови завідателя районового

адміністративно-міліційного відділку районового виконавчого комітету - до голови районового виконавчого комітету або до голови міської ради районового центру, за належністю;

г) на постанови президії селищних рад, а так само сільських рад і їх президій - до районових виконавчих комітетів.

Подання клопотання або скарги в 3-хденний реченець припиняє виконання постанови про застосування заходу адміністративного впливу.

Орган, що ухвалив постанову про застосування заходу адміністративного впливу, обов'язаний розглянути клопотання про перегляд і ухвалити свою постанову на протязі доби, як одержано клопотання.

Орган, якому подано скаргу на застосування заходів адміністративного впливу, обов'язаний розглянути скаргу в тижневий реченець з дня, відколи її одержано.

Постанова органу, що йому подано скаргу, вважається за остаточну.

Увага 1. По упливі трьохденного реченця, як оголошено постанову про застосування заходу адміністративного впливу, скарги можна подавати порядком нагляду до органів влади, зазначених в арт. 55.

Увага 2. Скарги на застосування заходів адміністративного впливу урядовими особами, що їм це право буде надано спеціяльними узаконеннями (п. "ж" арт. 46), подається порядком, передбаченим тими самими узаконеннями. Скаргу на накладення штрафів органами міліції подається порядком арт. 71 цього Кодексу.

56. Органи прокурорського нагляду мають право опротестувати постанови про застосуваня заходів адміністративного впливу. Коли подається такого протесту, виконання постанови про застосування заходу адміністративного впливу припиняється аж до розгляду протесту.

57. Постанову про застосування заходів адміністративного впливу за зламання обов'язкових постанов виконує міліція, сільські виконавці й інші урядові особи, що на них цей обов'язок покладено законом або обов'язковою постановою.

58. Постанови про застосування заходів адміністративного впливу арештом або примусовыми роботами до осіб, що є на військовій службі, виконується згідно з увагою до арт. 27 та з увагою 1-ою до арт. 28 Кримінального Кодексу УСРР (Зб. Уз. УСРР 1927 р., ч. 26 - 27, арт. 132).

59. Грошеві штрафи можна вносити урядовій особі, уповноваженій на одержання штрафних сум, до каси місцевого округового фінансового відділу, до районового виконавчого комітету і до сільської та селищної ради в місці домівки особи, що до неї застосовано заходи адміністративного впливу.

60. Коли на протязі двох місяців, як ухвалено постанову про застосування заходу адміністративного впливу, не буде приступлено до виконання її, то таку постанову не виконується зовсім.

61. Коли, виконуючи постанови про застосування заходу адміністративного впливу, буде виявлено невідповідність розміру і форми застосованого заходу адміністративного впливу характерові вчиненого зламання обов'язкової постанови, ступеню майнової спроможности, класовій належності, родинному стану особи, до якої його застосовано, то орган, що застосував захід адміністративного впливу, може замінити одні заходи впливу на інші, проте, не побільшуючи її тягару, зменшити розмір цих заходів, відсрочити виконання, розстрочити платіж або зовсім скасувати захід адміністративного впливу.

Увага. За випадку зловмисного ухиленя від виплати штрафу, його можна постановою органу, що застосував захід адміністративного впливу, замінити на примусові роботи, за його розсудом, в межах наданих йому прав (арт. арт. 46, 47 і 48).

62. Осіб, до яких застосовано заходи адміністративного впливу арештом або примусовими роботами, треба направляти на відбування цих робіт порядком, передбаченим Поправно-Трудовим Кодексом УСРР.

63. Справи за зламання обов'язкових постанов, що їх вчинили на території УСРР члени Центрального Виконавчого Комітету Союзу РСР, Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, Центрального Виконавчого Комітету АМСРР та центральних виконавчих комітетів інших союзних і автономних республік, члени Рад Народніх Комісарів Союзу РСР, УСРР, АМСРР і інших союзних та автономних республік, що їх затвердив на посадах, згідно з законом, відповідний центральний виконавчий комітет, а так само справи про зламання

обов'язкових постанов, що вчинили голови округових виконавчих комітет УСРР, подається безпосередньо до Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету на належне направлення встановленим порядком або на безпосереднє розвязання.

Справи про зламання обов'язкових постанов, що їх вчинили на території АМСРР члени Центрального Виконавчого Комітету АМСРР і члени Ради Народніх Комісарів АМСРР, подається на розвязання безпосередньо до Президії Центрального Виконавчого Комітету АМСРР.

Справи про зламання обов'язкових постанов, що їх вчинили члени колегії народніх комісаріятів, прирівнені до них особи, а так само інші урядові особи, що їх затвердив згідно з законом на їх посадах відповідна рада народніх комісарів, передається Раді Народніх Комісарів УСРР на безпосереднє розвязання або на належне направлення встановленим порядком.

Справи про зламання обов'язкових постанов, що їх вчинили на території АМСРР члени колегії народніх комісаріятів і прирівняні до них особи, а так само інші урядові особи, що їх згідно з законом затвердила на посадах Рада Народніх Комісарів АМСРР, передається РНК АМСРР на безпосереднє розвязання.

64. Справи про зламання обов'язкових постанов, що їх вчинили прокурори та їхні помічники, судді, слідчі, члени округових та районових виконавчих комітетів, оскільки ці зламання не поєднано із зламанням службових обов'язків, передається на ровязання округових виконавчих комітетів.

Увага. Справи про зламання обов'язкових постанов, що їх вчинили прокурори, судді, слідчі та інші судові робітники, за тих випадків, коли ці зламання знеславлюють гідність і призначення робітника юстиції, подається порядком, встановленим Положенням про Судоустрій УСРР, на розгляд належних дисциплінарних колегій Найвищого Суду УСРР, Головного Суду АМСРР або округового суду.

65. Справи про зламання обов'язкових постанов, що їх вчинили дипломатичні й консульські представники чужоземних держав, подається через Народній Комісаріят Внутрішних Справ УСРР до Уповноваженого Народнього Комісаріяту Закордонних Справ СРСР при Уряді УСРР.

66. Право накладати штраф в містах розміром, зазначеним у п. "є" арт. 46, може бути надане урядовим особам органів міліції лише за зламання обов'язкових постанов про охорону громадського ладу та впорядкування в місцях громадського користування (вилицях, театрах, парках то-що), додержуючи правил, викладених в арт. арт. 67 - 71 цього Кодексу.

Увага. В обов'язкових постановах треба точно зазначити заборонені вчинки, що за їх вчинення урядовим особам органів міліції надається право накладати штрафи, а так само розмір штрафу і реченець оскарження.

67. Право накладати штрафи за зламання обов'язкових постанов надається таким-от урядовим особам органів міліції: вартовим міліціонерам, районовим наглядачам, начальникам районів і їх помішникам та іншим особам командного складу міліції.

68. Повноваженням органів міліції на право накладання штрафів є квитанційна книжка для запису штрафів, що їх стягається, про що зазначається в самій книжці.

Увага. Квитанційну книжку повинно прошнуровати, пронумеровати і її має підписати начальник округової міліції та ще слід скріпити її відповідною печаткою.

69. Штраф, що наклав орган міліції, стягається на місці зламання обов'язкової постанови без окремої на це постанови.

70. Коли штраф платиться на місці зламання обов'язкової постанови, то особі, що заплатила штраф, видається квитанцію. В цій квитанції повинно бути зазначено: коли, хто, з кого, за зламання якої саме обов'язкової постанови й яку саме суму стяг.

Коли штраф не заплачено на місці зламання обов'язкової постанови з поважної причини, то оштрафована особа обов'язана розписатися в квитанційній книжці про сповіщення їй про оштрафування її, а також зазначити свою адресу. За цих випадків накладений, але не заплачений штраф стягається неспірним порядком.

Увага. Коли оштрафована особа відмовиться заплатити штраф баз поважної причини або розписатися в квитанційній книжці і зазначити свою адресу, а так само, коли виникне сумнів що-до правильности поданих від неї відомостей за свою особу і адресу, то про таке зламання

обов'язкової постанови складається протокола загальновстановленим порядком, перевіряючи за потрібних випадків особовість праволомця. За цих випадків розмір штрафу загальним порядком можна збільшити найбільш втричі якщо можливість такого збільшення передбачено обов'язковою постановою.

71. Скарги на накладання від органів міліції штрафу подається до адміністративного відділу округового виконавчого комітету або до адміністративно-міліційного відділку районового виконавчого комітету в 7-миденний реченець, як оповіщено про накладення штрафу. Подання скарги не припиняє стягнення штрафу.

Розділ 2.

Заходи адміністративного впливу, що їх накладається за маловажні праволомства.

72. Народньому Комісаріятові Внутрішніх Справ АМСРР, адміністративним відділам округових виконавчих комітетів, адміністративно-міліційним відділкам районових виконавчих комітетів надається право застосувати заходи адміністративного впливу за такі маловажні праволомства:

а) за зламання будівельних й протипожежних правил, а так само правил охорони народнього здоров'я, що встановили законодавчі або інші центральні органи влади, якщо зламання цих правил не спричинилося до тяжких наслідків;

б) за те, що особи до того зобов'язані, не повідомлять належним органам влади, про заразливі захорування людей або про заразливі захворування чи падіж худоби, крім неповідомлення, за випадків, передбачених в арт. 193. Крімінального Кодексу УСРР;

в) за схов стрільної зброї невійськового зразку без дозволу чи реєстрації встановленим чином, а так само за схов пороху в межах, що сягають понад потреби мисливця;

Увага. Стрільну зброю невійськового зразку, переховувану без дозволу чи реєстрації встановленим чином, та порох кількістю понад потребу мисливця, можна відібрати від праволомця і продати з прилюдних торгів за постановою відповідних органів влади (арт. 72), з тим, що уторговані від продажу гроші треба повернути володільцеві, вивернувши видатки на торги та суму накладеного штрафу.

г) за те, що особи, які не мают на те права, носять встановлену форму зодягу;

д) за користування чужими документами для реєстрації в адресовому бюрі або для засвідчення смвоєї особовости перед адміністративними органами;

е) за самовільне покинення домівки, призначеної наказом від судових або адміністративних органів, за неприбуття в реченець до зазначеної від тих самих органів домівки, так само й за з'явлення в місцевості, де данній особі перебувати законом заборонено;

ж) за те, що голови правлінь кооперативних товариств і трудових артілей та їхніх об'єднань, голови різних товариств, що ставлять собі торгово-промислову мету, а так само приватні підприємці не подадуть у встановлений реченець відомостей про хід робіт їхніх підприємств, їх продукційність, зміну в персональному складі тощо, згідно з правилами й формами, установленими від центральної та місцевої влади;

з) за зламання встановлених у законі правил про те, як вести тортові книги та за неподання документів, паперів і книг урядовим особам, за випадків, установлених в чинних постановах;

и) за те, що наємець зламає закони і правила, встановлені в арт. арт. 10, 29, 41, 42, 43, 59, 103 - 108, 139 - 142, 145 та 178 Кодексу Законів про Працю і постанови Народнього Комісаріяту Праці УСРР, видані на розвиток цих артикулів, за тих випадків, коли вищезазначені зламання не спричинилися до тяжких наслідків.

Увага. Урядові особи, що підлягають дисциплінарній відповідальності на підставі постанови ВУЦВК'у і Раднаркому з 29-го червня 1927 р. "Положення про дисциплінарні суди" (Зб. Уз. УСРР 1927 р., N 32, арт. 152) за зламання зазначених у цьому пункті правил, відповідають порядком, зазначеним у цій постанові.

к) за прилюдне зламання чи перешкоду релігійними обрядами або культовими церемоніями волі руху інших громадян всупереч законові і наказові влади;

л) за хуліганство, тоб-то за бешкетні чинності, поєднані з очевидною неповагою до республіки або суспільства, якщо ці чинності не ускладнялися буйством чи іншими обставинами, що передбачені в арт. 70 Кримінального Кодексу УСРР;

м) за відмову поодиноких громадян виконати натуральні й

трудові повинності або виконати обов'язкові роботи загальнодержавної вага, якщо ці чинності не були зловмисні і за зламання їх не встановлено судової відповідальности (арт. 58 Кримінального Кодексу УСРР);

н) за зламання правил про торг, якщо за зламання їх не встановлено судової відповідальности (арт. 135 Кримінального Кодексу УСРР);

о) за неподання або невчасне подання без поважних причин відомостей про народження і смерть, та відомостей про знайдення немовляти;

п) за відкриття чинностей товариств раніш зареєстровання їх статуту або взагалі ламаючи встановлений у законі порядок;

р) за те, що приватні особи, голови й члени правлінь, товариств спілок й організацій не виконають покладені на них законом обов'язки друкувати своїм коштом в офіційних виданнях публікації, а також за неоголошення за визначених у законі випадків стутутів та звітів про діяльність товариств, спілок й організацій;

с) за влаштування радіостанцій приватного користування без належної реєстрації або дозволу, а так само за користування ними без належної оплати.

73. Коли буде вчинено зазначені в арт. 72 маловажні праволомства, Народній Комісаріят Внутрішніх Справ АМСРР, адміністративні відділи округових виконавчих комітетів, адміністративно-міліційні відділки районових виконавчих комітетів вживають заходів адміністративного впливу в межах наданих їм прав що-до застосування заходів адміністративного впливу за зламання обов'язкових постанов.

74. Крім випадків, передбачених арт. 72, районові виконавчі комітети мають право застосовувати заходи адміністративного впливу за зламання законів та правил, встановлених в інтересах охорони лісів від грабунку та нищення, коли заподіяна шкода, вирахована за нормальними таксами, є найбільш п'ятнадцять (15) крб. і коли лісове праволомство дана особа вчинила вперше.

75. За лісові праволомства, зазначені в арт. 74, районові виконавчі комітети, залежно від соціяльного і матеріяльного стану праволомця, а так само від обставин, при яких було вчинено праволомство, накладають штрафи розміром від подвійної дійсної вартости заподіяної шкоди до найвищого розміру встановленого в таксах штрафів, за лісові праволомства (див. додаток 1), конфіскуючи знаряддя лісового праволомства.

Якщо не можна стягти накладений штраф, тому що оштрафований не має майна, районові виконавчі комітети мають право замінити штраф примусовою працею на лісових або інших роботах реченцем до одного місяця.

При доброхітній заплаті накладеного штрафу на протязі десяти днів з дня вручення вимоги про заплату, розмір штрафу зменшується на 25 %.

76. Предмети, добуті самовільним користуванням в лісах, слід відібрати від праволомців адміністративним порядком і передати лісовій адміністрації під її заряд.

Коли буде виявлено у третіх осіб беззаконно добутий ліс, або інші предмети лісового господарства, набуті купівлею тощо, органи міліції або лісова адміністрація мають право накладати на цей ліс або предмети лісового господарства арешт аж до розвязання справи судом.

77. Штрафи, що наклав за лісові праволомства районовий виконавчий комітет, стягає сільська рада, повертаючи із стягнених сум: 1) 30 % у фонд преміювання, 2) ординарну вартість заподіяної шкоди - лісокористувачеві, а коли лісокористувач є Наркомзем - у місцевий бюджет, 3) решти суми 75 % - на загально-корисні потреби села і 25 % - у районовий бюджет.

Одібрані предмети, добуті самовільним користуванням у лісах, продає лісова адміністрація.

78. Штрафи, накладені за лісові праволомства за постановами судів, у сільських місцевостях стягають сільські ради, повертаючи із стягнених сум: а) 30 % у фонд преміювання, б) ординарну вартість заподіяної шкоди - лісокористувачеві, а коли лісокористувач є Наркомзем - у місцевий бюджет, в) з решти сум: 75 % - на громадсько-корисні потреби села, а 25 % - у районовий бюджет.

ПОДІЛ IV.

Інші адміністративні примусові заходи.

Розділ 1.

Затримання особи.

79. Органам міліції й крімінального розшуку дозволяється провадити затримання осіб лише за таких випадків:

а) осіб, що вчинили або запідозрені у вчиненні злочинів, що за них, згідно з Кримінальним Кодексом

УСРР, застосовується заходи соціяльної оборони, коли затримання цих осіб підчас провадження дізнання дозволяють правила Кримінально-Процесуального Кодексу УСРР;

б) коли треба затримати, щоб встановити особовість праволомця;

в) стосовно до душевно-хворих або осіб, що перебувають у стані явної сп'янілости, коли це потрібно в інтересах громадської безпеки або для безпеки самого душевно-хворого чи сп'янілого;

г) стосовно до осіб, що своїми вчинками ламають громадський лад або безпосередньо загрожують громадській безпеці, з умовою, що цій загрозі можна запобігти, лише затримавши цих осіб;

д) коли про затримання особи ухвалено буде постанови або накази суду, органів слідства, прокуратури й інших управнених на це по закону установ і осіб.

80. Про затримання кожної особи треба скласти протокола, надсилаючи його встановленим порядком, або скласти постанову про затримання, зазначаючи в них:

а) прізвище, ім'я та по-батькові затриманого;

б) його домівку;

в) час, (рік, місяць, день, годину) та де саме затримано;

г) на віщо дану особу затримано, (чи доки не витверезиться, чи для направлення до відповідного лікарного закладу то-що).

81. Затримання від органів міліції й кримінального розшуку осіб, що вчинили дії, за які ці особи не підлягають кримінальній відповідальності, або ж хоч і підлягають, проте за вчинені ними дії не застосовується захід соціяльної оборони і позбавлення волі, - не може тривати понад 24 години;

Увага 1. Органи міліції й кримінального розшуку затримують осіб порядком, установленим Кримінально-Процесуальним Кодексом УСРР.

Увага 2. Органи Державного Політичного Управління затримують осіб на підставі спеціяльних правил.

82. Органи фінансової, санітарної, технічної і торгової інспекції, а також органи інспекції праці та інші установи й урядові особи, що їм за Кримінально-Процесуальним Кодексом надане право провадити дізнання, коли треба затримати особу, а це право спеціяльним законом їм не надається, звертаються за допомогою до органів міліції та кримінального розшуку, а вже ці органи затримують особу на підставі правил цього Кодексу.

83. Органи адміністрації не можуть затримувати:

а) членів Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народніх Комісарів Союзу РСР і членів Ради Праці та Оборони, народніх комісарів і їхніх заступників і членів колегії народніх комісаріятів Союзу РСР та прирівнених до них осіб - без спеціяльної постанови Президії Центрального Виконавчого Комітету або Ради Народніх Комісарів Союзу РСР, а за особливо негайних випадків - без згоди Голови Центрального Виконавчого Комітету або Голови Ради Народніх Комісарів СРСР;

б) членів Центральних Виконавчих Комітетів УСРР, АМСРР та інших союзних і автономних республік, членів Рад Народніх Комісарів СРР, АМСРР та інших союзних і автономних республік, голів округових виконавчих комітетів, членів колегії народніх комісаріятів та прирівнених до них осіб, а так само інших урядових осіб, що їх затвердили на посадах, згідно з законом відповідні президії центральних виконавчих комітетів та ради народніх комісарів - без спеціяльної постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету або Ради Народніх Комісарів УСРР, за належністю, а за особливо негайних випадків - без згоди Голови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету або Голови Ради Народніх Комісарів УСРР, за належністю, з наступною доповіддю про це на найближчому засіданні Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету або Ради Народніх Комісарів УСРР.

Крім того, на території АМСРР членів Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, членів Ради Народніх Комісарів АМСРР та урядових осіб, що їх затвердила на посадах згідно з законом Президія Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, адміністративні органи можуть затримувати за спеціяльною постановою Президії Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, а за особливо негайних випадків - за згодою Голови Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, наступно доповівши про це на найближчому засіданні Президії Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, а членів колегій народніх комісаріятів АМСРР і прирівнених до них осіб та урядових

осіб, що їх затвердила, згідно з законом, на посадах Рада Народніх Комісарів АМСРР - за спеціяльною постановою Ради Народніх Комісарів АМСРР, а за негайних випадків - з писаного дозволу голови Ради Народніх Комісарів АМСРР;

в) членів округових виконавчих комітетів і голів районових виконавчих комітетів - без попереднього повідомлення про це президії або голови окрвиконкому, а в АМСРР - голів районових виконавчих комітетів, без попереднього повідомлення Президії Центрального Виконавчого Комітету АМСРР;

г) членів районових виконавчих комітетів в межах території даного району - без попереднього повідомлення про це райвиконкомів; за виняткових випадків членів райвиконкому можуть негайно затримувати відповідні органи влади, рівночасно повідомляючи про це райвиконком;

д) голову, його заступника і членів Найвищого Суду Союзу РСР, УСРР та інших союзних республік, а також Прокурора Найвищого Суду Союзу РСР і його помічників, помічників Прокурора Республіки УСРР, та інших союзних республік, голову, його заступника та членів Головного Суду АМСРР, прокурора АМСРР і його помічників - без попереднього дозволу Голови Центрального Виконавчого Комітету Союзу РСР, УСРР або голови центрального виконавчого комітету відповідної союзної республіки, або Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, за належністю;

є) голів і заступників округових судів, прокурорів при Народньому Комісаріяті Юстиції й Найвищому Суді УСРР, округових прокурорів і слідчих в найважливішіх справах, - без попереднього дозволу прокурора республіки; за особливо-ж виняткових випадків зазначених осіб можна затримувати і не беручи попереднього дозволу, проте, обов'язково водночас повідомляючи про це прокурора республіки;

ж) членів округових судів, помішників округового прокурора, народніх суддів і слідчих - без попереднього дозволу округового прокурора, а за особливо виняткових випадків зазначених осіб можна затримувати і не беручи попереднього дозволу, проте, обов'язково водночас повідомляючи округового прокурора;

з) членів міських і селищних рад, в межах території даної ради - без попереднього повідомлення про це президії відповідної ради, а за негайних випадків - голови ради; членів сільрад в межах відповідної сільради - без повідомлення про це президії сільради або голови сільради; за виїмкових випадків членів міської, селищної або сільської ради, відповідні органи влади можуть затримувати і з наступним повідомленням про це президії відповідної ради, найпізніше в 24 години по затриманні;

и) військових службовців без одночасного повідомлення місцевого коменданта або безпосереднього начальника затриманого.

84. Органи міліції та кримінального розшуку не мають права затримувати дипломатичних представників, їхніх дружин та недолітніх дітей, дипломатичних кур'єрів та консульських представників чужоземних держав (арт. арт. 2, 8 та 11 постанови ЦВК-у і РНК'ому Союзу РСР з 14 січня 1927 р.) "Положення про дипломатичні й консульські представництва чужоземних держав на території Союзу Радянських Соціялістичних Республік" (Зб. Уз. СРСР 1927 року, N 5, арт. 48).

85. Осіб, затриманих порядком правил, встановлених у цьому Кодексі, тримається при районах міліції й кримінального розшуку в камерах для затриманих.

Розділ 2.

Трус і виймання.

86. Органи міліції й кримінального розшуку, провадячи дізнання в справі всіляких праволомств і зламання обов'язкових постанов, мають право робити трус і виймання, додержуючи правил, що їх встановлюють цей Кодекс, Кримінально-Процесуальний Кодекс УСРР і спеціяльні узаконення.

87. Органи фінансової, санітарної, технічної та торгової інспекції, а так само органи іспекції праці й інші установи й урядові особи, що мають право, на підставі Кримінально-Процесуального Кодексу УСРР провадити дізнання, в разі потреби зробити трус або виймання, звертаються за допомогою до органів міліції й кримінального розшуку, а вже ці органи провадять трус або виймання на підставі правил цього Кодексу в присутності представника відповідних інспекцій або установи, що звернулась за допомогою.

Увага 1. Безпосередньо робити трус або виймання, можуть, крім міліції й

кримінального розшуку, інші органи влади лише за випадків, особливо зазначених в законі.

Увага 2. Органи Державного Політичного Управління провадять трус і виймання на підставі спеціяльних правил.

88. Органи міліції й кримінального розшуку можуть робити трус і виймання лише на підставі особливих ордерів, що їх видає Народній Комісар Внутрішніх Справ УСРР, його заступник, Начальник Міліції Республіки, його помічник, завідателі адміністративних відділів округових виконавчих комітетів, начальники округової й районової міліції і голови районових виконавчих комітетів, а в містах - начальники міських управлінь міліції й кримінального розшуку, де вони є, і начальники міських районів міліції.

Кожна з перелічених урядових осіб видає ордера на переведення трусу й виймання в межах відповідної їм території.

На території АМСРР трус і виймання можна роботи лише на підставі особливих ордерів, що їх видають: Народній Комісар Внутрішніх Справ АМСРР, його заступник, начальник міліції АМСРР, його помічник, начальник адміністративного відділу Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ АМСРР, начальники міських управлінь міліції, голови районових виконавчих комітетів і начальники районових міліцій.

89. Зазначені в передущому артикулі урядові особи видають ордери на трус і виймання за випадків, коли є досить підстав вважати, що за допомогою трусу й виймань, можна запобігти підготовлюваному або припинити початий злочин чи праволомство, а так само, коли є досить доказів зламання обов'язкової постанови і водночас є підставі вважати, що сліди цього зламання в речеві докази можуть бути знищені або затаїні.

90. Органи міліції й кримінального розшуку можуть робити трус і виймання без ордерів лише за випадків, коли вони спіймали праволомця на місці підготовлюваного злочину, або коли треба припинити початий злочин, а також і тоді, коли обставини справи вимагають невідкладного трусу й виймання, щоб тим запобігти затаїнню слідів злочину чи праволомства, або предметів, що їх належить одібрати.

Увага. Особи, що доконали трус чи виймання, на підставі цього артикулу повинні не пізніш, як в 24 години по трусові або вийманні повідомити урядовій особі, що має право видати ордера.

91. Органи адміністрації не можуть провадити трусу й виймань:

а) у членів Центрального Виконавчого Комітету, Ради Народніх Комісарів Союзу РСР і Ради Праці й Оборони, народніх комісарів й членів колегій народніх комісаріятів Союзу РСР та прирівнених до них осіб, без спеціяльної постанови Президії Центрального Виконавчого Комітету або Ради Народніх Комісарів Союзу РСР, а за особливо негайних випадків - без згоди Голови Центрального Виконавчого Комітету або Голови Ради Народніх Комісарів СРСР;

б) у членів Центральних Виконавчих Комітетів УСРР, АМСРР й інших союзних та автономних республік, у членів Рад Народніх Комісарів УСРР, АМСРР і інших союзних і автономних республік, у голів округових виконавчих комітетів, у членів колегій народніх комісаріятів та прірівнених до них осіб, а так само в інших урядових осіб, що їх затвердили на посадах, згідно з законом, відповідні президії центральних виконавчих комітетів та ради народніх комісарів, без спеціяльної постанови Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету або Ради Народніх Комісарів УСРР, за належністю, а за особливо негайних випадків - без згоди Голови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, або Голови Ради Народніх Комісарів УСРР, за належністю, наступно доповівши про це на найближчому засіданні Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету або Ради Народніх Комісарів УСРР.

Крім того, та території АМСРР у членів Центрального Виконавчого Комітету, у членів Ради Народніх Комісарів АМСРР та в урядових осіб, що їх згідно з законом затвердила на посадах Президія Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, трус та виймання можна провадити за спеціяльною постановою Президії Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, а за особливо негайних випадків - за згодою голови Молдавського Центрального Виконавчого Комітету, наступно доповівши про це на найближчому засіданні Президії Молдавського Центрального

Виконавчого Комітету, а у членів колегій народніх комісаріятів АМСРР та прирівнених до них осіб, а також в урядових осіб, що їх затвердила, згідно з законом на посадах Рада Народніх Комісарів АМСРР - за спеціяльною постановою Ради Народніх Комісарів АМСРР, а за особливо негайних випадків - з писаного дозволу Голови Ради Народніх Комісарів АМСРР;

в) у членів округових виконавчих комітетів і голів районових виконавчих комітетів - без попереднього повідомлення про це президії або голови округового виконавчого комітету, а в АМСРР - у голів районових виконавчих комітетів - без попереднього про це повідомлення Президії Центрального Виконавчого Комітету АМСРР;

г) у членів районових виконавчих комітетів в межах території свого району - без попереднього повідомлення про це районового виконавчого комітету; за виключних випадків у членів районового виконавчого комітету можуть негайно провадити трус і виймання лише судово-слідчі органи (а не адміністративні), водночас повідомляючи про це районовий виконавчий комітет;

д) у голови, його заступника та члена Найвищого Суду СРСР, УСРР і інших союзних республік, а також у Прокурора Найвищого Суду Союзу РСР та його помічників, помічників Прокурора Республіки УСРР та інш. радянських республік, голови, його заступника та членів Головного Суду АМСРР, Прокурора АМСРР, його помічників - без попереднього дозволу Голови Центрального Виконавчого Комітету Союзу РСР, УСРР або центральних виконавчих комітетів відповідних радянських республік та Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, за належністю;

е) у голів і заступників голів округових судів, прокурорів при Народньому Комісаріяті Юстиції й Найвищому Суді УСРР, округових прокурорів і слідчих в найважливіших справах - без попереднього дозволу Прокурора Республіки; за особливо виняткових випадків у зазначених осіб можна провадити труси і виймання і не беручи попереднього дозволу, проте, обов'язково водночас повідомляючи про це Прокурора Республіки;

ж) у членів округових судів, помічників округового прокурора, народніх судів та слідчих - без попередього дозволу округового прокурора; за особливо виняткових випадків у зазначених осіб можна провадити труси та виймання без попереднього дозволу, проте, повідомлюючи округового прокурора водночас з провадженням трусу або виймання;

з) у членів міських і селищних рад в межах території своєї ради - без попереднього повідомлення про ще президії відповідної ради, а за негайних випадків - голови ради; у членів сільської ради в межах сільської ради - без попереднього повідомлення про це голови сільської ради.

і) у військових службовців без одночасного повідомлення місцевого коменданта або безпосереднього начальника військового службовця.

Увага. Приміщення, що в них живуть дипломатичні представництва чужоземних держав, а також приміщення, де живуть дипломатичні представники та їх родини, за силою екстериторіяльности є незаймані. Випадки та порядок трусу й виймань в цих приміщеннях встановлено арт. 4 постанови ЦВК'у та РНК'у СРСР з 14-го січня 1927 року "Положення про дипломатичні й консульські представництва чужоземних держав на території Союзу Радянських Соціялістичних Республік" (Зб. Зак. СРСР 1927 р., N 5, арт. 48).

92. Трус і виймання органи міліції, крім невідкалдних виподків, повинні робити вдень.

Увага. Коли трус або виймання треба провадити уночі, то про це треба спеціяльно застерегти в ордері.

93. В ордері на трус або виймання треба точно зазначити, де (вулиця, двір, приміщення, кватиря чи кімната) і в кого (ім'я, по-батькові та прізвище) треба провадити трус або виймання, а також ім'я, по-батькові прізвище, та посаду урядової особи, що їй доручено провадити трус або виймання, і реченець чинности ордера.

Увага. За випадків, коли трус або виймання треба провадити в приміщенні або в осіб, відомих органам влади лише за ознаками, в ордерах, замісць даних, зазначених в цьому артикулі, треба подати особливі ознаки цих приміщень і осіб.

94. Ордера на трус або виймання треба занумерувати, власноручно підписати одній із зазначених в арт. 88 урядових осіб та скріпити печаткою.

95. Починаючи трус чи

виймання, органи міліції й кримінального розшуку зобов'язані пред'являти ордера особі, що в неї провадиться трус чи виймання, або домоуправлінню, з тим, що самий трус або виймання повинно провадити обов'язково в присутності понятих, особи, що посідає дане приміщення, або його домівців чи сусід.

96. Провадячи трус чи виймання, органи міліції й кримінального розшуку стосовно до запрошення понятих, відчинення замкнутих приміщень і сховищ, збереження особистої тайни підпалих трусу, порядку вилучення документів і інших предметів, а так само порядку складання опису і опечатування відбираних предметів і порядку складання протоколів - зобов'язані керуватися Кримінально-Процесуальним Кодексом УСРР.

97. Особистий трус у жінок провадять поняті - жінки в присутності особи, що порядкує трусом.

Розділ 3.

Вживання зброї.

98. Міліція (команда, наряд, загін, окремі особи муштрового складу органів міліції), а так само урядові особі, що їм в наслідок покладених на них доручень надано право носити зброю (агент кримінального розшуку, сільський виконавець, коли він супроводить заарештованих то-що), виконуючи свої службові обов'язки, мають право вживати зброї, за таких випадків:

а) метою конечної самооборони, щоб оборонитися від збройного нападу, або хоч і не збройного, та такого, що загрожує життю або здоров'ю того, що обороняється;

б) щоб відбити напад, бодай і не зброїний та, проте, вчинений з метою чи то одбити супроджуваних заарештованих, чи то роззброїти команду чи урядову особу, або одібрати у неї службове майно, що є при ній (гроші, папери то-що), як що цей напад вчинили декілька осіб або навіть одна особа, та, проте, за таких обставин, коли всякого іншого засобу не досить;

в) щоб оборонити громадян від нападу, що загрожує їхньому життю, здоров'ю і незайманості, коли інакше оборонити їх не можна;

г) щоб припинити погром, або інший насильницький замах на державне, громадське чи приватнє майно, коли припинити цей замах в інший спосіб не можна;

д) щоб затримати злочинця і впіймати втікача з-під варти, коли наздогнати й затримати його не можна інакше, як не вживши зброї;

є) щоб подолати збройний опір виконанню законних вимог органів радянської влади.

Увага. Якщо команді або загону доводиться вживати зброї, то визначення часу, коли саме команда або загин мають почати орудовати зброєю, залежить від узгляднення начальника цієї команди, або загону, проте, начальник дає наказ про це лише тоді, коли зовсім не можна досягти законної мети всіма іншими доступними йому способами.

99. Окрема урядова особа, команда або загін вживають зброї лише належно про це попередивши (згідно з чинними правилами про вживання зброї міліцією). Орудовати зброєю не попередивши можна лише за випадків збройного нападу на урядову особу, команду або загін.

100. Урядова особа, команда або загін, що вживають зброї, зобов'язані вживати всіх залежних від них заходів, щоб під час орудування зброєю не потерпіли сторонні особи.

101. Про кожний випадок, коли вживалося зброї, так командою або загоном, як і поодинокими урядовими особами, належить негайно скласти протокола, докладно виклавши в ньому про всі обставини справи й мотиви, що спонукали вжиті зброї. Цього протокола через органи міліції подається до прокурорського нагляду й президії відповідного виконавчого комітету.

Розділ 4.

Безспірне стягання неподаткових сум.

А. Засади.

102. Стягання неподаткових сум через адміністративні органи, не удаючись до судових установ, провадять у містах - органи міліції, а в сільських місцевостях - сільські ради.

103. Безспірно стягається такі неподаткові суми:

1) штрафи, накладані, як захід адміністративного впливу за зламання обов'язкових постанов та за маловажні праволомства, що їх перелічено в арт. 72;

2) штрафи, накладані адміністративним порядком за зламання законів та правил, встановлених для охорони лісів від грабунку та нищення (арт. 74 цього Кодексу);

3) недоплати за воду й електричну енергію, що її подають комунальні підприємства, - через 2 тижні, як мине встановлений реченець - з приватних осіб, громадських організацій і державних підприємств та з установ,

переведених на господарчий розрахунок і самооплатність (п. "а" арт. 3 постанови Ради Народніх Комісарів УСРР з 21 листопаду 1922 р. "Про заходи проти невнесення плати за послуги підприємств комунального характеру та проти негосподарчого користування ними" (Зб. Уз. УСРР 1922 р. N 48, арт. 717 і з 5 січня 1925 р. "Про зміну постанови "Про заходи проти невнесення плати за послуги підприємств комунального характеру й негосподарчого користування ними" (Зб. Уз. УСРР 1925 р., N 1, арт. 2);

4) грошеві суми, що їх слід сплачувати замісць трудової участи в роботах місцевого шляхового будівництва за арт. 7 та увагою до нього постанови ВУЦВК'у та РНК з 20-го жовтня 1926 р. "Про заходи в справі шляхового будівництва" (Зб. Уз. УСРР 1926 р., N 63, арт. 414);

5) Штрафи за невжиття встановлених заходів боротьби із садовими шкідниками, на підставі постанови Ради Народніх Комісарів УСРР з 21 лютого 1924 р. "Про боротьбу зі шкідниками садків" (Зб. Уз. УСРР 1924 р., N 6, арт. 50) і з 24-го грудня 1924 р. "Про зміну постанови "Про боротьбу з садовими шкідниками" (Зб. Уз. УСРР 1924 р., N 55, арт. 331);

6) страхові премії (окладні страхові платежі) державного обов'язкового окладного страхування, коли їх несвоєчасно вноситься (арт. 8. постанови Центрального Виконавчого Комітету СРСР з 18-го вересня 1925 р. "Положення про державне страхування Союзу Радянських Соціялістичних Республік" (Зб. Зак. СРСР 1925 р., N 73, арт. 537);

7) штраф розміром десятикратної вартости вхідного на платформу квитка з осіб, виявлених на платформі без зазначеного квитка і які не заплатили цього штрафу добровільно (арт. 26 "Статуту Залізниць Союзу РСР" (Зб. Зак. СРСР 1927 р., N 30, арт. 308);

8) штраф розміром подвійної вартости проїзду на віддалення 100 кілометрів з безквиткових пасажирів, виявлених в потягах (ч. 2 арт. 27 та ч. 1 арт. 29-го "Статуту Залізниць СРСР" (Зб. Зак. СРСР 1927 р., N 30, арт. 308);

9) штраф розмірами, що його встановив тарифний комітет з пасажирів, що провозять ручний вантаж, ламаючи чинні правила (част. 3, арт. 33 "Статуту залізниць Союзу РСР" (Зб. Зак. СРСР 1927 р., N 30, арт. 308);

10) митні тарифи й пеню, на підставі арт. арт. 262, 264, 265, 268, 270 и 273 постанови Центрального Виконавчого Комітету СРСР з 12 грудня 1924 р. "Митний Статут Союзу РСР" (Зб. Зак. СРСР 1925 р., N 5 арт. 53);

11) довги з відсотками та пеню - з довжників (сільсько-господарських кредитових та промислових кредитових кооперативних організацій і з ручителів за цих довжників (постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народніх Комісарів УСРР з 13 липня 1927 р. "Про надання права неспірного стягання адміністративним порядком кредитово-кооперативним організаціям", (Зб. Уз. УСРР 1927 р. N 35, арт. 164);

12) належні меліоративним кооперативним товариствам внески й інши платежі з його учасників та з інших осіб, що їх дільниці меліорується (арт. 14 постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету й Ради Народніх Комісарів УСРР з 1-го липня 1925 р. "Про меліораційні кооперативні товариства" (Зб. Уз. УСРР 1925 р., N 43, арт. 289);

13) суми, що їх витратили округові виконавчі комітети на лісовпорядні роботи коштом із спеціяльного фонду цілевого довгореченцевого зворотного лісовпорядного кредиту, в тому разі, коли ці роботи окрвиконкоми доконали тому, що товариства та об'єднання селянської трудової людности відмовилися їх доконати (арт. 12 постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народніх Комісарів УСРР з 6 липня 1927 р. "Про зміну й доповнення правил про порядок провадження господарства в лісах, переданих на користування громадам та об'єднанням селянської трудової людности й про заходи, скеровані до зберігання й охорони їх" (Зб. Уз. УСРР 1927 р., N 35, арт. 161) і арт. 10 постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народніх Комісарів УСРР з 6 липня 1927 р. "Про кредитування трудового селянства на оплату робіт для впорядження лісів, переданих на користування громадам і об'єднанням селянської трудової людности й про заходи, скеровані до забезпечення найшвидчого переведення зазначених

робіт" (Зб. Уз. УСРР 1927 р., N 35, арт. 162);

14) суми, потрібні на оплату лісовпорядних робіт, що їх стягають Народні Комісаріяти Земельних Справ УСРР і АМСРР з лісокористувачів, якщо ці лісокористувачі не виконують у встановлений реченець робіт в справі впорядкування та ревізії переданих їм лісів (увага 1 до арт. 742 Закона про ліси УСРР в редакції постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народніх Комісарів УСРР з 29 квітня 1927 р. "Про зміну та доповнення частини IV Закону про ліси УСРР" (Зб. Уз. УСРР 1927 р., N 16, арт. 86);

15) суми, що належать з окремих землевпорядчиків за провадження основної і поточної реєстрації земель в межах міської смуги та смуги селищ міського типу за випадку невнесення зазначених сум в установлений реченець (арт. 13 постанови ВУЦВК'у і РНК УСРР в 15 червня 1927 р. "Про порядок реєстрації земельних діяльниць в межах смуги міст і смуги селищ міського типу" (Зб. Уз. УСРР 1927 р., N 31, арт. 142);

16) суми, що їх витратили земельні органи на провадження потрібних робіт для ремонту меліоративних, або безпосередньо з меліорацією звязаних споруд коштом землекористувачів, що ухиляються від виконання покладеного на них обов'язку охороняти та ремонтувати ці споруди (арт. 9 постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народніх Комісарів УСРР з 15 червня 1927 р. "Про меліорацію непридатних земель для сільсько-господарського використування їх" (Зб. Уз. УСРР 1927 р., N 31, арт. 144);

17) Суми заподіяних казні втрат попсуванням геодезичних знаків або грабунком їх (Зб. Уз. УСРР 1924 р., N 48, арт. 289, п. 8);

18) всілякі інші грошеві суми за випадків, зазначених у спеціяльних узаконеннях.

104. Безспірні стягання провадиться, додержуючи правил цього розділу, виключаючи стягання, стосовно яких зазначено, що їх провадиться згідно з Положенням про стягання податків.

105. Установи й організації, що їм надано право безспірно стягати належні їм суми, раніш ніж їх стягати, надсилають неплатієві пропозицію внести належні виплати до певного реченця, попереджуючи, що в разі невиплати протягом визначеного реченця, належні суми буде стягнено примусово.

Увага. Правила цього артикулу не поширюється на стягання штрафів, передбачених п 7, 8 та 9 арт. 103.

106. За невиплату належних сум стягається з дня спливу реченця виплати пеню: з державних і кооперативних підприємств, а так само з акційних товариств і пайових товариств з виключною або переважною участю державного й кооперативного капіталу - розміром 0,1 % денно, тобто 3 % місячно, а з інших організацій і приватних осіб - розміром 1/6 % денно, тобто 5 % місячно, як-що інше не передбачено в законі або в договорі.

107. Коли на майно неплатнія одночасно припадає стягання порядком виконання судових присудів або ухвал та податкове і неподаткове безспірне стягання, то всі ці стягання провадиться порядком арт. арт. 256 - 265 та 268 - 316 Цивільно-Процесуального Кодексу УСРР.

Коли на майно неплатія одночасно припадає безспірне стягання податків та оплат й неподаткових сум, то всі ці суми стягається згідно з Положенням про стягання податків.

Увага. Як-що судовий виконавець або відповідні органи Народнього Комісаріяту Фінансів стануть до стягання, що його почали адміністративні органи перед днем торгів, то призначені торги не касується, проте далі їх провадить судовий виконавець або органи Народнього Комісаріяту Фінансів, за належністю.

Розподіляє вторговані на торгах суми за цього випадку так само судовий виконавець або належний орган Народнього Комісаріяту Фінансів.

108. З дня публікації про призначення ліквідаційної комісії безспірне примусове стягання з ліквідованого підприємства, припиняється, а відповідні розпорядження про стягання сум надсилається на виконання ліквідаційній комісії.

Б. Майно, що на нього можна направити безспірне стягнення неподаткових сум.

109. Безспірне стягання неподаткових сум можна направити:

а) на грошові суми й цінності, належні неплатіям, що є при них або в касах їхніх підприємств, виключаючи суми, зазначені в п. п. "а" та "б" арт. 110;

б) на всілякі суми, що припадають

неплатіям від третіх осіб, установ і організацій, а так само на суми, що є на біжучих рахунках і вкладах у кредитових установах;

в) на належні неплатієві, що є як у нього, як і в третіх осіб фабрикати, майно, товари, сировину тощо, виключаючи перелічені в п. п. "г" та "м" арт. 110;

г) на будинки і інші будівлі, виключаючи зазначені у п. п. "з" та "и" арт. 110;

д) на право забудови;

е) на майно державних підприємств, що їх переведено на господарський розрахунок, якщо його не вилучено з майново-правного обороту;

ж) на всяке інше майно, що його не вилучено з майново-правного обороту, яке не підпадає під чинність арт. 110.

Увага. 1. Як-що для направлення стягання на рахунки й вклади у будь-якій кредитовій установі встановлено законом спеціяльний порядок, то стягання провадиться згідно з цим порядком.

Так само направляти стягання на вклади в щадницях можна порядком, що його спеціяльно для цього встановлено законом.

Увага 2. На майно, що належить до основного капіталу, стягання можна направляти, додержуючи встановленого в законі порядку.

Увага 3. На майно, що належить державній установі, яка є на державному або місцевому бюджеті, стягання не повертається, проте, в разі невиплати, стягачеві дається право подати скаргу.

Увага 4. Стягання на право забудови і на будівлі, що належать за правом власности робітничим та загально-громадським житло-будівельним кооперативним товариствам, можна повертати лише додержуючи правил, установлених постановою Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народніх Комісарів СРСР з 21 листопаду 1926 р. "Про зміну редакції арт. арт. 19, 22, 27, 30 та 34 постанови Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народніх Комісарів Союзу РСР з 19 серпня 1924 р. "Про житлову кооперацію" (Зб. Зак. СРСР 1927 р., N 2, арт. 14).

В. Майно, що на нього не можна направляти безспірне стягання неподаткових сум.

110. Безспірне стягання неподаткових сум не можна направляти:

а) на готівку, потрібну, щоб задоволити вимоги робітників і службовців за колективними й трудовими договорами, на внески соціяльного страхування й аліменти за минуле й за два тижні наперед;

б) на суми страхової винагороди, належні з обов'язкового страхування;

в) на знаряддя виробництва й струмент, потрібні для професійної праці, ремесла або кустарного промислу неплатія, якщо неплатій не вживає найманої праці, а так само на книги й приладдя для професійної праці трудящих і для шкільної та наукової праці учнів;

г) на петрібний неплатієві і його утриманцям, що живуть при ньому, носильний зимовий і літній зодяг, білизну, взуття й інші речі хатнього вжитку, а так само на запаси палива і харчі, в кількості, потрібній на 3 місяці самому неплатієві і його утриманцям, що живуть при ньому;

д) на харч для селян, що живуть з сільського трудового господарства, в кількості, потрібній до нового врожаю, відповідно до числа членів господарства (двору);

е) на сільсько-господарський живий і мертвий реманент в кількості, потрібній для господарювання: як-от: одного плуга, однієї борони, одного коня або пари волів, однієї корови та інших видів тяглової та продуктової худоби, а так само на пашу в кількості, потрібній до вигону худоби на пашу;

Увага. Зазначений у п. "е" цього артикулу виняток не поширюється на випадки безспірного стягання виданої позики або правочину купівлі-продажу з розсроченням платежу, коли стягання направлено на реманент (живий чи мертвий), що його набуто на цю позику або за правочином купівлі-продажу на сплату ратами та коли ним забезпечується відповідне зобов'язання.

ж) на бугаїв-плідників, якщо вони обслуговують громадську череду, а також на голови племінної худоби, за посвідченням земельних відділів, з потрібною кількістю паші для кожної голови худоби на реченець, зазначений у попередньому пункті;

з) на будинки й інші будівлі неплатіїв, потрібні для сільського господарства трудових землекористувачів;

и) на належне робітникам і службовцям житло, непромислові будинки, що є забезпеченням потрібної житлової площі для них і їхніх родин;

к) на сировину й паливо, потрібне для фактичної роботи державних і кооперативних підприємств

протягом трьох місяців;

л) на незнятий врожай;

м) на насіння в кількості, потрібній для майбутнього засіву землі, що її обробляє неплатій;

н) на пайові внески позичальників в кооперативні організації першого ступеню всіх видів кооперації (споживчої, сільсько-господарської, житлової, промислової, кредитової й інш.);

о) на належні трудящим нижчеподані грошові суми:

1) з соціяльного страхування й забезпечення;

2) за проваднення громадських робіт, що їх організували відповідні комісії громадських робіт, комітети біржі праці, за умови оплати праці трудящого не вище від розмірів заробітної плати, встановленої в даній місцевості для громадських робіт;

3) за працю в колективах безробітних, що їх організують біржі праці, та в колективах інвалідів, що їх організують органи Народнього Комісаріяту Соціяльного Забезпечення, з умовою, що ця оплата праці трудящого не більша за розмір заробітної плати, встановленої в даній місцевості для громадських робіт;

4) як стипендії слухачам робітничих факультетів комуністичних університетів і вищих шкільних закладів;

5) як запомоги, позики і насіньові позики від селянських товариств взаємодопомоги;

6) як вихідна допомога при звільненні;

7) як компенсація за невикористану відпустку;

8) як відрядні, добові й запомоги, видавані при відрядженнях і переміщеннях, згідно з арт. арт. 81 і 82 Кодексу Законів про Працю;

9) за зношування струменту, що належить робітникам, а так само за придбаний ними спеціяльний одяг і спеціяльне харчування (арт. арт. 85, 86 і увага до арт. 142 Кодексу Законів про Працю).

Г. Правила, як провадити безспірні стягання неподаткових сум.

111. Як мине встановлений на платіж реченець (арт. 105), установи й організації у межах компетенції, наданої їм законом або положеннями, ухвалюють постанови про безспірне стягання з неплатія належних з нього платежів і надсилають копії цих постанов на провадження стягання в містах і селищах міського типу - органам міліції, а в сільських місцевостях - сільським радам.

Постанови ці мають підписати особи, що стоять на чолі установ чи організацій, порядком, установленим з положеннях про них, або в статутах, що на підставі їх вони діють.

Увага 1. Провадити безспірні стягання установи й організації можуть через своїх агентів тільки в тому разі, коли таке право надане їм законом.

Увага 2. Безспірне стягання на будинки й інші будівлі неплатія, як у міських, як і в сільських місцевостях, а так само на право забудови, провадять судові виконавці, що їм заінтересовані установи і організації надсилають копії своїх постанов.

Увага 3. Стягання сум, передбачених п. п. 7, 8 та 9 арт. 103 провадиться на підставі актів, що їх складається за арт. арт. 26 і 29 Статуту залізниць, не ухвалюючи про це спеціяльної постанови.

112. Органи, зазначені в арт. 111, одержавши копію постанови установи або організації за провадження безспірного стягання, пропонують неплатієві виплатити належні з нього суми найпізніше протягом трьох день, відколи одержано вимогу, попередивши, що в разі невиплати в зазначений реченець належні з нього суми разом з пенею буде стягнено примусово.

Увага. Коли неплатій відсутній, вимогу можна уручити членам його родини або домоуправлінню.

113. Направляючи стягання на грошові суми та на інше майно, що є у третіх осіб і установ (п. "б" і "в", арт. 109)), органи, що провадять стягання, надсилають цим особам і установам запити про те, чи є в них грошеві суми або інше майно, що належить чи припадає неплатієві, і в які реченці їх слід видати, зазначивши, що, одержавши запита, вони обов'язані вносити органові, що провадить стягання, всі платежі й інше майно, яке належить чи припадає неплатієві, аж до повної сплати стяганої суми.

114. Стягання з платні військових службовців, за винятком осіб муштрового складу й молодшого начальницького складу строкової служби Робітничо-Селянської Червоної Армії, провадиться порядком, зазначеним в передущому артикулі.

115. Стягання із заробітної плати провадиться на таких підставах:

а) цілком увільняється від стягання частину заробітної плати, що дорівнює загально-обов'язковому мінімуму заробітної

плати для першого розряду тарифної сітки, встановленому для даної місцевости, згідно з арт. 59 Кодексу Законів про Працю (видання 1922 р.);

б) із зайвини, одержуваної понад мінімум заробітної плати, можна вивертати найбільше 50 % на виплату сум, що їх стягається на утримання членів родин, а для всіх інших видів стягання - найбільше 20 %.

Обмеження розмірів стягання, встановлювані пунктами "а" і "б" цього артикулу, не поширюється на тант'єми і винагороду, видавані, згідно з інструкцією Ради Народніх Комісарів УСРР з 30 березня 1923 року. "Про порядок видачі винагородних і тант'єм в державних управліннях, підприємствах і об'єднаннях адміністративному й господарчому персоналові". (Зб. Уз. УСРР 1923 р., N 11, арт. 194).

Стягаючи одночасно на утримання членів родини й інші довги, робітникові і службовцеві треба залишити в усякім разі 50 % заробітку.

116. За неподання відомостей, що їх вимагається арт. 113 цього Кодексу, як і за неправдиві відомості, треті особи й відповідальні керівники установ і організацій підлягають відповідальності за відповідними артикулами Кримінального Кодексу УСРР.

Увага. Кредитові установи й кооперативні організації ніяких довідок про біжучі рахунки, перекази й інші банкові операції їхніх клієнтів, навіть і на вимогу державних органів в тім числі й фінансової інспекції, не видають, за винятком довідок на вимоги самих клієнтів і вимоги судових та слідчих органів.

117. У разі невнесення належних сум у реченець, установлений, згідно з арт. 112, виконавчі органи розпочинають примусове стягання з майна неплатія арештом, описом та прилюдним продажем.

Увага. Всі суми, що їх вносять приватні особи й організації на вклади, біжучі рахунки й перекази до всіляких кредитових установ і установ Народнього Комісаріяту Фінансів, а також на вклади в кооперативні організації, що їм дозволено брати вклади, арешту й конфіскаті не підлягають інакше, як за постановою судових і слідчих органів.

118. Арешта накладається вчиненням опису майна й оголошенням неплатієві заборони порядкувати цим майном.

119. Опис і цінування провадиться в присутності двох понятих і неплатія; коли неплатній відсутній, то запрошується членів його родини або представника домоуправління чи когось із сусід.

Опис і цінування, коли стягнення звернено на підприємства, установи й господарства, провадиться в присутності власника або його представника, а так само місцькому або фабзавкому. Неявка власника або його представника не припиняє опису й цінування.

120. Опис майна має містити в собі:

а) назву виконавчого органу й особи, що робить описування.

б) час і місце провадження опису;

в) підставу арешту;

г) назву стягача й неплатія;

д) назву й опис кожної речі, заведеної до опису;

е) нотатки про особливі якості й властивості заведених в опис речей;

ж) цінування кожної описуваної речі;

з) прізвище, ім'я, по-батькові понятих й інших осіб, зазначених в арт. 119;

і) назву охоронця, що йому передано до схову арештоване майно, роз'яснення обов'язків його що-до схову й підпис охоронця;

к) зауваження сторін і осіб, що присутні при описі, й розпорядження з приводу цих зауважень особи, що провадить опис;

л) підпис осіб, що брали участь в описі.

121. Майно, що є в приміщенні, яке посідає неплатій спільно з іншими особами, не належить описувати тільки в тому разі, якщо це майно безсумнівно належить іншій особі.

122. Як-що треті особи заявляють на описане майно свої документально доведені права, то про це складається окремого протокола, зазначаючи в ньому всі обставини справи, і зазначене майно, за випадку безсумнівних доказів, виключається з опису.

123. Пінування описного майна провадить особа, що чинить опис, за пересічними ринковими цінами.

В разі потреби на цінування можна запросити експерта.

124. Описане майно віддається до схову неплатієві.

Коли неплатій відмовиться переховувати або його не буде, чи з інших обставин, що не дозволяють довірити йому схов, охоронця призначає з свого розсуду особа, що провадить опис.

125. Копію опису, не пізніш, як через 3 дні по складенні його, належить вручити неплатієві, зазначивши час, день і годину

продажу майна з прилюдних торгів. Продаж з прилюдних торгів може бути не раніш, як мине сім день після опису майна, а продаж майна державних та кооперативних підприємств та акційних товариств і пайових товариств з виключною та переважною участю державного й кооперативного капіталу, не раніш, як через два тижні з дня опису.

126. Описане майно належить продавати з прилюдних торгів на місці, де воно є, крім випадків, коли з обопільної згоди стягача і неплатія для продажу буде призначено інше місце.

127. Продаж описаного для стягання майна, цінованого на суму понад 300 карб. що належить державним підприємствам або кооперативним організаціям і складається з предметів, визначуваних родовими ознаками, провадиться, коли цього вимагатимуть зазначені підприємства і організації, через біржевого фактора на товаровій біржі, найближчій до місця, де є продаване майно, з тим, що продаж майна треба провадити за зразками, прейскурантами або за точним описом краму.

128. В зазначених в арт. 127 випадках біржевий фактор починає продавати майно, коли одержить від органів, що вчинили виконавчі дії, копію складеного на підставі арт. 120-го опису майна з зазначенням місця, де воно є на схові. Біржевим факторам надається право відмовитися від продажу на біржі описаного майна, коли воно не має обороту на даній біржі або своїми властивостями вимагає швидкої ліквідації (продукти, що швидко псуються), або коли продаж не відбувся протягом двох тижнів з часу одержання біржевим фактором відповідної пропозиції вчинити продаж.

129. Не пізніш другого дня по закінченні продажу біржевий фактор надсилає особі, що провадила примусове стягання, уторговану суму, за винятком випадків по продажу в розмірі, встановленому для судових виконавців та своє закінчене справування.

Вчинки біржевого фактора що-до продажу майна можна оскаржити порядком арт. 158 цього Кодексу.

130. Про наступний продаж з прилюдних торгів не пізніш, як за три дні, вивішується оголошення в місці, де відбудуться торги. Оголошення вивішується: в містах - в районі міліції, в селищах міського типу - в районових виконавчих комітетах, а в сільських місцевостях - в сільських радах. Якщо майно, що належить до продажу, ціноване понад 500 карбованців, то за продаж з прилюдних торгів оголошується в місцевій офіційній газеті, а в сільських місцевостях про це сповіщується житців ближчих селищ через сільські ради.

Увага. На вимогу довжника і його коштом оголошення можна зробити в місцевому офіційному органі преси й в тому разі, якщо майно ціноване нижче як у 500 карб.

131. Оголошення про продаж повинно містити в собі:

а) перелік продаваному майну, зазначаючи, де воно є, та його цінування;

б) зазначення місця, приміщення й часу продажу;

132. Якщо призначене на продаж майно заставлене, то про день продажу сповіщається заставоємця.

133. Якщо до часу, призначеного на провадження продажу, не будуть внесені виплати або не буде одержано від стягача повідомлення про доконану виплату, то особа, що провадить стягання, продає арештоване майно з прилюдних торгів у призначений для продажу день і годину, в місці, означеному в оголошенні.

134. У дні прилюдного продажу допускається до огляду продаваних речей тих, що бажають.

135. На торгах не можуть брати участи члени місцевих виконавчих комітетів, сільських рад, особи, що провадять продаж, члени їхніх родин і всі службовці міліції.

136. Прилюдні торги провадиться усно.

137. Продаж треба починати з 10 годин і він не може тривати довше, як до 18 годин.

138. Якщо до 10 годин не прибуде ніхто, що бажав-би торгуватися або-ж прибуде лише один покупець, то особа, що провадить продаж, повинна ждати, доки не прибудуть покупці, проте, найдовше до 14 годин.

Якщо прибуде найменше два покупці, починаються торги, проте, в кожному разі не раніше, як о 12-ій годині.

139. Продаж, що його не скінчено за один день, триває в подальші дні, аж доки не скінчиться, з додержуванням правил, передбачених в цьому розділі.

140. Для зручнішого продажу майно можна поділити на продажні партії.

141. Відкриваючи торги, особа, що їх провадить, оголошує ціну кожній речі, визначену при

цінуванні й запитує: "Хто більше?". Пропоновані від покупців ціни, особа. що провадить торги, оголошує усно, доки тривають набавки.

142. Коли набавки скінчаться, особа, що провадить торги, тричі запитує: "Ніхто більше?" - і, якщо по третім разі ніхто не набавить, то торги вважається за скінчені.

143. Продавані речі лишаються за тим, хто запропонував останню найвищу ціну.

144. Коли від продажу частини майна, надійде сума, достатня на покриття всіх пред'явлених претензій і видатків, звязаних з арештом і продажом, дальший продаж решти арештованих речей припиняється й їх повертається власникові.

Увага. Особа, що провадить торги, повинна перед початком торгів мати точні відомості про розмір претензій, пред'явлених неплатієві, й видатків, звязаних з арештом і продажом.

145. Особа, що провадить торги, складає торгового листа, де зазначається:

а) кем и где производились торги;

б) нумери продаваних речей за описом;

в) найвищу ціну, запропоновану на торгах;

г) прізвище, ім'я й по батькові покупців, що записують вони власноручно, а як вони неписьменні - інші особи з їхнього доручення;

д) чи при продажу був власник майна або особа, що його заступає;

е) що саме зі складу призначеного на продаж майна залишилося непродане.

146. Покупець негайно по скінченні торгів вносить найменш одну п'яту частину останньої ціни, що він напропонував, а решту суми він повинен внести готівкою не пізніш наступного дня.

147. Покупець, що не вніс негайно одної п'ятої частини останньої запропонованої ціни, підпадає, за постановою особи, що провадить торги, штрафу розміром найбільш 25 карб. Цю постанову має затвердити народній суддя, що в його районі провадиться торги, а самі торги тривають далі. Коли покупець протягом устанволеного реченця не внесе всю суму, що він запропонував на торгах, то завдаток його розміром одної п'ятої запропонованої останньої ціни йде на поповнення стягнення.

148. Продані речі віддається покупцеві не інакше, як одержавши від нього сповна запропоновану на торгах суму.

149. Торги визнається за невідбулі:

а) коли ніхто не прибуде торгуватися або прибуде тільки одна особа;

б) коли ніхто з тих, що прибули, не зробить набавлення проти цінування;

в) коли по скінченні торгів покупець не заплатить у реченець повністю належної з нього суми.

150. Коли торги не відбулися, стягачі протягом трьох днів можуть заявити, щоб продаване майно залишити за ними в сумі цінування. В противному разі призначається другі торги не раніш, як через тиждень. Ці другі торги відбуваються за правилами, що встановлені для перших торгів, проте, з тією ріжницею, що їх починається з першої пропонованої на других торгах суми й їх вважається за відбулі, навіть коли-б найвища запропонована сума була нижча від цінування майна.

151. Якщо й другі торги не відбудеться, то особі, що провадить торги, надається право продавати описане майно способом на власний розсуд.

Коли не можна продати майно, його передається стягачам в рахунок стягуваних сум, за цінуванням, зазначеним в описові.

Д. Про розподіл неподаткових безспірно стяганих сум.

152. Коли сум, одержаних від продажу арештованого майна, не вистачає на задоволення всіх звернених на неплатіїв стягнень, то насамперед покривається видатки, пороблені при стяганні, арешті, перехованні й приставці майна, а решту суми розподіляється між стягачами так:

а) в першу чергу задовольняється повністю претензії робітників і службовців з колективних і трудових договорів, аліментів і претензії, що походять із соціяльного страхування;

б) в другу чергу - вимоги на покриття недоплат по всіх податках і оплатах як державних, як і місцевих, а так само на покриття пені, штрафу й видатків на стягання, встановлених законом для стягання податків;

в) у третю чергу - претенсії в інших безспірних стяганнях державних установ і інших організацій, що їм на підставі закону надане право безспірного стягання;

г) у четверту чергу - претенсії установ і підприємств, що є на державному та місцевому бюджеті;

д) решту суми розподіляється пропорційно до претенсій всіх інших кредиторів.

Всі зазначені претенсії задовольняється лише в тому

разі, коли їх заявлено особі, що провадить торги і доведено відповідними документами перед початком торгів.

Увага. Коли стягнення провадять з кредитових організацій кооперативного кредиту, то слід, стосовно до черги задоволення претенсій, керуватися правилами арт. 21 пост. ЦВК і РНК СРСР з 18 лютого 1927 р. "Положення про кооперативний кредит" (Зб. Зак. СРСР 1927 р., N 4, арт. 44).

153. Суми, вторговані від продажу заставленого майна, розподіляється між стягачами за правилами арт. 101-го Цивільного Кодексу УСРР, а коли по задоволенні передбачених цими правилами претенсій буде залишок, то його розподіляється між стягачами, зазначеними в п. п. "в", "г" і "д" попереднього артикулу, порядком, встановленим у цих пунктах.

154. Норми аліментів, що згідно з арт. 152 підлягають переважному задоволенню, встановлюється згідно з увагою до арт. 266-го Цивільного Процесуального Кодексу УСРР.

155. Коли сум, вторгованих від продажу з прилюдних торгів, не вистачатиме на повне задоволення всіх претенсій, віднесених до однієї з груп, зазначених в арт. 152-му, то суми ці розподіляється в межах кожної з цих груп пропорційно до предявлених претенсій.

156. Виконавчі чинності осіб, що провадять безспірне стягання неподаткових сум, треба оплачувати згідно з таксою і порядком визначуваним інструкцією Народнього Комісаріяту Юстиції і Народнього Комісаріяту Фінансів. Таким самим чином визначається плату за схов арештованого майна охоронцями, а так само й видатки на оголошення, на винагороду понятим і експертам.

157. Розрахунок належних кожному стягачеві сум складає виконавець, як мине три дні, відколи одержано гроші. Якщо протягом 3-х день, відколи складено розрахунок, не надійде заперечень від стягачів або від довжника, виконавець видає всім стягачам гроші за розрахунком, а коли є заперечення, подає розрахунок народньому судді на затвердження.

Е. Порядок розвязання спорів що-до стягання неподаткових сум.

158. Скарги на неправильне провадження опису, цінування або призначення на продаж та на неправильне провадження продажу, а також на неправильний розподіл вторгованих від продажу сум, подається протягом сімох день до відповідного народнього суду. Цей суд повинен протягом 2-х тижнів розглянути надійшлу скаргу і ухвалити на неї присуд. Подання скарги не припиняє дальших виконавчих чинностей, якщо народній суд не видасть наказу припинити їх.

Постанову народнього суду можна оскаржити порядком, установленим Цивільним Процесуальним Кодексом УСРР.

Скарги на інші неправильні чинності осіб, що провадять стягання, подається до належних вищих інстанцій загально-встановленим порядком, проте вони не припиняють подальшого провадження стягання, якщо про те не буде розпорядження вищої інстанції.

Розділ 5-й.

Виконання коштом зобов'язаного.

159. Коли домоволодільці або володільці торгових і промислових підприємств або їхні завідателі, а так само орендарі домоволодінь чи підприємств настільки недбайливо доглядатимуть домоволодіння або підприємства, що це очевидячки загрожує громадській безпеці або народньому здоров'ю, то адміністративні органи мають право коштом зазначених осіб і організацій вжити потрібних заходів до усунення виявленого недбальства, якщо ці недбальства не буде зліквідовано на реченець, призначений від адміністративних органів.

160. Постанови про виконання коштом зобов'язаного за випадків, зазначених в передущому артикулі, ухвалюють, адміністративні відділи округових виконавчих комітетів або районові виконавчі комітету, за належністю.

161. Виконання постанов, зазначених в арт. 160, покладається на відділи місцевого (комунального) господарства або на відповідні районові виконавчі комітети.

162. Суми, витрачені на виконання потрібних робіт для усунення недбальств, стягається з осіб і організацій, коштом яких ці роботи виконано, порядком судових наказів.

Увага. Витрати на виконання потрібних робіт для усунення недбальств в будинках, що ними безпосередньо відають органи відділу місцевого господарства, покладається на ці органи.

163. Виконання коштом зобов'язаного за випадку, коли усунення недбальства повинно зробити в силу закона або

обов'язкової постанови, не увільняє зобов'язаних осіб від кримінальної або адміністративної відповідальности з тим, що стягнені адміністративним порядком штрафи не є підстава до зниження або зняття з них сум, зазначених в попередньому артикулі.

Розділ 6-й.

Реквізіція та конфіската.

164. Реквізіцією зветься застосовуване в силу державної потреби примусове платне вивласнення або тимчасове вилучення державою майна приватних осіб (фізичних та юридичних), а також майна громадських і кооперативних організацій.

Увага. Правила цього артикулу не поширюється на випадки вилучення на державні й громадські потреби з користування приватних осіб (фізичних і юридичних) громадських і кооперативних організацій земельних дільниць з усіма будівлями, насадженнями тощо, що є на них, не виключаючи й земельних дільниць під денаціоналізованими будівлями в містах. За цих випадків вилучення провадиться порядком, установленим в спеціяльному законі.

165. Реквізіцію майна провадиться лише за виняткових випадків і не інакше, як за постановами Української Економічної Наради. Постанови ці виконують відповідні округові виконавчі комітети через свої адміністративні відділи, а на терені АМСРР - Рада Народніх Комісарів АМСРР через Народній Комісаріят Внутрішніх Справ АМСРР.

В постанові Української Економічної Наради про реквізіцію має бути зазначено, на що саме провадиться реквізіцію, від кого треба відібрати майно і, по змозі - приблизний розмір видатків на реквізіцію.

166. В місцевостях, проголошених на винятковому стані, а так само у місцевостях, проголошених на воєнному стані, реквізіції можуть провадити за постановами: за першого випадку - Центрального Виконавчого Комітету АМСРР або президій округових виконавчих комітетів, за належністю, а за другого - військово-революційних комітетів, обов'язково повідомляючи про це Українську Економічну Нараду і додержуючи правил цього розділу.

167. У період мобілізації реквізіцію провадиться порядком правил цього розділу, згідно з мобілізаційними планами, що їх заздалегідь складають округові військові комісаріяти.

168. Підчас війни в місцевостях, підпорядкованих революційній військовій раді округи, фронту або окремих армій, реквізіцію провадиться з наказу військової влади на підставі спеціяльного положення.

169. При кожній реквізіції в момент відібрання майна складається особливого акта, де зазначається:

а) законні підстави цієї реквізіції та час реквізіцій;

б) посаду, ім'я, по батькові й прізвище особи, що провадить реквізіцію та її уповноваження;

в) ім'я, по батькові, прізвище, домівка власника і місце, де є майно;

г) кому майно залишено на схов;

д) докладний і точний опис майна, зазначаючи вагу, міру, якість вивласнюваного майна та інші істотні його ознаки, а так само рід пакування;

е) місце і час виплати за реквізоване майно.

Акта посвідчується підписами урядової особи, власника або охоронця і двох свідків; копію акта видається власникові реквізованого майна не пізніш 3-х день, відколи складено акта.

170. Цінування майна, одібравши його, провадить округова цінувальна комісія в складі представників по одному від округового адміністративного відділу, округового фінансового відділу, округового відділу місцевого господарства і заінтересованого урядництва. Цінується майно за пересічними ринковими цінами на момент одібрання майна. Цінувальна комісія має право підвищити або знизити цінування реквізованих речей, залежно від їхньої якости і стану на момент реквізіції.

Увага. В АМСРР цінувальні комісії складається з представників Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ, Народнього Комісаріяту Фінансів і Ради Народнього Господарства АМСРР.

171. За майно, що його реквізується, виплачують округові виконавчі комітети не пізніш місяця, відколи майно фактично вилучено, коштом того урядництва або організації, в інтересах якого вчинено реквізіцію, або із спеціяльних коштів.

172. Осіб, що затаїли майно від реквізіції, притягається до кримінальної відповідальности.

173. Конфіскатою зветься неплатне примусове вивласнення державою майна, застосовуване за вироками суду, як захід соціяльної оборони, а так само з

наказу адміністративної влади за випадку, передбачених в цьому Кодексові і в спеціяльних законах.

Увага. Конфіскату майна за судовими вироками провадиться згідно з чинними на те узаконеннями.

174. Конфіскату адміністративним порядком предметів, вилучених з майново-правного обороту, а так само предметів, що їх згідно з чинним законодавством повинно конфіскувати адміністративним порядком, провадиться за постановами адміністративних відділів округових виконавчих комітетів або адміністративно-міліційних відділків районових виконавчих комітетів, якщо особи, що в них виявлено такі предмети, не доведуть свого права на володіння ними, або якщо за потрібних випадків вони не матимуть відповідного дозволу.

Увага. Предмети торгу, що стосовно до них чинять спеціяльні правила (чужоземна валюта, золота й срібна монета дореволюційної карбівки тощо), пачкарські товари, гроші й предмети, що їх пересилається, ламаючи чинні поштові правила, а так само інше майно, що стосовно до нього чинять спеціяльні постанови, конфіскують ті органи і тим порядком, що установлені спеціяльними узаконеннями.

175. Осіб, що затаїли предмети, які треба конфіскувати, притягається до відповідальности адміністративним чи судовим порядком, одночасно вилучаючи предмети, що їх треба конфіскувати.

Увага. Коли буде виявлено майно, затаїне від реквізіції чи належне до конфіскати, або одержавши повідомлення від інших органів про таке майно, міліція або інші органи влади, що мають на це право, накладають на це майно запобіжного арешта.

176. Про кожну конфіскату, що провадиться адміністративним порядком, складається окремого акта, що містить в собі вказівки на:

а) законні підстави, що за ними провадиться конфіскату;

б) посаду, ім'я й прізвище особи, що провадить конфіскату, та уповноваження цієї особи;

в) ім'я, прізвище, домівка, особи, що в неї провадиться конфіскату і місце, де конфісковане майно є;

г) докладний та точний опис майна, що його конфіскується, зазначаючи вагу, міру, рід пакування.

Акта засвідчується підписами урядової особи, що в неї провадиться конфіскату і двох свідків; копію акта видається заїнтересованій особі найпізніш протягом 3-х день.

177. У випадках незмоги негайно вилучити майно, що його треба конфіскувати, його можна здати на схов особам, або установам з розсуду органа, що провадить конфіскату.

178. Порядок використання конфіскованого майна встановлюється постановою Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народніх Комісарів СРСР з 28-го травня 1927 року "Про порядок використання конфіскованої відумерщени та нічийого майна" (Зб. Зак. СРСР 1927 р., N 32, арт. 323).

179. Особа, що їй заподіяно майнову шкоду беззаконною реквізіцією чи конфіскатою майна, має право вимагати повернути їй неправильно вивласнене майно або виплатити вартість його, закладаючи позов судовим порядком на орган державної влади, що її представники беззаконно вчинили конфіскату чи реквізіцію.

Розділ 7.

Надзвичайні заходи охорони революційного ладу.

180. Застосування надзвичайних заходів охорони революційного ладу може мати місце проголошенням:

а) виняткового стану;

б) воєнного стану.

181. Винятковий стан проголошується:

а) за випадків контр-революційних замахів на робітничо-селянську владу або виступів проти неї й її окремих робітників, або в разі серйозної небезпеки таких замахів і виступів;

б) за випадків масових замахів на особовність і майно громадян;

в) коли нормальне життя порушене надзвичайним стихійним лихом;

г) як переходовий захід до нормального стану в місцевостях, що були на воєнному стані.

182. Винятковий стан запроваджується постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету на подання Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ УСРР, погоджене з Державним Політичним Управлінням УСРР.

Увага. Коли в сусідній союзній республіці треба проголосити винятковий стан в місцевостях, суміжних з місцевостями УСРР, що в них проголошено винятковий стан, питання розв'язується за арт. 7 постанови Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народніх Комісарів СРСР з 3-го квітня 1925 р. "Положення про надзвичайні заходи охорони революційного порядку"

(Зб. Зак. СРСР 1925 р., N 25, арт. 167).

183. Центральному Виконавчому Комітетові АМСРР, на подання Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ АМСРР і Уповноваженого Державного Політичного Управління УСРР при Раді Народніх Комісарів АМСРР та округовим виконавчим комітетам або їх президіям надається право проголошувати винятковий стан своєю, владою, коли неможливо знестися з центральною владою, або коли хода подій не дозволяє жодного проволікання з ужиттям надзвичайних заходів. За цих випадків Центральний Виконавчий Комітет АМСРР і округові виконавчі комітети зобов'язані при першій змозі повідомити Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет або Раду Народніх Комісарів УСРР про причини проголошення надзвичайного стану.

184. Винятковий стан проголошується на реченець найбільший три місяці. Подовження реченця, як і дореченцеве скасування його дозволяється порядком, зазначеним в арт. 182 цього Кодексу.

185. Винятковий стан уважається за чинний з моменту оголошення офіційних про це об'яв. В постанові про проголошення виняткового стану належить точно зазначенити реченець, на який його проголошується.

186. Одночасно із скасування виняткового стану всі постанови і накази, видані порядком виняткового стану, втрачають свою чинність без спеціяльної про це постанови.

187. Винятковий стан можна проголосити на всій території УСРР, АМСРР або цілої округи, або в окремих їх районах чи в містах.

188. На час чинности виняткового стану вся влада, надана Центральному Виконавчому Комітетові АМСРР і округовим виконавчим комітетам, надається їх президіям.

Центральний Виконавчий Комітет АМСРР і округові виконавчі комітети скликають їх президії на свою волю.

Увага. При Президіях Центрального Виконавчого Комітету АМСРР і округових виконавчих комітетів, на весь час чинности виняткового стану, функціонують на підставі спеціяльного положення постійні наради в справі охорони революційного ладу в такому складі: в АМСРР - Голови Центрального Виконавчого Комітету АМСРР (голова наради), Голови Ради Народніх Комісарів АМСРР, одного з членів президії центрального виконавчого комітету АМСРР, старшого військового начальника, Народнього Комісара Внутрішніх Справ АМСРР, Уповноваженого Державного Політичного Управління УСРР при Раді Народніх Комісарів АМСРР і Начальника Робітничо-Селянської міліції АМСРР, а в округах - голови округового виконавчого комітету (голова наради), одного з членів президії округового виконавчого комітету, старшого військового начальника, начальника округового відділу Державного Політичного Управління, завідателя округового адміністративного відділу і начальника округової міліції.

189. Одночасно з проголошенням виняткового стану на всій території АМСРР або цілої округи Президія Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, на подання Ради Народніх Комісарів УСРР, може призначити спеціяльного уповноваженого головувати в президії округового виконавчого комітету. В АМСРР обов'язки спеціяльного уповноваженого покладається на Голову Центрального Виконавчого Комітету АМССР. Проголошуючи винятковий стан в частинах території АМСРР чи округи, постановою Президії Центрального Виконавчого Комітету АМССР, або відповідного округового виконавчого комітету можна призначати спеціяльних уповноважених головувати в президії районових виконавчих комітетів.

190. Президіям Центрального Виконавчого Комітету АМСРР або округових виконавчих комітетів, проголошуючи винятковий стан, надається право:

а) видавати обов'язкові постанови на додаток і розвиток чинних законів про охорону державного ладу й безпеки;

б) посилювати заходи адміністративного впливу за ламання обов'язкових постанов, призначаючи позбавлення волі на реченець до 3-х місяців або примусову роботу без позбавлення волі на реченець до 6-ти місяців і штраф в містах - до 1.000 крб., а в сільських місцевостях і селищах міського типу - до 200 крб.;

в) висилати за межі АМСРР або округи чи за межі окремих їх пунктів на реченець чинности виняткового стану осіб, визнаних за небезпечних для громадського ладу, або висилати таких осіб на той самий реченець у визначені місця АМСРР чи округ без

права самовільного пересування;

Увага. Адміністративне вислання до визначених районів округ провадиться на підставі спеціяльних узаконень.

г) провадити реквізіцію майна, на підставі правил розділу 6-го поділу IV цього Кодексу, або спеціяльних узаконень, не одержуючи на те попереднього дозвола, проте, з обов'язковим наступним повідомленням Українській Економічній Нараді;

д) припиняти роботу підприємств, громадських і приватних установ, а так само припиняти чинність правил про товариство, спілки, збори, з'їзди й друк;

е) заводити інститути відповідачів, визначаючи обов'язки їх спеціяльним положенням;

ж) встановляти масовий трус, щоб відібрати зброю від людности.

Увага. Масовий трус і облави провадиться на підставі спеціяльних інструкцій, що їх видають в УСРР - Народній Комісаріят Внутрішніх справ УСРР за згодою з Народнім Комісаріятом Юстиції УСРР та з Державним Політичним Управлінням УСРР, а в АМСРР - Народній Комісаріят Внутрішніх Справ АМСРР за згодою з Народнім Комісаріятом Юстиції АМСРР і уповноваженим Державного Політичного Управління УСРР при Раді Народніх Комісарів АМСРР;

з) вимагати від військового командування допомоги, за спеціяльною інструкцією, що її затверджує Рада Народніх Комісарів Союзу РСР.

191. Надзвичайні заходи охорони революційного ладу на залізницях, заводах, фабриках і інших закладах і склепах, що мають воєнне значіння, а так само воєнний стан не на театрі воєнних дій, як і обов'язки військового командування в справі подання допомоги місцевій цивільній владі в місцевостях, де проголошено винятковий стан, регулюється постановою Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народніх Комісарів Союзу РСР з 3-го квітня 1925 року "Положення про надзвичайні заходи оборони революційного ладу" (Зб. Зак. СРСР 1925 р., N 25, арт. 167).

ПОДІЛ V.

Трудовий відбуток на запобігнення стихійному лихові та боротьбу з ним.

192. Запобігати стихійному лихові й боротися з ним, а так само допомагати потерпілим від нього, покладається на місцеві ради і виконавчі комітети.

Увага. Лихо визнається за стихійне, якщо воно виникло в наслідок непереможної сили, завдає значної шкоди інтересам держави або людности і якщо його не можна припинити звичайними заходами громадської охорони (лісові пожежі, велики пожежі залюднених місць, повідь, снігові замети тощо).

193. На ліквідацію стихійного лиха можна притягати працездатну людність до трудового і тяглового відбутку.

Увага 1. В разі потреби можна зобов'язати людність давати на час роботи для ліквідації стихійного лиха потрібні на це струменти й знаряддя.

Увага 2. Військові частини можна притягати до ліквідації стихійного лиха й охорони громадського ладу на підставі спеціяльних узаконень і інструкцій військового урядництва.

Увага 3. Притягнення людности до трудового й тяглового відбутку на боротьбу з масовим нападом шкідників сільського господарства провадиться на підставі постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету й Ради Народніх Комісарів УСРР з 17-го червня 1925 р. "Про порядок притягнення людности до боротьби з масовими шкідниками сільського господарства" (Зб. Уз. УСРР 1925 р., N 37, арт. 272).

194. Право притягати людність до участи особистою працею й поданням потрібних транспортових засобів та знаряддя в боротьбі зі стихійним лихом порядком трудового й тяглового відбутку належить округовим виконавчим комітетам і їхнім президіям, що здійснюють цю роботу через округові адміністративні відділи або, за належних випадків, через інші відділи виконавчих комітетів.

Увага 1. Нагляд в галузі охорони праці при роботі на ліквідації стихійного лиха порядком трудового й тяглового відбутку, здійснюють місцеві органи Народнього Комісаріяту Праці УСРР.

Увага 2. Як загальне правило, притягати людність до трудового й тяглового відбутку на ліквідацію стихійного лиха не можна більше, як на один тиждень. Коли ж треба продовжити зазначений реченець, округові виконавчі комітети повинні просити на це дозволу від Ради Народніх Комісарів УСРР.

Увага 3. На ліквідацію стихійного лиха притягається і авто-мото-транопорт.

195. В разі доконечної й невідкладної потреби,

районовий виконавчий комітет, що на його території шириться стихійне лихо, зобов'язаний притягти на ліквідацію його людність до роботи порядком трудового й тяглового відбутку, не ждучи постанови округового виконавчого комітету або його президії. Про це він повинен обов'язково в той самий день повідомити президію округового виконавчого комітету.

196. Сільські ради мають право притягати до трудового й тяглового відбутку на боротьбу зі стихійним лихом в разі невідкладної потреби, коли районові й округові виконавчі комітети через територіяльне віддалення або з інших причин, не можуть вжити своєчасно відповідних заходів. За цього випадку сільська рада зобов'язана найпізніше через 24 години повідомити районовий виконавчий комітет (по адміністративно-міліційному відділу) про оголошений відбуток.

197. Притягати до трудового й тяглового відбутку можна лише на виконання таких робіт по ліквідації або локалізації стихійного лиха:

а) на очищення від снігу або льоду залізничої колії, коли сталися великі снігові замети (тоб-то підчас і після хуртовин, або великого снігу) коли відновити рух силами залізничників не можна, і лише до відкриття руху;

б) на гасіння або локалізацію лісових пожеж, коли лісовій сторожі боротися з вогнем не під силу;

в) на гасіння або локалізацію великих можеж в містах, селищах міськового типу і сільських місцевостях, коли пожежним дружинами чи командам не під силу боротися з пожежою;

г) на локалізацію повідей і зменшення їхньої сили, а так само на рятунок від загибели або потоплення людей, майна, будівель, мостів і гребель, що є в районі повідей;

д) на охорону залізничної колії й колійних споруд від розмиву або зруйнування спливом весняних вод, а так само й на поновлення розмитих або зруйнованих колій та споруд, аж доки не можна буде відновити руху;

е) на рятунок людей й майна при вибухах, завалах, залізничних катастрофах, аваріях пароплавів і за інших подібних випадків;

ж) на здійснення негайних санітарних заходів під час гострих пошестей, коли цих заходів органи влади не можуть здійснити звичайними засобами.

Увага. Притягнення людности до трудового й тяглового відбутку під час мобілізації в місцевостях, проголошених на винятковому або воєнному стані, здійснюється порядком, визначеним спеціяльними узаконеннями.

198. Притягнення людности до трудового й тяглового відбутку на боротьбу з іншими стихійним лихом, не зазначеним в арт. 197, допускається лише з умовою негайного про те повідомлення Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ і Народнього Комісаріяту Праці УСРР.

199. Робітну силу, а так само знаряддя й транспортові засоби, потрібні на ліквідацію стихійного лиха, людність дає за плату, опріч випадків, коли спеціяльні заходи передбачають беззаплатне притягнення людности до трудового й тяглового відбутку.

Увага. За негайних випадків округовим виконавчим комітетом надається право, порозумівшися з округовими професійними бюрами, притягати людність до ліквідації стихійного лиха порядком трудового й тяглового відбутку беззаплатно, подаючи водночас свою постанову на затвердження Раді Народніх Комісарів УСРР.

200. За роботу, що її виконується порядком трудового й тяглового відбутку, для ліквідації стихійного лиха, платиться з місцевих коштів або з коштів, спеціяльно на це відпущених. Коли ж роботу проваджено на вимогу будь-якого урядництва на його безпосередні потреби, або на потреби підпорядкованих йому установ і підприємств, тоді коштом цих урядництв, установ і підприємств.

Норми зарплати встановлюють органи Народнього Комісаріяту Праці УСРР у згоді з професійними організаціями, а затверджує їх округовий виконаний комітет. Норми ці не можуть бути нижчі за місцеву пересічну ставку некваліфікованого робітника.

201. За виконані роботи й користування знаряддям та транспортовими засобами виплачується в такі реченці:

а) коли робота тривала найбільш один тиждень, - негайно, як закінчиться робота;

б) коли робота тривала понад тиждень, - найменш один раз на тиждень.

202. Крайній радіюс притягнення людности до роботи порядком трудового й тяглового відбутку встановлюється:

а) для робітної сили

(виключаючи супровід транспорту) - 10 верстов від місця, де сталося лихо;

б) для перевізних засобів та робітної сили на супровід транспорту - 20 верстов від місця, де сталося лихо.

Увага. За виняткових випадків президіям округових виконавчих комітетів надається право, залежно від місцевих умовин, підвищувати зазначені в цьому артикулі крайні віддалення, проте найбільш на 50 %.

203. Зовсім не можна притягати до трудового відбутку:

а) осіб, молодших від 18-ти років;

б) жінок, віком понад 40 років;

в) чоловіків, віком понад 45 років.

204. Від притягнення до трудового відбутку увільняється:

а) осіб, що через хворобу або скалічення тимчасово втратили працездатність, на реченець, потрібний на поновлення її;

б) жінок - за 8 тижнів перед пологами і породіль - протягом 8 тижнів після пологів;

в) жінок, що годують грудима;

г) інвалідів праці та війни;

д) жінок, що мають дітей до 8-ми років віком, коли нікому їх доглядати.

Увага. Додаткові винятки й пільги, залежно від стану здоров'я, родинного стану, характеру роботи й побуту для окремих форм трудового відбутку встановлює Рада Народніх Комісарів УСРР на подання Народнього Комісаріяту Праці УСРР.

205. На роботах, що відбуваються порядком тяглового видбутку, не можна використовувати:

а) коней, молодших, як три роки;

б) племінних жеребців, зареєстрованих в органах Народнього Комісаріяту Земельних Справ УСРР і АМСРР;

в) коней, з гострим захоруванням, що шкодять виконувати відбуток, а так само коней, що їх треба ізолювати черев заразливість їхньої хвороби - на весь час хворости;

г) коней тих селищ, де встановлено карантин, - на весь час карантину.

Увага 1. Правила цього артикулу поширюється на всі види тяглової худоби (волів, ослюків, верблюдів тощо).

Увага 2. Постановою округових виконавчих комітетів, на подання органів Народнього Комісаріяту Земельних Справ, тяглову худобу можна увільнювати від притягнення до тяглового відбутку і за інших випадків, залежно від місцевих умов і властивостей роботи.

206. Тяглову худобу й транспортні засоби, що належать господарствам, в складі яких нема працездатних осіб або їхніх господарів увільнено від трудового відбутку, слід використовувати переважно на легкій роботі, з тим, щоб ця худоба й транспортові засоби бралося-б з дому кожного разу найбільш на одну добу. За таких випадків на супровідців транспорту призначається з родичів господарів, або особу, якій самі господарі довіряють свою худобу й транспортові засоби.

207. Втрати, заподіяні під час виконання гужового відбутку падіжом або хворістю худоби чи пошкодженням мертвого реманенту, сплачується їх власникам натурою або грішми за ринковою вартістю, порядком арт. 200.

Увага. Спори, що виникають при розрахунках в справі сплачування втрат, передбачених цим артикулом, розвязує суд.

208. До відшкодовання порядком арт. 200 втрат, заподіяних при виконанні трудового та тяглового відбутку особам та господарствам, що зазнали цих витрат, подається тимчасову допомогу на однакових підставах з потерпілими від стихійного лиха.

ПОДІЛ VI.

Обов'язки людности в справі охорони громадського ладу.

Розділ 1.

Двірники й нічні сторожі.

209. Міським радам надається право виданням обов'язкових постанов покладати на домоволодіння в округових містах і інших містах з людністю найменш 25.000 житців, обов'язок утримувати двірників, щоб доглядати чистоти і допомагати органам міліції охороняти й додержувати лад.

210. Округовим виконавчим комітетам надається право виданням обов'язкових постанов покладати на домоволодіння в усіх містах і селищах міського типу обов'язок утримувати нічних сторожів - для нічної охорони й допомагати в цім органам міліції.

211. Двірників і нічних сторожів, там, де вони є, утримують всі володіння, в чийому б віданні вони не були.

Нічних сторожів утримують домоволодіння з розрахунку - один сторож на таку кількість домоволодінь і повнолітніх мешканців в них, що встановлює округовий виконавчий комітет.

Округовим виконавчим комітетам і міським радам, за належністю, надається право увільнювати дрібні домоволодіння від обов'язку утримувати двірників і нічних сторожів, а також

дозволяти утримувати одного двірника на декілька домоволодінь.

Увага. Установи, організації й приватні особи, що утримують спеціяльну охорону нічної доби, увільнюється від обов'язку утримувати нічних сторожів, передбачених цим розділом.

212. Обов'язки і права двірників і нічних сторожів та іхнї взаємини з домоволодіннями і органами міліції, визначається інструкцією, що її видає Народній Комісаріят Внутрішніх Справ УСРР і АМСРР, за належністю, погодивши з відповідним Народнім Комісаріятом Праці і Народнім Комісаріятом Юстиції.

Розділ 2.

Сільські виконавці.

213. Щоб сільські ради успішно й своєчасно виконували завдання в справі охорони громадського ладу, особистої й майнової безпеки громадян та впорядкування, а так само, щоб розвинути громадську самодіяльність в сільських місцевостях, чинить інститут сільських виконавців.

214. На сільських виконавців призначають сільські ради з поміж сільських мешканців даного села почережно, на реченець найбільш 4 місяці, залежно від місцевих умов і числом, що визначають районові виконавчі комітети на кожне село.

215. На сільських виконавців не можна призначати осіб:

а) обмежених у виборчих правах;

б) віком до 18 років і понад 45 років;

в) тих, що перебувають під судом і слідством, винувачені в злочинах, за які встановлено, як захід соціяльної оборони, позбавлення волі.

216. За невиконання своїх службових обов'язків сільські виконавці відповідають як урядові особи.

217. Сільські виконавці виконують свої обов'язки порядком громадського відбутку і не дістають жодного утримання.

218. Осіб, що їх згідно з п. п. "а" та "в" арт. 216 не можна призначати на сільських виконавців, оподатковується спеціяльною оплатою. Цю оплату встановлюють округові виконавчі комітети розміром найбільш 10 карб. річно, і вона йде на потреби охорони громадського ладу, особистої і майнової безпеки в сільських місцевостях.

Увага. Порядок стягання спеціяльної оплати визначає інструкція, що її видає Народній Комісаріят Фінансів УСРР, погодивши з Народнім Комісаріятом Внутрішніх Справ УСРР.

219. Жодних інших громадських відбутків сільські виконавці протягом часу своєї служби на цій посада, а також протягом 6-ти місяців, як мине цей час, не виконують; всі інші громадські відбутки протягом зазначеного часу виконують замісць них ті господарства, що є в обслуговуваних ними участках.

220. Народній Комісаріят Внутрішніх Справ УСРР, погодившись з Народнім Комісаріятом Юстиції УСРР, видає інструкцію, що визначає порядок відбутку сільських виконавців, точне коло осіб, увільнених від відбутку, умови увільнення та права й обов'язки сільських виконавців.

Розділ 3.

Приблудна худоба.

221. До обов'язків людности в справі охорони громадського ладу належить затримувати й утримувати приблудну й невідомо кому належну худобу порядком правил, встановлених арт. арт. 222 - 230 цього Кодексу.

222. Кожний, що затримає приблудну і невідому кому належну худобу, обов'язаний, найпізніш, на другий день, повідомити про неї місцеву сільську раду, адміністративно-міліційний відділок районовий виконавчий комітет або найближчий район міліції.

Увага. Особи, що не заявили в реченець про затримку ними приблудної худоби, підлягають відповідальності, як за привласнення знахідки.

223. Зазначені в арт. 222 органи зобов'язані прийняти під розписку худобу від того, що її затримав і передати її за приймакьно-здавальним актом на утримання: в сільських місцевостях - селянському товариству взаємодопомоги, а в містах і селищах міського типу - місцевим органам соціяльного забезпечення.

Селянське товариство взаємодопомоги або орган соціяльного забезпечення, перебравши худобу, утримує її своїм коштом, а коли не може утримувати її, передає худобу на утримання будь-якій установі або будь-кому із надійних громадян, що згодні прийняти її.

224. Селянські товариства взаємодопомоги, органи соціяльного забезпечення і особи, що взяли худобу на утримання, зобов'язані:

а) користати з неї тільки за її господарчим призначенням;

б) доглядати її й приставляти органам, зазначеним в арт. 222, на першу їх вимогу.

225. За тих випадків, коли приблудна худоба може

допомагати розшукові, якщо худоба ця є:

а) об'єкт злочину (крадіж, грабунок тощо);

б) доказ вини праволомця;

в) засіб до встановлення особовости пошкодованого або свідка;

г) взагалі засіб до викриття злочину і розшуку особи, що його вчинила, органи міліції керуються стосовно до такої приблудної худоби правилами, що встановлені про речеві докази.

226. Щоб виявити власника приблудної худоби, органи міліції обов'язані протягом 7-х день зробити в містах відповідну публікацію в офіційному органі друку і вивісити об'яви на видноті в приміщеннях міліції, а в сільських місцевостях - оповістити сільську людність через сільські ради та через сільських виконавців.

227. Коли власник приблудної худоби не прибуде протягом 6-ти місяців від дня публікації або оповіщення і не подасть доказів, що затримана худоба належить йому, то худоба ця стає власністю селянського товариства взаємодопомоги, або органу соціяльного забезпечення, що зобов'язані виплатити органам міліції їх видатки на публікацію.

228. Перебираючи приблудну худобу, прибулий власник обов'язаний відшкодувати органам міліції, селянському товариству взаємодопомоги, органам соціяльного забезпечення і особам, що утримували худобу, пороблені ними видатки на розшук власника та видатки на утримання приблудної худоби, залічуючи вигоду, одержану від користування худобою.

229. Худобу, що її взяли на утримання селянські товариства взаємодопомоги або органи соціяльного забезпечення і не залишили для господарського користування, в разі неприбуття власника протягом двох тижнів, відколи сталося оголошення або сповіщення, вони продають з прилюдних торгів в присутності представника міліції, про що складається відповідного акта.

230. Суму, одержану від продажу худоби, відраховуючи витрати на утримання худоби і публікацію, видається власникові худоби на його вимогу, коли цю вимогу про видачу буде заявлено протягом 6-ти місяців зо дня публікації або сповіщення (арт. 227).

Суми, незажадані в зазначений реченець, передається до фонду соціяльного забезпечення.

ПОДІЛ VII.

Громадянство УСРР, його набуття і втрата.

Розділ 1.

Громадянство УСРР.

231. Громадяни Української Соціялістичної Радянської Республіки є громадяни Союзу Радянських Соціялістичних Республік. Громадяни інших Радянських Соціялістичних Республік на території Української Соціялістичної Радянської Республіки мають всі права й виконують всі обов'язки, встановлені для громадян, як законодавством Союзу РСР, як і законодавством УСРР.

232. За громадян УСРР визнається:

а) усіх громадян, що постійно живуть на території УСРР і не є чужоземні громадяни або громадяни інших союзних республік;

б) громадян колишньої Російської Імперії, що мали постійну осілість на території УСРР і перебувають за кордоном, оскільки вони установленим у законі порядком не перейшли в чужоземне громадянство і не позбавлені або не втратили українського громадянства;

в) особи, що народилися від громадян УСРР, деб ці особи не народилися, якщо вони не вибули з громадянства УСРР встановленим порядком;

г) особи, що оптували громадянство УСРР на підставі договорів з іншими державами;

д) особи, прийняті установленим у законі порядком до громадянства УСРР;

е) особи, що народилися від мішаних шлюбів громадян УСРР з чужоземними громадянами, деб ці особи не народились, коли в момент їх народження бодай один із батьків перебував на території Союзу РСР.

Розділ 2.

Як чужоземним громадянам набувати громадянства УСРР.

233. Усі повнолітні чужоземні громадяни можуть прохати, щоб їх прийняли до громадянства УСРР.

234. Чужоземних громадян, що перебувають на території Української Соціялістичної Радянської Республіки, приймає до громадянства УСРР Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет.

Увага 1. Тих чужоземних громадян, що перебувають для праці й належать до робітничої класи або до селянства, що не вживає найманої праці, а так само й тих, що шукають притулку від переслідування за громадську діяльність, до громадянства УСРР приймають: в Автономній Молдавській Соціялістичній Радянській Республіці - Центральний Виконавчий Комітет АМСРР, а в округах - округові

виконавчі комітети.

Увага 2. Особам, що втратили громадянство Союзу РСР через те, що їхні батьки вибули з громадянства Союзу РСР, надається право набувати громадянство УСРР поданням заяв: в Автономній Молдавській Соціялістичній Радянській Республіці - до Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, а в округах - до округових виконавчих комітетів.

235. Як набувати громадянство УСРР чужоземним громадянам, що бажають оселитися на території УСРР сільсько-господарськими й промисловими імігрантами, а так само, як приймати до громадянства УСРР репатріянтів, реемігрантів і осіб, що повернулися на територію Союзу РСР на підставі договорів з чужоземними державами, це все встановлюється законодавством Союзу РСР.

236. Чужоземних громадян, що перебувають за кордоном, але не підпадають під чинність передущого артикулу, до громадянства УСРР приймається через дипломатичні, консульські й інші органи Союзу РСР за кордоном, що виконують їх функції, за постановами Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету на подання Уповноваженого Народнього Комісаріяту Закордонних Справ Союзу РСР при Уряді УСРР або постановами Центрального Виконавчого Комітету Союзу РСР на подання Народнього Комісаріяту Закордонних Справ Союзу РСР.

237. Заяви про прийняття до громадянства УСРР чужоземних громадян, що перебувають на території УСРР, подається: в Автономній Молдавській Соціялістичній Радянській Республіці - до Центрального Виконавчого Комітету АМСРР через Народній Комісаріят Внутрішніх Справ АМСРР, а в округах - до округових виконавчих комітетів через адміністративні відділи цих комітетів.

Коли прийняття до громадянства УСРР потрібує затвердження Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, то Центральний Виконавчий Комітет АМСРР і округові виконавчі комітети надсилають справу зі своїм висновком до Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету через Народній Комісаріят Внутрішніх Справ УСРР.

Увага. Особи, що перебувають на території УСРР, до заяви про прийняття до українського громадянства повинні додати:

а) документи, або нотаріяльно засвідчені копії цих документів, що посвідчують особовість заявника (посвідка на перебування, національний пашпорт тощо);

б) посвідку відповідних судових органів про те, що заявник не перебуває під судом або слідством;

в) відомості про майновий стан з переліком складу майна, про працю перед і по революції, про місце служби та про домівку.

238. Особи, що їх приймають до громадянства УСРР, дають підписку про те, що вони зобов'язуються поважати й обороняти від усіляких замахів державний лад, установлений Конституціями УСРР і Союзу РСР.

239. Відновити громадянство УСРР осіб, що втратили його, можна постановою Центрального Виконавчого Комітету Союзу РСР або Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету.

240. Чужоземні громадяни, що перейшли в громадянство УСРР, не мають прав і не виконують обов'язків, що походять з належности до громадянства інших держав.

Розділ 3.

Як вибувати з громадянства УСРР.

241. Вибувати з громадянства УСРР можна з дозволу Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету або Центрального Виконавчого Комітету Союзу РСР.

242. Дозвіл Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету видається на підставі заяв, що подають особи, які бажають вибути з громадянства УСРР, у місці своєї домівки: в Автономній Молдавській Соціялістичній Радянській Республіці - до Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ АМСРР і в округах - до адміністративних відділів округових виконавчих комітетів.

243. До заяви треба додати такі документи:

а) документ, що посвідчує особовість заявника;

б) посвідку від належних судових органів про те, що заявник не перебуває під судом або слідством;

в) підписку про те, що за заявником нема ніяких боргів або майнових зобов'язань державі УСРР;

г) посвідку уповноваженого при Уряді СРСР представника тієї держави, що в її громадянство заявник має намір перейти про те, що його дійсно можна прийняти до того громадянства, яке він зазначив у заяві;

д) підписку заявника про те, що він, одержавши дозвола на вихід з українського громадянства, зобов'язується покинути

територію УСРР в реченець, призначений від Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ УСРР;

е) відомості про майновий стан (з переліком майна), про працю перед і по революції, про місце служби та про домівку.

244. Народній Комісаріят Внутрішніх Справ АМСРР або відповідний адміністративний відділ округового виконавчого комітету, одержавши заяву про вихід із громадянства УСРР, видають заявникові посвідку про одержання від нього заяви і негайно публікують про цю заяву в місцевому органі преси, пропонуючи всім установам і особам, що мають претензії до заявника, заявити про те в двотижневий реченець зо дня публікації, за належністю - Народньому Комісаріятові Внутрішніх Справ АМСРР або відповідному адміністративному відділові округового виконавчого комітету.

Увага. Публікацію провадиться коштом заявника.

245. Коли мине два тижні від дня публікації, Центральний Виконавчий Комітет АМСРР і округові виконавчі комітети розглядають подане прохання й ухвалюють мотивовану постанову про задоволення прохання, або про відмову на нього.

Усе справування про кожне розглянене прохання Центральний Виконавчий Комітет АМСРР надсилає на затвердження Всеукраїнському Центральному Виконавчому Комітетові безпосередньо, а округові виконавчі комітети - через Народній Комісаріят Внутрішніх Справ УСРР.

Розділ 4.

Втрата громадянства УСРР.

246. За тих, що втратили громадянство УСРР визнається:

а) осіб, що позбавлені громадянства, на підставі законодавства УСРР або законодавства Союзу РСР;

б) осіб, що виїхавши за межі території Союзу РСР як з дозволу органів Союзу РСР, або УСРР, як і без цього дозволу, не повернулися, або не повернуться на вимогу відповідних органів влади;

в) осіб, що вийшли з громадянства УСРР встановленим порядком;

г) осіб, що їх позбавлено громадянства за судовими вироками;

д) осіб, що оптували чужоземне громадянство на підставі договорів з чужоземними державами.

ПОДІЛ VIII.

Реєстрація й облік руху людности.

Розділ 1.

Особові посвідки.

247. Адміністративним органам (арт. 10) забороняється вимагати від громадян Союзу Радянських Соціялістичних Республік подання пашпортів і інших документів на право перебування як в місці їхньої постійної домівки, як і при пересуваннях і переселеннях на території УСРР.

248. За документи, що посвідчують особовість, можна приймати:

а) особові посвідки, згідно з формою, що встановив Народній Комісаріят Внутрішніх Справ УСРР;

б) випис із актів громадянського стану або зі старих метричних книг;

в) довідку про домівку: в містах і селищах міського типу - від домоуправлінь, а по селах - від сільської ради;

г) службову посвідку;

д) обліковий військовий документ;

е) профспілковий квиток;

ж) розрахункову книжку;

з) інші відповідні документи, що їх видали інші установи й організації.

Коли нема змоги подати один із перелічених вгорі документів, особовість можна встановити подаючи писану або усну посвідку одної або декількох осіб, відомих адміністративним органам.

249. Особові посвідки видають начальники міської, округової і районової міліції, селищні та сільські ради за формою, що встановив Народній Комісаріят Внутрішніх Справ УСРР. Особові посвідки містять такі графи:

а) прізвище, ім'я (імена, коли їх декілька) та ще й по батькові, коли цього бажає заявник;

б) рік, місяць і день народження;

в) місце постійної домівки;

г) рід праці (основна професія);

д) відношення до відбування військової повинности;

е) родинний стан;

ж) перелік недолітків до 16 років і інших недієздатних осіб, що їх вноситься до посвідки на підставі арт. 251;

з) особистий підпис одержувача посвідки;

и) місце і час видачі посвідки, підпис відповідальної особи і печатка (з державним гербом) органу, що видає посвідку.

Сільські та селищні ради видають особові посвідки на реченець до трьох років тим громадянам, що постійно мешкають на території даної сільської або селищної ради.

Увага 1. На бажання одержувача на особовій посвідці можна наклеїти фотокартку, засвідчену в належний спосіб.

Увага 2. Військовим службовцям Робітничо-Селянської Червоної Армії і Флоти особових посвідок не видається; в кожнім випадку, коли їм

треба посвідчувати свою особовість, вони подають службову книжку червоноармійця або відповідні документи про належність до командного, політичного або адміністративно-господарського складу, що видають їм частини війск, управління, установи й заклади Червоної Армії й Флоти.

250. Одержання особової посвідки, згідно з арт. 249, залежить виключно від бажання громадян і ні в якім разі не є для них обов'язкове.

Органи міліції, на заяву громадян, зобов'язані видати ці посвідки, коли особовість заявника і певність відомостей що їх належить внести до посвідки підтверджується за відповідних випадків документами, що подав заявник.

251. Недолітків до 16 років і осіб, визнаних за душевно-хворих вноситься до особової посвідки тієї особи, що на її утриманні вони є.

Увага. Особи, визнані встановленим порядком за душевно-хворих, можуть одержати особові посвідки тільки на прохання особи або установи, що ними опікуються.

252. Недоліткам віком від 14 до 16 років можна видати окрему особову посвідку за таких випадків:

а) на прохання батьків або осіб, що їх заступають;

б) на прохання недолітка, коли нема батьків або осіб, що їх заступають, за згодою на це місцевого опікунського органу.

253. Коли громадянин не може посвідчити свою особовість одним зі способів, зазначених в арт. 248, особовість громадянина посвідчує народній суд, що встановлює його прізвище, ім'я й по батькові, час народження, родинний стан.

254. Особову посвідку, що залишилась після померлого, домоуправління в місці його останньої домівки надсилає до міліції. Міліція, зробивши помітку про смерть особи, зазначеної в посвідці, надсилає документа до органу, що видав його.

255. Видаючи особову посвідку, стягається суму, не більшу від собівартости бланку (книжки) особової посвідки, що зазначена на самому бланкові. Заяви громадян про видачу їм особових посвідок або про відмітки на особових посвідках, що їх роблять органи міліції, жодними оплатами не оплачується.

Розділ 2.

Відновлення страчених документів.

256. Особи, що втратили особові посвідки або обліковий військовий білет, обов'язані негайно, як виявлять втрату, заявити про це органові міліції в місці осідку або тимчасового перебування, про що орган міліції складає відповідного протокола.

Увага. Коли зазначені в цьому артикулі документи буде втрачено під час проїзду по залізниці чи на водяних шляхах, треба заявити про втрату органові транспортного відділу Державного Політичного Управління.

257. Копію протокола видається на руки заявникові, що своїм коштом обов'язаний зробити публікацію в місцевому офіційному органі друку або в іншому органі друку на вказівку округового адміністративного відділу. В публікації треба зазначити: назву втраченого документу, орган, що видав його, по змозі й дату видачі і нумер документу, особу, що їй видано документ (якщо документ іменний).

258. Особи, що втратили інші документи, крім зазначених в арт. 256, які можуть правити за особову посвідку (арт. 248), можуть заявити про це й опублікувати порядком, зазначеним в арт. арт. 256 - 257 цього Кодексу.

259. Як мине 7 день, відколи оголошено публікацію, особі, що втратила документа, по пред'явленні публікації та копії протоколу, відповідна установи може видати другий документ замісць утраченого, з тим, що на видаваному документі обов'язково робиться напис "Дублікат видано замісць утраченого".

260. Особа, що знайшла втрачені документи, обов'язана негайно подати їх до місцевого органу міліції для надіслання до округового органу міліції. Орган міліції пересилає документа на адресу особи, що його втратила, якщо адреса її відома.

Коли домівка особи, що втратила документи, невідома, то документи надсилається до центрального органу тієї установи, що видала їх.

Розділ 3.

Реєстрація людности.

261. Щоб провадити точну реєстрацію і облік людности в містах і селищах міського типу, домоволодіння зобов'язані вести домові книги. З цією ж метою та для видачі адресних довідок як державним установам, як і приватним особам в містах засновується адресові столи.

262. Адресові столи засновується при органах міліції.

263. В містах: Харкові, Київі,

Одесі і Дніпропетровському засновується адресові столи 1-го розряду, а в адміністративному центрі АМСРР і в округових містах - адресові столи 2-го розряду. В інших містах УСРР і АМСРР засновується адресові столи на підставі спеціяльних постанов Ради Народніх Комісарів АМСРР і округових виконавчих комітетів, за належністю.

264. Довідки про адреси видається за плату, що встановлюють місцеві виконавчі комітети. Довідки про адресу на вимогу прокуратури, судово-слідчих органів, органів Державного Політичного Управління, міліції та кримінального розшуку і поштово-телеграфних установ видається безплатно й виконується позачергово.

Увага. Поштові установи дістають довідки через спеціяльно відряджених на це сталих поштових робітників, що дістають довідки під керівництвом зав,дателів адресових столів.

Час і порядок одержання довідок по адресових листках, встановлює завідатель адресового стола і завідатель поштово-телеграфної установи за взаємною згодою, залежно від місцевих умовин.

265. Адресові столи постачають домоволодінням домові книги і адресові листки, а там, де адресових столів нема, органи міліції постачають домоволодінням самі домові книги. Домові книги и адресові листки відпускаються по собівартості.

Суми, одержані від продажу домових книг, адресових листків і довідкових бланків, передається до каси місцевого фінансового органу і залічується на місцевий бюджет.

266. Кожний громадянин, що прибув до міста або селища міського типу, навіть на тимчасове перебування, зобов'язаний негайно заявити домоуправлінню або власникові дому про своє прибуття і подати відомості про свою особовість.

267. Для запису громадян, що прибувають в окремі домоволодіння на домівку і вибувають з них, домоуправління або володільці домів зобов'язані вести домові книги за формою, що встановив округовий адміністративний відділ.

268. На протязі доби з моменту прибуття чи вибуття громадянина, домоуправління або володілець дому зобов'язані подати до належного органу міліції на реєстрацію домову книгу з потрібними записами в ній, а там, де засновано адресові столи, заповнені адресові листки (як про прибуття, як і про вибуття).

Увага. Для реєстрації чужоземних громадян треба подати посвідку на перебування, що видав Народній Комісаріят Внутрішніх Справ АМСРР або округовий адміністративний відділ.

269. Округовим адміністративним відділам надається право, за згодою з належними урядництвами, увільняти від реєстрації загальним порядком військових службовців Червоної Армії й Флоти, що перебувають у касарнях, дітей, що перебувають в дитячих будинках і колоніях, громадян, уміщуваних до лікарень на лікування, породіль, уміщуваних в родильні притулки тощо.

Увага. Коли буде визнано за потрібне зареєструвати громадян перелічених категорій, то реєстрацію їх та реєстрацію взагалі неспроможних громадян провадиться, не стягаючи суми собівартости адресового листка і прописної оплати.

270. На органи міліції покладається обов'язок перевірити фактичну відповідність громадян, що перебувають в домоволодінні, записом домової книги.

271. За неправильні записи в домових книгах та за несвоєчасну реєстрацію громадян, що прибувають та вибувають, домоуправління і володільці домів підлягають відповідальності адміністративним порядком на підставі обов'язкових постанов, що їх видають округові виконавчі комітети та міські ради.

272. Обов'язкову реєстрацію людности, що прибуває та вибуває, постановою округових виконавчих комітетів та міських рад можна поширювати і на інші місцевості, опріч міст і селищ міського типу.

Розділ 4.

Пересування людности в межах УСРР.

273. Громадяни Союзу РСР, а так само й чужоземні громадяни, що перебувають на території СРСР на підставі належних документів, мають право без перешкод пересуватися по всій території УСРР.

Увага. Пересування громадян в межах прикордонної смуги, визначається спеціяльними законами.

274. Коли треба тимчасово заборонити в'їзд до певних місцевостей і виїзд з них через голод, поширювання пошести, і з інших причин, Рада Народніх Комісарів УСРР, на подання заінтересованих урядництв, зажадавши висновку Народнього Комісаріяту

Внутрішніх Справ УСРР, може встановити заборонену зону.

В АМСРР заборонену зону встановлює Центральний Виконавчий Комітет АМСРР, обов'язково повідомляючи про це Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет.

Увага. За особливо виїмкових випадків заборонену зону може встановити Центральний Виконавчий Комітет АМСРР, округові виконавчі комітети або міські ради на подання заінтересованих Народніх Комісаріятів АМСРР або відділів і інспектур округових виконавчих комітетів і з висновком Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ АМСРР або округових адміністративних відділів. За цього випадку Центральний Виконавчий Комітет АМСРР і округові виконавчі комітети негайно повідомляють Раду Народніх Комісарів УСРР про встановлення забороненої зони, докладно пояснюючи причини її встановлення.

275. Порядок в'їзду до заборонених місцевостей, виїзду з них та пересування в межах їх регулюється правилами, що їх встановлюється при оголошенні забороненої зони.

276. Загальний нагляд за додеранням правил пересування в заборонених місцевостях та за в'їздом і виїздом з них здійснюють органи Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ УСРР спеціяльними наказами.

Розділ 5.

Посвідки на перебування чужоземцям.

277. Чужоземні громадяни, що перебувають на території УСРР і прибувають на територію УСРР, зобов'язані мати посвідки на перебування, що їх видають: Народній Комісаріят Внутрішніх Справ АМСРР або округові адміністративні відділи, за належністю.

278. Посвідки на перебування в УСРР чужоземним громадянам видається на підставі законодавства Союзу РСР і УСРР і на підставі видаваних на розвиток його інструкцій Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ УСРР за згодою з Уповноваженим Народнього Комісаріяту Закордонних Справ Союзу РСР при Уряді УСРР.

Розділ 6.

В'їзд на територію УСРР і виїзд за межі її.

279. В'їзд з чужоземної держави в межі УСРР і виїзд за кордон осіб, як чужоземного громадянства, як і громадян Союзу РСР, визначається постановою Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народніх Комісарів СРСР з 5-го червня 1925 року "Положення про в'їзд до меж Союзу Радянських Соціялістичних Республік та про виїзд з меж Союзу Радянських Соціялістичних Республік" (Зб. Зак. СРСР 1925 р., N 37, арт. 277).

280. В'їзд в межі УСРР і тим самим Союзу РСР трудовим сільсько-господарським або промисловим імігрантам і реемігрантам дозволяється з додержанням порядку, встановленого арт. 6 постанови РНК СРСР з 21-го січня 1927 р. "Про ліквідацію постійної комісії Ради Праці й Оборони в справі трудової сільсько-господарчої і промислової іміграції й еміграції" (Зб. Зак. СРСР 1927 р., N 10, арт. 95).

ПОДІЛ IX.

Товариства, спілки, клуби, з'їзди, збори.

Розділ 1.

Товариства і спілки, що не мають на меті добувати зиску.

281. Всі товариства, спілки й інші об'єднання, що не мають на меті добувати зиску, щоб здійснювати свою діяльність на території УСРР, повинні бути зареєстровані порядком, що зазначений в нижчеподаних артикулах.

Увага. Чинність цього артикулу не поширюється на професійні організації, об'єднані Всеукраїнською Радою Професійних Спілок, а так само на кооперативні, переселенські й меліоративні артілі та інші товариства й об'єднання, що діють на підставі спеціяльних узаконень. З метою обліку таких об'єднань, крім професійних, органи, що їх реєструють, щомісяця подають до міжурядницьких комісій у справі товариств і спілок при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ УСРР і АМСРР або до округових адміністративних відділів, за належністю, відомості про всі зареєстровані ними об'єднання.

282. Справи про реєстрацію статутів товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, розглядають Центральна Міжурядницька Комісія при Народньому Комісаріятові Внутрішніх Справ УСРР і адміністративні відділи округових виконавчих комітетів, а в АМСРР - Міжурядницька Комісія в справі товариств і спілок при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ АМСРР, районові адміністративно-міліційні відділки, а за випадків, зазначених в арт. 300, селищні та сільські ради.

283. Центральна Міжурядницька Комісія при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ УСРР і міжурядницька комісію

при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ АМСРР складається з представників таких урядництва УСРР і АМСРР по одному від кожного: Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ (голова), Народнього Комісаріяту Юстиції і Ннроднього Комісаріяту Освіти.

Увага. Розглядаючи справи, що потрібують спеціяльних знань, комісії мають право запрошувати на свої засідання знавців з правом дорадчого голосу.

284. Центральна Міжурядницька Комісія відає:

а) реєстрацією статутів товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску і статути яких затвердила Рада Народніх Комісарів СРСР, коли вони розпочинають свою діяльність на території УСРР;

б) реєстрацією статутів товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску і поширюють свою діяльність на всю територію УСРР;

в) реєстрацією статутів товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску і поширюють свою діяльність на територію понад одну округу;

г) реєстрацією статутів тих об'єднань громадян чужоземних держав, що не мають на меті добувати зиску, навіть коли б район їхньої діяльности не сягав поза межі однієї округи;

д) розглядом статутів тих об'єднань, що не мають на меті добувати зиску, незалежно від району їхньої діяльности, за випадків, коли в статуті передбачається надання об'єднаню будь яких переваг, привилей і пільг, що можуть бути встановлені законодавчим порядком, і направленням цих статутів через Народній Комісаріят Внутрішніх Справ УСРР на розгляд Ради Народніх Комісарів УСРР. Рада Народніх Комісарів за відповідних випадків, залежно від характеру пільг, або розвязує питання самостійно, або подає на затвердження Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету чи законодавчих органів Союзу РСР;

е) розглядом і розвязанням скарг на дії округових адміністративних відділів стосовно до реєстрації товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, та стосовно до догляду за ними;

ж) розглядом питань про закриття й ліквідацію товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, статути яких вона зареєструвала, а також розглядом актів обсліду діяльности товариств і спілок, що провадив адміністративний відділ Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ УСРР;

з) регулярним інформуванням округових адміністративних відділів про всі товариства й спілки, що вона зареєструвала;

и) розглядом інших питань, що походять із завдань Центральної Міжурядницької Комісії.

285. Міжурядницька Комісія при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ АМСРР, округові адміністративні відділи і районові адміністративно-міліційні відділи відають:

а) реєстрацією статутів товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, діяльність яких не виходит за межі території АМСРР, однієї округи, або району, за належністю, якщо при цьому в статуті не передбачається надати цим товариствам чи спілкам будь-яких переваг, привілей і пільг, що потрібують законодавчого затвердження;

б) обліком всесоюзних, всеукраїнських об'єднань та інших організацій, що засновуються на території АМСРР, відповідної округи або району і статути яких зареєстровано в Центральній Міжурядницькій Комісії при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ УСРР;

в) попереднім розглядом статутів, зазначених в п. п. "в" і "г" арт. 284, що підлягають реєстрації в Центральній Міжурядницькій Комісії даванням на них своїх висновків;

г) розглядом питань про ліквідацію і закриття товариств і спілок, що їх статути вони зареєстрували, а так само розглядом актів обслідів діяльности товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, які діють на території АМСРР або округи;

д) поданням до Центральної Міжурядницької Комісії відомостей про зареєстрування ними товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску.

Увага. Районові адміністративно-міліційні відділки реєструють статути тих товариств, що не мають за мету добувати зиску, лише за тих випадків, коли діяльність цих товариств обмежується територією району і проєкти їх статуту складено за типовими статутами.

286. Розглядаючи статути, що торкаються інтересів тих чи інших урядництв, від цих урядництв обов'язково вимагається їхні висновки на статути.

Коли заїнтересоване урядництво не

згодиться з постановою Міжурядницької Комісії при Народньому Комісаріятові Внутрішніх Справ АМСРР, справу на протест урядництва протягом тижня передається на розвязання Народнього Комісара Внутрішніх Справ АМСРР. Якщо урядництво не згодиться з постановою Народнього Комісара Внутрішніх Справ АМСРР, питання передається Раді Народніх Комісарів АМСРР на остаточне розвязання.

Коли заінтересоване урядництво не згодиться з постановою округового адміністративного відділу про реєстрацію товариства чи спілка, справу на протест урядництва, в тижневий реченець передається на розвязання до Центральної Міжурядницької Комісії при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ УСРР. Протести урядництв на постанови Центральної Міжурядницької Комісії передаються на розвязання Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ УСРР. Коли ж урядництво не згодиться з постановою Народнього Комісара Внутрішніх Справ УСРР, питання передається Раді Народніх Комісарів УСРР на остаточне розвязання.

287. Товариства і спілки, що не мають на меті добувати зиску і які поширюють свою діяльність на всю територію Союзу РСР, статути яких затвердила Рада Народніх Комісарів Союзу РСР, для того, щоб розпочати свою діяльність на території УСРР, обов'язані подати свої статути на реєстрацію до Центральної Міжурядницької Комісії при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ УСРР.

288. Особи, бажаючи заснувати товариство, або спілку, що не мають на меті добувати зиску, подають про це оплачену гербовим заяву до Міжурядницької Комісії в справах товариств і спілок при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ УСРР чи АМСРР або до округового адміністративного відділу, за належністю, в місці осідку правління реєстрованого об'єднання.

289. Товариство й спілки, що їхня діяльність не виходить за межі однієї округи, з місцем осідку правління в районовому центрі, можуть подавати заяви про реєстрацію до належного районового виконавчого комітету, що подає статута із своїм висновком до відповідного округового адміністративного відділу.

Увага. Статути товариств допомоги і взаємодопомоги фундатори подають до місцевих органів соціяльного забезпечення. Ці органи передають їх із своїм висновком на реєстрацію до Міжурядницької Комісії при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ АМСРР, або до округового адміністративного відділу.

290. Заяву про реєстрацію статуту товариства або спілки, що не має на меті добувати зиску, який підлягає розглядові Центральної Міжурядницької Комісії, з місцем осідку правління поза м. Харковом, подасться в зазначеному в статуті місці осідку правління до відповідного округового адміністративного відділу. Цей відділ надсилає її разом із своїм висновком до Центральної Міжурядницької Комісії. Заяви про реєстрацію статуту товариства або спілки всеукраїнського маштабу з місцем осідку правління в м. Харкові подається безпосередньо до зазначеної Центральної Міжурядницької Комісії.

291. За фундаторів товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, можуть бути всі особи обох полів, що дійшли 18 років і не обмежені в правах по суду. За членів товариств і спілок можуть бути й особи, що не дійшли 18 років, коли інше не застережено в статуті, з тим, що осіб, молодших за 18 років не можна обирати до органів управління, якщо в статуті не застережено протилежне.

292. Заяву про реєстрацію повинні підписати найменш 10 фундаторів. Підписи фундаторів посвідчують нотаріяльні контори; в місцевостях, де нотаріяльних контор нема, підписи засвідчують народні судді, а в залюднених пунктах, де нема ні нотарів, ні народніх суддів, ні районових виконавчих комітетів - селищні або сільські ради, за належністю, порядком, установленим "Положенням про судоустрій УСРР" (Зб. Уз. УСРР 1925 р., N 92 - 93, арт. 522).

Увага 1. Для утворення релігійних громад під заявою повинні бути підписи найменш 50 фундаторів, засвідчені порядком, зазначеним в цьому артикулі.

Як виняток, статут релігійної громади може бути зареєстрований і тоді, коли заяву про реєстрацію підписало і менш, як 50 фундаторів, проте, не інакше, як з дозволу Центральної Міжурядницької Комісії в справах товариств і спілок.

Увага 2.

Міжурядницька комісія й округові адміністративні відділи можуть увільнювати від засвідчення підписи тих фунаторів, чиї підписи їм відомі, а так само й тих, що підписують заяву під час самої подачі заяви, про що секретар комісії, або округового адміністративного відділу робить напис на заяві.

293. У статуті треба зазначити такі відомості:

а) назву товариства або спілки, його мету, а так само й район і форми його діяльности;

б) як вступати й вибувати членам;

в) розмір членських внесків і як їх виплачувати;

г) склад й організація розпорядчих органів, як їх утворювати та поповнювати, чим вони відають і місце їх осідку;

д) реченець і порядок скликання загальних зборів та чим вони відають;

е) як провадити звітність та завідувати господарською стороною діяльности організації;

ж) як зміняти статута;

з) як ліквідувати товариство або спілку.

Увага 1. До статуту можна включати артикули, що визначають взаємини членів товариства, або спілки, взаємини товариства або спілки з третіми особами то-що.

Увага 2. Народньому Комісаріятові Внутрішніх Справ УСРР надається право видавати типові статути товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску.

Увага 3. Якщо за статутом товариству або спілці, що не мають на меті добувати зиску, надається особливі пільги, переваги і привілеї, що можуть бути встановлені лише законодавчим порядком, то від Центральної Міжурядницької Комісії залежить, або відмовити зареєструвати статута, або звернутися через Народній Комісаріят Внутрішніх Справ УСРР з відповідними поданням до законодавчих органів.

294. Протягом місяця, відколи буде подано статута, Міжурядницька Комісія при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ УСРР і АМСРР і округові адміністративні відділи повинні ухвалити свою постанову про реєстрацію статуту або про відмову реєструвати його.

У реєстрації статуту повинно відмовити, якщо засновуване товариство або спілка своєю метою чи методами діяльности суперечить законам або інтересам держави.

Коли статут товариства або спілки не можна зареєструвати через неповність обов'язкових відомостей, зазначених в арт. 293 цього Кодексу, міурядницька комісія або округовий адміністративний відділ має право запропонувати фундаторам подати відомості, яких бракує. Така пропозиція зупинює сплив місячного реченця.

Увага 1. Товариства й спілки, що не мають на меті добувати зиску, дістають права юридичної особи з моменту реєстрації їхнього статуту, коли це право спеціяльно застережено в статуті.

Увага 2. Реєстрація статутів релігійних громад не надає цим громадам права юридичної особи.

295. Коли в реєстрації статуту буде відмовлено, фундатори можуть одержати копію мотивованої постанови про відмову.

296. Коли, протягом реченця, зазначеного в арт. 294, Міжурядницька Комісія при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ УСРР і АМСРР або округовий адміністративний відділ не ухвалять постанови про реєстрацію статуту або про відмову в реєстрації, то фундатори мають право розпочати діяльність товариства або спілки, що не має на меті добувати зиску.

297. Зміна зареєстрованих статутів, а також об'єднання де-кількох товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, статути яких зареєстровано, підлягають реєстрації порядком, встановленим цим розділом, з тим, що за цих випадків заяву про реєстрацію підписують члени правління. Ці підписи засвідчувати не треба.

298. Міжурядницькі Комісії при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ УСРР і АМСРР та округові адміністративні відділи можуть викликати на свої засідання фундаторів або їхніх представників для особистих пояснень.

299. Про зареєстрування статуту Міжурядницька Комісія при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ АМСРР і округові адміністративні відділи провадять публікацію у місцевому офіційному органі друку. Публікацію про реєстрацію статутів, зареєстрованих у Центральній Міжурядницькій Комісії, провадиться у "Вістях ВУЦВК'у". Крім того, статути товариств і спілок, що діють у всеукраїнському маштабі, належить оголошувати у "Збірнику Узаконень та Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України".

Суми, потрібні на оголошення, фундатори обов'язані

внести рівночасно з поданням статуту на реєстрацію. Коли буде відмовлено в реєстрації, внесені суми повертається фундаторам.

Увага 1. Таксу оплати за оголошення статутів товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, встановлює Народній Комісаріят Юстіції УСРР за згодою з Народнім Комісаріятом Фінансів УСРР.

Увага 2. Центральній Міжурядницькій Комісії надається право за окремих випадків увільняти товариства і спілки, що діють у всеукраїнському маштабі, від оголошення в "Збірнику Узаконень і Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України" статутів, що вона зареєструвала, проте з обов'язковою публікацією в "Вістях ВУЦВК" про доконану реєстрацію.

300. Статути нижчеподаних товариств, що поширюють свою діяльність лише на території окремої сільської або селищної ради: 1) сільських комітетів незаможних селян, 2) доброхітних пожежних товариств, 3) селянських товариств взаємодопомоги, реєструють сільські або селищні ради, за належністю, коли ці статути складено на підставі нормальних статутів, що їх затвердила Центральна Міжурядницька Комісія - для статутів сільських комітетів незаможних селян і доброхітних пожежних товариств, та Народній Комісаріят Соціяльного Забезпечення - для статутів селянських товариств взаємодопомоги.

301. Статути, зазначені в арт. 300, фундатори подають в 2-х примірниках з 10 підписами, що їх засвідчив голова сільської або селищної ради, за належністю, не беруючи жодних оплат. Про реєстрацію цих статутів в офіційному органі друку не публікується.

302. Про всі розглянені статути, і про зареєстровані, і про ті, що в реєстрації їх відмовлено, Міжурядницька Комісія при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ АМСРР і округові адміністративні відділи подають відомості до Центральної Міжурядницької Комісії, додаючи копію протоколу засідання комісії та один примірник статуту, за винятком тих статутів, що складені за типовою формою.

303. На Народній Комісаріят Внутрішніх Справ АМСРР, округові адміністративні відділи й адміністративно-міліційні відділки районових виконавчих комітетів, селищні й сільські ради покладається наглядати законности діяльности товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, і їхніх філій. Народнім Комісаріятам Внутрішніх Справ УСРР і АМСРР і їхнім місцевим органам надається право знайомитись з операціями, не виключаючи грошевих і господарських, тих товариств і спілок, статути яких зареєстровано, з погляду відповідности діяльности товариств і спілок чинному законодавству і їхнім статутам.

304. Коли в діяльності товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, буде виявлено беззаконні вчинки, або вчинки, суперечні інтересам держави, Міжурядницькі Комісії при Народніх Комісаріятах Внутрішніх Справ УСРР і АМСРР або округові адміністративні відділи, за належністю, порозумівшись з відповідними урядництвами, закривають ці товариства і спілки.

305. Коли діяльність товариств і спілок, що не мають на меті добувати зиску, збочується від їхніх статутів, проте немає ознак, зазначених в попередньому артикулі, тоді раніш, ніж піднести справу про закриття цих товариств і спілок, треба їм дати змогу у призначені реченці подбати про усунення допущених збочень.

306. Скарги на відмову в реєстрації статутів округовими адміністративними відділами (арт. 294), а так само і на постанови округових адміністративних відділів про закриття товариства чи спілки, що не має на меті добувати зиску (арт. 304), можна подавати протягом місяця до Центральної Міжурядницької Комісії. Постанови цієї комісії є остаточні.

Коли Центральна Міжурядницька Комісія, як перша інстанція, відмовила зареєструвати статута або ухвалила постанову про закриття товариства чи спілки, що не має на меті добувати зиску, то скарги на її постанови можна подавати в той самий реченець до Народнього Комісара Внутрішніх Справ УСРР, і його розсуд за цих випадків є остаточний.

Скарги на відмову в реєстрації статутів Міжурядницькою Комісією при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ АМССР, а також на її постанови про закриття товариства чи спілки, що не має на меті добувати зиску, можна подавати в місячний реченець до

Народнього Комісара Внутрішніх Справ АМСРР, і його постанова є остаточна.

307. Сплив місячного речення на подання скарг починається з дня, відколи ухвалено постанову Міжурядницькою Комісією при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ УСРР і АМСРР і округовим адміністративним відділом, коли постанову ухвалено в присутності представника товариства чи спілки або представника фундаторів, а за протилежного випадку - відколи повідомлено їх про ухвалу постанови. Копію постанови комісії треба видати заінтересованим особам і об'єднанням в трьохденний реченець зо дня заяви про видачу її.

308. Скарги на постанови міжурядницьких комісій при Народніх Комісаріятах Внутрішніх Справ УСРР і АМСРР і округових адміністративних відділів подається через ту міжурядницьку комісію або округовий адміністративний відділ, що їх постанову оскаржується. Міжурядницька комісія або округовий адміністративний відділ обов'язані протягом 2-х тижнів, як одержать скаргу, подати весь матеріял із своїм поясненням до Народнього Комісара Внутрішніх Справ УСРР чи АМСРР або до Центральної Міжурядницької Комісії, за належністю.

309. Скарги, що їх подається до Народніх Комісарів Внутрішніх Справ УСРР і АМСРР, а так само до Центральної Міжурядницької Комісії, повинно розглянути найпізніш протягом місяця в дня одержання ними матеріялів з тим, що Народні Комісаріяти Внутрішніх Справ УСРР і АМСРР та Центральна Міжурядницька Комісія, за належністю можуть запропонувати міжурядницьким комісіям при Народньому Комісаріяті Внутрішніх Справ УСРР і АМСРР або округовим адміністративним відділам, постанову яких оскаржено, заново переглянути справу, скасувати їх постанову і ухвалити свою постанову про реєстрацію статуту, або із змінами й доповненнями, або без них, або ж затвердити оскаржену постанову й залишити скаргу без наслідків.